Ухвала суду № 138708888, 04.08.2026, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/1011/26

УХВАЛА

04 серпня 2026 року м. Кілія

Суддя Кілійського районного суду Одеської області Маслеников О.А.

розглянувши заяву ОСОБА_1

про скасування судового наказу по справі № 502/1011/26

за заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія»

про видачу судового наказу

про стягнення з ОСОБА_1

заборгованості за спожиту електроенергію,-

В С Т А Н О В И В :

Заявник, Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» звернулось до Кілійського районного суду Одеської області з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на користь заявника заборгованість за спожиту електроенергію в розмірі 3756 гривень 48 копійок, разом зі стягненням суми судового збору.

21.05.2026 року Кілійським районним судом Одеської області видано судовий наказ за яким, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» заборгованість за спожиту електроенергію в розмірі 3756,48 гривень та судовий збір в розмірі 332,80 гривень.

03.08.2026 року від ОСОБА_1 на адресу суду надійшла заява про скасування судового наказу, у якій просить суд поновити пропущений строк для звернення з заявою про скасування судового наказу, скасувати судовий наказ, виданий 21.05.2026 року по справі № 502/1011/26 та витрати пов`язані з розглядом справи покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія».

В обгрунтовання поданої заяви зазначено, що про наявність судового наказу він випадково дізнався під час користування мобільним додатком «Приват24» 18.07.2026, коли виявив накладення арешту на кошти на банківському рахунку за виконавчим провадженням №81453866, і лише після чого ним було отримано судовий наказ в електронному вигляді, засобами поштового зв`язку судовий наказ боржник особисто не отримував, так як тривалий час проживає в Латвії. Разом з тим вказує, що з 2003 року він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а не за тією, яка зазначена в судовому наказі: АДРЕСА_1 .

Також зазначає, що наказ підлягає скасуванню, оскільки з визначеною заборгованістю він не згоден, адже його мати ОСОБА_2 , як співвласник будинку на постійній основі, систематично сплачує надання комунальних послуг, в тому числі споживання електроенергії, за адресою знаходження житлового будинку: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідними квитанціями за 2026 рік. Разом з тим, з лютого 2019 року він фактично проживає за межами території України (з 2022 року на постійній основі в Латвії), тому не може бути споживачем електроенергії, а тим більше боржником електроенергії, яка ним не споживалась.

Дослідивши подану заяву та матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 ЦПК України заява про скасування судового наказу не пізніше наступного дня передається судді, визначеному у порядку, встановленому ст. 33 цього Кодексу. Заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 170 ЦПК України до заяви про скасування судового наказу додається клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.

Щодо поновлення строку на оскарження судового наказу, заявника посилається на те, що про його існування дізнався лише 18.07.2026 року, після виявлення у додатку «Приват24» накладення арешту на кошти та отримання матеріалів виконавчого провадження №81453866 в електронному вигляді, тому строк на подачу заяви про скасування судового наказу пропущений з поважних причин.

Як вбачається з матеріалів справи, копія судового наказу та копія заяви про видачу судового наказу разом із доданими до неї матеріалами направлялись на адресу місця проживання боржника ОСОБА_1 « АДРЕСА_1 » та 02.06.2026 року повернуті відправнику, що підтверджується конвертом з копією судового наказу, який повернувся до суду з відміткою АТ «Укрпошта» - «адресат відсутній за вказаною адресою».

Тобто, фактично зі змістом судового наказу та додатками до нього боржник ознайомлений не був.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Вирішуючи питання щодо поновлення пропущеного строку звернення до суду, слід зазначити, що поважність причин пропуску строку є оціночним поняттям та має встановлюватися в кожному окремому випадку на підставі відповідних доказів, які у свою чергу оцінюються судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Поважними причинами пропуску строку можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії та підтверджені належними доказами.

Оскільки у заяві про поновлення пропущеного строку на подання заяви про скасування судового наказу представник заявника посилається на поважність причин пропуску строку для подання заяви, а саме, що не ознайомлювався зі змістом судового наказу і був позбавлений можливості оскаржити його у встановлений законом строк, проте протягом 15 днів з дня отримання інформації від приватного виконавця про наявність такого наказу звернувся до суду із заявою про його скасування, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу.

Таким чином, заява про скасування судового наказу відповідає вимогам ст. 170 ЦПК України, підстави для її повернення відсутні.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» №14 від 23 грудня 2012 року наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Виходячи з того, що наказне провадження є безспірним, тобто, в його порядку задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер, заперечення боржника проти вимог стягувача означає наявність спору про право та при цьому закон не зобов`язує перевіряти наявні матеріали справи, то відповідна заява боржника є єдиною підставою для скасування судового наказу.

Зазначені у заяві про скасування судового наказу обставини, на які посилається представник заявника, свідчать про наявність спору про право та вказані доводи можуть бути перевірені судом лише під час розгляду справи в порядку позовного провадження (спрощеного), оскільки вони підлягають доказуванню.

Згідно з ч. 3 ст. 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу.

Клопотання про поворот виконання судового наказу боржником не заявлено.

Оскільки заявник заперечує проти вимог стягувача та вважає їх необґрунтованими у повному обсязі, у відповідності до ч. 3 ст. 171 ЦПК України, виданий судом наказ підлягає скасуванню.

При цьому, представник заявника (стягувача), який звертався до суду із заявою про видачу судового наказу не позбавлений права звернення до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження, визначеному ЦПК України

За приписами ч. 2 ст. 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Щодо вимог в частині стягнення витрат, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

До заяви додано доказ сплати судового збору у розмірі 166,40 гривень, що підтверджується квитанцією від 30.07.2026 року № F9DM-TDRR-Q.

Суддя звертає увагу на той факт, що відповідно до частини першої ст. 42 ЦПК України, сторони є учасниками справи у справах позовного провадження, тоді як заява про скасування судового наказу розглядається в порядку наказного провадження.

У справах наказного провадження учасниками справи є заявник та боржник (ч. 2 ст. 42 ЦПК України).

Порядок розгляду справ наказного провадження визначений розділом II ЦПК України «Наказне провадження». Вказаний розділ ЦПК України окремо не встановлює порядку відшкодування витрат, пов`язаних із розглядом справи, які понесені боржником.

Із зазначених норм матеріального права та процесуальних норм встановлено, що судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом остаточного рішення, оскільки саме тоді на суд покладається обов`язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням приписів частин 3 та 8 ст. 141 ЦПК України та застосування пропорційності, що передбачено вимогами частин 1 та 2 ст.141 ЦПК України.

Разом з тим, ЦПК України не містить визначеного порядку розподілу судових витрат між учасниками наказного провадження, зокрема, не містить норми, відповідно до якої у випадку скасування судового наказу на заявника, за судовим наказом, покладався би обов`язок відшкодування боржнику судових витрат. Отже, судові витрати підлягають розподілу тільки за результатами розгляду справи. У справі наказного провадження спір між стягувачем та боржником суд не вирішує, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні. Отже саме по собі звернення кредитора (стягувача) з такою заявою до суду про видачу судового наказу не свідчить про необґрунтованість дій останнього (зловживання своїми правами), що могло б бути підставою для стягнення судових витрат, оскільки зазначене є його диспозитивним правом, передбаченим процесуальним законодавством.

При цьому, з огляду на приписи ч. 2 ст. 164 ЦПК України, можна дійти висновку, що законодавець розподіл судових витрат, що понесені у наказному провадженні, пропонує вирішувати при пред`явленні стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження.

Крім того, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат в наказному провадженні, суддя виходить з того, що відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ч. 2 ст. 160 ЦПК України передбачено право особи звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу, якщо вона вважає, що їй належить право вимоги.

Отже боржник не позбавлений права стягнути відповідні витрати з стягувача (заявника) в порядку позовного провадження.

З огляду на викладене, суддя приходить до висновку, що вимога про відшкодування витрат, пов`язаних з розглядом справи задоволенню не підлягає, з огляду на те, що відшкодування суми судового збору, сплаченого у наказному провадженні, підлягає відшкодуванню лише на користь заявника шляхом зарахування такого до судового збору, сплаченого у разі пред`явлення ним позову до боржника.

Враховуючи вищенаведене, заява про скасування судового наказу підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст.170 - 171, 259-260 ЦПК України, суддя

УХ В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу по справі № 502/1011/26 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на користь заявника заборгованість за спожиту електроенергію задовольнити частково.

Судовий наказ від 21.05.2026 року, виданий Кілійським районним судом Одеської області у справі №502/1011/26 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на користь заявника заборгованість за спожиту електроенергію в розмірі 3756,48 гривень, разом зі стягненням суми судового збору в розмірі 332,80 гривень - скасувати.

В іншій частині вимог заявника відмовити.

Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» право на звернення до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Копію ухвали направити стягувачу та боржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Кілійського районного суду О. А. Маслеников