Ухвала суду № 138706944, 23.07.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/23670/25

Провадження № 1-кс/752/6108/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі :

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

за участі секретаря - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12024100020003813 від 05.09.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 3662, ч. 3 ст. 368 КК України,

за участю :

прокурора - ОСОБА_4 ,

підозрюваного - ОСОБА_5 ,

захисника - адвоката ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и в:

До Голосіївського районного суду міста Києва надійшло клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12024100020003813 від 05.09.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 3662, ч. 3 ст. 368 КК України.

Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024100020003813 від 05.09.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366-2, ч. 3 ст. 368 КК України.

На переконання слідчого, у теперішній час існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які виправдовують обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а саме: переховуватися від органів досудового слідства та суду; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

На думку слідчого, застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить виконання ОСОБА_5 процесуальних обов`язків.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 клопотання підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, які стали підставою для повідомлення ОСОБА_5 про підозру. Обґрунтовуючи ризик переховування, прокурор зазначив, що процесуальна поведінка підозрюваного надалі може змінитися. Щодо ризику приховування речей зауважив, що наразі він не повною мірою зберігає актуальність, однак транспортні засоби, які належать членам сім`ї ОСОБА_5 , перебувають у невідомих органу досудового розслідування місцях. Також прокурор наполягав на наявності ризику незаконного впливу на свідків, оскільки ОСОБА_5 обіймав посаду керівника підприємства та у зв`язку із цим може впливати на його працівників, які є свідками у кримінальному провадженні.

Захисник ОСОБА_6 проти задоволення клопотання заперечував. Зазначив, що раніше сторона обвинувачення зверталася з клопотанням про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у задоволенні якого було відмовлено, натомість застосовано домашній арешт у нічний час. Дію цього запобіжного заходу неодноразово продовжували протягом сукупного строку близько шести місяців. Після його припинення підозрюваний упродовж двох тижнів перебував без запобіжного заходу, а надалі до нього було застосовано особисте зобов`язання. За твердженням захисника, досудове розслідування фактично завершено, необхідні докази зібрано, а кримінальне провадження готове до направлення до суду для розгляду по суті. Протягом усього строку досудового розслідування ОСОБА_5 покладених на нього обов`язків не порушував та демонстрував належну процесуальну поведінку. Тому матеріали клопотання не містять конкретних фактів, які б свідчили про ймовірність реалізації заявлених стороною обвинувачення ризиків. Щодо ризику незаконного впливу на свідків захисник указав, що підозрюваний, будучи обізнаним із перебігом досудового розслідування та процесуальною стратегією сторони обвинувачення, зокрема зі зміною раніше повідомленої підозри, не вчиняв жодних дій, спрямованих на вплив на показання свідків. Крім того, ОСОБА_5 звільнився з посади генерального директора підприємства, а тому не має службових важелів впливу на його працівників.

Захисник просив застосувати до ОСОБА_5 домашній арешт у нічний час або інший, більш м`який запобіжний захід, який, на його думку, буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав доводи та прохання свого захисника.

Дослідивши клопотання, надані сторонами матеріали, заслухавши думку учасників, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшла таких висновків.

Відповідно до ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

В ході досудового розслідування кримінального провадження № 42025000000000427 від 29.05.2025 ОСОБА_5 28.08.2025 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

17.09.2025 року постановою прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 матеріали кримінального провадження № 42025000000000427 від 29.05.2025 року об`єднані із матеріалами кримінального провадження № 12024100020003813 від 05.09.2024 та об`єднаному провадженню присвоєний номер кримінального провадження, яке було раніше розпочато, а саме: № 12024100020003813 від 05.09.2024 року.

Так, уже в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12024100020003813 від 05.09.2024 року, 20.07.2026 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про повідомлення про нову підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянину України, українцю, уродженцю міста Києва, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому про те, що він підозрюється в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданого їй службового становища, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, привласненні чужого майна, яке було ввірене особі та перебувало в її віданні вчинені за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, в умисному внесенні суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», що відрізняються від достовірних на суму понад 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366-2 КК України.

Згідно з повідомленням про зміну раніше повідомленої підозри та про повідомлення про нову підозру ОСОБА_5 від 20.07.2026 кримінальні правопорушення були вчинені за таких обставин.

Досудовим розслідуванням встановлено, що на Державному підприємстві «Київський державний завод «Буревісник» код ЄДРПОУ 14312358 (далі - ДП «КДЗ «Буревісник») відбулося розкрадання майна ДП «КДЗ «Буревісник».

Визначивши для себе, що вчинення корисливих злочинів є одним з основних джерел для здобуття коштів та матеріальних благ для свого існування та будучи впевненими у своїй безкарності, виконувач обов`язків Генерального директора ДП «КДЗ «Буревісник» ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою із головним інженером ОСОБА_7 , технічним керівником ОСОБА_8 , комірником ОСОБА_9 та іншими невстановленими в ході досудового розслідування особами, розробили спільний злочинний, об`єднаний єдиним умислом план злочинної діяльності, направлений на привласнення майна ДП «КДЗ «Буревісник» при наступних обставинах.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наказом заступника Голови Фонду державного майна України (далі - Фонд) № 311 від 16.02.2024 призначений на посаду в.о. Генерального директора ДП «КДЗ «Буревісник».

Згідно розділу 1. Контракту, затвердженого наказом Фонду від 16.02.2024 за № 311, відповідно до умов Керівник зобов`язується здійснювати поточне управління (керівництво) Підприємством, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за Підприємством державного майна, забезпечувати виконання рішень Фонду. Управління (керівництво) Підприємством здійснюється Керівником на засадах єдиноначальності, шляхом безпосереднього управління роботою підрозділів (посадових осіб) Підприємства з питань, що віднесені Статутом Підприємства та цим Контрактом до компетенції Керівника. Керівник є посадовою особою Підприємства і виступає як його виконавчий орган, діє відповідно до повноважень, визначених для Керівника актами законодавства, Статутом Підприємства, цим Контрактом та/або покладених на Керівника (делегованих Керівнику) згідно із рішеннями Фонду. Керівник підзвітний Фонду у межах, встановлених законодавством, Статутом Підприємства та цим Контрактом.

Згідно розділу 5. Керівник несе персональну (особисту) відповідальність за свої дії та рішення, вчинені ним під час управління (керівництва) Підприємством, за наслідки таких дій або рішень, за стан і збереження майна та охорони державної таємниці Підприємства, виконання рішень Фонду, за створення (збільшення) боргів Підприємства тощо.

ОСОБА_5 , будучи в.о. Генерального директора ДП «КДЗ «Буревісник» діючи за попередньою змовою із головним інженером ОСОБА_7 , технічним керівником ОСОБА_8 , комірником ОСОБА_9 та іншими невстановленими в ході досудового розслідування особами, у невстановлений в ході досудового розслідування час, однак не раніше 16.02.2024, з метою реалізації злочинного умислу направленого на незаконне привласнення майна підприємства, діючи умисно, з корисливих мотивів перебуваючи на ДП «КДЗ «Буревісник» за адресою місто Київ, вул. Здолбунівська, 2, здійснили привласнення майна, належного вказаному державному підприємству з подальшою реалізацією майна, шляхом вилучення майна підприємства з подальшим вантажем такого майна на вантажні машини для вивезення у невстановлене місце (робочі станки, обладнання та інше устаткування, щодо «порізки» на метал з подальшою реалізацією в якості металобрухту).

Згідно наказу від 01 жовтня 2025 року № 4 на Підприємстві проведена суцільна інвентаризація, за результатами якої виявлена нестача матеріальних цінностей, зокрема: необоротних активів загальною кількістю 1022 (одна тисяча двадцять дві) одиниці та оборотних активів загальною кількістю 448,38 т., на загальну суму 5 796 260,76 грн. (п?ять мільйонів сімсот дев`яносто шість тисяч двісті шістдесят гривень 76 коп.). Результатами інвентаризації оформлені протоколом № 1 засідання інвентаризаційної комісії Підприємства від 10.12.2025.

Згідно фінансової звітності малого підприємства відповідно до Додатку 1 до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Спрощена фінансова звітність» (пункту 4 розділу І) з початку 2023 року майно підприємства не вибувало з власності ДП «КДЗ «Буревісник» окрім накопиченої амортизації у незначних обсягах.

Також, згідно з наказом Фонду державного майна України № 311 від 16.02.2024 «Про вирішення кадрових питань ДП «КДЗ «Буревісник»» в.о. Генерального директора ДП «КДЗ «Буревісник» ОСОБА_5 у одноденний строк з дати призначення на посаду прийняти справи з управління господарською діяльністю Підприємства, матеріальні цінності, установчі документи та печатку Підприємства, про що скласти відповідний акт та письмово повідомити Фонд державного майна України. Однак, ОСОБА_5 , при призначенні та перебуванні на посаді в.о. Генерального директора ДП «КДЗ «Буревісник», не провів відповідну інвентаризацію майна підприємства та не надав відомості до Фонду державного майна України.

Враховуючи викладене, ОСОБА_5 , будучи в.о. Генерального директора ДП «КДЗ «Буревісник» діючи за попередньою змовою із головним інженером ОСОБА_7 , технічним керівником ОСОБА_8 , комірником ОСОБА_9 та іншими невстановленими в ході досудового розслідування особами, з метою реалізації свого злочинного умислу направленого на незаконне привласнення майна підприємства, діючи умисно, з корисливих мотивів у невстановлений в ході досудового розслідування час, однак не раніше 16.02.2024 здійснив привласнення майна, належного вказаному державному підприємству з подальшою реалізацією майна, шляхом вилучення майна підприємства з подальшим вантажем такого майна на вантажні машини для вивезення у невстановлене місце (робочі станки, обладнання та інше устаткування, щодо «порізки» на метал з подальшою реалізацією в якості металобрухту), що згідно з проведеною суцільною інвентаризацією, виявлена нестача матеріальних цінностей, зокрема: необоротних активів загальною кількістю 1022 (одна тисяча двадцять дві) одиниці та оборотних активів загальною кількістю 448,38 т., на загальну суму 5 756 639,36 грн. (п`ять мільйонів сімсот п`ятдесят шість тисяч шістсот тридцять дев`ять грн, 36 коп.), чим завдав шкоди ДП «КДЗ «Буревісник» в особливо великих розмірах на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_5 , підозрюється у привласненні чужого майна, яке було ввірене особі та перебувало в його віданні, вчинені за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 наказом заступника Голови Фонду державного майна України (далі - Фонд) № 311 від 16.02.2024 призначений на посаду виконувача обов`язків Генерального директора державного підприємства «Київський державний завод «Буревісник» (далі - ДП «КДЗ «Буревісник»), будучи суб`єктом декларування, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закону) та який відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини другої статті 3 Закону є суб`єктом відповідальності за корупційні правопорушення, маючи на меті приховання наявних у нього транспортних засобів, отриманий дохід, за рахунок якого фактично придбано транспортний засіб, грошові активи та фінансові зобов`язання, діючи умисно, всупереч вимогам частини першої статті 45 Закону, завідомо не вказав у поданій декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік (далі - Декларація) відомості про транспортні засоби, розмір отриманого доходу, фінансові зобов`язання загальною вартістю 11 543 696,88 грн, тобто зазначив завідомо недостовірні відомості до Декларації, що відрізняються від достовірних на суму понад 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, чим порушив вимоги, передбачені чинним законодавством України, за наступних обставин.

Незважаючи на вказані обставини, ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, посягаючи на встановлений законодавством порядок функціонування системи запобігання корупції в Україні, з особистих мотивів, будучи суб`єктом декларування, в порушення вимог пунктів 3, 7, 8, 9 частини першої статті 46 Закону вирішив зазначити завідомо неправдиву інформацію у Декларації, не повідомляючи інформацію про належні йому об`єкти рухомого майна в розділі 6 декларації «Транспортні засоби», доходи в розділі 11 декларації «Доходи, у тому числі подарунки», активи в розділі 12 «Грошові активи», зобов`язання в розділі 13 «Фінансові зобов`язання».

Продовжуючи реалізовувати свій протиправний намір, направлений на невиконання вимог Закону України «Про запобігання корупції», переслідуючи кримінально-протиправну мету щодо подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачаючи при цьому суспільно-небезпечні наслідки таких дій, та бажаючи їх настання, ОСОБА_5 , будучи суб`єктом декларування,

05 березня 2025 року, перебуваючи у невстановленому в ході досудового розслідування місці, використовуючи IP адресу 195.234.79.213/32, в період часу з 10 години 28 хвилин до 14 години 40 хвилин, нехтуючи встановленим законодавством порядком функціонування системи запобігання корупції в Україні, з використанням наданого йому носія інформації з електронним цифровим підписом, за допомогою мережі Інтернет та програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, шляхом заповнення відповідних форм на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, заповнив та подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка охоплює попередній 2024 рік (унікальний ідентифікатор документа - 8712624d-d7f8-4b70-87e4-1b0c175ccbba).

У вказаній декларації ОСОБА_5 задекларував отримані (нараховані) доходи за 2024 рік у вигляді заробітної плати за основним місцем роботи.

Водночас суб`єкт декларування ОСОБА_5 , розуміючи сутність пред`явлених до нього Законом вимог щодо фінансового контролю, достовірно знаючи, що він зобов`язаний відображати повну та достовірну інформацію в усіх розділах декларації, умисно зазначив завідомо недостовірні відомості до щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік.

Так, згідно з поданою Декларацією суб`єкт декларування ОСОБА_5 не задекларував об`єкти рухомого майна (транспортні засоби), фактичним власником яких він є, що суперечить фактичним обставинам станом на 05.03.2025, встановленим в ході досудового розслідування. Зокрема, суб`єкт декларування ОСОБА_5 не дотримав вимог пунктів 3, 7, 8, 9 частини першої статті 46 Закону та умисно не зазначив у розділі 6 «Транспортні засоби», розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки», розділі 12 «Грошові активи», розділі 13 «Фінансові зобов`язання» щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік фактично належні йому станом на 05.03.2025 транспортні засоби, отриманий дохід, за рахунок якого фактично придбано транспортний засіб, грошові активи та фінансові зобов`язання, а саме:

- легковий автомобіль Audi RS7, 2020 р.в., VIN-код: НОМЕР_1 , який зареєстрований на ОСОБА_10 з 26.07.2024. Згідно з матеріалами кримінального провадження суб`єкт декларування є фактичним власником зазначеного транспортного засобу. Крім того, під час повної перевірки встановлено, що 26.07.2024 між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (пов`язаною особою) в приміщенні ТСЦ 8043 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу Audi RS7, 2020 р.в., VIN-код: НОМЕР_1 , відповідно до якого вартість автомобіля становила 4 000 000,00 гривень. У той же день (26.07.2024) в приміщенні тогож ТСЦ 8043 право власності на вказаний транспортний засіб оформлено на матір суб`єкта декларування - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі іншого договору купівлі-продажу, у якому вартість цього ж автомобіля становила 100 000,00 гривень. Таким чином, автомобіль був відчужений у день придбання за ціною, що у 40 разів нижча за його фактичну вартість. У подальшому, 30.01.2025, ОСОБА_10 перереєструвала право власності на вказаний транспортний засіб на третю особу - ОСОБА_13 . За умовами договору купівлі-продажу вартість автомобіля становила 4 200 000,00 гривень. Недостовірні відомості про вартість майна відрізняються від достовірних на суму 4 000 000,00 гривень;

- легковий автомобіль Lamborghini Murcielago, 2007 р.в., VIN-код: НОМЕР_2 , який зареєстрований на ОСОБА_14 , з 25.02.2023 року. Згідно з матеріалами кримінального провадження фактичним власником зазначеного транспортного засобу є суб`єкт декларування. Під час повної перевірки встановлено, що 25.02.2023 між ОСОБА_15 та ОСОБА_14 (батьком суб`єкта декларування) укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу Lamborghini Murcielago, 2007 р.в., VIN-код: НОМЕР_2 , відповідно до якого вартість автомобіля становила 3 997 000,00 гривень. Недостовірні відомості про вартість майна відрізняються від достовірних на суму 3 997 000,00 гривень;

- не зазначив відомостей про отриманий ним та членом сім`ї (дружиною) дохід із невстановлених джерел у розмірі 2 224 411,00 грн, за рахунок якого фактично придбано автомобіль Mercedes-Benz CLS-Class, 2020 року випуску. Під час повної перевірки встановлено, що 18.04.2024 між ОСОБА_16 та членом сім`ї (дружиною) укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу Mercedes-Benz CLS-Class 2020 р.в., VIN-код: НОМЕР_3 . Відповідно до договору купівлі-продажу вартість транспортного засобу становить 145 000,00 грн, водночас у розділі 6 «Транспортні засоби» декларації зазначено вартість у розмірі 1 200 000,00 гривень. Разом із тим під час перевірки встановлено, що на інтернет-ресурсі Auto.ria було розміщено оголошення про продаж зазначеного транспортного засобу, відповідно до якого його вартість становила 65 500,00 дол. США, що станом на дату набуття права власності становило 2 590 204,05 грн (за курсом 1 дол. США = 39,5451 грн). Отже, в ході досудового розслідування встановлено, що у звітному періоді суб`єкт декларування та член сім`ї (дружина) отримали доходи, джерела походження яких під час перевірки не встановлено, в розмірі 2 250 204,05 грн, за рахунок яких придбано транспортний засіб (2 590 204,05 - 210 000,00 - 130 000,00 = 2 250 204,05 грн). Недостовірні відомості про вартість майна відрізняються від достовірних на суму 2 250 204,05 гривень;

- не зазначив відомостей про дохід, отриманий членом сім`ї (дружиною) від продажу транспортного засобу Porsche Cayenne, 2015 р.в., у розмірі 100 000,00 гривень. Під час перевірки встановлено, що 18.07.2024 член сім`ї (дружина) та ОСОБА_17 уклали договір купівлі-продажу транспортного засобу Porsche Cayenne, 2015 р.в., ціна якого відповідно до договору становить 100 000,00 грн. Недостовірні відомості, які не відповідають дійсності на суму 100 000,00 гривень;

- не зазначив відомостей про дохід від надання майна в оренду, отриманий членом сім`ї (дружиною) від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ромашки» (код ЄДРПОУ 00131736), у розмірі 27 950,31 грн. Недостовірні відомості, які не відповідають дійсності на суму 27 950,31 гривень;

- зазначив відомості, які не відповідають дійсності, про готівкові кошти у розмірі 185 000,00 грн, які належать йому на праві власності, та 130 000,00 грн, які належать на праві власності члену сім`ї (дружині). Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру транспортних засобів член сім`ї (дружина) у звітному періоді набула у власність транспортний засіб вартістю 2 590 204,05 гривні. Під час перевірки також встановлено, що наявні у суб`єкта декларування та члена сім`ї (дружини) станом на 01.01. звітного періоду кошти витрачені для набуття у власність транспортного засобу. Крім того, встановлено, що член сім`ї (дружина) у звітному періоді поповнила свій банківський рахунок на 708 110 грн, що з урахуванням набутого майна і отриманих доходів унеможливлює здійснення нею жодних заощаджень. Також за результатами проведеного аналізу відомостей, наданих банківськими установами, у яких у суб?екта декларування та члена сім?ї (дружини) відкрито рахунки, встановлено, що суб?єкт декларування та член сім?ї (дружина) у звітному періоді не мали можливості заощадити на кінець звітного періоду готівкові кошти взагалі. Недостовірні відомості, які не відповідають дійсності на суму 315 000,00 гривень;

- не зазначив відомостей про наявність у нього фінансового зобов`язання у розмірі 626 855,76 грн перед ТОВ «Дебт Форс», яке виникло на підставі кредитного договору № 4935/343/07-HBС. Під час перевірки встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва з 08.11.2022 перебуває виконавче провадження № 70287954 з примусового виконання виконавчого листа Подільського районного суду міста Києва від 07.09.2012 № 2607/2922/12 про стягнення із суб`єкта декларування на користь ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованості за кредитним договором у сумі 626 855,76 гривні. Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 23.02.2021 № 2607/2922/2012 замінено стягувача з ПАТ «Кредитпромбанк» на ТОВ «Вердикт Капітал». На підставі ухвали Подільського районного суду м. Києва від 14.11.2023 у справі № 2607/2922/12 замінено вибулого стягувача з ТОВ «Вердикт Капітал» на його правонаступника - ТОВ «Дебт Форс» (ЄДРПОУ 43577608). Відповідно до відомостей, наданих приватним виконавцем, сума стягнення виконавчим провадженням станом на 01.01.2024 та на 31.12.2024 не змінювалась, оскільки з моменту відкриття виконавчого провадження надходження були відсутні. Таким чином, сума до стягнення за виконавчим документом становить 626 855,76 гривні. Недостовірні відомості, які не відповідають дійсності на суму 626 855,76 гривень.

Викладене свідчить про внесення суб`єктом декларування ОСОБА_5 недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік, які відрізняються від достовірних на загальну суму 11 543 696,88 гривень, що становить розмір 3812 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації.

Таким чином, ОСОБА_5 , будучи суб`єктом декларування, діючи з прямим умислом, вніс завідомо недостовірні відомості до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», що відрізняються від достовірних на суму понад 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме на 11 543 696,88 гривень, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 366-2 КК України.

Незважаючи на вказані обставини, ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, посягаючи на встановлений законодавством порядок функціонування системи запобігання корупції в Україні, з особистих мотивів, будучи суб`єктом декларування, в порушення вимог пунктів 3, 7, 8, 9 частини першої статті 46 Закону вирішив зазначити завідомо неправдиву інформацію у Декларації, не повідомляючи інформацію про належні йому об`єкти рухомого майна в розділі 6 декларації «Транспортні засоби», доходи в розділі 11 декларації «Доходи, у тому числі подарунки», активи в розділі 12 «Грошові активи», зобов`язання в розділі 13 «Фінансові зобов`язання».

Продовжуючи реалізовувати свій протиправний намір, направлений на невиконання вимог Закону України «Про запобігання корупції», переслідуючи кримінально-протиправну мету щодо подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачаючи при цьому суспільно-небезпечні наслідки таких дій, та бажаючи їх настання, ОСОБА_5 , будучи суб`єктом декларування, 18 лютого 2026 року, перебуваючи у невстановленому в ході досудового розслідування місці, використовуючи IP адресу 85.114.193.70/32, в період часу з 12 години 43 хвилин до 16 години 01 хвилина, нехтуючи встановленим законодавством порядком функціонування системи запобігання корупції в Україні, з використанням наданого йому носія інформації з електронним цифровим підписом, за допомогою мережі Інтернет та програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, шляхом заповнення відповідних форм на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, заповнив та подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка охоплює попередній 2025 рік (унікальний ідентифікатор документа - a8c3d8c8-5671-4f39-dbda-e2af9ca13603).

У вказаній декларації ОСОБА_5 задекларував отримані (нараховані) доходи за 2025 рік у вигляді заробітної плати за основним місцем роботи.

Водночас суб`єкт декларування ОСОБА_5 , розуміючи сутність пред`явлених до нього Законом вимог щодо фінансового контролю, достовірно знаючи, що він зобов`язаний відображати повну та достовірну інформацію в усіх розділах декларації, умисно зазначив завідомо недостовірні відомості до щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2025 рік.

Так, згідно з поданою Декларацією суб`єкт декларування ОСОБА_5 не задекларував об`єкти рухомого майна (транспортні засоби), фактичним власником яких він є, що суперечить фактичним обставинам станом на 18.02.2026, встановленим в ході досудового розслідування. Зокрема, суб`єкт декларування ОСОБА_5 не дотримав вимог пунктів 3, 7, 8, 9 частини першої статті 46 Закону та умисно не зазначив у розділі 6 «Транспортні засоби», розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки», розділі 12 «Грошові активи», розділі 13 «Фінансові зобов`язання» щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2025 рік фактично належні йому станом на 18.02.2026 транспортні засоби, отриманий дохід, за рахунок якого фактично придбано транспортний засіб, грошові активи та фінансові зобов`язання, а саме:

- легковий автомобіль Lamborghini Murcielago, 2007 р.в., VIN-код: НОМЕР_2 , який зареєстрований на ОСОБА_14 , з 25.02.2023 року. Згідно з матеріалами кримінального провадження фактичним власником зазначеного транспортного засобу є суб`єкт декларування. Під час повної перевірки встановлено, що 25.02.2023 між ОСОБА_15 та ОСОБА_14 (батьком суб`єкта декларування) укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу Lamborghini Murcielago, 2007 р.в., VIN-код: НОМЕР_2 , відповідно до якого вартість автомобіля становила 3 997 000,00 гривень. Недостовірні відомості про вартість майна відрізняються від достовірних на суму 3 997 000,00 гривень;

- легковий автомобіль BMW M8, 2020 р.в., VIN-код: НОМЕР_4 , який зареєстрований на ОСОБА_10 з 04.02.2025. Згідно з матеріалами кримінального провадження суб`єкт декларування є фактичним власником зазначеного транспортного засобу. Крім того, під час повної перевірки встановлено, що 31.10.2024 між ОСОБА_18 та ОСОБА_12 (пов`язаною особою) в приміщенні ТСЦ 8043 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу BMW M8, 2020 р.в., VIN-код: НОМЕР_5 , відповідно до якого вартість автомобіля становила 2 000 000,00 гривень. У подальшому, 04.02.2025, право власності на вказаний транспортний засіб оформлено на матір суб`єкта декларування - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі договору купівлі-продажу, у якому вартість цього ж автомобіля становила 1 200 000,00 гривень. Недостовірні відомості про вартість майна відрізняються від достовірних на суму 3 997 000,00 гривень. Відповідно до відомостей Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України ринкова вартість автомобіля на 04.02.2025 становить 3 802 962,00 гривень. Недостовірні відомості про вартість майна відрізняються від достовірних на суму 3 802 962,00 гривень;

- не зазначив відомостей про отриманий ним дохід із невстановлених джерел у розмірі 3 802 962,00 грн, за рахунок якого фактично придбано автомобіль BMW M8, 2020 року випуску. Під час повної перевірки встановлено, що 04.02.2025 мати суб`єкта декларування набула у власність легковий автомобіль BMW M8, 2020 р.в, VIN-код: НОМЕР_5 . Відповідно до договору купівлі-продажу вартість транспортного засобу становить 1 200 000,00 грн, водночас відповідно до відомостей Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України ринкова вартість автомобіля на 04.02.2025 становить 3 802 962,00 гривні. Недостовірні відомості, які не відповідають дійсності на суму 3 802 962,00 гривень;

- зазначив відомості, які не відповідають дійсності, про готівкові кошти у розмірі 210 000,00 грн, які належать йому на праві власності. Так, за результатами аналізу майнового та фінансового стану суб`єкта декларування, а також відомостей, наданих банківськими установами, в яких на його ім`я відкрито рахунки, встановлено, що у звітному періоді суб`єкт декларування не мав можливості сформувати заощадження у вигляді готівкових коштів;

- не зазначив відомостей про наявність у нього фінансового зобов`язання у розмірі 623 617,80 грн перед ТОВ «Дебт Форс», яке виникло на підставі кредитного договору № 4935/343/07-HBС. Під час перевірки встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва з 08.11.2022 перебуває виконавче провадження № 70287954 з примусового виконання виконавчого листа Подільського районного суду міста Києва від 07.09.2012 № 2607/2922/12 про стягнення із суб`єкта декларування на користь ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованості за кредитним договором у сумі 626 855,76 гривні. Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 23.02.2021 № 2607/2922/2012 замінено стягувача з ПАТ «Кредитпромбанк» на ТОВ «Вердикт Капітал». На підставі ухвали Подільського районного суду м. Києва від 14.11.2023 у справі № 2607/2922/12 замінено вибулого стягувача з ТОВ «Вердикт Капітал» на його правонаступника - ТОВ «Дебт Форс» (ЄДРПОУ 43577608). Відповідно до відомостей, наданих приватним виконавцем, сума стягнення виконавчим провадженням станом на 01.01.2024 та на 31.12.2024 не змінювалась, оскільки з моменту відкриття виконавчого провадження надходження були відсутні. Таким чином, сума до стягнення за виконавчим документом становить 623 617,80 гривні. Недостовірні відомості, які не відповідають дійсності на суму 623 617,80 гривень.

Викладене свідчить про внесення суб`єктом декларування ОСОБА_5 недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2025 рік, які відрізняються від достовірних на загальну суму 12 811 685,80 гривень, що становить розмір 3850 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації.

Таким чином, ОСОБА_5 , будучи суб`єктом декларування, діючи з прямим умислом, вніс завідомо недостовірні відомості до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2025 рік, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», що відрізняються від достовірних на суму понад 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме на 12 811 685,80 гривень, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 366-2 КК України.

Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень за наведених у повідомленні про підозру обставин, слідчий суддя керується стандартом доказування «обґрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.

Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин суд лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри підтверджується наданими стороною обвинувачення матеріалами, зокрема: заявою ОСОБА_19 від 27.05.2025; протоколами допитів свідка ОСОБА_19 від 05.06.2025, 31.07.2025, 14.08.2025; протоколами ідентифікації і вручення грошових коштів від 04.07.2025, 27.08.2025; протоколом обшуку від 27.08.2025 проведеного у кабінеті ОСОБА_7 за адресою м. Київ, вул. Здолбунівська, 2; протоколом обшуку від 27.08.2025 проведеного на ДП «КДЗ «Буревісник» за адресою м. Київ, вул. Здолбунівська, 2; протоколом обшуку за адресою АДРЕСА_1 ; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_7 від 27.08.2025; протоколами допитів свідків - осіб, які займають приміщення ДП «КДЗ «Буревісник» без договорів оренди; протоколом інвентаризаційної комісії (з додатками) від 10.12.2025 № 1; висновком експерта за результатами проведення економічної експертизи № СЕ26-15/5 від 18.03.2026; фінансовими звітностями малого підприємства відповідно до Додатку 1 до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Спрощена фінансова звітність» (пункту 4 розділу І); наказом Фонду державного майна України № 311 від 16.02.2024 «Про вирішення кадрових питань державного підприємства «Київський державний завод «Буревісник»; - допитом в якості свідка ОСОБА_8 , від 02.06.2026; допитом в якості свідка ОСОБА_20 , від 23.04.2026; допитом в якості свідка ОСОБА_21 , від 23.04.2026; тимчасовим доступом до документів, які знаходились у володінні Фонду державного майна України від 29.04.2025; допитом в якості свідка ОСОБА_22 , від 27.04.2026, 09.06.2026; матеріалами за результатами проведення НСРД; допитом в якості свідка ОСОБА_23 , від 18.12.2025, 09.06.2026; допитом в якості свідка ОСОБА_24 , від 18.12.2025; допитом в якості свідка ОСОБА_25 , від 08.06.2026; допитом в якості свідка ОСОБА_9 , від 11.12.2025; допитом в якості свідка ОСОБА_26 , від 03.11.2025; протоколом огляду мобільного телефону від 03.11.2025; допитом в якості свідка ОСОБА_27 , від 10.11.2025; матеріалами обґрунтованих висновків НАКЗ щодо виявлення ознак корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення в ході проведення повних перевірок декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 та 2025 роки; висновком експерта за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи № 5288/26-54 від 03.07.2026; висновком експерта за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи № 5295/26-54 від 03.07.2026; висновком експерта за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи № 5292/26-54 від 03.07.2026; висновком експерта за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи № 5293/26-54 від 03.07.2026; висновком експерта за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи № 5290/26-54 від 03.07.2026; іншими матеріалами досудового розслідування в сукупності, а також іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Відомості, які містяться у наведених матеріалах, узгоджуються з обставинами, зазначеними у повідомленні про підозру від 20.07.2026 року, підтверджують їх та у своїй сукупності дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 3662, ч. 3 ст. 368 КК України.

Наведені стороною захисту доводи щодо непричетності ОСОБА_5 до інкримінованих йому кримінальних правопорушень на цьому етапі кримінального провадження не спростовують обставин, викладених стороною обвинувачення, та не виключають існування обґрунтованої підозри.

При цьому такі доводи стосуються оцінки належності, допустимості й достатності доказів, встановлення фактичних обставин кримінальних правопорушень та винуватості підозрюваного. Як слушно зауважив захисник під час судового розгляду, зазначені обставини підлягатимуть перевірці та оцінці судом під час розгляду обвинувального акта по суті, а не слідчим суддею на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу.

Слід наголосити, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» обмежує міру, до якої слідчий суддя може оцінювати обставини, відомості про які надані сторонами. В межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не констатує та не має права констатувати винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, необхідно зазначити, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Обґрунтовуючи клопотання, слідчий послався на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, отже слідчий суддя має оцінити їх наявність, зокрема ризики: переховуватися від органів досудового слідства та суду; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, одне з яких, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, відповідно до класифікації, установленої ст. 12 КК України, належить до категорії особливо тяжких злочинів.

На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).

Разом з тим, сама лише тяжкість кримінального правопорушення та суворість можливого покарання без врахування інших факторів не є достатньою підставою для висновку про наявність такого ризику.

Оцінюючи доводи сторони обвинувачення щодо наявності ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, слідчий суддя враховує, що матеріали клопотання не містять відомостей про вчинення ОСОБА_5 будь-яких дій, спрямованих на ухилення від органу досудового розслідування чи суду.

За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку, що сама лише тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення не може свідчити про існування реального ризику переховування.

При цьому слідчий суддя не визнає обґрунтованими посилання прокурора на те, що динаміка досудового розслідування та можливе встановлення нових обставин кримінальних правопорушень можуть раптово зумовити зміну належної процесуальної поведінки ОСОБА_5 і спонукати його до вчинення дій, спрямованих на переховування від органів досудового розслідування та суду.

Такі доводи ґрунтуються виключно на припущенні щодо можливої зміни поведінки підозрюваного в майбутньому та не підтверджені конкретними фактичними обставинами. Відтак вони мають суто гіпотетичний характер і не відповідають вимогам кримінального процесуального закону та усталеній судовій практиці щодо необхідності доведення реального, а не абстрактного ризику.

Разом із тим, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та усунення можливості виникнення відповідних ризиків у подальшому, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на ОСОБА_5 обов`язок здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення про наявність ризику можливого впливу підозрюваного на свідків та потерпілих, зокрема враховуючи, що останні є безпосередніми учасниками подій, які становлять предмет досудового розслідування, а їх показання мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Так, слідчий суддя бере до уваги статтю 23 КПК України, яка встановлює принцип безпосередності дослідження показань, за змістом якого суд досліджує докази безпосередньо і показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Тобто доказове значення у кримінальному провадженні матимуть саме ті показання свідків, які будуть надані останніми безпосередньо під час судового розгляду в судовому засіданні, а не надані ними в ході досудового розслідування. Вказане доводить, що з метою зміни свідками своїх показань на користь підозрюваного або відмови від дачі показань останній може впливати на вказаних осіб у незаконний спосіб.

З огляду на викладене, а також враховуючи характер інкримінованого кримінального правопорушення, наявність у кримінальному свідків, показання яких мають істотне значення для встановлення його обставин, слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином слідчий суддя зазначає, що посилання сторони обвинувачення на можливість неявки ОСОБА_5 для проведення слідчих дій із надуманих причин не підтверджено конкретними обставинами. Матеріали клопотання не містять відомостей про те, що підозрюваний не прибував за викликами, ухилявся від проведення слідчих чи інших процесуальних дій або іншим чином перешкоджав здійсненню досудового розслідування. Отже, ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, має суто гіпотетичний характер.

Стосовно ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому ОСОБА_5 підозрюється, сторона обвинувачення не навела конкретних обставин, які б свідчили про реальну можливість його настання. Самі лише характер і тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень не підтверджують наміру підозрюваного продовжити протиправну діяльність або вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім того, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 звільнився з посади генерального директора ДП «КДЗ «Буревісник», у зв`язку із чим більше не наділений відповідними службовими повноваженнями.

За таких обставин ризики, передбачені пп. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, стороною обвинувачення не доведені, а тому вони не можуть бути враховані під час визначення виду та суворості запобіжного заходу.

Щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу, з урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на цьому етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою досягнення дієвості відповідного кримінального провадження і забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Втім, на переконання слідчого судді, застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту становитиме непропорційне втручання у його права.

При цьому слідчий суддя враховує положення ч. 6 ст. 181 КПК України, відповідно до яких сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців, а після закінчення цього строку ухвала про застосування домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

У судовому засіданні встановлено та сторонами не заперечувалося, що ОСОБА_5 під час досудового розслідування вже перебував під домашнім арештом протягом сукупного строку шість місяців. На підтвердження цієї обставини стороною захисту долучено відповідні судові рішення.

Об`єднання кримінальних проваджень та подальше повідомлення ОСОБА_5 про нову підозру не нівелюють установленого законом граничного строку домашнього арешту та не створюють підстав для його повторного обчислення. Інше тлумачення фактично допускало б обхід обмеження, передбаченого ч. 6 ст. 181 КПК України.

За таких обставин повторне застосування до ОСОБА_5 домашнього арешту на стадії досудового розслідування не відповідатиме вимогам ч. 6 ст. 181 КПК України та становитиме непропорційне втручання у його права.

На переконання слідчого судді, інтенсивність встановлених ризиків та положення чинного законодавства не дають підстави для застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Враховуючи наведені сторонами доводи у сукупності, а досліджені слідчим суддею матеріали клопотання, керуючись положеннями КПК України, слідчий суддя констатує, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання здатний запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

З огляду на те, що досудове розслідування перебуває на стадії ознайомлення сторін із матеріалами кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України, строк такого ознайомлення відповідно до ч. 5 ст. 219 КПК України не включається у строк досудового розслідування. Водночас згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців. Отже, перебування кримінального провадження на стадії виконання вимог ст. 290 КПК України не перешкоджає покладенню на ОСОБА_5 процесуальних обов`язків строком на два місяці, що є достатнім для забезпечення його належної процесуальної поведінки та запобігання встановленому ризику.

З метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваного, наявні підстави для покладення на ОСОБА_5 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та необхідність покладення яких була доведена стороною обвинувачення, а саме: прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду на першу вимогу, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; не відлучатись із м. Києва, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування з особами, які допитані у даному кримінальному провадженні як свідки або про набуття якими статусу свідка у цьому кримінальному провадженні підозрюваного буде повідомлено слідчим або прокурором; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, які необхідно здати до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.

Зазначені обов`язки релевантні встановленим ризикам та здатні їм запобігти.

За таких обставин клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на підставі ч. 2 ст. 194 КПК України задоволенню не підлягає, а на підставі ч. 4 ст. 194 КПК України до підозрюваного ОСОБА_5 слід застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання із покладенням обов`язків.

Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 2, 8, 177, 178, 179, 181, 194, 196, 369-372, 532 КПК України, слідчий суддя,

п о с т а н о в и в:

клопотання слідчого залишити без задоволення.

Застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця міста Києва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, строком на два місяці, а саме, до 23 вересня 2026 року (включно).

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , відповідно до положень ч.5 ст.194 КПК України наступні обов`язки:

прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду на першу вимогу, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб;

не відлучатись із м. Києва, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

утримуватися від спілкування з особами, які допитані у даному кримінальному провадженні як свідки або про набуття якими статусу свідка у цьому кримінальному провадженні підозрюваного буде повідомлено слідчим або прокурором;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, які необхідно здати до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.

Визначити строк дії ухвали слідчого судді та покладених судом обов`язків, а саме до 23 вересня 2026 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1