Рішення № 138711715, 04.08.2026, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/3145/26

2/296/2907/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 року м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира в складі: головуючого судді Рожкової О.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

І. СУТЬ СПРАВИ

1.1. Представник ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» (позивач) ОСОБА_2 звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом до ОСОБА_1 (відповідач), в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №491008489 від 30.07.2019 у розмірі 27 372,42 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 18 538,10 грн та заборгованість за відсотками 7 634,32 грн. Також просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9 000 грн.

1.2. В обґрунтування позову зазначав, що 30.07.2019 між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №491008489, відповідно до умов якого АТ «Альфа-Банк» надало позичальнику кредит у сумі 18 941,89 грн., строк кредиту 60 місяців на споживчі потреби з відсотковою ставкою 32%. Договір кредитної лінії укладено з відповідачем в електронній формі відповідно до ЗУ «Про електрону комерцію», який має силу договору, укладеного в письмовій формі та підписаний сторонами. АТ «Альфа-Банк» виконало умови кредитного договору та перерахувало на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти у розмірі 18 941,89 грн., в свою чергу позичальник не виконала умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість.

1.3. Вказував, що 22.02.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК Форт» був укладений договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. Зазначав, що 23.02.2021 між ТОВ «ФК Форт» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» був укладений договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором №491008489 від 30.07.2019, укладеним між АТ «Альфа Банк» та відповідачем.

1.4. Відповідно до розрахунку заборгованості, борг відповідача станом на 23.02.2021 становить 27 372,42 грн., яка складається з тіла кредиту у розмірі 18 538,10 грн та заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 7 634,32 грн. Враховуючи вищевикладене просив задовольнити позов в повному обсязі.

ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН

2.1. 19.03.2026 ухвалою суду відкрито провадження у цивільній справі №296/3145/26, яку вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

2.2. Відповідач повідомлялася про розгляд справи шляхом направлення копії позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місця проживання. Однак, поштове відправлення адресоване ОСОБА_1 повернулося на адресу суду (а.с.36).

2.3. Відповідно до норм ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

2.4. У постанові Верховного Суду від 19 грудня 2022 року у cправі №910/1730/22 зазначено, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі №910/8197/19, від 09 грудня 2021 року у справі №911/3113/20).

2.5. Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

2.6. Відповідно до пункту 3 частини сьомої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

2.7. Враховуючи, що розгляд справи призначено у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, вжиття судом заходів повідомлення відповідача про розгляд справи, передбачених процесуальним законом, ненадходження від відповідача відзиву на позовну заяву, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

3.1. 10.07.2019 ОСОБА_1 подала до АТ «Альфа-Банк» оферту на укладання угоди про надання кредиту №491008489, у якій запропонувала укласти банку угоду з відповідною назвою, яка є невід`ємною частиною договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» (а.с.5).

3.2. У вказаній оферті було зазначено такі умови: тип кредит кредит готівкою; сума кредиту 18 941,89 грн.; процентна ставка 32,00%, фіксована; строк кредиту 60 місяців; дата повернення кредиту 31.07.2024.

3.3. Також у оферті міститься положення про те, що строк відповіді на цю пропозицію складає 30 робочих днів з моменту подання її банку, угода набуває чинності з моменту підписання банком акцепту.

3.4. 22.02.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК Форт» укладено договір факторингу №1, за умовами якого фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступив фактору, а фактор набув належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведено в Додатку №1-1 до договору (а.с.6-10).

3.5. Відповідно до реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами від 22.02.2021 та акту прийому-передачі реєстру боржників від 22.02.2021 ТОВ «ФК Форт» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №491008489 від 30.07.2019 в сумі 27 372,42 грн., з яких: сума заборгованості за тілом кредиту 18 538,10 грн та сума заборгованості за відсотками 7 634,32 грн (а.с.11, 19).

3.6. Відповідно до платіжного доручення №35 від 23.02.2021 ТОВ «ФК Форт», згідно договору факторингу №1 від 22.02.2021 здійснило оплату на користь АТ «Альфа-Банк» (а.с.11 зворот).

3.7. 23.02.2021 між ТОВ «ФК Форт» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу №01-23-02/21, за умовами якого фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступив фактору, а фактор набув належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведено в додатку №1-1 до договору (а.с.12-16).

3.8. Відповідно до реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами від 23.02.2021 та акту прийому-передачі реєстру боржників від 23.02.2021 ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №491008489 від 30.07.2019 в сумі 27 372,42 грн., з яких: сума заборгованості за тілом кредиту 18 538,10 грн та сума заборгованості за відсотками 7 634,32 грн (а.с.17, 20).

3.9. Відповідно до платіжного доручення №129 від 23.02.2021 ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», згідно договору факторингу №01-23-02/21 від 23.02.2021 здійснило оплату на користь ТОВ «ФК Форт» (а.с.18).

3.10. Згідно розрахунку заборгованості за кредитом, сформованої ТОВ «Еліт Фінанс», заборгованість ОСОБА_1 за договором №491008489 від 30.07.2019 складає 27 372,42 грн., з яких: сума заборгованості за тілом кредиту 18 538,10 грн та сума заборгованості за відсотками 7 634,32 грн (а.с.23).

IV. НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

4.1. За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

4.2. За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

4.3. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

4.4. Правовідносини з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про банки та банківську діяльність».

4.5. Відповідно до статті 2 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» банківським кредитом визнається будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, сплати процентів за її користування та інших зборів з такої суми.

4.6. Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір.

4.7. В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

4.8. Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

4.9. Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

4.10. Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

4.11. Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

4.12. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

4.13. Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

4.14. Відповідно до частини 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

4.15. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

4.16. Згідно з частиною 1 статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

4.17. Частиною 1 ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

4.18. Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

4.19. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

4.20. За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

4.21. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

4.22. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

V. ОЦІНКА та МОТИВИ СУДУ

5.1. З матеріалів справи вбачається, що 30.07.2019 ОСОБА_1 подала до АТ «Альфа-Банк» оферту на укладання угоди про надання кредиту №491008489, у якій запропонувала укласти банку угоду з відповідною назвою, яка є невід`ємною частиною договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».

5.2. У вказаній оферті було зазначено такі умови: тип кредит кредит готівкою; сума кредиту 18 941,89 грн.; процентна ставка 32,00%, фіксована; строк кредиту 60 місяців; дата повернення кредиту 31.07.2024.

5.3. Також у оферті міститься положення про те, що строк відповіді на цю пропозицію складає 30 робочих днів з моменту подання її банку, угода набуває чинності з моменту підписання банком акцепту.

5.4. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів прийняття банком оферти.

5.5. Зважаючи на це, суд приходить до висновку, що угоду про надання кредиту, на яку посилається позивач як на підставу своїх вимог, не можна вважати укладеною.

5.6. Суд акцентує увагу й на тому, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, щодо укладення правочину між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем.

5.7. Крім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що 30.07.2019 ОСОБА_1 перераховано кредит у сумі 18 941,89 грн.

5.8. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

5.9. Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

5.10. Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором. Аналогічний правовий висновок навів Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц.

5.11. Як передбачено п.63 постанови Правління Національного банку України №75 від 04.07.2018 «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України» виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

5.12. Позивачем надано виписку по рахунках, які не містить всіх необхідних реквізитів, передбачених п.63 постанови Правління Національного банку України №75 від 04 липня 2018 року «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України»: особистого підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку (а.с.21-22).

5.13. Суд звертає увагу на те, що сам по собі розрахунок заборгованості, складений ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», не є первинним бухгалтерським документом і сам по собі не підтверджує отримання особою кредиту, відтак не є належним доказом існування заборгованості.

5.14. Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення заборгованості по кредиту є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

VI. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ

6.1. Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 76-80, 89, 141, 259, 263, 265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, Корольовський районний суд міста Житомира,

У Х В А Л И В :

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс»,

місцезнаходження за адресою:

03035, м. Київ, пл. Солом`янська, 2,

код ЄДРПОУ 40340222.

Відповідач:

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

зареєстроване місце проживання за адресою:

АДРЕСА_1 ,

РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя Олена РОЖКОВА