Ухвала суду № 138705040, 30.07.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/3037/25

Провадження № 1-кп/932/400/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (ВКЗ), ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,

ОСОБА_17 (ВКЗ)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро клопотання прокурора про продовження запобіжних заходів обвинуваченим,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Шевченківського районного суду м. Дніпра перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 .

У судовому засіданні прокурор підтримав раніше подані ним клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 та ОСОБА_12 у зв`язку із наявністю раніше встановлених ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Враховуючи тяжкість злочинів за якими вони обвинувачуються, обставини кримінального правопорушення, дані про їхні особи, а також ризики, передбачені ст.177 КПК України, без визначення розміру застави.

Разом із цим прокурором було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання обвинуваченій ОСОБА_15 та ОСОБА_16 у зв`язку із наявністю ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Строк покладених обов`язків на ОСОБА_17 закінчується 08 серпня 2026 року. 17 червня 2026 року слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва до підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 1, 2, 3 ст. 307 КК України ОСОБА_17 , в межах іншого кримінального провадження, обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою

Прокурор не звертався з клопотанням про продовження обов`язків щодо ОСОБА_17 .

Захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , заперечував проти задоволення клопотання прокурора, оскільки подані клопотання дублюють раніше подані клопотання про продовження тримання під вартою, що свідчить про механічний підхід стороно обвинувачення до підготовки таких клопотань, з урахуванням того, що обвинувачені два роки утримуються під вартою, а тому захисник просив суд змінити запобіжний захід на домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю. Також, оскільки визначена судом застава тривалий час обвинуваченими не була внесена, через те, що є надмірно великою, з урахуванням необхідності суду під час визначення розміру застави врахувати матеріальний стан обвинувачених, посилаючись на рішення Конституційного суду України від 21.07.2026 справа (3-176/2025 (355/25), просив суд зменшити заставу до мінімально можливого розміру в межах інкримінованої статті. Щодо клопотання про продовження запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання ОСОБА_16 не заперечував.

Захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 , просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати інший запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, оскільки сторона обвинувачення посилається виключно на ризики, які ґрунтуються на припущеннях прокурора. Також прокурором не було обґрунтовано неможливість застосування іншого запобіжного заходу до обвинуваченого, а тому з урахуванням викладеного, оскільки ОСОБА_11 є особою молодого віку, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання у Дніпрі, що свідчить про його міцні соціальні зв`язки та відсутність наміру переховуватись від суду, у задоволенні клопотання прокурора необхідно відмовити. У разі задоволення клопотання сторони обвинувачення захисник ОСОБА_6 просив зменшити заставу до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Захисник ОСОБА_7 зазначив, що клопотання прокурора дублюють попередні клопотання, ризики формальні та необґрунтовані, оскільки обвинувачені є, крім інших, чоловіками призивного віку, ризик переховуватись від суду є недоведеним. З-поміж іншого, з допиту у судовому засіданні свідка ОСОБА_18 вбачається, що обвинувачений ОСОБА_19 не здійснював збут наркотичних засобів, який йому інкримінують, що нівелює заявлений прокурором ризик ймовірного впливу на свідків з боку обвинуваченого, у зв`язку із чим сторона захисту просила змінити ОСОБА_19 запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт або зменшити заставу до 90 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Захисник ОСОБА_9 заперечив проти задоволення клопотання прокурора та просив суд зменшити заставу до 90 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб або змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

Захисник ОСОБА_8 просила суд відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення.

Обвинувачені підтримали захисників.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов`язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи обвинувачений наразі має об`єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.

Питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого під вартою вирішується на стадії судового розгляду, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання перестала існувати і на заміну якої висунуте обвинувачення. Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у вказаному кримінальному провадженні. Тому, під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою у суді першої інстанції на стадії судового розгляду вирішальним є з`ясування питання про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов`язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи обвинувачений наразі має об`єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК однією з підстав для продовження строку тримання під вартою особи є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Вирішуючи питання продовження строку подальшого тримання особи під вартою, суд має встановити продовження існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

Під час розгляду даного клопотання суд дійшов висновку, що ризики передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати.

Кримінальні правопорушення, за якими обвинувачуються ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 та ОСОБА_12 згідно зі ст. 12 КК України, віднесено до особливо тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та злочинів спрямованих проти громадської безпеки, що загрожує обвинуваченим, за умови доведеності їхньої вини у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, позбавленням волі на строк від дев`яти до дванадцяти років та від п`яти до дванадцяти років позбавлення волі відповідно, без обрання іншої, альтернативної міри покарання.

Тяжкість покарання, характер та обставини вчинення кримінальних правопорушень, як вони викладені в обвинувальному акті, дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачені з метою уникнення покарання, враховуючи його тяжкість, спроможні переховуватись від суду. Окрім того, існує ризик впливу на свідків у кримінальному провадженні, оскільки на сьогоднішній день вони не допитані безпосередньо у судовому засіданні.

Оскільки інкриміновані обвинуваченим злочини мали під собою матеріальну складову, що має на увазі особисте збагачення та покращення свого фінансового становища, з урахуванням того, що на момент затримання обвинувачені не мали офіційного, постійного та стабільного джерела доходу, суд дійшов висновку, що ймовірність вчинення обвинуваченими іншого злочину або продовження тих, у яких вони обвинувачуються зберігається і на сьогоднішній день.

Щодо клопотання сторони захисту.

Оскільки наведені стороною обвинувачення у клопотанні ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України є актуальними протягом всього часу судового процесу та не зменшились на момент постановлення цієї ухвали судом, посилання сторони захисту на формалізм та необґрунтованість заявлених ризиків не знайшло свого підтвердження, оскільки такі ризики є сталими, обумовленими вищевикладеними чинниками та не були спростовані стороною захисту належними доводами та допустимими доказами.

Щодо посилання сторони захисту на допитаних свідків, покази яких не підтверджують вчинення інкримінованих злочинів, як на спростування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд звертає увагу, що оцінка дослідженим доказам надається судом у нарадчій кімнаті під час ухвалення рішення по суті. З-поміж іншого, решта свідків не була допитана у судовому засіданні.

До моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, ризик впливу на свідків продовжує існувати, а тому з урахуванням стадії судового провадження, обставин та характеру висунутого обвинувачення, те, що на даному етапі судового розгляду досліджена лише частина доказів, наданих стороною обвинувачення, є висока ймовірність вчинення обвинуваченими позапроцесуальних дій з метою ухилення від кримінальної відповідальності, у тому числі шляхом незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні з метою зміни ними показань на користь обвинувачених, а тому, суд вважає вказаний ризик на даному етапі судового розгляду існуючим.

Щодо посилання сторони захисту на те, що обвинувачені два роки перебувають під вартою, слід зазначити, що запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovich v. Ukraine, заява №28969/04), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Строк утримання обвинувачених під вартою не переважує собою тягар ймовірного покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими, що також кореспондується з характером вчинених злочинів, що обвинуваченим ставляться у провину, які були спрямовані проти громадської безпеки та здоров`я населення.

Оскільки обвинуваченим було встановлено заставу у розмірі 300 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, враховуючи необхідність недопущення погіршення стану обвинуваченого, а також відсутність підстав для не визначення розміру застави, суд дійшов висновку, що в цій частині клопотання сторони обвинувачення задоволенню не підлягає.

З приводу зменшення розміру застави.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

При цьому, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб виключити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням викладеного, з урахуванням наведених судом ризиків, а також інкримінованих обвинуваченим злочинів, які, крім іншого, мали на меті особисте збагачення, альтернативний запобіжний захід у виді застави, а саме 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є такою, що у разі її внесення це буде достатнім стримуючим фактором для дотримання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків.

Щодо посилання сторони захисту на рішення Конституційного суду України від 21.07.2026 за № 9-р(ІІ)2026 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_20 щодо відповідності Конституції України абзацу п`ятого частини п`ятої статті 182 КПК України, необхідно зазначити, що це посилання не є релевантним. У своєму рішенні КСУ дав оцінку конституційності визначення застави у виключних випадках у розмірі, який перевищує вісімдесят (для тяжкого злочину) чи триста (для особливо тяжкого злочину) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

У цій справі суд визначив розмір застави у межах визначених КПК України для особливо тяжких злочинів, враховуючи наведені вище обставини та те, що ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 обвинувачуються у вчиненні, крім іншого, у двох особливо тяжких злочинах за ст. 255 та ч. 3 ст. 307 КК України.

До ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 на момент надходження до провадження суду цієї справи, були застосовані запобіжні заходи не пов`язані з триманням під вартою, тому саме в цих межах суд визначав наявність підстав для продовження запобіжних заходів.

Щодо клопотання сторони обвинувачення про продовження строку покладених обов`язків в межах особистого зобов`язання на обвинувачену ОСОБА_15 , суд зазначає, що на момент розгляду клопотання, строк дії покладених на ОСОБА_15 обов`язків вже сплинув, тому суд не може продовжити те, чого немає. Крім того, у клопотанні прокурора в мотивувальній частині визначена доцільність застосування до обвинуваченої домашнього арешту, як єдиного можливого запобіжного заходу, тому суд позбавлений можливості зрозуміти, про що просить прокурор.

З приводу клопотання сторони обвинувачення про продовження строку дії обов`язків покладених на обвинувачену ОСОБА_16 у виді особистого зобов`язання, суд доходить висновку, що ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, знаходять своє підтвердження й на сьогоднішній день, та з урахуванням тяжкості злочинів інкримінованих обвинуваченим, а також обов`язку суду виважено дотримуватись балансу між охороною суспільного інтересу під час розгляду кримінального провадження та обов`язком недопущення безпідставного порушення та невиправданого обмеження прав та свобод обвинувачених під час вирішення питання щодо застосування до них запобіжних заходів, строк дії обов`язків необхідно продовжити.

Керуючись ст. 176, 177, 183, 331, 369, 376 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим строку дії запобіжних заходів задовольнити частково.

Продовжити ОСОБА_10 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, до 27 вересня 2026 року включно з утриманням його в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», з можливістю внесення застави у розмірі, що становить 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і складає 998 400 грн (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста грн), яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Продовжити ОСОБА_11 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів до 27 вересня 2026 року включно з утриманням його в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» з можливістю внесення застави у розмірі, що становить 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і складає 998 400 грн (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста грн), яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Продовжити ОСОБА_12 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, до 27 вересня 2026 року з утриманням його в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» з можливістю внесення застави у розмірі, що становить 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і складає 998 400 грн (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста грн), яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Продовжити ОСОБА_13 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, до 27 вересня 2026 року включно з утриманням його в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» з можливістю внесення застави у розмірі, що становить 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і складає 998 400 грн (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста грн), яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Продовжити ОСОБА_14 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, до 27 вересня 2026 року включно з утриманням його в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» з можливістю внесення застави у розмірі, що становить 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і складає 998 400 грн (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста грн), яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

У разі звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави покласти на такого обвинуваченого наступні обов`язки:

- прибувати до суду за кожним його викликом;

- утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими, свідками, експертами у даному кримінальному провадженні з обставин кримінального провадження;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому зареєстровані, проживають чи перебувають без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків в межах особистого зобов`язання ОСОБА_15 .

Продовжити ОСОБА_16 на два місяці, до 30 вересня 2026 року включно, строк дії покладених на неї в межах запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання обов`язків:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу прокурора або суду;

- утримуватися від спілкування із свідками, іншими обвинуваченими, експертами у даному кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального провадження;

- продовжити строк зберігання паспорту (паспортів) для виїзду за кордон, інших документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 , в інтересах обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю або зменшення розміру альтернативного запобіжного заходу до мінімального відмовити.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_13 , про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт або зменшення розміру застави до 90 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - відмовити.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 , про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на інший не пов`язаний з триманням під вартою або зменшення розміру застави до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - відмовити.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення і може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення, а особами, які тримаються під вартою, з моменту отримання копії ухвали.

Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» для виконання.

Суддя ОСОБА_1