Ухвала суду № 138708894, 04.08.2026, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа №1515/1624/12

Провадження №4-с/504/31/26

Доброславський районний суд Одеської області

УХВАЛА

04.08.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді -Барвенко В.К.,

Секретаря- Ориник М.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, матеріали скарги адвоката Унгуряну Сергія Івановича в інтересах ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на дії/бездіяльність державного виконавця Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області, зацікавлена особа АТ «УКРСИББАНК» про визнання неправомірною бездіяльності, зобов`язання зняти арешт та заборону накладені на майно ОСОБА_1 відповідно до постанови ВП 48471907 від 17.11.2015 року, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 - адвокат Унгуряну С.І. звернувся до суду із скаргою на бездіяльність посадових осіб Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, яка полягає у не знятті арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 накладеного на підставі постанови від 17.11.2015 року в рамках виконавчого провадження 48471907 та просить зобов`язати відділ виконавчої служби зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 .

Заява мотивована тим, що ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області №1515/1624/12 від 09.12.2020 року, виконавчі листи у справі №1515/1624/12, видані Комінтернівським районним судом Одеської області 24 червня 2015 року, про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» кредитної заборгованості у розмірі 746265,75 гривень та судових витрат у розмірі 3219 гривень - визнано такими, що не підлягають виконанню, ухвала набрала законної сили, у зв`язку з чим, підстави для збереження вжитих заходів примусового виконання по виконавчому провадженню 48471907 відсутні.

Також зазначає, що після повернення виконавчого документа про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості, особа яка придбала право вимоги ОСОБА_3 , підтвердила відсутність зобов`язань та майнових претензій.

Ухвалою суду від 14.07.2026 року, відкрито провадження у справі та залучено до участі у справі в якості заінтересованої особи в порядку статті 53 ЦПК України ОСОБА_3 .

В судове засідання представник боржника ОСОБА_1 адвокат Унгуряну С. І. не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, скаргу підтримує, просить задовольнити.

Представник Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, подав до суду заперечення на скаргу. Вважає їі безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню. Просив розгляд справи провести без участі відповідача.

Заінтересована особа ОСОБА_3 в судове засідання не прибула, надіслала заяву про розгляд справи за їі відсутності, у якій зазначила, що зобов`язання за кредитними договорами - припинено, фінансових претензії за рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області № 1515/1624/12 від 27.08.2012 року, на виконання якого виданий виконавчий лист від 24.06.2015 року не має. Проти задоволення скарги не заперечує.

Дослідивши доводи скарги і наявні докази, суд вважає шо скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області № 1515/1624/12 від 27.08.2012 року, задоволено позов ПАТ «УкрСиббанк» стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , заборгованість за кредитними договорами № 3609-08 ОФ П від 25.11.2005 року, № 11291323000 від 30.01.2008 року, № 11023363000 від 28.07.2006 року заборгованість у розмірі 746 265,75 грн.

На виконання зазначеного рішення, Комінтернівським районним судом Одеської області, 24.06.2015 року видані виконавчі листи.

Відділом державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції відкрито виконавче провадження № 48471907, по примусовому виконанню виконавчого листа № 1515/1624/12, виданого 24.06.2015 року Комінтернівським районним судом Одеської області, щодо стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості у розмірі 746 265,75 грн.

17.11.2015 року, в рамках зазначеного виконавчого провадження, накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_1 та оголошено заборону на його відчуження.

08.12.2015 року, державним виконавцем відділу, на підставі п. 2 ч. 1. ст. 47, ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження», винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

На даний час в органах виконавчої служби відсутні виконавчі провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 1515/1624/12, виданого 24.06.2015 року Комінтернівським районним судом Одеської області.

В подальшому ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області № 1515/1624/12 від 09.12.2020 року, виконавчі листи у справі №1515/1624/12, видані Комінтернівським районним судом Одеської області 24 червня 2015 року, про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» кредитної заборгованості у розмірі 746265,75 гривень та судових витрат у розмірі 3219 гривень - визнано такими, що не підлягають виконанню.

Зазначена ухвала, набрала законної сили 09.12.2020 року.

Право вимоги за кредитними договорами № 3609-08 ОФ П від 25.11.2005 року, № 11291323000 від 30.01.2008 року, № 11023363000 від 28.07.2006 року, АТ «УКРСИББАНК» відступлено ТОВ «ІНВЕСТМЕНТ ЮНІОН», на підставі договору Договору факторингу № 04/06/2026 від 04.06.2026 року.

В свою чергу, на підставі договору про відступлення прав вимоги (цесії) від 04.06.2026 року, укладеного між ТОВ «ІНВЕСТМЕНТ ЮНІОН» та ОСОБА_3 , новим кредитором з правом грошової вимоги за Кредитними договорами є: ОСОБА_3 .

Відповідно до довідки від 19.06.2026 року, виданою ОСОБА_3 , припинено зобов`язання за Кредитними договорами та фінансові претензії за рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області № 1515/1624/12 від 27.08.2012 року відсутні.

На даний час, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , наявний номер запису 12177980 від 23.11.2015 року, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 48471907 від 17.11.2015 року, видавник: відділ державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області.

18.06.2026 року, представник ОСОБА_1 , звернувся до Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про зняття арешту з майна ОСОБА_1 , накладеного на підставі постанови ВП 48471907 від 17.11.2015 року, посилаючись на п. 20 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за № 512/5.

Відповіді на заяву відділом не надано.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Тлумачення цих норм дозволяє дійти висновку про те, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.

Згідно із частиною першою статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі за текстом також - Закон № 1404-VIII), рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Суд встановив, що 08.12.2015 державний виконавець, керуючись п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 N 606-XIV, повернув виконавчий документ у виконавчому провадженні 48471907 стягувачеві у зв`язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Частиною першою статті 40 чинного Закону України «Про виконавче провадження» за №1404-VIII визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна (ч.2 ст.40 Закону №1404-VIII).

Відповідно до частини четвертої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Згідно з пунктом 20 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, визначено, що у разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено, що такий виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, виконавець, керуючись частиною четвертою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», виносить постанову про скасування заходів примусового виконання, здійснених під час виконання такого виконавчого документа, без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження.

Проте, посадовими особами Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, вимоги Інструкції не виконано.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.

Суд зазначає, що наявність протягом тривалого часу (більше 10 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15 (провадження № 61-18160св19).

Установивши, що виконавчий лист №1515/1624/12, виданий Комінтернівським районним судом Одеської області 24 червня 2015 року, визнаний таким що, не підлягає виконанню на підставі ухвали Комінтернівського районного суду Одеської області від 09.12.2020 року і боржник звертався із заявою про зняття арешту, уповноважені особи відділу ДВС зобов`язані були виконати вимоги пунктом 20 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 та винести постанову про зняття арещту з майна боржника..

Також судом враховує, пояснення ОСОБА_3 , як особи, яка набула право вимоги, про припинення зобов`язань за кредитними договорами та відсутність претензій до боржника, тому подальше накладення арешту на майно не виправдано жодними законними інтересами, а бездіяльність виконавчої служби щодо незняття арешту з майна заявника є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння її майном.

Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З огляду на викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що незняття Біляївським відділом державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України арешту з майна боржника у виконавчому провадженні в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження» та пунктом 20 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право заявника підлягає захисту шляхом зобов`язання уповноважених посадових осіб відділу звільнити з під арешту майно, що належить скаржнику.

На підставі викладеного, керуючись статтіми: 259, 263, 447-551 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Біляївський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність посадових осіб Біляївський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, щодо не зняття арешту з належного ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) нерухомого майна, накладеного відділом державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області на підставі постанови ВП 48471907 від 17.11.2015 року.

Зобов`язати посадових осіб Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з належного ОСОБА_1 нерухомого майна (об`єкт обтяження: все майно), накладеного на підставі постанови ВП 48471907 від 17.11.2015 року, відділом державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області (номер запису про обтяження 12177980 (спеціальний розділ).

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 15 днів від дня її проголошення судом шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В. К. Барвенко