Рішення № 138712863, 30.07.2026, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/1477/26

пров. № 2/544/912/2026

Номер рядка звіту 38

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30 липня 2026 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області

в складі: головуючої судді Сайко О.О.,

секретаря судового засідання Костенко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Пирятин в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №789161521 від 18.12.2024 в сумі 17530,80 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 18.12.2024 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №789161521 у формі електронного документу. Кредитний договір №789161521 від 18.12.2024 був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 6000,00 грн.

04.02.2025 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено Договір факторингу №МВ-ТП/20, відповідно до умов якого до нового кредитора перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №789161521 від 18.12.2024.

Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № Б/Н від 04.02.2025, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

04.12.2025 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та Позивачем укладено Договір факторингу № 04/1225-01 (далі - Договір факторингу 2) відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Відповідно до Реєстру Боржників № 1 від 04.12.2025 за Договором факторингу 2 від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 20530,80 грн., з яких: 6000,00 грн. заборгованість по тілу кредиту; 11230,80 грн - сума заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 300 грн заборгованість за комісією, 3000 грн заборгованість за штрафними санкціями.

Позивач зазначає, що відповідач не виконує умови взятого на себе зобов`язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом. Станом на день звернення з позовом заборгованість за кредитним договором №789161521 від 18.12.2024 не погашена. Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №789161521 від 18.12.2024 у розмірі 17530,80 грн, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. Клопотав слухати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про час та місце його проведення повідомлена належним чином, про що свідчить її особистий підпис в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. Направила до суду відзив, у якому зазначила, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню лише в частині суми основного боргу (тіла кредиту) у розмірі 6 000,00 грн., тоді як у задоволенні вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 11 230,80 грн. та судових витрат - слід відмовити.

Право вимоги за кредитним договором № 789161521 від 18.12.2024, укладеним між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (первісний кредитор) та ОСОБА_2 перейшло до ТОВ «Юніт Капітал» через дворівневий ланцюг факторингових правочинів: спочатку на підставі Договору факторингу № МВ-ТП/20 від 04.02.2025 між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс», а згодом на підставі Договору факторингу N2 04/1225-01 від 04.12.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Юніт Капітал».

Матеріали позовної заяви не містять жодних належних та допустимих доказів того, що відповідача як споживача була повідомлена про жодне з двох відступлень права вимоги ані первісним кредитором ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», ані ТОВ «Таліон Плюс» у встановлений законом спосіб та строк. Посилання позивача на положення статті 1082 ЦК України про право боржника здійснювати платіж факторові після отримання письмового повідомлення про відступлення права вимоги від клієнта або фактора є неналежним аргументом, оскільки ця норма визначає порядок здійснення платежу після повідомлення, але не скасовує обов`язку такого повідомлення як необхідної передумови правомірної реалізації права вимоги саме до споживача - фізичної особи, яка є слабшою стороною у кредитних правовідносинах і потребує посиленого захисту відповідно до спеціального Закону України «Про споживче кредитування». Невиконання вимог статті 18 Закону України «Про споживче кредитування» є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, заявлених ТОВ «Юніт Капітал».

Аналіз умов кредитного договору № 789161521 від 18.12.2024 свідчить про те, що серед компонентів заборгованості, що пред`являється до стягнення у складі «заборгованості за відсотками» в сумі 11 230,80 грн, фактично можуть бути включені суми комісії за обслуговування, які є нікчемними в силу прямої вказівки закону. Позивач у позовній заяві не розкриває детальної структури суми 11 230,80 грн. та не надає розрахунку, з якого було б зрозуміло, які саме складові входять до цієї суми - власне проценти за користування кредитом, комісійні платежі, плата за додаткові «послуги» чи поєднання цих елементів, - що саме по собі є порушенням процесуального обов`язку доведення підстав і розміру кожної складової заявлених вимог.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 113 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, а також підтвердженої постановою Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі N 461/2857/20, умова договору про споживчий кредит, що передбачає оплатність інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає не частіше одного разу на місяць, є нікчемною відповідно до частини першої та частини другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Частиною п`ятою етапі 12 цього Закону прямо встановлено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Навіть якщо виходити з того, що заявлена сума 11 230,80 грн. є виключно процентами за користування кредитом без будь-яких прихованих комісій, ця сума є очевидно диспропорційною відносно суми основного боргу 6 000,00 грн. та підлягає критичній оцінці судом. Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» загальна вартість кредиту для споживача включає всі витрати, в тому числі проценти, комісії та інші платежі, про які споживач зобов`язаний бути повідомлений до укладення договору. Загальна сума, що підлягає поверненню споживачем, у розмірі, що більш ніж у 2,87 рази перевищує суму отриманого кредиту (17 530,80 грн. проти 6 000,00 грн.), свідчить про застосування умов кредитування, що можуть кваліфікуватися як несправедливі відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Нарахування суми відсотків у розмірі 11 230,80 грн. на тіло кредиту 6 000,00 грн. за порівняно нетривалий строк кредитування свідчить про застосування процентної ставки, яка є надмірною, економічно необгрунтованою та суперечить принципам добросовісності та розумності, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог у цій частині або для суттєвого зменшення стягуваної суми.

ОСОБА_1 визнає факт отримання від ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» грошових коштів у сумі 6 000,00 грн. в рамках кредитного договору № 789161521 від 18.12.2024 та не заперечує свого обов`язку повернути зазначену суму основного боргу (тіло кредиту). Разом із тим позиція відповідача полягає у тому, що нарахована позивачем сума 11 230,80 грн. як «заборгованість за відсотками» є юридично необґрунтованою. стягненню не підлягає в повному обсязі або підлягає суттєвому зменшенню за результатами перевірки судом її складу, правомірності та розміру.

Вважає, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу є непропорційно завищеним відносно складності справи та реального обсягу наданих послуг - зокрема, Верховний Суд у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 наголосив, що суд зобов`язаний оцінювати витрати на правничу допомогу крізь призму їх розумності та співмірності зі складністю справи, ціною позову та обсягом наданих послуг, а не лише формальним посиланням на договір про надання правничої допомоги.

Позивач направив до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що Відповідач не врахував усі матеріали справи та помилково визначив, що передача права вимоги відбулася в момент укладення договору факторингу. Проте, відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. В свою чергу, Позивач долучив до позовної заяви всі належні докази, а саме: договір факторингу № МВ-ТП/20 від 04.02.2025 р. та витяг з реєстру прав вимоги Б/Н від 04.02.2025 до Договору факторингу № МВ-ТП/20 від 04.02.2025. 04.12.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу №04/1225-01 відповідно до умов якого ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Реєстр Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

Кредитодавець, який відступив право вимоги за договором про споживчий кредит новому кредитору або залучив колекторську компанію до врегулювання простроченої заборгованості, зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит новому кредитору або залучення колекторської компанії до врегулювання простроченої заборгованості повідомити споживача у спосіб, визначений частиною першою статті 25 цього Закону та передбачений договором про споживчий кредит, про такий факт та про передачу персональних даних споживача, а також надати інформацію про нового кредитора або колекторську компанію відповідно (найменування, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, місцезнаходження, інформацію для здійснення зв`язку - номер телефону, адресу, адресу електронної пошти). Зазначений обов`язок зберігається за новим кредитором у разі подальшого відступлення права вимоги за відповідним договором. Таким чином, Позивач не зобов`язаний направляти письмове повідомлення боржнику щодо врегулювання спору в досудовому порядку.

Відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті існуючої заборгованості на рахунки Первісного кредитора, які вказані в Кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання грошового зобов`язання жодному з кредиторів не є підставою для звільнення Відповідача від виконання зобов`язань.

Згідно з п. 8.3 Договору Базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 357, 70 (триста п' ятдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних.

6 000,00 (сума виданого кредиту)* 0,98 (процентна ставка)/100 = 58,80 грн на день, що здійснювалось за період 31.12.2024 - 27.06.2025 (що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС»).

Під час укладення договору Відповідач ознайомився з його текстом та змістом в цілому, паспортом споживчого кредиту, зміст договору жодним чином не порушує його законних прав та інтересів, жодних заперечень щодо уточнення чи зміни його викладу не висловила та з ними погодилась, про що свідчать підписи та згода обробку персональних даних та доступ до кредитної історії.

Відповідач не відмовлявся від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликав, не звертався за додатковим роз`ясненням положень договору, тобто не скористалася цим своїм правом на відкликання згоди на укладення договору. Інформація надана ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з дотриманням всіх вимог законодавства, виклавши її в чіткій, зрозумілій та доступній формі, при цьому саме Відповідач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога».

За умовами кредитного договору та обставинами справи існувало два періоди нарахування процентів: 1. За користування кредитними коштами згідно з ст. 1048 ЦК України визначеному договором. 2. За користуванням кредитними коштами відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України і, за весь час прострочення.

Сторони в кредитному договорі узгодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Тобто у справі № 5017/1987/2012 сторони чітко та недвозначно визначили, що поза межами строку кредитування позичальником сплачуються проценти, які при цьому не є процентами за «користування кредитом», а є відповідальністю за порушення зобов`язання, та погодили їх розмір.

У Позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії (відповідно до ст .1048 ЦК України) так і після спливу строку кредитування (відповідно до ст .625 ЦК України).

Відповідно п. 8.5. Кредитного договору №789161521 від 18.12.2024 позичальник підтверджує, що йому було в чіткій та зрозумілій формі надано актуальну та достовірну інформацію, передбачену статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування», а також інформацію про фінансову послугу та Кредитодавця у визначеному законодавством обсязі, достатньому для прийняття Позичальником свідомого рішення про отримання такої послуги або про відмову від її отримання та ознайомлений з Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового Кредиту ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», повністю їх розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, повний текст яких розміщений на сайті за посиланням: https://moneyveo. ua. Таким чином, Позичальник повністю усвідомлював та прийняв на себе всі зобов`язання, передбачені Кредитним договором.

Щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу Позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином.

Суд, проаналізувавши доводи сторін, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дослідивши докази, що маються в матеріалах справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.12.2024 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №789161521 у формі електронного документу. Кредитний договір №789161521 від 18.12.2024 був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором TVQP-2962. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит на суму 6000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплачувати проценти за користування Кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у кредит.

Згідно п. 2.3. Договору Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором, що дорівнює загальному розміру кредиту 18.12.2024.

Відповідно до п. 3.1. Позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може отримати черговий транш у рамках кредитної лінії, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладання Договору строк Дисконтного періоду користування складає 12 днів від дати отримання Позичальником першого Траншу. Згідно п.3.2 сторони погодили, що встановлений в п.3.1 Договору строк дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного періоду та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав, за умови, якщо позичальником в Особистому кабінеті активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду.

П.п. 5.1. Договору передбачено, що кожен окремий Транш за цим Договором надається Позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця, на рахунок Позичальника, використовуючи реквізити Платіжної картки 5167-80ХХ-ХХХХ-9218, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового Траншу за Договором.

Згідно п.п. 7.1. Договору рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування 30.10.2024, а саме протягом 12 днів від дати отримання першого Траншу Позичальником.

Процентна ставки користування кредитом є Базовою процентною ставкою та є фіксованою (п.п. 8.2). Згідно п.п. 8.3 Договору, базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожен день користування ним, що становить 357,72 відсотків річних (матеріали справи в електронній формі).

Кредитний договір №789161521 від 18.12.2024 був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором та факт його підписання відповідачем не оспорюється.

Також ОСОБА_1 підписала одноразовим ідентифікатором Паспорт споживчого кредиту до Договору №789161521 ( матеріали справи в електронній формі).

Випискою по рахунку, що належить ОСОБА_1 за 19 грудня 2024 року, що була витребувана за клопотанням позивача у АТ «Ощадбанк», підтверджено зарахування на платіжну картку ОСОБА_1 кредиту в сумі 6000 грн.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно ч. 4, 6 ст. 11 цього Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно ч. 8 ст. 11 цього Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Статтею 12 цього Закону передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, судом встановлено, кредитний договір між відповідачем та Первісним кредитором було укладено відповідно до приписів указаних вище норм закону, в Інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора в електронній формі.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7, 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання Одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою Логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та Первісним Кредитором (Позикодавцем) не було б укладено.

Відтак, в ході розгляду справи судом встановлено факт укладання кредитного договору № 789161521 від 18.12.2024 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1

04.02.2025 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено Договір факторингу №МВ-ТП/20, відповідно до умов якого до нового кредитора перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №789161521 від 18.12.2024.

Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № Б/Н від 04.02.2025, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

04.12.2025 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 04/1225-01 (далі - Договір факторингу 2) відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Відповідно до Реєстру Боржників № 1 від 04.12.2025 за Договором факторингу 2 від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 20530,80 грн., з яких: 6000,00 грн. заборгованість по тілу кредиту; 11230,80 грн - сума заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 300 грн заборгованість за комісією, 3000 грн заборгованість за штрафними санкціями (матеріали справи в електронній формі).

Відповідно до ч. 1, 3 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно вимог ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно ч. 1 ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до статті 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Вказані висновки сформовані у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі 278/1679/13-ц.

З огляду на викладене, саме по собі неповідомлення позичальника про уступку права вимоги, на що посилається відповідач, не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора.

Таким чином, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 20530,80 грн.

Згідно ч. 1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Разом з тим, згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 05.04.2023 року по справі №910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за "користування кредитом", так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

З наданих позивачем розрахунків установлено, що по кредитному договору №789161521 від 18.12.2024, укладеного ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 , проценти розраховані по 27.06.2025, за період поза межами строку кредитування, позикодавець продовжував нараховувати саме проценти за "користування кредитом". Зазначені обставини підтвердив позивач у наданій суду відповіді на відзив. Станом на день передачі права вимоги до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» сума заборгованості по процентам боржника становила 2822,40 грн та новий кредитор також продовжив нарахування процентів поза межами строку кредитування ( матеріали справи в електронній формі).

Як встановлено судом, строк кредитування (дисконтний період) був погоджений сторонами та становив за кредитному договору 12 днів.

Доказів того, що позичальник на підставі п. 3.2 кредитного договору ініціював продовження дисконтного періоду матеріали справи не містять.

З огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору позики є безпідставним, тому проценти за користування кредитними коштами по кредитному договору від №789161521 від 18.12.2024 повинні нараховуватися з 18.12.2024 по 30.12.2024 за відсотковою ставкою 0,98 % в день відповідно до п.8.3 договору.

Таким чином, розмір відсотків відповідно до умов кредитного договору №789161521 становить 705,60 грн. (6000/100х0,98х12).

Відповідно до вимог статті 514 ЦК України право нараховувати відсотки поза межами строку кредитування не могло перейти до нового кредитора.

Відтак, наданий позивачем витяг з реєстру боржників до договору факторингу не може уважатися належним доказом наявності такої заборгованості.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по відсотках поза межами строку кредитування на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України.

Суд уважає, що позивач при заявлені даних вимог не врахував положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України і діє по теперішній час.

Враховуючи наведене та зважаючи на те, що кредитний договір укладений 18.12.2024, тобто в період дії на території України воєнного стану, суд уважає, що з відповідача не підлягає стягненню заборгованість за процентами на підставі ст. 625 ЦК, що буде узгоджуватись із пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскільки фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, що свідчить про порушення прав останнього, відповідач взяті на себе договірні зобов`язання за вищевказаним договором не виконала, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №789161521 від 18.12.2024 підлягають частковому задоволенню, в сумі 6705,60 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту 6000 грн та заборгованості за відсотками 705,60 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення заборгованості за комісією.

Згідно з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі №755/11648/15-ц, якщо договір, у тому числі кредитний, укладений на задоволення особистих потреб фізичної особи і не пов`язаний з підприємницькою діяльністю такої фізичної особи чи виконанням ним обов`язків як найманим працівником, такий договір є споживчим і наявність судового спору щодо цього договору не впливає на його характер, як споживчого, відтак і сам спір у будь-якому випадку стосується прав сторони договору, як споживача, а вирішення такого спору, незалежно від його ініціатора, має ґрунтуватися та враховувати і вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» .

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит(далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанова Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит Банк надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супровідних послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит додатка 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача включають проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Відповідно до частин першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Разом з тим умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними ВП ВС у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

Також в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі з подібними правовідносинами № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22) зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення комісії за кредитним договором не узгоджується із нормами Закону України «Про споживче кредитування», оскільки умова кредитного договору щодо стягнення комісії за надання кредиту з відсутністю конкретного переліку послуг, за які вона стягується, є нікчемною.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги судом задоволені частково, то з відповідача підлягає стягненню судовий збір з розрахунку: 6705,60 грн. х 2 622,40 грн. / 17530,80 грн. = 1003,08 грн.

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд встановив, що відповідно до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 року ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» та АБ «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» домовились, що в порядку та на умовах, визначених договором, адвокатське бюро надає ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» юридичну допомогу (матеріали справи в електронній формі).

Позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн, що підтверджується Додатковою угодою №25771512483 від 21 січня 2026 року, Протоколом погодження вартості послуг від 20 січня 2026 року, Актом прийому передачі наданих послуг від 20 березня 2026 року.

Згідно з Актом прийому передачі наданих послуг від 20 березня 2026 року позивачу АБ «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» надано такі послуги: складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду, вивчення матеріалів справи, підготовка та подача адвокатського запиту, клопотання про отримання інформації про зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника (всього 6 годин) .

Судом встановлено, що сума в розмірі 7 000 гривень за надані послуги правничої допомоги є неспіврозмірною виконаній адвокатом роботі, яка складає 6 годин. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, позовна заява є типовою для таких правовідносин, у спорах такого характеру судова практика є сталою, застосування великої кількості законодавчих актів спірні правовідносини не передбачають, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження та збирання б яких адвокат витратив значний час. Участі в судових засіданнях адвокат не приймав.

З огляду на викладене, суд враховуючи принципи співрозмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу. Достатньою компенсацією витрат позивача на професійну правничу допомогу на переконання суду буде сума у розмірі 4000 грн.

Оскільки позовні вимоги судом задоволені частково, то з відповідача підлягає стягненню витрати на правничу допомогу з розрахунку: 6705,60 грн. х 4000 грн. / 17530,80 грн. = 1530,01 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (01133, м. Київ, вул. бульвар Л.Українки,34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором №789161521 від 18.12.2024, яка становить 6705 (шість тисяч сімсот п`ять ) гривень 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (01133, м. Київ, вул. бульвар Л.Українки, 34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163) 1003 ( одну тисячу три) грн 08 коп. судового збору та 1530 (одну тисячу п`ятсот тридцять) грн 01 коп витрат на правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 03.08.2026.

Суддя О.О.Сайко