Вирок № 138712302, 04.08.2026, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 359/5145/26

Провадження № 1-кп/373/257/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

сторони кримінального провадження: прокурор ОСОБА_3 обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 (в режимі відеоконференцзв`язку),

розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження № 62026100130002983 від 21.04.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Березань Київської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, на утриманні дитина 2012 р.н., солдата на посаді діловода військової частини НОМЕР_1 , несудимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

за ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 409 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, порушуючи встановлений порядок проходження військової служби, діючи в порушення вимог п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військової Присяги, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен виконувати обов`язки військової служби у військовій частині НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 , порушуючи встановлений порядок проходження військової служби, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, не маючи бажання виконувати обов`язки військової служби, достовірно знаючи порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, в умовах воєнного стану, з метою ухилення від їх виконання, погодився на пропозицію Особа_1, досудове розслідування щодо якої здійснюється в окремому кримінальному провадженні, про виконання, під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , ремонтно-будівельних робіт на об`єктах, що належать близьким родичам Особа_1, і жодним чином не пов`язано з виконанням останнім обов`язків військової служби та у період з 01.09.2025 по 05.09.2025, з 08.09.2025 по 12.09.2025, з 15.09.2025 по 17.09.2025, з 22.09.2025 по 26.09.2025, з 29.09.2025 по 03.10.2025, з 06.10.2025 по 10.10.2025, з 04.11.2025 по 07.11.2025, з 10.11.2025 по 14.11.2025, з 17.11.2025 по 21.11.2025, з 24.11.2025 по 28.11.2025, з 01.12.2025 по 05.12.2025, з 08.12.2025 по 12.12.2025, з 15.12.2025 по 19.12.2025, з 22.12.2025 по 24.12.2025, з 10.03.2026 по 11.03.2026 (всього 67 днів), всупереч інтересам служби, за відсутності правових підстав, на службу до військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 не з`являвся, обов`язки військової служби відповідно до займаної посади не виконував, в цей час здійснюючи ремонтно-будівельні роботи в інтересах Особа_1 та його близьких осіб, не вживаючи заходів для повернення на військову службу та виконання обов`язків військової служби, за наявності реальної можливості для цього, за допомогою Особа_1, створив у безпосередніх командирів, співслужбовців кадрового та фінансового підрозділу, інших підрозділів системи управління військової частини НОМЕР_1 удаване його перебування на військовій службі, у такий спосіб, шляхом обману, вчинив ухилення від несення обов`язків військової служби, безпідставно отримуючи грошове забезпечення.

Обвинувальний акт надійшов до суду з угодою про визнання винуватості від 30.04.2026, відповідно до якої обвинувачений повністю визнав свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 409 КК України.

Враховуючи ступінь і характер сприяння ОСОБА_4 при досудовому розслідуванні кримінального провадження щодо нього, а також характер та тяжкість злочину, який хоча і є тяжким, фактично моральної чи фізичної шкоди не заподіяв, беручи до уваги його особу, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, водночас визнає свою вину та активно сприяв розкриттю цього та іншого кримінального правопорушення, інші обставини справи, зокрема інтереси суспільства, з метою призначення необхідного й достатнього для його виправлення покарання і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, сторони узгодили можливість призначення ОСОБА_4 покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України в межах санкції ч. 4 ст. 409 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік, та на підставі ст. 58 КК україни замість позбавлення волі на строк 1 рік призначити ОСОБА_4 покарання у виді службового обмеження на строк 1 рік з відрахуванням із суми його грошового забезпечення в дохід держави 10 відсотків.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені обвинуваченому.

Суд, розглядаючи невідкладно в порядку ст. 474 КПК України, питання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, виходить із такого.

Відповідно до правил статей 468, 469 КПК України в кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, кримінальних правопорушень невеликої чи середньої тяжкості, тяжких кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості.

Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.

Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні просили затвердити угоду з прокурором, призначити узгоджену в ній міру покарання, інші передбачені угодою заходи.

При цьому обвинувачений беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 409 КК України, в обсязі пред`явленого обвинувачення, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, заявивши, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання.

Обвинувачений беззастережно погодився на покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді позбавлення волі. Крім цього, на підставі ст. 58 КК України замість позбавлення волі він погодився на покарання у виді службового обмеження, що було визначено сторонами угоди та не було наслідком погроз, примусу або обіцянок, є добровільно узгодженим.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений беззастережно визнав себе винуватим, згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином, від якого немає потерпілих.

Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, наслідки її невиконання відповідно до ст. 476 КПК України.

Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим відповідають вимогам КПК та КК України, суд, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження даної угоди.

За таких обставин суд вважає доведеним, що дії ОСОБА_4 полягали в ухиленні військовослужбовця від несення обов`язків військової служби шляхом іншого обману, вчиненого в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб, а тому його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 28, 4 ст. 409 КК України, за якою належить призначити йому покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді позбавлення волі. Водночас, беручи до уваги беззастережне визнання обвинуваченим своєї вини, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та викриття пов`язаного з цим кримінального правопорушення, позитивну характеристику за місцем служби, притягнення до кримінальної відповідальності вперше та усвідомлення своєї протиправної поведінки та негативних наслідків діяння, суд вважає за можливе на підставі ст. 58 КК України замість позбавлення волі ОСОБА_4 призначити покарання у виді службового обмеження з відрахуванням у дохід держави частини його грошового забезпечення.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.

Речові докази та та судові витрати відсутні.

Керуючись статтями 373-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду від 30 квітня 2026 року про визнання винуватості між прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .

Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 409 КК України, за угодою від 30 квітня 2026 року про визнання винуватості між прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , та призначити ОСОБА_4 узгоджене покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 58 КК України замість позбавлення волі на строк 1 (один) рік призначити ОСОБА_4 покарання у виді службового обмеження на строк 1 (один) рік з відрахуванням у дохід держави 10 (десяти) відсотків із його грошового забезпечення.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що під час відбування покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обраховувати з дня приведення вироку до виконання.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

СУДДЯ: ОСОБА_6