Рішення № 138709915, 05.05.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/17244/25

Номер провадження2/205/1951/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року

Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Остапенко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Сидорової І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

12.11.2025р. через систему «Електронний суд» до Новокодацького районного суду міста Дніпра надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 04.06.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 04.06.2024-100001782, згідно умов якого відповідачу надано кредит в сумі 4000 грн. на строк 98 днів.

Свої зобов`язання Товариство виконало в повному обсязі та надало відповідачу кредитні кошти, тоді як ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконує, у зв`язку з чим у останньої утворилася заборгованість в розмірі 11892,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4000,00 грн., по процентам в розмірі 5292,00 грн., комісії за надання кредиту у розмірі 600,00 грн., неустойки у розмірі 2000,00 грн., яку представник позивача просить стягнути на користь Товариства.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 24.11.2025 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за відсутності представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилася, про день, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. Водночас надіслана судом на адресу відповідача кореспонденція повернулася до суду без вручення з відмітками уповноваженого працівника Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідач відзив на позовну заяву до суду не подала, причини неявки суду не повідомила, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подала.

Згідно з Постановами ВС від 21.12.2022 у справі №757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30.11.2022 у справі № 760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св33, 31.08.2022 у справі №760/17314/17), якщо адресат відсутній за вказаною адресою, то вона вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.

Враховуючи позицію Верховного Суду, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлена про час та місце слухання справи та судове засідання можливо провести у її відсутності.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Виходячи з викладеного, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.06.2024 року ТОВ «Споживчий центр» направило ОСОБА_1 пропозицію про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта) у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» та яка була підписана ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е429.

Також, 04.06.2024р. між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 підписано заявку кредитного договору №04.06.2024-100001782 (кредитної лінії), відповідно до умов якої, ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачу кредит у розмірі 4000,00 грн., зі сплатою комісії в розмірі 600 грн., пов`язаної з наданням кредиту, а також сплатою процентів за користування кредитом, строком на 98 днів з дати його надання, без права продовження строку кредитування. Заявка кредитного договору №04.06.2024-100001782 (кредитної лінії) від 04.06.2024р., Відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №04.06.2024-100001782 (кредитної лінії) від 04.06.2024р. та Інформаційне повідомлення позичальника ОСОБА_1 (додаток до кредитного договору №04.06.2024-100001782 (кредитної лінії) від 04.06.2024р.) ОСОБА_1 підписала одноразовим ідентифікатором Е429, попередньо пройшовши ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку.

Перерахування 04.06.2024р. кредитних коштів в сумі 4000,00 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_1 за договором №04.06.2024-100001782 від 04.06.2024р. підтверджується квитанцією «LiqPay» від 04.06.2024р.

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості за період з 04.06.2024 року по 09.09.2024 року за кредитним договором №04.06.2024-100001782 від 04.06.2024р. позивачем розрахована сума заборгованості по кредиту, яка становить 11892,00 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 4000 грн., заборгованість за відсотками - 5292 грн., комісії за надання в сумі 600 грн. та неустойки в розмірі 2000 грн.

Таким чином, спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань перед кредитодавцем, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Положенням статті 3 Закону України № 675-VIII «Про електронну комерцію» (далі Закон) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 527 ЦК України).

Якщо у зобов`язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), згідно з частиною першою статті 530 ЦК України.

Положенням статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Положенням статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із встановлених обставин вбачається, що між сторонами виникли договірні правовідносини у сфері споживчого кредитування, в яких ТОВ «Споживчий центр» виступає кредитодавцем (виконавцем послуги кредитування), а відповідач ОСОБА_1 - споживачем (отримувачем вказаної послуги), та в межах яких виник спір щодо права позивача, як кредитора у цьому зобов`язанні, на повернення відповідачем, як боржником, отриманого ним кредиту та сплати процентів за його користування.

Керуючись принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, оцінивши надані у справі докази, суд вважає доведеними факт укладення Договору №04.06.2024-100001782 від 04.06.2024р. між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 та факт отримання останньою кредитних коштів, тому з відповідача підлягає стягнення заборгованість за тілом кредиту та нарахованих процентів у розмірі 9292,00 грн.

Аналізуючи умови пункту 8 Договору №11.02.2025-100000478 від 11.02.2025 року, суд дійшов до висновку про правомірність дій товариства щодо встановлення комісії за надання кредиту відповідно до вимог Закону України «Про споживче кредитування» з урахуванням того, що укладеним між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем договором передбачено нарахування вказаного виду комісій. При підписанні кредитного договору відповідач підтвердив, що він обізнаний та погодився з умовою даного договору.

Тому, заборгованість у розмірі 600,00 грн. за комісією, пов`язаної з наданням кредиту підлягає стягненню з відповідача.

З приводу стягнення з відповідача на користь позивача 2000,00 грн. неустойки суд вважає за необхідне зазначити, що неустойкою (штрафом, пенею), за статтею 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

Заявляючи вимогу про стягнення неустойки позивач покликався на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, на підставі якого, на думку позивача, дозволено здійснювати нарахування неустойки за договорами про споживчий кредит.

Проте, поза увагою позивача залишились положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, доповнені згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року, згідно яких: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів.

Відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача неустойки у розмірі 2000 грн.

За наведених обставин, з урахуванням порушення позичальником умов кредитного договору щодо своєчасного і повного погашення заборгованості, ненадання відповідачем доказів про погашення заборгованості за кредитним договором №04.06.2024-100001782 від 04.06.2024р., суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки судом вирішено часткове задоволення позовних вимог у загальному розмірі 9892,00 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 4000 грн.; заборгованість за процентами за користування кредитом - 5292 грн., комісії за надання кредиту 600,00 грн., то відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2015,00 грн.(9892 грн. * 2422,40 грн.)/11892 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд.133А), заборгованість за кредитним договором №04.06.2024-1000001782 від 04.06.2024р. у розмірі 9892,00 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 4000 грн.; заборгованість за процентами за користування кредитом - 5292 грн., комісія за надання кредиту 600 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд.133А) судовий збір в сумі 2015,00 грн.

В іншій частині вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомлення з рішенням суду на веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Н.Г. Остапенко