Ухвала суду № 138682366, 03.08.2026, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/1761/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого - судді Масленикова О.А.

за участю:

секретаря судового засідання Урсул Г.К.

розглянувши подання державного виконавця Кілійського ВДВС в Ізмаїльському районі Одеської області ОМУМЮ України

про оголошення в розшук боржника ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

Державний виконавець Кілійського ВДВС в Ізмаїльському районі Одеської області ОМУМЮ України звернувся до Кілійського районного суду Одеської області з поданням про оголошення в розшук боржника ОСОБА_1 .

В обґрунтування відповідного подання державний виконавець Кілійського ВДВС в Ізмаїльському районі Одеської області ОМУМЮ України зазначив, що 04.02.2011 року на примусове виконання до Кілійського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшов виконавчий лист № 2-4420 виданого 23.12.2010 року Кілійським районним судом Одеської області про стягнення аліментів зі ОСОБА_1 на корист ОСОБА_2 на утриманя сина ОСОБА_3 28.09.2009 року у розмірі 400 грн. щомісячно, починаючи з 04.10.2010 року до повноліття. Згідно з виконавчим листом № 2-4420, що виданий відносно боржника ОСОБА_1 відомо його адресу: АДРЕСА_1 . 04.02.2011 державним виконавцем відділу ДВС, було відкрито виконавче провадження з виконання вищевказаного виконавчого листа № 2-4420 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №24192186 від 04.02.2011, постановлено боржнику самостійно виконати рішення. Постанова про відкриття виконавчого провадження була відправлена боржнику ОСОБА_1 , за адресою, що зазначена у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 . Вимоги виконавчого документа боржником ОСОБА_1 не виконувались, аліменти не сплачувались. При виході державним виконавцем за адресою боржника, зазначеною у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 , було встановлено, що боржник ОСОБА_1 за вказаною адресою не проживає. За викликом державного виконавця боржник не з`являється, листи за адресою вказаною в матеріалах виконавчого провадження не отримує, нової адреси проживання, перебування не надавав. З підстав вищевикладених у державного виконавця відсутні відомості про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника ОСОБА_1 - місце його фактичного проживання чи перебування не відоме, та встановити державним виконавцем не представляється можливим. Вищевказані обставини значно ускладнюють виконання рішення по справі, застосовувати передбачені Законом заходи впливу чи примусового виконання державним виконавцем не має до кого - боржник відсутній, що робить виконання рішення по справі майже неможливим. В той же час заборгованість по аліментам ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 за рішенням № 2-4420 виданим 23.12.2010 року Кілійським районним судом Одеської області не погашено та станом на 01.07.2026 року становить 154411,50 грн.

Державний виконавець Кілійського ВДВС в Ізмаїльському районі Одеської області ОМУМЮ України в поданні просив розглянути подання за його відсутності та задовольнити його у повному обсязі.

В зв`язку з тим, що розгляд подання проведено за відсутності державного виконавця Кілійського ВДВС в Ізмаїльському районі Одеської області ОМУМЮ України, фіксування судового розгляду подання звукозаписувальним технічним пристроєм не здійснювалось, що узгоджується з положеннями ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши надані державним виконавцем до подання матеріли виконавчого провадження, судом встановлено наступне:

На підставі виконавчого листа, 28.01.2011 року державним виконавцем ВДВС Кілійського районного управління юстиції Бурлачченко О.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 24192186.

16.07.2026 р. старшим державним виконавцем Кілійського ВДВС в Ізмаїльському районі Одеської області ОМУМЮ України складено акт, про те, що боржник ОСОБА_1 за зазначеною адресою не проживає.

При розгляді подання судом застосовано наступні положення діючого законодавства:

За змістом ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За змістом ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 438 ЦПК України, розшук боржника оголошується за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника чи місцезнаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. Розшук боржника або дитини, привід боржника оголошуються за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцезнаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача. Розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Суд зазначає, що в процесі примусового виконання рішень, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. При цьому, виконавець під час здійснення виконавчого провадження наділений досить широким колом повноважень, які визначені ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», в тому числі правом на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних.

Тобто, перш ніж звертатися до суду з поданням про оголошення розшуку боржника, виконавець самостійно вживає заходів щодо встановлення місця проживання боржника.

Підставою для звернення виконавця до суду з поданням про розшук боржника, є відсутність відомостей про місце перебування та проживання боржника-фізичної особи.

Матеріали справи не містять доказів вжиття державним виконавцем всіх можливих заходів щодо встановлення місця перебування боржника, зокрема звернення у порядку ст. 438 ЦПК України з поданням про привід боржника і відповідно не надано відповідних матеріалів органів поліції щодо наявності чи відсутності боржника за місцем проживання.

Відтак, з досліджених доказів вбачається, що державним виконавцем не було здійснено всіх можливих заходів щодо встановлення фактичного місця проживання (перебування) боржника.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що виконавець не подав до суду достатніх і достовірних доказів про відсутність відомостей щодо місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, а також доказів, які би підтверджували вичерпність заходів, вжитих державним виконавцем щодо встановлення місця знаходження боржника, хоча це є його обов`язком, що може призвести до безпідставного оголошення розшуку ОСОБА_1 , чим будуть порушені його права.

За таких обставин та за відсутності належного обґрунтування необхідності застосування такого заходу, суд вважає передчасним вирішення питання про оголошення розшуку боржника, у зв`язку з чим приходить до висновку про відмову в задоволенні подання.

Окрім того, відмовляючи у задоволенні подання, суд виходить з того, що розшук боржника є суттєвим втручанням у приватне життя особи у розумінні ст. 8 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, і тому має бути легітимним, виправданим та пропорційним цілям, які мали бути досягнуті. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), висловлену у п. 33 рішення ЄСПЛ у справі «Фельдман проти України», за яким будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося «згідно із законом», не переслідувало легітимну ціль та було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті.

Разом з цим, суд звертає увагу, що відмова у задоволенні подання про оголошення у розшук боржника не перешкоджає повторному зверненню державного виконавця до суду з аналогічним поданням у випадку доведеності ним необхідності оголошення останнього у розшук.

Керуючись ст.ст. 77, 80, 438 ЦПК України, ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні подання державного виконавця Кілійського ВДВС в Ізмаїльському районі Одеської області ОМУМЮ України про оголошення в розшук боржника ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Кілійського районного суду О. А. Маслеников