Рішення № 138706184, 20.07.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 20.07.2026

Справа № 334/2540/21

Провадження № 2/334/1314/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Козлової Н.Ю.,

при секретарі Александровій А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води,

ВСТАНОВИВ:

Представник Концерну «МТМ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.

Згідно позовної заяви, у період з 01.09.2013 року по 31.03.2021 року Концерн «МТМ» надав послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в житлове приміщення, розташоване за адресою АДРЕСА_1 , на загальну суму 99749,98 грн споживачами вказаних послуг є відповідачі, які не здійснюють оплату за надані послуги у повному обсязі, у зв`язку з чим заборгованість залишається не погашеною.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2022 року позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, задоволено.

Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води в сумі 82836 (Вісімдесят дві тисячі вісімсот тридцять шість) гривень 16 коп. А також, стягнуто судовий збір у розмірі 756 (Сімсот п`ятдесят шість) гривень 67 коп., з кожного.

18 грудня 2025 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 12.01.2026 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 07 лютого 2022 року по справі № 334/2540/21 задоволено. Заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2022 року за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, скасовано.

Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, що підтверджується матеріалами справи. В заяві про перегляд заочного рішення зазначила, що відповідач ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 з 11.07.1996 року. Однак, 28.09.2020 року її було у встановленому законом порядку знято з реєстрації. З 06.10.2020 року відповідач ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 і за даною адресою сплачує за житлово-комунальні послуги. Квартира знаходиться в комунальній власності, не приватизована, відповідач не має обов`язку щодо сплати заборгованості за послуги, які вона фактично не отримувала.

Відповідач ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 29.01.2021 року.

Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що померлий ОСОБА_2 був ветераном МВС, який мав пільги по сплаті комунальних послуг, натомість нарахування заборгованості позивачем здійснено без врахування пільги в розмірі 50%.

ОСОБА_1 28.05.2026 року надіслала на адресу суду заяву про застосування строків позовної давності.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, 06.01.2026 року надіслала на адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Заперечення ОСОБА_1 підтримала.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

На виконання Закону України № 4273-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» 30.04.2025 р. відбулася державна реєстрація змін до відомостей про Ленінський районний суд м. Запоріжжя, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, відповідно до яких назву Ленінський районний суд міста Запоріжжя змінено на Дніпровський районний суд міста Запоріжжя.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися не припущеннях.

Концерн «МТМ» діє на підставі статуту. Відповідно до статуту підприємства основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Згідно ст.6 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» 09.11.2017 № 2189-VIII (зі змінами) виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Концерн «МТМ» по відношенню до відповідачів є виконавцем послуг з виробництва та постачання теплової енергії призначеної для централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води) що постачається до житлового приміщення шляхом транспортування через магістральні теплові мережі та внутрішньо домові розподільчі системи.

Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» (зі змінами), та Законом України «Про житлово-комунальні послуги» 09.11.2017 № 2189-VIII (зі змінами) передбачено, що надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення здійснюється на підставі укладеного між виконавцем та споживачем відповідного договору.

Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов`язання, підстави виникнення яких були передбачені в ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином згідно умов договору, вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - згідно звичаям ділового обороту або інших вимог, які звичайно висуваються.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають також із дій осіб, які породжують ці права та обов`язки, і такою дією є надання послуг та їх отримання відповідачем. Відповідачі від наданих позивачем послуг у встановленому законом порядку не відмовлялися.

Судом у даній справі встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (до 28.09.2020 року) є користувачами послуги централізованого опалення та постачання гарячої води, яку надає позивач у даній справі, що не заперечується ОСОБА_1 по суті поданих нею до суду заяв.

Централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Система опалення помешкання відповідачів є невід`ємною складовою централізованої системи теплопостачання всього будинку, від`єднання якої є неможливим, як з юридичної точки зору, так і з технічної сторони.

Згідно розрахунку суми позову за адресою: АДРЕСА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 , зареєстрованих осіб 4, пільги відсутні, опалювальна площа 46,00 м.кв (а.с.7).

Концерн «Міські теплові мережі» у період з 09.2013 року по 03.2021 року надав послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в житлове приміщення, розташоване за адресою АДРЕСА_1 , на загальну суму 99749,98 грн.. Споживачами за вказаний період здійснено часткову оплату за надані послуги у сумі 16913,82 грн. Несплачена заборгованості за вказаний період складає 82836,16 грн. та залишається непогашеною, що підтверджується відповідним розрахунком та довідкою щодо заборгованості (а.с.7-10, 11).

Факт надання зазначеної послуги в даному випадку є безспірним та беззаперечним.

Відповідно до статей 67, 68 ЖК УРСР наймачі (власники) квартир зобов`язані своєчасно, не пізніше за 10 число наступного місяця вносити плату за комунальні послуги, до числа яких входять послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.

Правовідносини із споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги", відповідно до ст. 4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» - комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно ч.1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг.

Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 статті 7 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання.

Згідно п. 5 ч.2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ст.23, 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», послуга з централізованого водопостачання, централізованого водовідведення надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та підтверджена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у п.5 ч.2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з ст.162 ЖК України плата за комунальні послуги береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами та вноситься у встановлені строки.

Відповідно до вимог ст. ст. 66-68 ЖК України, наймач (власник) зобов`язаний своєчасно щомісяця вносити оплату за надані йому комунальні послуги, до числа яких входять послуги з водопостачання і водовідведення.

Згідно ст. 6, ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Проте, якщо відсутні умови для вибору контрагенту, що свою чергу унеможливлює сторонам визначати умови договору, в такому випадку можливо укласти лише договір визначений ст. 634 Цивільного кодексу України, що є «договором приєднання», тобто умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідні умови визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги» 09.11.2017 № 2189-VIII (зі змінами).

Відповідно до ч. 2 ст. 7, ст. 12 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначений обов`язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Обов`язком виконавця згідно норм даного Закону є підготовка для укладання договору про надання відповідних послуг.

Відповідач не здійснив власний обов`язок стосовно укладання договору з виконавцем послуг в особі Концерну «МТМ». В зв`язку з чим, надання послуги з централізованого опалення здійснювалось у відповідності до положень Закону та Правил.

Отже, судом встановлено, що між сторонами фактично склалися правовідносини з надання послуг з централізованого опалення, в яких одна сторона зобов`язана надавати другій стороні такі послуги, а друга - зобов`язана своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування послугами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник майна зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором і законом.

Відповідно до ст.67, 68 ЖК України наймачі (власники) квартир зобов`язані своєчасно вносити плату за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інше) за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму житла. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Статтею 64 ЖК України передбачено, що наймач і всі повнолітні члени сім`ї несуть солідарну майнову відповідальність за зобов`язаннями, пов`язаними з найманням житла.

Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов`язання, підстави виникнення яких були передбачені в ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином згідно умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Положеннями ст.610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 541 ЦК України передбачено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Що стосується заяви відповідача ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до положень частини першої статті 264 ЦПК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Згідно з частинами 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що позовна давність це строк, протягом якого особа може захистити в суді своє суб`єктивне право в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Позовна давність застосовується лише при вирішенні сторонами спору в суді.

Відповідачем ОСОБА_1 у заяві про перегляд заочного рішення та окремою заявою заявлено про застосування строку позовної давності до вимог з 01.09.2013 року по 31.03.2021 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Зазначені зміні вступили в силу з 02.04.2020 року.

Таким чином, строк позовної давності було продовжено на період дії карантину.

У зв`язку з викладеним, починаючи з дня набрання чинності Закону України від 30.03.2020 № 540-IX, тобто з 02.04.2020 року діє положення про продовження строків позовної давності на період дії карантину та воєнного стану в Україні.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі протягом всього періоду заборгованості, в тому числі з листопада 2013 року по березень 2021 року здійснювали періодичні платежі на погашення заборгованості, що свідчить про визнання ним боргу перед позивачем та факту отримання послуги в повному обсязі та належної якості.

Отже, суд не вбачає законних підстав до застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

Що стосується посилання відповідача про нарахування за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, без врахування пільги як ветерану МВС, суд зазначає наступне:

Порядок надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 373 (далі - Порядок), визначає механізм надання громадянам пільг на оплату житлово-комунальних послуг з 1 жовтня 2019 року - у грошовій безготівковій формі або у готівковій формі.

Відповідно до п. 3 Порядку № 373, його дія поширюється, зокрема, на осіб, які мають право на пільги згідно із Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Відповідно до вказаного Порядку нарахування пільг проводиться департаментом соціального захисту.

Департамент щомісяця розраховує суму пільги, виходячи з розміру знижки, на яку пільговик має право згідно із законом, кількості членів сім`ї, які мають таке право відповідно до законодавчих актів, та з урахуванням встановлених цін/тарифів (внесків) і державних соціальних нормативів у сфері житлово-комунального обслуговування.

Особи, що мають статус пільговика, в залежності від обраної форми розрахунків або ж самі отримують грошові кошти, які спрямовують на оплату житлово-комунальних послуг, або ж (при безготівковій формі) не отримують грошових коштів, а послуги за них оплачуються повністю чи частково державою.

У випадку недостатності розміру пільги для покриття повного розміру таких витрат, особа, незалежно від того, що вона є пільговиком зобов`язана доплатити відповідні суми за свій рахунок.

Зокрема, згідно вказаного Порядку виплата розрахованої суми пільги здійснюється у грошовій безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок Мінсоцполітики в АТ «Ощадбанк» на підставі укладеного між Мінсоцполітики та АТ «Ощадбанк» договору. За заявою пільговика, поданою структурному підрозділу з питань соціального захисту населення до 15 жовтня (15 травня), у якій зазначаються виплатні реквізити, виплата пільги здійснюється у грошовій готівковій формі з початку опалювального (неопалювального) сезону. У разі подання заяви після 15 жовтня (15 травня) протягом опалювального (неопалювального) сезону пільга надається у грошовій готівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок пільговика в уповноваженому банку з місяця, що настає за місяцем подання заяви (абз. 2 п. 7 Порядку).

Відповідно до п. 9 Порядку АТ «Ощадбанк» веде у відповідних автоматизованих системах обліку банку персоніфікований облік пільговиків та коштів, які надходять на рахунок для виплати пільг, в розрізі кожного пільговика. АТ «Ощадбанк» здійснює переказ коштів на рахунки управителів, об`єднань, виконавців комунальних послуг на підставі договорів, що укладаються між АТ «Ощадбанк» (його установами) та управителями, об`єднаннями, виконавцями комунальних послуг. У таких договорах визначається порядок інформаційного обміну між управителями, об`єднаннями, виконавцями комунальних послуг та АТ «Ощадбанк». Типову форму договору визначає АТ «Ощадбанк» за погодженням з Мінсоцполітики. Якщо управитель, об`єднання, виконавець комунальних послуг не уклав договору з АТ «Ощадбанк» (його установами) для перерахування сум пільг, він до 1 червня не має права вимагати оплати послуг (внесків/платежів) від пільговиків за відповідні неопалювальний та опалювальний періоди.

Отже механізм виплати пільг дійсно передбачає грошову безготівкову форму та готівкову форму, заразом, форма розрахунку є правом вибору пільговика та її зміна відбувається виключно за його заявою, подання якої відповідно до чинного на день виникнення спірних правовідносин Порядку.

Судом у даній справі, зокрема з розрахунку заборгованості по особовому рахунку відповідача, встановлено, що позивачем за період з вересня 2013 року по березень 2021 року пільга на оплату послуг з центарілозованого опалення та постачання гарячої води була відсутня (а.с.7).

Отже, зі змісту наданих відповідачем документів неможливо дійти висновку про наявність у відповідача ОСОБА_2 оформленої відповідної пільги в період із вересня 2013 року по березень 2021 року, оскільки вказане не підтверджено належними та допустимими доказами у справі, у розумінні, ст. 77, 80 ЦПК України, зокрема зверненнями до Пенсійного фонду України, відповідними рішеннями Фонду про надання таких пільг, тощо.

Що стосується посилання відповідача ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_3 не зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , а тому не має обов`язку сплачувати заборгованість, судом відхиляється, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачами, ОСОБА_3 з 11.07.1996 року по 28.09.2020 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що також підтверджено копією паспорту (а.с.48-зворотна сторона). А тому користувалася послугами наданими Концерном «Міські теплові мережі», проте їх вартість не сплачувала. Доказів звернення відповідачів до позивача з заявою про не нарахування коштів за послуги стосовно ОСОБА_3 , як таку, що знято з реєстрації, суду надано не було.

В частині стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води з ОСОБА_2 , суд вважає за необхідне відмовити, оскільки встановлено, що останній помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до подачі позовної заяви до суду (а.с.49).

В свою чергу інші доводи відповідача, подані під час розгляду справи судом не знайшли свого підтвердження, з огляду на що відхиляються судом.

Згідно з вимогами ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Враховуючи досліджені в судовому засіданні обставини справи, суд вважає, що позивачем належними та допустимими доказами повністю підтверджено обґрунтованість його позовних вимог, у зв`язку із чим наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог Концерну «Міські теплові мережі» та стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води у розмірі 82836,16 гривень.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів підлягають відшкодуванню витрати, понесені позивачем по оплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 280-284, 289 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води задовольнити частково.

Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Концерну «Міські теплові мережі» (п/р зі спеціальним режимом використання № НОМЕР_5 Установа банку: Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк» МФО 313957, ЄДРПОУ 32121458) заборгованість за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води в сумі 82836 (Вісімдесят дві тисячі вісімсот тридцять шість) гривень 16 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Концерну «Міські теплові мережі» (поточний рахунок № НОМЕР_6 в ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478, ЄДРПОУ 32121458) судовий збір в розмірі 1135 (Одна тисяча сто тридцять п`ять) гривень 00 копійок, з кожного.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 20.07.2026 року.

Суддя: Козлова Н. Ю.