Постанова № 138709, 20.09.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.06 р. Справа № 38/280

Господарський суд Донецької області у складі судді Радіонової О.О.

при секретарі судового засіданні Тулаіновій І.А.

розглянувшиу відкритому судовому засіданні в м.Донецьку

позовну заяву Дебальцевського міського центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття м. Дебальцеве Донецької області

до відповідача: Державного підприємства Донецька залізниця м. Донецьк Дебальцевська дирекція залізничних перевезень відособлений підрозділ Донецької залізниці м. Дебальцеве Донецької області

про стягнення 11638грн. 45коп.

за участю

представників сторін:

від позивача: Марченко І.І.- юрисконсульт за дов. № 04-1334 від 21.08.2006р.

від відповідача: Лебеда В.П.- нач. юр. сектору за дов. № 72-02/3673 від 16.12.2005р.

Суть справи:

Позивач, Дебальцевський міський центр зайнятості – робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття м. Дебальцеве Донецької області звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою від 24.07.2006р. № 02-38/8546 до Державного підприємства Донецька залізниця м. Донецьк Дебальцевської дирекції залізничних перевезень відособленого підрозділу Донецької залізниці м. Дебальцеве Донецької області про стягнення штрафу у сумі 11638грн.45коп. за порушення п. 5 ст. 20 Закону України „Про зайнятість населення України”.

У зв’язку з набуттям чинності з 01.11.2005р. Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” № 2953-1У від 06.10.2005р., яким пункти 6 та 7 розділу У11 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України були викладені в новій редакції, згідно якої до початку діяльності окружного адміністративного суду позовні заяви у господарських справах, що віднесені цим Кодексом до адміністративної юрисдикції, заяви (подання) про перегляд судових рішень у зв’язку з нововиявленими та винятковими обставинами у таких справах, розглядаються господарським судом в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, 25.07.2006р. судом було відкрито провадження в адміністративній справі № 38/280, оскільки у спірних правовідносинах виконавча дирекція Фонду соціального страхування, його робочі органи, виступають як суб’єкти владних повноважень у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування та відповідають вимогам, передбаченим ст. 3 КАС України.

У судовому засіданні 04.09.2006р. позивач підтримав адміністративний позов.

Відповідач надав суду відзив на позов від 01.09.2006р № 506/90, який судом розглянутий та залучений до матеріалів справи. Відповідач у відзиві позовні вимоги не визнає, оскільки відповідно до ст. 49-2 ч. 1 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен попередити про наступне звільнення працівника не пізніше ніж за два місяці.

Годунова З.М про наступне звільнення за скороченням штату була попереджена 19.08.2005р., двомісячний строк попередження закінчився 19.10.2005р, а так як вона відмовилась від запропонованої їй роботи, то була звільнена за ст.. 40 ч.1 п.1 КЗпП України 20.10.2006р., тобто після закінчення строку попередження.

Відповідно до п. 5 ст. 20 Закону України „Про зайнятість населення” повідомлення про наступне вивільнення працівників надсилається до державної служби зайнятості не пізніше ніж за два місяці до звільнення.

Попередження Годунової З.М, про наступне звільнення було надано 19.08.2005р, таким чином, повідомлення до центру зайнятості необхідно було надіслати не пізніше 20.08.2005р., але у зв’язку з тим, що 20 серпня 2005р. – субота ( вихідний день), то повідомлення було надіслане 22.08.2005р. у понеділок.

Стаття 241-1 КЗпП України передбачено, якщо строк припадає на вихідний день, не робочий, святковий день, то днем закінчення строку вважається найближчим робочий день, тобто у данному випадку це понеділок 22.08.2005р.

Відповідач звертає увагу на те, що основним завданням державної служби зайнятості, відповідно до Закону України „Про зайнятість населення” є надання допомоги громадянам у працевлаштуванні, у тому числі і тим, які підлягають звільненню за скороченням штату, якщо вони не згодні перейти на роботу, яку пропонує їм власник підприємства.

Годунова З.М. працювала на ст. Бірюково, яка знаходиться у Луганській області, проживає у м. Свердловську Луганської області і, відповідно питаннями працевлаштування та надання матеріальної допомоги займається Свердловський міський центр зайнятості Луганської області.

Свердловський міський центр зайнятості повідомив, що Годунова З.М. стоїть у них на обліку з 25.10.2005р., одержала статус безробітного 01.11.2005р. і отримує матеріальну допомогу по безробіттю.

Таким чином, позивач ніякого відношення до працевлаштування Годунової З.М. не має, повідомлення про наступне звільнення Годунової З.М., як до позивача так і до Свердловського міського центру зайнятості направлені своєчасно.

На підставінаведеного, відповідачпросить суд у позові відмовити.

20.09.2006р. позивач надіслав до суду клопотання, в якому просить суд залучити до матеріалів справи документи , яке судом розглянуто та залучено до матеріалів справи.

Позивач у судовому засіданні надав суду заперечення на відзив від 18.09.2006р. № 04-1454, які судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

Відповідач надав суду відзив на заперечення від 19.09.2006р. № 506/812, в якому посилається на ст. 253 Цивільного кодексу, яка встановлює, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано початок. Відповідач вважає, що ним не було порушено строки надання інформації про наступне вивільнення працівника до центру зайнятості та просить суд відмовити у задоволені позовних вимог. Відзив на заперечення судом розглянутий та залучений до матеріалів справи.

Сторони у попередньому судовому засіданні 04.09.2006р. заявили суду клопотання, в якому надали згоду на початок судового розгляду справи в цей же день, яке судом розглянуто, задоволено ат залучено до матеріалів справи.

Сторонам у судовому засіданні роз’яснені права та обов’язки згідно вимог ст.ст. 49, 51 КАС України та вручені пам’ятки на виконання ст. 130 КАС України.

У судовому засіданні сторони надали клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийнято до розгляду та задоволено.

Судом складений протокол судового засідання згідно вимог ст. 45 КАС України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, господарський суд , -

ВСТАНОВИВ:

Дебальцевська дирекція залізничних перевезень м. Дебальцеве Донецької області відповідно до довідки із ЄДРПОУ від 31.07.2006р № 22-2/2333 не має статуту юридичної особи та є відособленим підрозділом Донецької залізниці м. Донецьк ( далі – відповідач).

Відповідно до довідки із ЄДРПОУ від 31.07.2006р. Донецька залізниця м. Донецьк (ідентифікаційний код 01074957) має статус юридичної особи.

Дебальцевська дирекція залізничних перевезень 26.01.2001р. зареєстрована у Дебальцевському міському центрі зайнятості – робочому органі виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття як платник страхових внесків до Фонду за номером 50900450.

Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість Донецького обласного центру зайнятості 17.04.2006р. на підприємстві відповідача була проведена перевірка додержання законодавства про зайнятість населення за період з 01.01.2005р. по 17.04.2006р., внаслідок якої встановлений факт порушення п. 5 ст. 20 Закону України „Про зайнятість населення” (далі – Закон), а саме несвоєчасного надання відповідачем інформації про наступне вивільнення працівника згідно п.1 ст. 40 КЗпП України у зв”язку із скороченням чисельності штату.

20.10.2006р. відповідно до наказу № 121/ДН5ос була звільнена з підприємства відповідача Годунова Зінаїда Миколаївна.

Відповідно до п. 5 ст. 20 Закону України “Про зайнятість населення” при вивільненні працівників у звязку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, повинні повідомити про це не пізніше як за два місяці у письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - списки фактично вивільнених працівників.

Відповідно до звіту форми № 4-ПН про вивільнення працівників станом на 19.08.2005р. відповідач проінформував центр зайнятості про попереднє вивільнення Годунової З.М., але вказана інформація була зареєстрована позивачем лише 25.08.2006р., оскільки відповідач направив інформацію поштою 22.08.2006р., а фактичне вивільнення Годунової ЗМ. відбулося 20.10.2005р., тобто відповідачем допущено порушення вимог п. 5 ст. 20 Закону.

За вказане порушення на підставі Закону з відповідача належить стягнення штрафу у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника.

На підставі перевірки складено акт № 56 від 17.04.2006р., яким встановлено вказане вище порушення і відповідачу запропоновано сплатити у десятиденний строк штраф у розмірі річної заробітної плати за вказаного вивільненого працівника.

Відповідно до довідки від 17.04.2006р. № 361 нарахована заробітна плата Годунової З.М. склаладає 11638грн.45коп.

Акт перевірки підписаний керівником відповідача без заперечень.

У зв’язку з тим, що відповідач відповідно акту перевірки не перерахував до Фонду в 10- денний строк вищевказаної суми, позивачем була направлена у встановленому порядку на адресу відповідача претензія № 3-905 від 25.05.2006р.

Відповідач претензію розглянув від 20.06.2006р. надіслав позивачу відповідь, в якій претензію не визнає.

На теперішній час штраф у сумі 11638грн.45коп відповідачем не сплачений, тому позивач звернувся до суду щодо його стягнення.

Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на акт перевірки № 56 від 17.04.2006р., претензію № 3-905 від 25.05.2006р, довідку від 17.04.2006р. № 361, особову картку Годунової З.М., наказ ( розпорядження) від 20.10.2005р. № 121/ДН-5ос, звіт форми 4-ПН, список фактично вивільнених працівників, лист від 20.06.2006р. № 08/643-НЗк, клопотання від 20.06.2006р., лист від 14.09.206р. № 12/3-2514, конверт, , заперечення на відзив від 18.09.2006р № 04-1554, від 20.09.2006р. № 04-1467, заперечення від 20.09.2006р., правоустановчі документи.

Відповідач посилається на відзив на позов від 01.09.2006р., лист від 15.08.2006р. № 12/2-2316, клопотання, відзив на зеперечення від 19.09.2006р., правоустановчі документи.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні відповідно ч. 1 ст. 86 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно зі ст. 2 Закону України “Про судоустрій” суд здійснює правосуддя відповідно до принципу верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3 ст. 3 зазначеного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України і законами. Відповідно до частини 1 ст. 6 цього самого Закону всім суб’єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Відповідно до частини 3 ст. 6 цього Закону ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Відповідно до ст. 14 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами. Отже, у відповідних правовідносинах виконавчі дирекції Фондів соціального страхування, їх робочі органи виступають як суб’єкти владних повноважень у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України “Про зайнятість населення” та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України ( ч. 1 ст. 3 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02.03.2000р. № 1533-Ш).

Позивач обґрунтовує свої вимоги нормами Закону України “Про зайнятість населення” від 01.03.1991р. (далі – Закон України № 803), тому судом при розгляді справи застосовані норми відповідного Закону, оскільки суд не має права самостійно змінювати підставу або предмет позову.

Відповідно до п. 1 ст.18 Закону України № 803 для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування .

У складі державної служби зайнятості створюється інспекція, що здійснює контроль за виконанням законодавства про зайнятість підприємствами, установами й організаціями, незалежно від форм власності і господарювання, фермерами та іншими роботодавцями (п.4 ст. 18 Закону України № 803).

Відповідно до п.п.5,6 ст.20 Закону Украни № 803 при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці у письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - списки фактично вивільнених працівників.

У разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до державного фонду сприяння зайнятості і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників.

Згідно абз.2 п.3 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є правонаступником державного фонду сприяння зайнятості населення, що ліквідується.

Порядок стягнення та розміри штрафів за невиконання вимог цієї статті з підприємств, установ і організацій встановлюються законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи, гр. Годунова З.М. була попереджена відповідачем про попереднє вивільнення 19.08.2006р., що підтверджується звітом форми №4-ПН про заплановане вивільнення працівників, а з підприємства відповідача була звільнена 20.10.2005р., що підтверджується наказом (розпорядження) від 20.10.2005р. № 121/ДН-5ос.

Відповідно до п. 5 ст. 20 Закону інформація про вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці повинна була бути подана відповідачем до служби зайнятості не пізніше ніж за два місяці, тобто не пізніше 19.08.2005р., оскільки попередження про фактичне вивільнення працівника відбулося саме 19.08.2006р., що підтверджує й сам відповідач, виклавши це у відзиві на позов.

Інформація про наступне вивільнення працівників відповідачем була направлена позивачу 22.08.2006р, що підтверджується конвертом з поштовим штемпелем, вказаний факт підтверджує й сам відповідач, але він вважає, що строк не був пропущений, посилаючись на ст. 253 Цивільного кодексу України.

Крім того, як вбачається з представленого позивачем звіту форми 4-ПН, який був направлений до Свердловського міськрайцентру зайнятості, вихідний номер відповідача 22.08.2005р. № 519/836, отриманий звіт був згідно даних вхідної кореспонденції 25.08.2005р. № 12/1587.

Суд вважає посилання відповідача на ст.253 ЦК України помилковим, оскільки відповідно до ст. 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Отже, суд вважає, що спір по даній справі регулюється нормами спеціального законодавства про страхування на випадок безробіття.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача з посиланням на норми ст. 241-1 КЗпП України, оскільки дана стаття передбачає обчислення строків виникнення і припинення трудових прав та обов”язків та не стосується предмету даного спору.

Заперечення відповідача щодо питань працевлаштування громадянина та надання матеріальної допомоги державною службою зайнятості за місцем проживання громадянина суд відхиляє, оскільки це не має відношення до предмету даного спору.

З огляду на вищенаведені норми законодавства, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими, доказаними та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно вимог ч. 4 ст. 94 КАС України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст.17, 48, 69, 71, 87, 89, 94, 122-154, 160, 162, 163, пунктів 2-1, 6,7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України “Про зайнятість населення”, господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Дебальцевського міського центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття м. Дебальцеве Донецької області до Державного підприємства Донецька залізниця м. Донецьк Дебальцевської дирекції залізничних перевезень відособленого підрозділу Донецької залізниці м. Дебальцеве Донецької області про стягнення штрафу у сумі 11638грн.45коп. за порушення п. 5 ст. 20 Закону України „Про зайнятість населення України”, задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства Донецька залізниця (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, р/р 260000000019 Донецька філія АБ „Експрес-банк”, МФО 335838, ЄДРПОУ 01074957 ) на користь Дебальцевського міського центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (84700, Донецька область, м. Дебальцеве, вул. Радянська, 79, р/р 37179305900026, банк ВДК в Донецькій області, одержувач Дебальцевський міський центр зайнятості, код платежу 50040500, МФО 834016, ЄДРПОУ 23977045) штраф у сумі 11638грн.45коп.

Текст постанови оголошений у судовому засіданні 20.09.2006р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Радіонова О.О.

Надруковано 4 примірника:

1 – до справи

3 – сторонам у справі