Рішення № 138712032, 03.08.2026, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 939/54/25

РІШЕННЯ

Іменем України

10 липня 2026 рокуБородянський районний суд

Київської області в складі: головуючої судді Герасименко М.М.

за участі секретарів Слухай А.А., Боярської А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Бородянка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К», третя особа Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» про визнання недійсним частини кредитного договору та зобов`язання здійснити перерахунок кредитної заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, через представника адвоката Калетнік М.Ю., звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 29 грудня 2020 року між АТ «Креді Агріколь Банк» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1/2215029, відповідно до умов якого банк надав останньому кредит у розмірі 100 000,00 грн, строком на 72 місяці з 29 грудня 2020 року до 28 грудня 2026 року. Протягом 2021 року позивачем здійснювалися платежі за кредитом, та в загальному було сплачено 52 000,00 грн. Відповідно до п. 1.3. договору, за користування кредитом позичальник сплачує: процентну винагороду щомісячно в розмірі 15 % річних, починаючи з дня надання кредиту до моменту повного погашення заборгованості за договором; комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості, щомісячно в розмірі 2,35 % від суми кредиту, зазначеної в п.1.1. договору. Відповідно до Додатку 1 до Комплексного договору № 1/2215029 від 29 грудня 2020 року щомісячний розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості становить 2 350,00 грн, та в загальному складає 169 200,00 грн. У п. 1.3 вказаного договору позивачу встановлена щомісячна комісія в розмірі 2 350,00 грн за електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника (як усно, так і письмово) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо. Тобто, оспорюваним пунктом договору позивачу фактично встановлено плату за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». При цьому надання інших послуг за вказану комісію умовами договору не передбачено. Враховуючи, що позивачу встановлено щомісячну плату за послугу відповідача, яка за законом повинна надаватися безоплатно, позивач вважає, що вказаний пункт договору є несправедливим та підлягає визнанню недійсним. Враховуючи викладене, просив визнати нікчемним п. 1.3.2 кредитного договору № 1/2215029, укладеного 29 грудня 2020 року між ним ( ОСОБА_1 ) та Акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк», і здійснити перерахунок грошових коштів, сплачених ним (позивачем) за комісією за обслуговування кредитної заборгованості, в рахунок сплати тіла кредиту за вказаним кредитним договором.

Ухвалою суду від 13 січня 2025 року було відкрито провадження у даній справі та ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

24 січня 2025 року до суду від представника відповідача АТ «Креді Агріколь Банк» Чорної С.П. надійшов відзив на позов, згідно з яким, заперечуючи проти позову, представник звернула увагу на те, що позов подано до неналежного відповідача, оскільки відповідно до договору про відступлення права вимоги № 5-2024 від 18 грудня 2024 року відбулося відступлення прав АТ «Креді Агріколь Банк» новому кредитору ТОВ «ФК «Брайт-К». Також вказала, що сторони перед укладенням і підписанням кредитного договору досягли згоди щодо всіх його істотних умов, у тому числі щодо щомісячної сплати позичальником комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості. На виконання вимог ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення кредитного договору між сторонами договору було підписано паспорт споживчого кредиту від 29 грудня 2020 року, де чітко передбачено однією із умов договору комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,35 % від суми початкової суми кредиту, також дана інформації зазначена у заяві на отримання кредиту від 29 грудня 2020 року, що підписана позичальником. Позичальник погодився з умовами кредитного договору, де визначена реальна річна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у тому числі тіло кредиту, відсотки, комісія), тобто позичальник був обізнаний з реальною річною процентною ставкою та загальною вартістю кредиту в який також входила комісія за обслуговування кредитної заборгованості. Комісія, яка передбачена п. 1.3.2 кредитного договору, встановлена за ті послуги, які не надаються позичальнику безоплатно у відповідності до ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Інформація, яка зазначена у вказаному пункті договору, надається клієнту на постійні основі у незалежності від наявності його звернення (вимоги) та з більшою періодичністю, аніж це передбачено Законом. Крім цього, представник зауважила, що позичальником здійснювалася сплата кредитору по комісійній винагороді, загальна сума сплати за період з 29 грудня 2020 року по 13 грудня 2021 року складає 25 850,00 грн. Також, представник вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки останній платіж було здійснено 13 грудня 2021 року, а з позовом позивач звернувся лише 08 січня 2025 року. З огляду на викладене, представник АТ «Креді Агріколь Банк» просила у задоволенні позову відмовити.

28 січня 2025 року до суду від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Калетнік М.Ю. надійшла відповідь на відзив, в якій, крім зазначених у позові доводів, представник вказала, що строк позовної давності не пропущено, оскільки згідно пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

28 січня 2025 року до суду від представника позивача адвоката Калетнік М.Ю. надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача АТ «Креді Агріколь Банк» належним відповідачем ТОВ «ФК «Брайт-К», оскільки, як стало відомо під час розгляду справи, 18 грудня 2024 року між АТ «Креді Агріколь Банк» і ТОВ «ФК «Брайт-К» було укладено договір відступлення права вимоги № 5-2024, за умовами якого ТОВ «ФК «Брайт-К» набуло права вимоги за оскаржуваним кредитним договором. Крім того, з огляду на вказані обставини, представник позивача просила залучити АТ «Креді Агріколь Банк» до участі в даній справі в якості третьої особи.

Ухвалою суду від 02 квітня 2025 року було замінено первісного відповідача АТ «Креді Агріколь Банк» належним відповідачем ТОВ «ФК «Брайт-К», та залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, АТ «Креді Агріколь Банк».

24 жовтня 2025 року до суду від представника відповідача ТОВ «ФК «Брайт-К» - Кононова І.К. надійшли письмові пояснення, в яких представник зазначив, що комісійна винагорода за обслуговування кредитної заборгованості, що встановлена п. 1.3.2 кредитного договору, включає послуги, що виходять за межі безоплатного інформування, передбаченого ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», а саме, за надання відповідної інформації через дистанційні системи обслуговування. Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності). Зі змісту зазначеної норми закону вбачається, що споживач має право отримувати безкоштовно не більше ніж один раз на місяць визначену даною нормою закону інформацію на його вимогу. Зазначене ніяким чином не суперечить умовам п. 1.3.2 кредитного договору, в якому передбачено надання послуг з обслуговування кредитної заборгованості не на вимогу споживача, а шляхом, в тому числі надання інформації щодо стану заборгованості, через дистанційні системи обслуговування. Відтак відсутні підстави для визнання нікчемним зазначеного положення кредитного договору. Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, позивач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Калетнік М.Ю. у судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «ФК «Брайт-К» - Кононов І.К. у судовому засіданні 27 травня 2026 року заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні.

У сьогоднішнє судове засідання відповідач свого представника у судове засідання не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

АТ «Креді Агріколь Банк» свого представника у судове засідання не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 29 грудня 2020 року між АТ «Креді Агріколь Банк» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1/2215029, відповідно до умов якого банк надав останньому кредит на споживчі потреби в розмірі 100 000,00 грн, строком на 72 місяці з 29 грудня 2020 року до 28 грудня 2026 року (включно), зі сплатою фіксованої процентної ставки в розмірі 15% річних.

Пунктом 1.3.2. зазначеного договору передбачено, що за користування кредитом позичальник сплачує комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно, в розмірі 2,35% у місяць від суми кредиту, зазначеної в п.1.1. договору. Обслуговування кредитної заборгованості включає моніторинг заборгованості, під яким розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника (як усне так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів, тощо.

З таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (в т.ч. Графік платежів по кредиту, ануїтет) вбачається, що у колонці під номером 7 вказано розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості, а саме у розмірі 2 350,00 грн протягом 72 місяців, що в сумі становить 169 200,00 грн.

18 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «Брайт-К» і АТ «Креді Агріколь Банк» укладено договір факторингу № 5-2024, за умовами якого ТОВ «ФК «Брайт-К» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1/2215029 від 29 грудня 2020 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Оскільки відповідно до умов договору, що укладений між сторонами, банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно із додатком № 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Додатком № 1 до комплексного договору № 1/2215029 від 29 грудня 2020 року АТ «Креді Агріколь Банк» обчислено загальну вартість кредиту для споживача, яка включає також і комісію за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 2 350,00 гривень щомісячно.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідні висновки містяться у постанові Великої палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Також слід зауважити, що питання нікчемності аналогічного за змістом пункту 1.3.2 кредитного договору досліджувалося Верховним Судом у справі № 382/1621/21. Так, у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2023 року, прийнятій у вказаній справі, зазначено, що надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов`язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено. Якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування". За таких обставин суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що пункт 1.3.2 кредитного договору № 4/3105938 від 9 січня 2020 року, яким передбачено сплату комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі 2,30 % від суми кредиту є нікчемним відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

У кредитному договорі № 1/2215029 від 29 грудня 2020 року, укладеному між АТ «Креді Агріколь Банк» і ОСОБА_1 , не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.3.2. кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язанні з розрахунково-касовим обслуговуванням, передбачена в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (в т.ч. Графік платежів по кредиту, ануїтет) (колонка 7 таблиці). Розмір комісії за розрахунково-касове обслуговування складає 2 350,00 грн.

При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

Аналогічний висновок, висловлено у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19.

Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення пункту 1.3.2. кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Позивач заявив позовну вимогу про визнання недійсним пункту 1.3.2. кредитного договору укладеного між ним і банком.

Проте, визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21, від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20, від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21.

Таким чином, позовні вимоги про визнання недійсними положень пункту 1.3.2. укладеного між сторонами кредитного договору не підлягають задоволенню саме у зв`язку із обранням неналежного способу захисту порушеного права.

Натомість, вирішуючи питання стосовно застосування наслідків недійсності правочину, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За правилами вказаної статті реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

Враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, а також сформульовані у постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 висновки щодо нікчемності пунктів кредитного договору, суд вважає за необхідне у порядку застосування наслідків виконання нікчемного правочину зобов`язати відповідача здійснити перерахунок заборгованості позивача за кредитним договором № 1/2215029 від 29 грудня 2020 року, що забезпечить захист інтересу позивача у правовій визначеності.

Також суд дійшов висновку, що строк позовної давності позивачем не пропущено, оскільки кредитний договір № 1/2215029 був укладений 29 грудня 2020 року, а з 02 квітня 2020 року по 30 червня 2023 року строк звернення до суду (позовна давність) продовжувався у зв`язку із введенням на території України карантину.

Так, 30 березня 2020 року був прийнятий Закон України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнений Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України п. 12, яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу строки продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року, а тому саме з цієї дати строк звернення до суду (позовна давність) продовжувався у зв`язку із введенням на території України карантину. Строк карантину неодноразово продовжувався й закінчився 30 червня 2023 року.

Крім того, згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв`язку з військовою агресією РФ проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.

Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема п.19, згідно якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Позивач звернувся з позовом до суду 08 січня 2025 року.

З огляду на зазначене та встановлені обставини, суд вважає, що позивач звернувся до суду з вказаним позовом у межах строку позовної давності, а тому вимоги відповідача щодо застосування строків позовної давності задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути в дохід бюджету судовий збір в розмірі 1 211 гривень 20 копійок.

Керуючись ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К», третя особа Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» про визнання недійсним частини кредитного договору та зобов`язання здійснити перерахунок кредитної заборгованості, задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» здійснити перерахунок кредитної заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 1/2215029 від 29 грудня 2020 року з урахуванням нікчемності пункту 1.3.2. вказаного договору.

В іншій частині в позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» в дохід бюджету судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 03 серпня 2026 року.

СуддяМарина ГЕРАСИМЕНКО