Рішення № 138707676, 04.08.2026, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

04.08.2026

Справа №489/2662/26

Провадження №2/489/1889/26

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Рум`янцевої Н.О.,

із секретарем судових засідань Горецькою П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Миколаївська міська рада про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, визначення часток у праві спільної сумісної власності

встановив.

ОСОБА_1 , через свою представницю адвокатку Івко Л.В., звернулася до суду з позовом, відповідно до якого просила: встановити факт належності правовстановлюючих документів на майно особі, а саме: Свідоцтво про право власності та житло, виданого Миколаївською міською службою приватизації державного житлового фонду 14.08.1997, зареєстрованого Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації 12.12.1997 за № 17183 та Свідоцтво про право на спадщину за законом, виданого Другою миколаївською державною нотаріальною конторою 04.08.1993 за реєстровим № 1-2422, зареєстрованого Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації 18.01.1994 за № 5231 ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визначити, що частки у праві спільної сумісної власності між співвласниками (призумція рівності) на майно, квартиру АДРЕСА_1 є рівними у наступному відношенні: ОСОБА_4 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ) частки; ОСОБА_5 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ) частки; ОСОБА_1 частки; ОСОБА_2 частки. Мотивуючи вимоги тим, що ОСОБА_1 є рідною донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , після його смерті позивачка почала оформлювати спадкові права, зокрема, на частку квартири АДРЕСА_1 . Після вивчення нотаріусом поданих нею документів, встановила розбіжність в написанні прізвища її батька в правових документах, а саме: свідоцтві про право власності на житло від 14.08.1998 та свідоцтві про право на спадщину за законом від 04.08.1993 як « ОСОБА_6 » замість вірного « ОСОБА_7 ». В який саме період виникла дана помилка, достеменно не відомо. В інших документах прізвище її батька записане з літерою «з». Проте, у свідоцтві про шлюб її батьків, прізвище батьків записано як « ОСОБА_6 ». Протягом всього життя її батько не звертав увагу на розбіжності в написанні його прізвища у своїх правових документах на майно і не намагався їх виправити, не звертаючись у свою чергу за виправленням до відповідних органів, а виправити на даний час не має можливості у зв`язку зі смертю її батька. У свідоцтві про право власності на житло від 14.08.1997, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є власниками квартири АДРЕСА_1 і володіють майном на праві спільної сумісної власності. Без визначення часток, позивачка позбавлена можливості оформити свої спадкові права.

Ухвалою суду від 30.03.2026, заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та витребувано докази.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Від представниці позивачки надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. На позовних вимогах наполягає.

Відповідач у судове засідання не з`явився по невідомим суду причинам, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.

Від представника Миколаївської міської ради надійшла заява про розгляд справи без представника ММР на підставі наявних матеріалів і просить прийняти рішення на розсуд суду.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову з ухваленням заочного рішення відповідно до ст. ст. 280-283 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Позивачка зазначає, що вона є рідною донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Під час оформлення спадкових прав після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , нотаріусом встановлено розбіжність в написанні прізвища її батька в правових документах, а саме: свідоцтві про право власності на житло від 14.08.1998 та свідоцтві про право на спадщину за законом від 04.08.1993 як « ОСОБА_6 » замість вірного « ОСОБА_7 ». А також те, що у спадковому майні не визначено часток за співвласниками.

Норми права та мотиви їх застосування в частині встановлення факту правовстановлюючих документів.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на судовий захист оспорюваних або не визнаних прав.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.08.1993, виданого державним нотаріусом Другої миколаївської державної нотаріальної контори Барсковою Л.Е., спадкоємцями після смерті ОСОБА_8 в рівних частках кожному є ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 на спадкове майно житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_2 .

Як вбачається з свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі з 23 січня 1978.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 14.08.1997, виданого Миколаївською міською службою приватизації державного житлового фонду, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 .

З свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , вбачається, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Інгульського районного суду м. Миколаєва від 06.10.2025, встановлено факт родинних відносин між фізичними особами, а саме те, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Встановлено факт родинних відносин між фізичними особами, а саме те, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , за життя були чоловіком та дружиною.

Позивачка зазначає, що протягом всього життя її батько не звертав увагу на розбіжності в написанні його прізвища у своїх правових документах на майно і не намагався їх виправити, не звертаючись у свою чергу за виправленням до відповідних органів, а виправити на даний час не має можливості у зв`язку зі смертю її батька.

Як вбачається з листа державного нотаріуса Другої миколаївської державної нотаріальної контори Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 10.02.2026 за вих.. № 105/02-14 «Про надання роз`яснення», неможливо видати свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки свідоцтво про право власності на житло від 14.08.1997 та свідоцтво про право на спадщину за законом від 04.08.1993 не підтверджують належність померлому ОСОБА_3 та відповідно не посвідчують право власності спадкодавця ОСОБА_3 на зазначене майно, оскільки видані на ім`я « ОСОБА_4 ».

Вказане підтверджується матеріалами спадкової справи № 126/2022 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Отже розбіжність в написанні імені співвласника в правовстановлюючому документі позбавляють права позивачки оформити спадщину.

Те, що свідоцтво на право власності на житло від 14.08.1997, видане Миколаївською міською службою приватизації державного житлового фонду, зареєстроване ММБТІ 12.12.1997 за реєстровим № 17183 та свідоцтво про про право власності на спадщину за законом від 04.08.1993, виданого державним нотаріусом Другої миколаївської державної нотаріальної контори Барскивою Л.Е., зареєстрованого в ММБТІ 28.01.1994 за реєстровим № 231, належить ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , доводиться доказами, дослідженими судом.

В частині вимоги про визначення частки у праві спільної сумісної власності, слід зазначити наступне.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилася внаслідок його смерті.

Згідно з ч.1 ст. 1226 ЦК України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

За положеннями ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової власності або на праві спільної сумісної власності.

У відповідності до ч.1 ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно ч. 2 ст. 370 ЦК України, у разі виділу частки із майна, її спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної вільності є рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7 п. 12 роз`яснено, що у разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними (ч.2 ст. 370, ч. 2 ст. 372 ЦК України). Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду.

У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємцеві учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.

Крім того, статтею 372 Цивільного кодексу України передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю.

Виходячи із законодавчо встановленої рівності часток кожного із співвласників спільної сумісної власності, відсутності іншої домовленості між ними, суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 259, 263-265, 293, 315 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Миколаївська міська рада про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, визначення часток у праві спільної сумісної власності - задовольнити.

Встановити юридичний факт, належності Свідоцтва про право власності на житло від 14.08.1997 виданого Миколаївською міською службою приватизації державного житлового фонду, на квартиру АДРЕСА_1 та Свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.08.1993 виданого державним нотаріусом Другої миколаївської державної нотаріальної контори Барсковою Л.Е, зареєстрованого в реєстрі за № 1-2422 ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначити розмір часток в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , за:

ОСОБА_3 частки;

ОСОБА_12 частки;

ОСОБА_13 частки;

ОСОБА_2 - частки.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНКОПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНКОПП невідомий.

Третя особа: Миколаївська міська рада, юридична адреса: м. Миколаїв, вул.. Адміральська, 20, ЄДРПОУ 26565573

Повний текст судового рішення складено «04» серпня 2026.

Суддя Н.О. Рум`янцева