Ухвала суду № 138710819, 30.07.2026, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/270/26

провадження № 1-кс/405/2305/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2026 м. Кропивницький

слідчий суддя Подільського районного суду міста Кропивницького ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , підозрюваної ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кропивницькому клопотання старшого слідчого в ОВС ВРЗЗС слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024121010001793 від 25.06.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці м. Кіровограда, українці, громадянці України, пенсіонерці, вдові, зареєстрованій та фактично проживаючій за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимій

ВСТАНОВИВ:

слідчий звернувся з вказаним вище клопотанням до слідчого судді Подільського районного суду міста Кропивницького, відповідно до якого посилаючись на обставини кримінального провадження, вказуючи на обґрунтованість підозри та наявність передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, просив застосувати до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Прокурори у судовому засіданні надали пояснення, згідно з якими клопотання підтримали та просили задовольнити.

Захисник у судовому засіданні надав пояснення, відповідно до яких вказав на недоведеність ризиків, в задоволенні клопотання просив відмовити.

Підозрювана у судовому засідані надала пояснення, згідно з якими підозру вважала необґрунтованою, з ризиками, на які посилався слідчий у клопотанні та прокурори у судовому засіданні не погодилася. Підтримала позицію захисника.

Заслухавши сторін та дослідивши матеріали клопотання, у тому числі характеризуючі дані на підозрювану, слідчий суддя прийшов до наступних висновків.

Встановлено, що відділом розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУНП в Кіровоградській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024121010001793 від 25.06.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України, відповідно до якого приблизно на початку квітня 2025 року у м. Кропивницький Кіровоградської області, точний час і місце органами досудового слідства не встановлено, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час спілкування зі своїм знайомим ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розповіли останньому про бажання їх знайомих виїхати за кордон для своїх рідних чоловічої статі віком від 18 до 60 років.

Знаючи про перешкоди щодо можливості виїзду за межі України громадян України чоловічої статі, віком від 18 до 60 років, ОСОБА_9 , діючи з прямим умислом та корисливою метою, запропонував ОСОБА_6 та ОСОБА_8 за грошову винагороду, використовуючи власні зв`язки та знайомства, організувати встановлення громадянам України фіктивної групи інвалідності як підставу для виїзду за межі України.

Так, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 діючи на пропозицію ОСОБА_9 , перебуваючи в м. Кропивницький Кіровоградської області, не пізніше початку квітня 2025 року, більш точного часу та місця досудовим розслідуванням не встановлено, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення за рахунок вчинення умисних, за рахунок вчинення умисних, незаконних дій у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації, достовірно знаючи про введення з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на всій території України воєнного стану, будучи обізнаним про проведення загальної мобілізації на підставі Указу Президента України №65/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та забезпеченням оборони держави, підтриманням бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України, інших військових формувань, а також про наявність діючих обмежень на виїзд за кордон чоловіків віком від 18 до 60 років, діючи за попередньою змовою групою осіб, обрали способом злочинної діяльності сприяння незаконному переправленні осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів, вчинених з корисливих мотивів.

Будучи обізнаним з вказаними вище положеннями чинного законодавства, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою зі ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , перебуваючи в м. Кропивницький Кіровоградської області, більш точного місця досудовим розслідуванням не встановлено, не пізніше початку квітня 2025 року, розробили детальний план сприяння незаконному переправленню через державний кордон України осіб чоловічої статі, які у період дії воєнного стану в Україні, не маючи підстав, передбачених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Правилами перетинання державного кордону громадянами України», мають намір виїхати за межі державного кордону України.

В подальшому, діючи за попередньою змовою групою осіб, реалізуючи свій злочинний корисливий умисел, на виконання заздалегідь розробленого злочинного плану, не пізніше початку квітня 2025 року ОСОБА_6 та ОСОБА_8 познайомили ОСОБА_9 з жінкою - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканкою с. Кропивник, Калуського р-ну, Івано-Франківської обл.

Під час спілкування ОСОБА_10 звернулася до ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 за допомогою щодо отримання нею групи інвалідності для подальшого уникнення від мобілізації та безперешкодного перетину державного кордону України на законних підставах для її військовозобов`язаних чоловіка або сина.

Під час наступних спілкувань в період часу з квітня до листопада 2025 року ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 отримали від ОСОБА_10 в якості винагороди грошові кошти за організацію незаконного переправлення її сина та чоловіка через державний кордон України, тим самим усуненням перешкод, шляхом організації складання (видачі) та подання на розгляд посадових осіб МСЕК фіктивних медичних документів про, нібито, наявність у ОСОБА_10 загального захворювання та прийняття рішення про встановлення другої групи інвалідності. Для організації свого злочинного замислу ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 також одержали від ОСОБА_10 необхідні документи для оформлення групи інвалідності.

При цьому, ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 пояснили, що ОСОБА_10 отримає групу інвалідності без наявності відповідного захворювання, що дасть їй змогу безперешкодно виїхати за межі України з її сином та чоловіком в якості супроводжуючих.

Відповідно до розробленого ОСОБА_9 за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_8 злочинного плану, усвідомлюючи, що друга група інвалідності для ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 дає можливість особам призовного віку, а саме її чоловіку - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та сину - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , супроводжуючи її на підставі абз. 2, 3 п. 2-1 «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затвердженого постановою КМУ від 27.01.1995 № 57, перетнути державний кордон України.

Відтак, на початку квітня 2025 року, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , реалізуючи свій злочинний умисел почала надавати допомогу в отриманні медичних довідок ОСОБА_10 , які в подальшому стануть основою для прийняття рішення МСЕК про надання ОСОБА_10 другої групи інвалідності.

В подальшому ОСОБА_10 за рішенням МСЕК від 26.11.2025, незаконно отримала другу групу інвалідності, в чому активно сприяла ОСОБА_6 своїми умисними діями, порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод за попередньою змовою зі ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .

За комплекс послуг, до яких входили послуги медичних співробітників, що вносили неправдиві відомості в медичну документацію ОСОБА_10 ,

ОСОБА_6 за попередньою змовою зі ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , отримала грошові кошти на загальну суму близько 4000 доларів США.

Таким чином, встановлена достатність доказів для підозри ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні сприяння незаконному переправленні осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного корисливого умислу, на виконання заздалегідь розробленого злочинного плану, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою групою осіб зі ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не пізніше 08.07.2025, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, за рахунок вчинення умисних, незаконних дій у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації, достовірно знаючи про введення з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на всій території України воєнного стану, будучи обізнаним про проведення загальної мобілізації на підставі Указу Президента України №65/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та забезпеченням оборони держави, підтриманням бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України, інших військових формувань, а також про наявність діючих обмежень на виїзд за кордон чоловіків віком від 18 до 60 років, обрали способом злочинної діяльності - сприяння незаконному переправленні осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів вчинених з корисливих мотивів.

Будучи обізнаною з вказаними вище положеннями чинного законодавства, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою зі ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , перебуваючи в м. Кропивницький Кіровоградської області, більш точного місця досудовим розслідуванням не встановлено, але не пізніше 08.07.2025, згідно раніше розробленому злочинному плану щодо сприяння незаконному переправленню через державний кордон України осіб чоловічої статі, які у період дії воєнного стану в Україні, не маючи підстав, передбачених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Правилами перетинання державного кордону громадянами України», мають намір виїхати за межі державного кордону України, приступили до його виконання.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного корисливого умислу, 08.07.2025 ОСОБА_6 та ОСОБА_8 познайомили ОСОБА_9 з жінкою - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , мешканкою м. Івано-Франківська.

Під час спілкування ОСОБА_13 звернулася до ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 за допомогою щодо отримання нею групи інвалідності для подальшого уникнення від мобілізації та безперешкодного перетину державного кордону України на законних підставах для її батька.

Під час наступних спілкувань в період часу з липня 2025 року до червня 2026 року ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 отримали від ОСОБА_13 в якості винагороди грошові кошти за організацію незаконного переправлення її батька через державний кордон України, тим самим усуненням перешкод, шляхом організації складання (видачі) та подання на розгляд посадових осіб МСЕК фіктивних медичних документів про нібито наявність у ОСОБА_13 загального захворювання та прийняття рішення про встановлення другої групи інвалідності. Для організації свого злочинного замислу ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 також одержали від ОСОБА_13 необхідні документи для оформлення групи інвалідності.

При цьому, ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 пояснили, що ОСОБА_13 отримає групу інвалідності без наявності відповідного захворювання, що дасть їй змогу безперешкодно виїхати за межі України з її батьком в якості супроводжуючого.

Відповідно до розробленого ОСОБА_9 за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_8 злочинного плану, усвідомлюючи, що друга група інвалідності для ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , дає можливість особам призовного віку, а саме її батьку - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , супроводжуючи її на підставі абз. 6 п. 2-1 «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затвердженого постановою КМУ від 27.01.1995 № 57, перетнути державний кордон України.

Відтак, не пізніше 08.07.2025, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_6 за попередньою змовою зі ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , реалізуючи свій злочинний умисел почала надавати допомогу в отриманні медичних довідок ОСОБА_13 , які в подальшому стали основою для прийняття рішення МСЕК про надання ОСОБА_13 другої групи інвалідності.

В подальшому ОСОБА_13 за рішенням МСЕК від 09.06.2026 незаконно отримала другу групу інвалідності в чому активно сприяла ОСОБА_6 своїми умисними діями, порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод за попередньою змовою зі ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .

За комплекс послуг, до яких входили послуги медичних співробітників, що вносили неправдиві відомості в медичну документацію ОСОБА_13 ,

ОСОБА_6 за попередньою змовою зі ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , отримала грошові кошти на загальну суму близько 4000 доларів США.

Таким чином, встановлена достатність доказів для підозри ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні сприяння незаконному переправленні осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

22.07.2026 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

Щодо обґрунтованості підозри:

Термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини ( надалі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.

ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру, розумна підозра передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).

У справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна це питання, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.

Отже, обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного вище кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню доказами, а саме:

- протоколами проведення негласних слідчих (розшукових) дій;

- протоколом проведення обшуку за адресою: м. Кропивницький, пров. Верхньо-Веселий, 22;

- протоколами допиту свідків.

Таким чином, з урахуванням практики ЄСПЛ, зокрема, беручи до уваги справу «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, слідчим суддею відзначається, що зазначені в даному клопотанні слідчого факти та інформація, а також встановлені під час розгляду клопотання слідчого обставини свідчать про те, що підозрювана ОСОБА_6 могла вчинити правопорушення, а відтак вручена їй підозра є обґрунтованою.

Щодо ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України:

практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відтак, з урахуванням наявності вищезазначених вагомих доказів обґрунтованості підозри, обставин вчинення злочину, його тяжкості, міри покарання, а також особи підозрюваного, слідчим суддею встановлено наявність такого ризику:

- п. 3 ч. 1 ст.177 КПК України - незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Встановлення об`єктивних обставин вчинення кримінального правопорушення, можливе в тому числі шляхом проведення допитів. Таким чином, у слідчого судді є достатньо підстав вважати, що для мінімізації негативних наслідків для себе, підозрювана, використовуючи вплив на учасників кримінального провадження з метою зміни їх показів або перешкоджання безпосереднього дослідження судом їх показів як це передбачено ст. 23 КПК України, має можливість незаконно впливати на свідків. Практика ЄСПЛ послідовна в підкреслюванні початку розслідування як етапу, коли цей ризик перешкоджання досудовому розслідування або впливу на свідків чи потерпілих може виправдовувати тримання під вартою. Цей підхід випливає з припущення, що розслідування власне і призначене для того, щоб зібрати та зберегти докази. В рішенні ЄСПЛ від 26.01.93 у справі «W. v. Switzerland», § 35 сформульовано правову позицію, що згодом потреби розслідування недостатньо виправдовують тримання підозрюваного під вартою: зазвичай цей ризик зменшується тою мірою, як просувається розслідування, збираються свідчення та здійснюється перевірка. Наразі стадія збору доказів, встановлення дійсних обставин кримінального правопорушення ще триває, що виправдовує використання найсуворішого запобіжного заходу з метою унеможливлення незаконного впливу підозрюваного на хід кримінального провадження у його "вразливій" стадії.

Інші ризики слідчим суддею не встановлені.

Разом з тим, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до ч. та 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Заходами забезпечення кримінального провадження, зокрема є запобіжні заходи.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу (ч. 1 ст. 183 КПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини .

Відповідно до ч. 3 ст. 332 КК України незаконне переправлення осіб через державний кордон України, організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод караються позбавленням волі на строк від трьох до п`яти років.

Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або вчинені з корисливих мотивів, караються позбавленням волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна (ч.3 ст.332 КК України).

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження.

Підозрюваний є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК України).

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Заходами забезпечення кримінального провадження, зокрема є: запобіжні заходи.

У відповідності до п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Отже, оцінивши в сукупності всі обставини, передбачені ч.1 ст. 178 КПК України, слідчим суддею відзначається, що застосування відносно підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою за вказаних обставин справи, серйозністю висунутої проти неї підозри, з урахуванням встановлених ризиків, заперечень сторони захисту та характеризуючих даних на підозрювану на думку слідчого судді, не є надмірним та таким, що принижує її гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому усі наведені обставини у їх сукупності, не дають достатніх підстав застосувати відносно неї більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування.

Згідно з частиною 3 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави як альтернативи триманню під вартою, за винятком випадків, прямо передбачених законом. Це є імперативним обов`язком слідчого судді при розгляді даного клопотання.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» установлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб становить з 1 січня 2026 року на одну особу працездатного віку в розрахунку на місяць 3328 грн.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

З огляду на викладене слідчим суддею відзначається, що застосування відносно підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою за вказаних обставин справи, серйозністю висунутої проти неї підозри, з урахуванням встановлених ризиків, характеризуючих даних на підозрювану, на думку слідчого судді, не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому усі наведені обставини у їх сукупності, не дають достатніх підстав застосувати відносно неї більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, а тому слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.176-197, 376, 309 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

клопотання слідчого задовольнити.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, на строк з 16.15 год. 30.07.2026 року до 16.15 год. 22.09.2026 року.

Визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 266 240 грн., які необхідно внести на депозитний рахунок: отримувач: ТУ ДСА України в Кіровоградській області; МФО 820172, ЄДРПОУ 26241445, рахунок UA 768201720355219001015002505. Призначення платежу: забезпечення виконання рішення згідно статті 182 КПК України по справі № 12024121010001793 від 25.06.2024 року.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_6 - з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_6 на строк до 22.09.2026 наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора у кримінальному провадженні та слідчого судді, суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідного територіального органу Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_6 , що відповідно до ч. ч. 8, 9 ст. 182 КПК України у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

ОСОБА_6 взяти під варту в залі суду негайно.

Строк дії ухвали визначити до 16.15 год. 22.09.2026 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_15