Ухвала суду № 138712219, 31.07.2026, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 371/844/25

провадження № 1-кп/368/149/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2026 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого-судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

з участю прокурора ОСОБА_5

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 ,

захисників обвинувачених ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 ,

розглянувши під час підготовчого засідання в залі суду м. Кагарлик Київської області заяву захисника обвинуваченого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_20 про відвід прокурору Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені 26 січня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023220000000110, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_27 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України, та ОСОБА_13 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_20 усно заявив відвід прокуророві Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури ОСОБА_5 , оскільки не бачив змінену постанову про групу прокурорів, а також те, що даного прокурора заборонено було визначати у групі прокурорів, згідно ЗУ Про прокуратуру.

Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав усну заяву свого захисника.

Прокурор Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури ОСОБА_5 просить відмови у задоволенні заяви.

Обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_12 та їх захисник ОСОБА_18 відводів прокурору не заявляли.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_19 відводів прокурору не заявляли.

Обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник ОСОБА_21 відводів прокурору не заявляли.

Обвинувачені ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та їх захисник ОСОБА_22 підтримали заяву адвоката ОСОБА_20 .

Обвинувачений ОСОБА_13 та його адвокат ОСОБА_26 відводів прокурору не заявляли.

Обвинувачений ОСОБА_14 та його адвокат ОСОБА_23 відводів прокурору не заявляли.

Обвинувачені ОСОБА_15 і ОСОБА_16 і їх захисник ОСОБА_24 відводів прокурору не заявляли.

Обвинувачена ОСОБА_17 та її захисник ОСОБА_25 відводів прокурору не заявляли.

Суд, вислухавши заяву про відвід прокуророві та думку інших, приходить до наступного висновку.

Згідно з положеннями ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Прокурор, як один з учасників кримінального провадження, що належить до сторони обвинувачення, реалізує функції прокуратури, передбачені ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, зокрема, організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення в суді, а тому його об`єктивність є неодмінною передумовою забезпечення права на справедливий суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 КПК України, прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.

Слід зважати на той факт, що прокурор у кримінальному провадженні відноситься до сторони обвинувачення і має ряд повноважень, за допомогою яких реалізується обвинувальна функція прокурора у змагальному кримінальному процесі.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України, він зобов`язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Водночас, відповідно до Керівних принців ООН щодо ролі обвинувачів, прийнятих восьмим Конгресом ООН із запобігання злочинності і поводження з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня - 7 вересня 1990 року), обвинувачі відповідно до закону виконують свої обов`язки справедливо, послідовно та швидко, поважають і захищають людську гідність й захищають права людини, сприяючи тим самим забезпеченню належного процесу і безперебійного функціонування системи кримінального правосуддя. При виконанні своїх обов`язків обвинувачі виконують свої функції неупереджено та уникають будь-якої дискримінації на основі політичних переконань, соціального походження, раси, культури, статі або будь-якої іншої дискримінації; захищають державні інтереси, діють об`єктивно, належним чином враховують становище підозрюваного та жертви і звертають увагу на всі обставини, що мають відношення до справи, незалежно від того, вигідні чи невигідні вони для підозрюваного (п.п. 12, 13).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КПК України, прокурор не може брати участі у кримінальному провадженні за наявності чітко визначених законом підстав, зокрема:

1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім`ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача;

2) якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач;

3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

Отже, аналізуючи доводи захисника, заявлені усно про відвід, ним визначено правову підставу для відводу прокурорам, наведену в п. 3 ч. 1 ст. 77 КПК України, що передбачає існування інших обставин, які викликають обґрунтовані сумніви в неупередженості вищезазначених прокурорів по даному кримінальному провадженні, і прокурори підлягають відводу, оскільки вони незаконно, без визначених законом підстав, здійснюють процесуальне керівництво в даному кримінальному провадженні.

Неупередженість прокурора є необхідною умовою виконання ним своїх повноважень на стадії досудового розслідування й в судовому провадженні (ст. 36 КПК), що буде сприяти здійсненню завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК) та забезпеченню законності (ст. 9 КПК України).

Норми кримінального процесуального законодавства не містять переліку ознак, які б розкривали сутність упередженості та давали виключний перелік вказаної поведінки. Наведене дає підстави для висновку про оціночний характер цієї категорії, яка має встановлюватися у кожному випадку на підставі конкретних обставини, які підтверджені відповідними доказами.

Крім того, статтею 3 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що неупередженість та об`єктивність є одними із засад діяльності прокуратури.

Існування неупередженості повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, який має визначатися на підставі особистих переконань та поведінки конкретного прокурора у конкретній справі - прокурор не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у прокурора достатні гарантії для того, щоб виключити будь-яку зацікавленість, що може бути перевірена.

Системний аналіз норм кримінального процесуального закону свідчить, що перелік підстав для відводу прокурора, закріплений у ст. 77 КПК України, є вичерпним і розширеному чи аналогічному тлумаченню не підлягає. Такої підстави для відводу прокурора, як "відсутність повноважень на підтримання публічного обвинувачення", "незгода з процесуальним документом про призначення прокурора" чи "оспорювання легітимності формування групи прокурорів", кримінальний процесуальний закон не містить.

Варто підкреслити, що ч. 5 ст. 80 КПК України визначає, що відвід повинен бути вмотивованим, тобто, заявляючи відвід прокурору, особа повинна не просто заявляти про свої сумніви у неупередженості прокурора, а зазначити конкретні обставини, які цей сумнів викликають, який вплив ці обставини мають на об`єктивність прокурора, та підтвердити їх належними доказами.

Отож, як усно зазначає захисник державне обвинувачення у вказаній справи здійснювалося прокурорами Офісу генеральної прокуратури.

Проте, з постанови заступника керівника генерального прокурора від 10.07.2026 про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні, за дорученням Офісу Генерального прокурора підтримання публічного обвинувачення у цьому кримінальному провадженні доручено зокрема і прокурорам Обухівської окружної прокуратури.

Тому, на переконання захисника, підтримання публічного обвинувачення неуповноваженими особами порушують право його підзахисного ОСОБА_8 на справедливий судовий розгляд.

Тож, щодо тверджень захисника ОСОБА_20 про відсутність у прокурорів повноважень, суд зазначає, що порядок визначення та зміни прокурора (групи прокурорів), який здійснюватиме повноваження у конкретному кримінальному провадженні, чітко регламентований ст. 37 КПК України. Відповідно до ч. 1 цієї статті, керівник органу прокуратури своїм процесуальним рішенням уповноважений визначати та за наявності підстав змінювати склад групи прокурорів.

Так, у судовому засіданні прокурором суду було надано чинну постанову про визначення групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні від 10 липня 2026, яка винесена уповноваженою службовою особою та оформлена у відповідності до вимог ст. 110 КПК України. Тому, наявність у матеріалах справи цього процесуального документа повністю підтверджує належне процесуальне оформлення уповноваження прокурорів та наявність у прокурорів, перелік яких міститься у даній постанові, процесуальних повноважень на підтримання публічного обвинувачення у цій справі.

Отже, надання суду такої постанови нівелює твердження захисту про відсутність повноважень у прокурорів.

Також у постановах Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (зокрема, у справах №127/30013/19 та №520/12185/19) колегії суддів неодноразово наголошували, що інститут відводу є інструментом забезпечення безсторонності та об`єктивності правосуддя, а не механізмом оскарження стороною захисту внутрішніх організаційних рішень органів прокуратури чи висловлення суб`єктивної незгоди з обсягом повноважень обвинувача.

Суб`єктивний критерій вимагає оцінки особистої поведінки чи переконань конкретної особи (осіб) - прокурора (прокурорів), і його (їхня) особиста безсторонність презюмується, поки не доведено протилежне. Об`єктивний критерій визначає, чи існують реальні факти, які можуть породити обґрунтовані, виправдані сумніви у його незалежності.

Для заявлення відводу з мотивів упередженості необхідна наявність реальних фактичних обставин, які б викликали об`єктивно виправдані сумніви. Сама лише суб`єктивна незгода захисника з процедурою заміни прокурора керівництвом органу прокуратури, за відсутності доказів його особистої заінтересованості, не може свідчити про упередженість прокурора.

В усній заяві захисника ОСОБА_20 не наведено жодного фактичного доказу чи обставини, які б вказували на особисту упередженість, ворожість або заінтересованість новопризначеної групи прокурорів у наслідках розгляду цього кримінального провадження. Сама лише незгода сторони захисту з процесуальною процедурою заміни прокурора у цьому кримінальному провадженні та суб`єктивні сумніви у його повноваженнях, які базуються на незгоді з адміністративними процедурами прокуратури за відсутності доказів особистої заінтересованості не є достатньою підставою для висновку про наявність упередженості прокурорів та не можуть бути визнані об`єктивно виправданими сумнівами у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 77 КПК України.

У постанова ККС ВС від 09.04.2019 у справі № 306/1602/16-к, Верховний Суд наголосив, що кримінально-процесуальний закон забезпечує саме дотримання прав осіб, а не використання їх для зловживання. Подання невмотивованих чи повторних заяв, які не містять нових фактичних даних, суперечить завданням кримінального провадження та спрямоване виключно на штучне затягування процесу.

Також заявлення завідомо необґрунтованого відводу (повторно, або на стадії судового розгляду без виникнення нових фактичних обставин упередженості) розцінюється Верховним Судом як затягування судового процесу та зловживання правами з боку сторони захисту. Суд звертає увагу, що незгода з процесуальними документами має висловлюватися через інші інститути (заперечення, апеляційне оскарження вироку), а не через інститут відводу.

Заразом, у даному випадку слід зауважити, що учасник кримінального провадження вправі не погоджуватись із діями або постановленими рішеннями прокурора у кримінальному провадженні і оцінювати їх з позиції свого процесуального статусу і власного процесуального інтересу. Однак, така позиція не може бути визначальною в оцінці об`єктивності та неупередженості прокурора, як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження, оскільки тлумачення таких дій і рішень у сенсі підстав для відводу має базуватися не лише на власному переконанні в їх умисній необ`єктивності, а й на фактичних обставинах, за допомогою яких відповідні обставини стануть очевидними і для судді, який розглядає заяву про відвід.

Проте, в разі, якщо підозрюваний/обвинувачений вважає, що в діях прокурора є ознаки дисциплінарного проступку чи кримінального правопорушення, він вправі звертатися із відповідними зверненнями у порядку та спосіб, що визначені діючим законодавством. Оцінка діям прокурора повинна бути надана спеціально уповноваженими на це органами.

На переконання колегії суддів, усна заява захисника ОСОБА_20 є завідомо необґрунтованими. Суд не вбачає підстав вважати подання заяв реалізацією права на відвід у зв`язку з виникненням нових обставин, передбачених ч.4 ст.80 КПК України.

Отож, твердження, що ніби існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в неупередженості прокурорів, вказані захисником, не знайшли свого підтвердження та не можуть бути враховані як підстава для відводу.

За таких обставин, усна заява про відвід прокурору є безпідставною та такою, що ґрунтуються лише на припущеннях захисника ОСОБА_20 , які нічим не підтверджені, а також її сумнівних трактуваннях законодавства. Наведені доводи свідчать лише про незгоду сторони захисту із процесуальними рішеннями прокурора та не підтверджують його упередженості.

Підсумовуючи наведене можна ствердно зазначити, що питання повноважень прокурора у кримінальному провадженні регулюється статтями 37, 110 КПК України та перевіряється судом на підставі відповідних процесуальних документів (постанови про визначення/заміну групи прокурорів), наявних у матеріалах справи, а не шляхом заявлення відводу.

Враховуючи викладене, оскільки прокурором надано належний документ на підтвердження повноважень, передбачених ст. 37 КПК України, а наведені захисником аргументи не підпадають під вичерпний перелік підстав для відводу, визначений ст. 77 КПК України, суд приходить до висновку, що усна заява захисника ОСОБА_20 про відвід прокурорів є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі наведеного та керуючись ст.. ст.. 75-76, 80-82, 369, 371, 372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні усної заяви захисника обвинуваченого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_20 про відвід прокурору Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури ОСОБА_5 - відмовити.

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_1

судді ОСОБА_3

ОСОБА_2