Рішення № 138706732, 28.07.2026, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/16/25

Провадження № 2/674/39/26

РІШЕННЯ

іменем України

28 липня 2026 року м. Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі: головуючого судді Барателі Д.Т., за участю секретаря судового засідання Бойчук С.В., прокурора Ткаченко Н.В., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача Дунаєвецької міської ради - Богуш Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації (Хмельницької обласної державної адміністрації), до ОСОБА_1 , Дунаєвецької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Департамент інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельницької обласної державної адміністрації, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою історико-культурного призначення,

в с т а н о в и в :

Керівник Кам`янець-Подільської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації (Хмельницької обласної державної адміністрації) (далі - Хмельницька ОВА) з позовом до ОСОБА_1 та Дунаєвецької міської ради, у якому просить усунути перешкоди власнику - державі в особі Хмельницької ОВА - у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою історико-культурного призначення, площею 0,5 га, що знаходиться на території Дунаєвецької міської територіальної громади в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6821887600:02:012:0010, площею 0,5 га, шляхом: 1) визнання недійсним рішення 2 сесії Дунаєвецької міської ради VIII скликання від 10 грудня 2020 року № 35-2/2020 "Про передачу у власність земельних ділянок громадянам" у частині передачі у приватну власність ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки; 2) визнання незаконною та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на цю земельну ділянку з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав щодо неї; 3) скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6821887600:02:012:0010, площею 0,5 га.

Позов мотивовано тим, що в межах спірної земельної ділянки розташована територія пам`ятки археології місцевого значення "Двошарове городище". Землі, на яких розташовані пам`ятки археології, у силу ст. 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" та ст. 84 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) належать до земель історико-культурного призначення, перебувають виключно у державній власності, є обмежено оборотоздатними об`єктами цивільних прав і не можуть передаватися у комунальну чи приватну власність. Материнська земельна ділянка площею 37,4355 га (кадастровий номер 6821887600:02:012:2000), з якої внаслідок поділу сформовано спірну ділянку, незаконно вибула з державної власності у комунальну на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 26 вересня 2018 року № 22-6557-СГ. Захист інтересів держави прокурор здійснює у формі негаторного позову, зазначаючи, що збереження реєстрації ділянки як землі сільськогосподарського призначення створює загрозу руйнування пам`ятки внаслідок її обробітку.

Рух справи

Ухвалою судді Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 22 січня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Департамент інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельницької обласної державної адміністрації.

Ухвалою суду від 20 травня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 03 липня 2025 року провадження у справі зупинено на підставі п. 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі № 922/264/24 - з огляду на те, що предметом перегляду було питання розмежування негаторного та віндикаційного позовів у спорах щодо земель історико-культурного призначення, на яких розташовані пам`ятки археології.

04 березня 2026 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову у справі № 922/264/24 (провадження № 12-30гс25), яка оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 24 березня 2026 року.

Ухвалою суду від 12 червня 2026 року провадження у справі поновлено та призначено судове засідання на 28 липня 2026 року.

01 липня 2026 року Кам`янець-Подільська окружна прокуратура через систему "Електронний суд" подала клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та заяву про зміну предмета позову, якою просила розглядати справу з урахуванням чотирьох позовних вимог замість заявлених трьох, доповнивши їх, зокрема, вимогою про витребування у ОСОБА_1 на користь держави земельної ділянки з кадастровим номером 6821887600:02:012:0010 у порядку ст. 387 ЦК України. Ухвалою суду від 28 липня 2026 року у задоволенні клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження відмовлено, а заяву про зміну предмета позову залишено без розгляду як подану після закінчення встановленого ч. 3 ст. 49 ЦПК України процесуального строку. Відтак справа розглянута по суті в межах позовних вимог, заявлених у позовній заяві.

Позиції учасників справи

Дунаєвецька міська рада у відзиві на позовну заяву від 07 лютого 2025 року проти позову заперечувала та просила відмовити в його задоволенні в повному обсязі з підстав обрання неналежного способу захисту, зазначаючи, що земельну ділянку площею 37,4355 га (кадастровий номер 6821887600:02:012:2000) отримано у комунальну власність як землі запасу сільськогосподарського призначення на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 26 вересня 2018 року № 22-6557-СГ, а тому рада, розпоряджаючись нею, діяла на підставі, в межах повноважень і у спосіб, передбачені Конституцією та законами України (ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 81, 116, 117, 121, 122 ЗК України). Водночас рада покладалася на відомості Державного земельного кадастру (далі - ДЗК), які згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, є офіційними, об`єктивними та достовірними; на момент передачі земель у комунальну власність і подальшої їх передачі у приватну власність відомостей про належність спірної ділянки до земель історико-культурного призначення чи про обмеження у її використанні у ДЗК не було, а відповідна інформація до ради не надходила, тому рада не знала і не мала знати, що ця ділянка не може мати іншого, ніж держава, власника. Рада цільового призначення земель історико-культурного призначення не змінювала, а лише визначила вид використання в межах категорії земель сільськогосподарського призначення - для ведення особистого селянського господарства. Зазначають,що рішення від 10 грудня 2020 року № 35-2/2020 є ненормативним актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію внаслідок виконання, тому вимога про визнання його недійсним є неефективним способом захисту. Матеріали справи не містять доказів визнання судом незаконним наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 26 вересня 2018 року № 22-6557-СГ. Одночасно вказали, що судові витрати на Дунаєвецьку міську раду покладенню не підлягають, оскільки спір виник не внаслідок її неправильних дій.

Департамент інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельницької обласної державної адміністрації у письмових поясненнях третьої особи від 10 лютого 2025 року позов підтримав у повному обсязі, зазначивши, що всі пам`ятки археології є державною власністю, землі під ними перебувають виключно у державній власності, а незаконне формування цих земель як земель сільськогосподарського призначення та подальша передача їх у приватну власність порушують виключне право власності держави, створюють ризики знищення пам`ятки внаслідок використання землі не за цільовим призначенням і порушують спеціальний режим охорони таких земель. Одночасно третя особа просила розглядати справу за відсутності її представника.

Прокурор у відповіді на відзив від 13 лютого 2025 року доводи Дунаєвецької міської ради вважав безпідставними, необґрунтованими та такими, що підлягають відхиленню, зазначивши, що земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення за самим фактом розташування на ній пам`ятки археології (ч. 1 ст. 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини"); такі землі є обмежено оборотоздатними, перебувають виключно у державній власності, а тому ОСОБА_1 не могла набути на них право приватної власності. Зазначив, що ані відсутність рішення уповноваженого органу про віднесення ділянки до земель історико-культурного призначення, ані відомості ДЗК про категорію земель правового режиму ділянки не змінюють, оскільки він зумовлений наявністю на ній об`єкта археології. Обов`язок вносити відомості про межі та режими використання території пам`ятки до ДЗК запроваджено ст. 14-1 Закону України "Про охорону культурної спадщини", якою цей Закон доповнено згідно із Законом України від 28 квітня 2021 року № 1423-IX, тобто після виготовлення проекту меж території пам`ятки (2014 рік). Крім того, спірна ділянка має ландшафтні особливості, описані в паспорті пам`ятки та в акті візуального обстеження від 25 листопада 2024 року (система валів заввишки до 3 м і ровів, круті скелясті схили, дерев`яний хрест на північно-східному валі), які дозволяють зробити обґрунтоване припущення щодо ймовірної історичної цінності об`єкта без спеціальних знань. Прокурор вказав, що рада на момент прийняття оспорюваного рішення не лише не була розпорядником земель історико-культурного призначення, а й цим рішенням фактично змінила їх цільове призначення, тому підстав вважати, що рішення вичерпало свою дію, немає; таке рішення є чинним і породжує правові наслідки, а відповідна позовна вимога є належною та ефективною (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 червня 2024 року у справі № 925/1133/18). Обрані способи захисту є ефективними, узгодженими між собою та відповідають практиці Верховного Суду, зокрема постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2024 рокуу справі № 927/1206/21. Прокурор просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву від 26 лютого 2025 року просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з підстав обрання неналежного способу захисту, зазначаючи, що спірну земельну ділянку передано їй безоплатно у власність рішенням 2 сесії Дунаєвецької міської ради VIII скликання від 10 грудня 2020 року № 35-2/2020, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості), а 16 березня 2021 року державним реєстратором Дунаєвецької міської ради за нею зареєстровано право власності. Відповідачка наполягала на тому, що вчинення дій з оформлення права приватної власності на землю не може свідчити про обґрунтований сумнів у добросовісності її поведінки, оскільки на момент передачі ділянки з державної у комунальну власність і на час передачі її у приватну власність будь-яка інформація про належність спірної ділянки до земель історико-культурного призначення до міської ради не надходила. Крім того, посилаючись на ч. 9 ст. 141 ЦПК України та принципи справедливості й верховенства права, ОСОБА_1 просила не покладати на неї судові витрати.

У відповіді на відзив від 06 березня 2025 року прокурор зазначив, що доводи відповідачки є необґрунтованими, оскільки за фактом знаходження на спірній ділянці пам`ятки археології "Двошарове городище" вона перебуває виключно у державній власності та є обмежено оборотоздатною. Посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 927/1206/21, прокурор вказав на неможливість законного відчуження такої землі, що виключає визнання ОСОБА_1 добросовісним набувачем, тим паче, що об`єкт має очевидні ландшафтні особливості у вигляді валів та ровів. Наголошено, що відомості ДЗК про сільськогосподарське цільове призначення та рішення Дунаєвецької міської ради від 10 грудня 2020 року № 35-2/2020 не змінюють установлений законом особливий правовий режим ділянки, а лише спотворюють дійсні обставини власності. Також прокурор підкреслив, що обрані способи захисту, які полягають в оскарженні рішення органу місцевого самоврядування, скасуванні реєстрації ділянки в ДЗК та припиненні приватних речових прав, є ефективними, узгоджуються з практикою Верховного Суду та спрямовані на поновлення прав держави й усунення юридичної невизначеності, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Дунаєвецька міська рада у запереченні на відповідь на відзив від 10 березня 2025 року наполягала на доводах відзиву, додатково зазначивши, що відповідно до ст. 53 та ч. 1 ст. 54 ЗК України землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Міська рада отримала у комунальну власність землі запасу сільськогосподарського призначення і в межах цієї ж категорії земель при передачі їх у власність лише визначила вид цільового призначення - для ведення особистого селянського господарства, а тому твердження прокурора про зміну радою цільового призначення земель історико-культурного призначення є надуманим. В свою чергу,в відомості ДЗК є офіційними та вважаються об`єктивними і достовірними, якщо інше не доведено судом. Вказали, що ненормативні акти, з прийняттям яких виникають правовідносини щодо реалізації суб`єктивних прав, вичерпують свою дію виконанням, а тому позов про визнання їх недійсними задоволенню не підлягає (постанова Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 359/2258/17-ц). Дунаєвецька міська рада просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав обрання неналежного способу захисту.

У письмових поясненнях від 26 березня 2025 року відповідачка ОСОБА_1 заперечила проти позовних вимог та доводів прокурора, зазначивши, що набула право власності на земельну ділянку на підставі рішення міської ради з дотриманням встановленої законом процедури приватизації, а саме право зареєстроване 16 березня 2021 року. Відповідачка наголосила, що на момент передачі землі ні їй, ні посадовим особам міської ради не було відомо про належність ділянки до земель історико-культурного призначення, а оскільки вона не є фахівцем із землевпорядкування, твердження про недобросовісність її поведінки є необґрунтованими та недовведеними прокурором відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України. Щодо судових витрат, посилаючись на п. 9 ст. 141 ЦПК України, відповідачка просила не стягувати з неї судовий збір, оскільки вона є єдиним годувальником сім`ї, самостійно утримує малолітню доньку та чоловіка, який не працює за станом здоров`я. З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі через обрання неналежного способу захисту та не покладати на неї судові витрати.

Прокурор у додаткових поясненнях від 15 квітня 2025 року доводи відповідачки ОСОБА_1 про її добросовісність вважав безпідставними, зазначивши, що спірна земельна ділянка має зовнішні, об`єктивні, явні й видимі ознаки, характерні для земель історико-культурного призначення (система валів та ровів, описана у паспорті пам`ятки та в акті візуального обстеження від 25 листопада 2024 року), які дозволяють зробити обґрунтоване припущення щодо ймовірної історичної цінності об`єкта без спеціальних знань, а отже, ОСОБА_1 знала або, проявивши розумну обачність, повинна була знати, що ця ділянка не може мати іншого, ніж держава, володільця. З посиланням на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд та інші проти Ірландії" від 23 жовтня 1991 року, постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц та Європейську конвенцію про охорону археологічної спадщини прокурор наголосив, що заволодіння обмеженими в цивільному обороті землями всупереч вимогам ЗК України є неможливим, тому відповідачка не може вважатися добросовісним набувачем, а втручання у її право власності є законним, переслідує суспільний інтерес і є пропорційним.

У судовому засіданні 28 липня 2026 року прокурор Ткаченко Н.В. позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях, зазначивши, що спірна земельна ділянка повністю входить у межі території пам`ятки археології; у судових дебатах просила позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 позов не визнала, зазначивши, що земельну ділянку надано їй законно, підтримала подані нею докази та просила не покладати на неї судові витрати, посилаючись на неможливість їх сплатити; у судових дебатах заперечувала проти стягнення з неї судових витрат.

Представник відповідача Дунаєвецької міської ради Богуш Р.В. позов не визнала, підтримала доводи відзиву та заперечення, пояснивши, що земельну ділянку площею 37,4355 га передано раді у 2020 році, поділено на 13 земельних ділянок, а згодом за заявою ОСОБА_1 одну з них передано їй у власність; про належність цих земель до земель історико-культурного призначення раду під час передачі не повідомляли, межі території пам`ятки як земельної ділянки сформовані не були. У судових дебатах просила відмовити у задоволенні позовних вимог, а також просила не стягувати з ради судовий збір.

Представники Хмельницької ОВА та третьої особи - Департаменту інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельницької обласної державної адміністрації у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином; третя особа у письмових поясненнях просила розглядати справу за відсутності її представника. Заслухавши думку учасників справи, які з`явилися, суд ухвалив розглядати справу за відсутності осіб, які не з`явилися.

Обставини, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

Об`єкт культурної спадщини - пам`ятку археології місцевого значення "Двошарове городище" біля с. Кривчик (урочища Коротка та Довга Грабина; трипільське поселення IVII тис. до н.е. та городище скіфського часу) - взято на державний облік рішенням виконавчого комітету Хмельницької обласної ради народних депутатів від 01 квітня 1987 року № 73. Паспорт пам`ятки виготовлено 05 квітня 1987 року.

У 2014 році на замовлення уповноваженого органу охорони культурної спадщини виготовлено "Проект меж території, зон охорони та режимів їх використання пам`ятки археології "Городище двошарове с. Кривчик" з технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (без виділення в окреме землеволодіння) на території Рахнівської сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області", затверджений Управлінням культури, національностей, релігій та туризму Хмельницької обласної державної адміністрації. Згідно з цією документацією площа території пам`ятки становить 20,7045 га, площа її охоронної зони - 28,9784 га; документація містить каталоги координат поворотних точок зовнішніх меж території пам`ятки та її охоронної зони, схему розташування межових знаків і акт їх встановлення на місцевості.

Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 19 квітня 2024 року № 294 "Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України" пам`ятку "Двошарове городище" (охоронний номер 342-Хм) занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як пам`ятку археології місцевого значення. Охоронний договір на пам`ятку не укладався у зв`язку з відсутністю відомостей про власника земельної ділянки, на якій вона розташована.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 30 серпня 2018 року № 22-5598-СГ затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Дунаєвецького (нині - Кам`янець-Подільського) району, на підставі якої до ДЗК внесено відомості, зокрема, про земельну ділянку з кадастровим номером 6821887600:02:012:2000 площею 37,4355 га. Згідно з п.п. 6.7, 6.8 висновку про розгляд цієї технічної документації від 23 серпня 2018 року № 53 на сформованих земельних ділянках особливо цінні землі відсутні.

При цьому листом від 03 квітня 2018 року № 04-638, наданим на запит Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 28 березня 2018 року № 32-22-0.41-93/90-18, Управління культури, національностей, релігій та туризму Хмельницької обласної державної адміністрації поінформувало орган виконавчої влади про взяті на облік об`єкти культурної спадщини та надало в електронному вигляді переліки пам`яток археології і проекти встановлених меж їх територій.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 26 вересня 2018 року № 22-6557-СГ "Про передачу земель із державної у комунальну власність" Дунаєвецькій міській об`єднаній територіальній громаді в особі Дунаєвецької міської ради передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 8701,4404 га, у тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 6821887600:02:012:2000 площею 37,4355 га (пункт 622 додатку до наказу). 28 вересня 2018 року підписано акт приймання-передачі земельних ділянок. 24 грудня 2019 року державним реєстратором Дунаєвецької міської ради зареєстровано право комунальної власності на цю земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2000821068218).

Рішенням 70 сесії Дунаєвецької міської ради VII скликання від 14 травня 2020 року № 11-70/2020 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 6821887600:02:012:2000 площею 37,4355 га за межами населеного пункту с. Кривчик на 13 земельних ділянок, серед яких - спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6821887600:02:012:0010 площею 0,5 га. 03серпня 2020 року у зв`язку з поділом закрито розділ щодо материнської земельної ділянки, а 06 серпня 2020 року право комунальної власності зареєстровано на новостворені земельні ділянки.

Поземельну книгу на земельну ділянку з кадастровим номером 6821887600:02:012:0010 площею 0,5 га відкрито 27 квітня 2020 року (категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, код цільового призначення - землі запасу). 02 жовтня 2020 року до Поземельної книги на підставі документації із землеустрою за зверненням від 30 вересня 2020 року внесено зміни щодо коду цільового призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням 2 сесії Дунаєвецької міської ради VIII скликання від 10 грудня 2020 року № 35-2/2020 "Про передачу у власність земельних ділянок громадянам" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) та передано безоплатно у власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6821887600:02:012:0010 площею 0,5 га за межами населеного пункту с. Кривчик. 16 березня 2021 року державним реєстратором Дунаєвецької міської ради за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на цю земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2140047068218); 20 березня 2021 року відомості про власника внесено до Поземельної книги.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 26 лютого 2025 року у справі № 924/18/25, яке набрало законної сили 21 березня 2025 року, за позовом керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької ОВА до Дунаєвецької міської ради та Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 26 вересня 2018 року № 22-6557-СГ у частині передачі у комунальну власність Дунаєвецької міської об`єднаної територіальної громади в особі Дунаєвецької міської ради земельної ділянки з кадастровим номером 6821887600:02:012:2000 площею 37,4355 га (пункт 622 додатку до наказу), а також скасовано державну реєстрацію права комунальної власності та державну реєстрацію у ДЗК сформованих із неї земельних ділянок з кадастровими номерами 6821887600:02:012:0013 і 6821887600:02:012:0015.

Відповідно до листа ТОВ "Джафар" від 09 жовтня 2024 року № 15 та виготовленого на його виконання збірного кадастрового плану роботи із співставлення координат поворотних точок зовнішніх меж земельних ділянок з межами території пам`ятки виконано сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_2 (кваліфікаційний сертифікат № 000787 від 23 січня 2013 року, свідоцтво про підвищення кваліфікації серії СПК № 6/28-09-20 від 01 жовтня 2020 року) із використанням каталогів координат у державній системі координат СК-63. За результатами співставлення встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 6821887600:02:012:0001, 6821887600:02:012:0004, 6821887600:02:012:0005, 6821887600:02:012:0007, 6821887600:02:012:0009, 6821887600:02:012:0010, 6821887600:02:012:0003, 6821887600:02:012:0012, 6821887600:02:012:0013, 6821887600:02:012:0015 розташовані в межах території пам`ятки археології "Двошарове городище".

Актом візуального обстеження від 25 листопада 2024 року, складеним фахівцями Хмельницького обласного науково-методичного центру культури і мистецтв, встановлено, що пам`ятка витягнута з північного заходу на південний схід і складається з центральної частини (дитинця) та прилеглої до неї з південного сходу периферійної частини; ці частини обнесені валами та ровами і розділені між собою валом (до 3 м) та ровом (до 0,5 м); орієнтовна площа периферійної частини втричі перевищує площу центральної. Периферійна частина, у межах якої розташована спірна земельна ділянка, завершується знівельованими валом та ровом, що проходять по полю, і використовується для ведення сільського господарства із залученням техніки для механічного обробітку землі, що призводить до розтягування та руйнування рову і валу.

Нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки згідно з витягом із технічної документації від 12 вересня 2024 року № НВ-9948148852024 становить 5 970 грн 75 коп.

Листом від 01 листопада 2024 року № 52-8331вих-24 окружна прокуратура повідомила Хмельницьку ОВА про виявлені порушення та запитала, чи вживалися і чи вживатимуться заходи для захисту порушених інтересів держави. Листом від 29 листопада 2024 року № 99/24-12-11442/2024 Хмельницька ОВА повідомила, що у зв`язку з обмеженим фінансуванням заходів судового захисту не вживала та не заперечує проти здійснення прокуратурою представництва інтересів держави. 25 грудня 2024 року прокуратура скерувала Хмельницькій ОВА повідомлення про намір здійснювати представництво інтересів держави в суді.

Мотиви суду та норми права, які він застосував

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган.

Повноваження щодо розпорядження землями державної власності за межами населених пунктів належать обласній державній адміністрації (ч. 5 ст. 122 ЗК України), тобто у спірних правовідносинах - Хмельницькій ОВА. Цей орган, будучи повідомленим про порушення, заходів судового захисту не вжив і письмово підтвердив відсутність таких заходів (лист від 29 листопада 2024 року № 99/24-12-11442/2024). Порядок, передбачений ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурором дотримано, про намір здійснювати представництво Хмельницьку ОВА повідомлено завчасно.

Викладене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у постановах від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 та від 12 березня 2024 року у справі № 927/1206/21. Підстави для представництва прокурором інтересів держави у цій справі наявні.

Щодо правового режиму земель, на яких розташована пам`ятка археології

Відповідно до ст. 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом; держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (ст. 14 Конституції України).

Згідно з п. "д" ч. 1 ст. 19 та ст. 53 ЗК України землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, належать до земель історико-культурного призначення. Статтею 150 ЗК України такі землі віднесено до особливо цінних. За п. "г" ч. 4 ст. 84 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти історико-культурного призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом, є виключно державною власністю.

За ч. 2 ст. 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 08 червня 2000 року № 1805-III усі пам`ятки археології є державною власністю, а за ч. 6 цієї статті землі, на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовані пам`ятки археології - поля давніх битв. Згідно з ч. 1 ст. 34 цього Закону землі, на яких розташовані пам`ятки, належать до земель історико-культурного призначення.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що приписи ч. 2 та ч. 6 ст. 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" є спеціальними щодо земель під пам`ятками археології та мають пріоритет над загальною нормою ст. 54 ЗК України, яка допускає перебування земель історико-культурного призначення у різних формах власності. Належність земельної ділянки до земель історико-культурного призначення зумовлюється самим фактом розташування на ній пам`ятки археології, а не внесенням відповідних відомостей до реєстрів (постанова Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 813/4701/16, пункт 40).

Пам`ятки археології зазвичай знаходяться безпосередньо у глибині земної поверхні і нерозривно пов`язані із земельними ділянками, на яких розташовані; правовий режим такої земельної ділянки не може відрізнятися від правового режиму самої пам`ятки, яка не може перебувати у приватній чи комунальній власності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2024 року у справі № 927/1206/21). Землі, на яких розташовані пам`ятки археології, є обмежено оборотоздатними об`єктами цивільних прав (ст. 178 ЦК України; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц) і не можуть належати іншому, ніж держава, власнику.

Оскільки судом встановлено, що спірна земельна ділянка розташована в межах території пам`ятки археології "Двошарове городище", вона за своїм правовим режимом є землею історико-культурного призначення, перебуває виключно у державній власності та не могла передаватися ані з державної у комунальну, ані з комунальної у приватну власність.

Щодо преюдиційного значення рішення у справі № 924/18/25

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 26 лютого 2025 року у справі № 924/18/25, яке набрало законної сили 21 березня 2025 року, визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 26 вересня 2018 року № 22-6557-СГ у частині передачі у комунальну власність Дунаєвецької міської об`єднаної територіальної громади земельної ділянки з кадастровим номером 6821887600:02:012:2000 площею 37,4355 га (пункт 622 додатку до наказу). Учасниками тієї справи були, зокрема, керівник Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької ОВА та Дунаєвецька міська рада, які є учасниками і цієї справи.

Спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6821887600:02:012:0010 сформована саме внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6821887600:02:012:2000 площею 37,4355 га. Отже, обставина незаконності передачі цієї материнської земельної ділянки з державної у комунальну власність на підставі наказу від 26 вересня 2018 року № 22-6557-СГ є встановленою рішенням суду, що набрало законної сили, і додаткового доказування у цій справі не потребує. Наведеним спростовується довід Дунаєвецької міської ради про відсутність доказів визнання зазначеного наказу незаконним, а також підтверджується неправомірність усього подальшого ланцюга розпорядження цією землею, у тому числі її поділу та безоплатної передачі у приватну власність ОСОБА_1 .

Щодо доказів розташування спірної ділянки в межах пам`ятки та доводів про відомості ДЗК

Факт розташування спірної земельної ділянки в межах території пам`ятки підтверджується належними, допустимими та достовірними доказами - збірним кадастровим планом, виготовленим ТОВ "Джафар" на підставі листа від 09.10.2024 № 15 сертифікованим інженером-землевпорядником, паспортом пам`ятки 1987 року, проектом меж території та зон охорони пам`ятки 2014 року, який містить каталоги координат поворотних точок зовнішніх меж, а також актом візуального обстеження від 25.11.2024. Доказів, які б спростовували результати співставлення координат, учасники справи не подали, клопотань про призначення експертизи не заявляли.

Доводи Дунаєвецької міської ради та ОСОБА_1 про відсутність у ДЗК відомостей про належність спірної ділянки до земель історико-культурного призначення та про обмеження у її використанні суд відхиляє. Правовий режим землі визначається законом і фактом розташування на ній пам`ятки, а не наявністю чи відсутністю записів у реєстрах; відсутність таких відомостей не свідчить про відсутність пам`ятки в натурі та не позбавляє землю режиму історико-культурного призначення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2024 року у справі № 927/1206/21).

Суд враховує й те, що обов`язок вносити відомості про межі та режими використання територій пам`яток до ДЗК запроваджено ст. 14-1 Закону України "Про охорону культурної спадщини", якою цей Закон доповнено згідно із Законом України від 28 квітня 2021 року № 1423-IX, тобто після затвердження проекту меж території пам`ятки (2014 рік) і після виникнення спірних правовідносин. Відсутність відповідних записів за таких обставин не легітимізує передачу цих земель у комунальну та приватну власність. З тих самих підстав суд відхиляє і пояснення представника Дунаєвецької міської ради про те, що територію пам`ятки не було сформовано як окрему земельну ділянку з присвоєнням кадастрового номера: формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав і визначення меж території об`єкта культурної спадщини є різними за змістом процедурами, а відсутність першої не спростовує наявності пам`ятки в натурі.

Крім того, органи влади про наявність пам`ятки та про виготовлені проекти меж її території були обізнані: ще до затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Управління культури, національностей, релігій та туризму Хмельницької обласної державної адміністрації листом від 03 квітня 2018 року № 04-638 надало Головному управлінню Держгеокадастру у Хмельницькій області переліки пам`яток археології та проекти встановлених меж їх територій. Незважаючи на це, у висновку про розгляд технічної документації із землеустрою від 23 серпня 2018 року № 53 зазначено про відсутність на сформованих земельних ділянках особливо цінних земель, а земельну ділянку, у межах якої розташована пам`ятка, сформовано та передано як землю сільськогосподарського призначення.

Щодо доводів про добросовісність

Доводи відповідачів про те, що вони не знали і не могли знати про неможливість перебування спірної землі у комунальній та приватній власності, суд відхиляє.

Спірна земельна ділянка має зовнішні, об`єктивні та видимі ознаки, характерні для земель історико-культурного призначення: за актом візуального обстеження від 25 листопада 2024 року та паспортом пам`ятки об`єкт складається із системи валів (заввишки до 3 м) та ровів, пристосованих до ландшафту, оточений крутими скелястими схилами, а на північно-східному валі встановлено дерев`яний хрест висотою понад 3 м. Такі ознаки за умови розумної обачності дозволяли припустити ймовірну історичну цінність об`єкта без спеціальних знань, а отже, набувачі знали або повинні були знати, що ця земля не може мати іншого, ніж держава, власника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).

Крім того, за правовою позицією Європейського суду з прав людини (рішення у справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд та інші проти Ірландії" від 23 жовтня 1991 року) "правомірні очікування" виникають за умови дотримання особою всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу. Оскільки спірна земля передавалася всупереч імперативній забороні закону та особою, яка не мала повноважень нею розпоряджатися, правомірних очікувань щодо набуття права приватної власності на неї у ОСОБА_1 виникнути не могло.

За правовою природою заявлений позов є негаторним - він спрямований на усунення перешкод власнику-державі у користуванні та розпорядженні землею, а не на повернення втраченого володіння (ст. 391 ЦК України, ч. 2 ст. 152 ЗК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, поданою до ухвалення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України). Жоден з відповідачів такої заяви у цій справі не подав.

Незалежно від цього суд зазначає, що негаторний позов може бути пред`явлений упродовж усього часу, поки триває відповідне правопорушення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, пункти 52, 96). Цей підхід підтверджено у пункті 322 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 березня 2026 рокуу справі № 922/264/24: "Ефективним способом захисту прав держави на земельну ділянку історико-культурного призначення, на якій розташована пам`ятка археології, є негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки". Оскільки порушення права держави триває, позовна давність до заявлених вимог не застосовується.

Щодо ефективного способу захисту та вимоги про визнання недійсним рішення ради

Провадження у справі зупинялося до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/264/24, у якій вирішувалося питання розмежування негаторного та віндикаційного позовів у спорах щодо земель, на яких розташовані пам`ятки археології.

У постанові від 04 березня 2026 року у справі № 922/264/24 (провадження № 12-30гс25) Велика Палата Верховного Суду в розділі "Висновки щодо застосування норм права" зазначила, що "у випадках, коли на певний об`єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об`єкта, а тому порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади слід розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням власника володіння. Належним способом захисту прав власника у цих випадках є негаторний позов" (пункт 319), а також що "ефективним способом захисту прав держави на земельну ділянку історико-культурного призначення, на якій розташована пам`ятка археології, є негаторний позов" (пункт 322).

Отже, Велика Палата Верховного Суду не відступила від висновків, викладених у постанові від 12 березня 2024 року у справі № 927/1206/21, а підтвердила їх. Обраний прокурором спосіб захисту в частині усунення перешкод шляхом визнання незаконною та скасування державної реєстрації права приватної власності і скасування державної реєстрації земельної ділянки є належним та ефективним.

Водночас щодо вимоги про визнання недійсним рішення 2 сесії Дунаєвецької міської ради VIII скликання від 10 грудня 2020 року № 35-2/2020 суд зазначає таке.

Це рішення є ненормативним актом індивідуальної дії, який застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією конкретних суб`єктивних прав. Своєї дії воно вичерпало виконанням - державною реєстрацією 16 березня 2021 року за ОСОБА_1 права приватної власності на земельну ділянку. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду, є неефективним способом захисту прав особи (постанови від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20, пункт 9.67; від 05 липня 2023 року у справі № 912/2797/21, пункт 8.13; від 12 вересня 2023 року у справі № 910/8413/21, пункт 180).

Посилання прокурора у відповіді на відзив на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 червня 2024 року у справі № 925/1133/18 суд відхиляє. У тій справі Велика Палата Верховного Суду виснувала, що рішення органу місцевого самоврядування у частині зміни цільового призначення земельної ділянки не вичерпує своєї дії виконанням, є чинним, породжує правові наслідки, а тому вимога про визнання його незаконним і скасування є належною та ефективною, якщо порушення інтересів держави полягає саме в незаконній зміні категорії земель за цільовим призначенням.

Обставини цієї справи є іншими. Оспорюваним рішенням від 10 грудня 2020 року № 35-2/2020 Дунаєвецька міська рада затвердила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) та передала земельну ділянку у власність, однак ані категорії земель, ані виду цільового призначення цим рішенням не змінювала: земельну ділянку сформовано та внесено до ДЗК як землю сільськогосподарського призначення ще у 2020 році, а код цільового призначення "для ведення особистого селянського господарства" внесено до Поземельної книги 02 жовтня 2020 року, тобто до прийняття оспорюваного рішення. Фактична ж зміна призначення земель, у межах яких розташована пам`ятка, відбулася, як зазначає і сам прокурор у позовній заяві, під час інвентаризації та формування материнської земельної ділянки з кадастровим номером 6821887600:02:012:2000 наказами Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 30 серпня 2018 року № 22-5598-СГ та від 26 вересня 2018 року № 22-6557-СГ; вимога щодо цього наказу в цьому позові не пред`являлася і вже вирішена рішенням Господарського суду Хмельницької області у справі № 924/18/25.

Задоволення вимоги про визнання недійсним рішення ради само по собі не відновлює становища, яке існувало до порушення, оскільки правові наслідки цього рішення усуваються скасуванням державної реєстрації права приватної власності та державної реєстрації земельної ділянки, тобто рештою заявлених вимог. За таких обставин цей спосіб захисту не є ефективним.

Разом з тим за усталеною практикою Верховного Суду суд незалежно від того, чи оскаржується ненормативний акт, зобов`язаний надати йому правову оцінку в мотивувальній частині рішення (постанови Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 748/1230/21, від 25 січня 2023 року у справі № 676/3119/20). Надаючи таку оцінку, суд констатує, що рішення 2 сесії Дунаєвецької міської ради VIII скликання від 10 грудня 2020 року № 35-2/2020 у частині передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 6821887600:02:012:0010 є незаконним, оскільки прийняте всупереч ч. 2, 6 ст. 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини", п. "г" ч. 4 ст. 84 та ч. 5 ст. 122 ЗК України - з перевищенням повноважень ради щодо розпорядження землями, які перебувають виключно у державній власності і розпорядження якими за межами населених пунктів належить обласній державній адміністрації.

З огляду на неефективність цього способу захисту у задоволенні позовної вимоги про визнання зазначеного рішення недійсним слід відмовити, що не перешкоджає задоволенню решти позовних вимог.

Щодо застосування ч. 2 ст. 391 ЦК України

Законом України від 12 березня 2025 року № 4292-IX "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача", який набрав чинності 09 квітня 2025 року, статтю 391 ЦК України доповнено частиною другою, за якою, якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Згідно з ч. 1, 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності, та не мають зворотної дії у часі; за ч. 3 цієї статті, якщо цивільні відносини виникли раніше, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 4292-IX зворотну дію в часі надано його положенням виключно у двох частинах: у частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна - у справах, у яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, та у частині порядку обчислення і перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо нерухомого майна. Положенням, якими статтю 391 ЦК України доповнено частиною другою, зворотної дії в часі не надано.

Спірні правовідносини у цій справі виникли внаслідок прийняття Дунаєвецькою міською радою рішення від 10 грудня 2020 року № 35-2/2020 та державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 16 березня 2021 року, тобто до набрання чинності Законом України № 4292-IX. Відтак ч. 2 ст. 391 ЦК України до цих правовідносин не застосовується.

Крім того, постанову у справі № 922/264/24 Велика Палата Верховного Суду ухвалила 04 березня 2026 року, тобто майже через рік після набрання чинності зазначеним Законом, і сформулювала наведені у п. 5.7 цього рішення висновки без будь-яких застережень щодо ч. 2 ст. 391 ЦК України.

За наведеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду презюмується, що держава володіння спірною земельною ділянкою не втрачала, оскільки державна реєстрація права приватної власності на об`єкт, щодо якого таке право за жодних умов виникнути не може, володільця не змінює, тоді як витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України) передбачає попередню втрату володіння власником.

Щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки та речового права на неї

Право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права (ст.ст. 125, 126 ЗК України). Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, відповідні права припиняються.

Оскільки ОСОБА_1 набула право приватної власності на землю історико-культурного призначення з порушенням імперативних приписів закону та на підставі рішення органу, який не мав повноважень розпоряджатися цією землею, державна реєстрація цього права підлягає визнанню незаконною та скасуванню з одночасним припиненням усіх речових прав щодо земельної ділянки.

За ч. 9 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Згідно з ч. 13 ст. 79-1 ЗК України, ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" та п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, державна реєстрація земельної ділянки скасовується, зокрема, на підставі судового рішення, і таке скасування допускається виключно з одночасним припиненням усіх речових прав та їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї ділянки.

Спірну земельну ділянку сформовано та зареєстровано як землю сільськогосподарського призначення всупереч її дійсному правовому режиму землі історико-культурного призначення, а тому вона не може існувати у встановлених межах як відповідний об`єкт цивільних прав. Без скасування державної реєстрації земельної ділянки землі історико-культурного призначення й надалі обліковуватимуться як землі сільськогосподарського призначення та зазнаватимуть руйнування внаслідок використання не за цільовим призначенням. Скасування державної реєстрації ділянки у ДЗК надасть державі можливість сформувати та зареєструвати земельну ділянку в межах пам`ятки відповідно до її правового режиму, що є ефективним способом захисту.

Щодо сумісності втручання з гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції

Втручання у право власності має бути законним, переслідувати суспільний інтерес і бути пропорційним (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Велика Палата Верховного Суду у пункті 299 постанови від 04 березня 2026 року у справі № 922/264/24 наголосила, що не може бути належним (правомірним) спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору. У цій справі така обставина відсутня: за збірним кадастровим планом ТОВ "Джафар", виготовленим на підставі листа від 09 жовтня 2024 року № 15, спірна земельна ділянка розташована в межах території пам`ятки археології "Двошарове городище", тому застосовані способи захисту не зачіпають майна, щодо якого спір не виник.

Втручання ґрунтується на нормах прямої дії (ст. 54 Конституції України, ст.ст. 19, 53, 84, 150 ЗК України, ст.ст. 17, 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини") і є законним. Воно переслідує легітимну суспільну мету - збереження пам`ятки археології як невідтворного джерела інформації про зародження і розвиток цивілізації та об`єкта, що становить національну культурну цінність (зобов`язання держави за ст. 54 Конституції України та Європейською конвенцією про охорону археологічної спадщини, ратифікованою Законом України від 10 грудня 2003 року № 1369-IV).

Застосовані способи захисту є пропорційними: спірна земельна ділянка розташована в межах території пам`ятки та використовується для сільськогосподарського обробітку, що руйнує вали й рови городища; ОСОБА_1 набула ділянку безоплатно, а її нормативна грошова оцінка є незначною (5 970 грн 75 коп.), тож припинення цих прав не покладає на відповідачку надмірного індивідуального тягаря. Справедливий баланс між суспільним інтересом і приватним інтересом відповідачки дотримано.

З урахуванням наведеного позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині усунення перешкод власнику - державі шляхом визнання незаконною та скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 і скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. У задоволенні вимоги про визнання недійсним рішення 2 сесії Дунаєвецької міської ради VIII скликання від 10 грудня 2020 року № 35-2/2020 у частині передачі земельної ділянки ОСОБА_1 слід відмовити з мотивів обрання неефективного способу захисту. Відтак позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо заходів забезпечення позову

Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 16 січня 2025 року задоволено подану одночасно з позовною заявою заяву керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури про забезпечення позову: накладено арешт на спірну земельну ділянку та заборонено ОСОБА_1 розпоряджатися нею, змінювати її цільове призначення, здійснювати її перетворення, поділ, об`єднання з іншими земельними ділянками.

У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.(ч. 7, 8 ст. 158 ЦПК України).

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви, яка містить три вимоги немайнового характеру, прокуратурою сплачено судовий збір у розмірі 9 084,00 грн (3 ? 3 028,00 грн) за платіжною інструкцією від 11 грудня 2024 року № 4088, а за подання заяви про забезпечення позову - 1 514,00 грн за платіжною інструкцією від 11 грудня 2024 року № 4089; цю заяву задоволено ухвалою суду від 16 січня 2025 року.

Оскільки з трьох заявлених вимог задоволено дві, відшкодуванню підлягає судовий збір за подання позовної заяви у сумі 6 056, 00 грн (2 ? 3 028,00 грн) та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у сумі 1 514,00 грн, а всього - 7 570,00 грн .

Судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, сплачений за платіжною інструкцією від 30 червня 2026 року № 1532 за подання заяви про зміну предмета позову, розподілу не підлягає, оскільки ухвалою суду від 28 липня 2026 року цю заяву залишено без розгляду.

Згідно з ч. 9 ст. 141 ЦПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Спір у цій справі виник унаслідок неправомірного розпорядження Дунаєвецькою міською радою земельною ділянкою, яка перебуває виключно у державній власності і розпорядження якою радам не належить. ОСОБА_1 набула цю земельну ділянку безоплатно на підставі рішення органу місцевого самоврядування і самостійних дій, які б зумовили виникнення спору, не вчиняла; вона заперечувала проти покладення на неї судових витрат, посилаючись на своє матеріальне становище. За таких обставин суд не покладає судові витрати на ОСОБА_1 , а доводи Дунаєвецької міської ради про безпідставність покладення на неї судових витрат відхиляє. Судовий збір у сумі 7 570,00 грн підлягає стягненню з Дунаєвецької міської ради на користь Хмельницької обласної прокуратури.

Керуючись ст. 12, 13, 7682, 89, 141, 258, 259, 263265, 268, 273, 293, 315, 319, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації (Хмельницької обласної державної адміністрації), до ОСОБА_1 , Дунаєвецької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Департамент інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельницької обласної державної адміністрації, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою історико-культурного призначення задовольнити частково.

Усунути перешкоди власнику - державі в особі Хмельницької обласної військової адміністрації (Хмельницької обласної державної адміністрації) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою історико-культурного призначення, площею 0,5 га, що знаходиться на території Дунаєвецької міської територіальної громади в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6821887600:02:012:0010 (площею 0,5 га), шляхом:

визнання незаконною та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6821887600:02:012:0010 (площею 0,5 га) з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав щодо вказаної земельної ділянки;

скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6821887600:02:012:0010 (площею 0,5 га);

У задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним рішення 2 сесії Дунаєвецької міської ради VIII скликання від 10 грудня 2020 року № 35-2/2020 "Про передачу у власність земельних ділянок громадянам" в частині передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 6821887600:02:012:0010 відмовити.

Стягнути з Дунаєвецької міської ради на користь Хмельницької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911102, р/р UA188201720343120002000002814, Банк: ДКСУ м. Київ, МФО 820172) 7570,00 грн (сім тисяч п`ятсот сімдесят гривень 00 копійок) витрат зі сплати судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 04 серпня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

позивач - керівник Кам`янець-Подільської окружної прокуратури, місцезнаходження: вул. Драгоманова, 11, м. Кам`янець-Подільський, код ЄДРПОУ 02911102

в інтересах Хмельницької обласної військової адміністрації (Хмельницької обласної державної адміністрації), місцезнаходження: майдан Незалежності, 2, м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 22985083;

відповідач 1 - ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт серія та номер НОМЕР_1 , виданий 17.08.2011 Дунаєвецьким РВ УМВС України в Хмельницький області;

відповідач 2 - Дунаєвецька міська рада, місцезнаходження: вул. Шевченка, 50, м. Дунаївці, Кам`янець-Подільський район, Хмельницька область, код ЄДРПОУ 04060714;

третя особа - Департамент інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельницької обласної державної адміністрації, місцезнаходження: Будинок Рад, майдан Незалежності, м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 33902378.

Суддя Давид БАРАТЕЛІ