Рішення № 138704931, 31.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 рокуСправа №160/13290/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника заявника Яковенко Оксани Григорівни про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю СІНТРА ТРЕЙД до відповідача-1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, відповідача-2: Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

18.05.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 18.05.2026 року через систему Електронний суд позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю СІНТРА ТРЕЙД до відповідача-1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, відповідача-2: Державної податкової служби України, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №13703625/45543184 від 06.04.2026 року про відмову товариству з обмеженою відповідальністю СІНТРА ТРЕЙД в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393, Львівська площа буд. 8, м. Київ, 04053) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №134 від 26.02.2026 року товариства з обмеженою відповідальністю СІНТРА ТРЕЙД, за датою фактичного її подання.

За результатами розгляду означеної позовної заяви, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2026 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю СІНТРА ТРЕЙД до відповідача-1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, відповідача-2: Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю.

Судом вирішено наступне.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №13703625/45543184 від 06.04.2026 року про відмову товариству з обмеженою відповідальністю СІНТРА ТРЕЙД в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язати Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393, Львівська площа буд. 8, м. Київ, 04053) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №134 від 26.02.2026 року товариства з обмеженою відповідальністю СІНТРА ТРЕЙД, за датою фактичного її подання.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю СІНТРА ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 45543184) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП: 44118658).

28.07.2026 року від представника заявника Яковенко Оксани Григорівни до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.

Аргументи даної заяви зводяться до того, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2026 року у справі №160/13290/26 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СІНТРА ТРЕЙД» було задоволено повністю, однак під час ухвалення рішення судом не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу. У зв`язку з цим заявник просить суд ухвалити додаткове рішення відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України.

На обґрунтування заяви представник позивача зазначає, що ще під час подання позовної заяви було наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс та очікував понести у зв`язку з розглядом справи. На підтвердження понесених витрат заявником подано копії договору про надання правничої допомоги №16/04/2026 від 16.04.2026, додатку до нього (протоколу визначення розміру гонорару), акта приймання-передачі наданих послуг, детального опису виконаних адвокатом робіт, ордера та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Зазначається, що сторонами погоджено гонорар адвоката у розмірі 15 000 грн., який відповідно до умов договору підлягає сплаті протягом 30 календарних днів після підписання акта приймання-передачі наданих послуг.

Крім того, заявник посилається на положення статей 132, 134, 139 та 252 КАС України, відповідно до яких витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат та підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. На думку заявника, оскільки позовні вимоги були задоволені повністю, усі понесені позивачем судові витрати мають бути стягнуті за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Також зазначено, що докази понесення витрат подані у п`ятиденний строк після ухвалення рішення суду, передбачений частиною сьомою статті 139 КАС України, а тому підстави для відмови у їх врахуванні відсутні. У зв`язку із викладеним представник позивача просить ухвалити додаткове рішення та стягнути на користь ТОВ «СІНТРА ТРЕЙД» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.

За відомостями з витягу протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.07.2026 року зазначена вище заяву вирішено розподілити та передати судді Пруднику С.В.

Також, 28.07.2026 року від представника заявника Яковенко Оксани Григорівни до суду надійшло доповнення до заяви про ухвалення додаткового рішення.

Аргументи поданого доповнення зводяться до того, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2026 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СІНТРА ТРЕЙД» задоволено повністю, а 28.07.2026 року представником позивача вже подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат. Водночас заявник зазначає, що у справі беруть участь два відповідачі - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області та Державна податкова служба України, у зв`язку з чим виникла необхідність уточнити прохальну частину поданої заяви. У зв`язку з викладеним представник заявника просить суд прийняти доповнення до заяви про ухвалення додаткового рішення до матеріалів справи та ухвалити додаткове рішення, яким стягнути солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та Державної податкової служби України на користь ТОВ «СІНТРА ТРЕЙД» витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 15 000,00 грн. Крім того, заявник просить здійснити розгляд заяви без участі представника позивача, зазначаючи, що документи, які підтверджують його повноваження, вже містяться в матеріалах справи. На обґрунтування поданого доповнення представник заявника посилається на положення статей 44 та 166 Кодексу адміністративного судочинства України, вважаючи, що уточнення прохальної частини заяви є необхідним для належного вирішення питання про розподіл судових витрат між усіма відповідачами у справі.

31.07.2026 року від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до суду надійшли заперечення на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СІНТРА ТРЕЙД» про ухвалення додаткового рішення та доповнення до неї.

Аргументи поданих заперечень зводяться до того, що заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн не підтверджені належними та допустимими доказами, не відповідають критеріям реальності, необхідності, співмірності та розумності, встановленим положеннями Кодексу адміністративного судочинства України. Представник відповідача зазначає, що справа не є складною, розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а тому заявлений розмір витрат є явно завищеним та не відповідає фактичному обсягу виконаної адвокатом роботи. Крім того, відповідач звертає увагу на наявність невідповідностей у документах, поданих позивачем на підтвердження понесених витрат. Зокрема, договір про надання правничої допомоги, долучений до матеріалів справи, має інший номер та дату, ніж зазначені у додатку до договору, акті приймання-передачі послуг та детальному описі виконаних робіт, що, на думку відповідача, не дає можливості встановити взаємозв`язок між заявленими витратами та розглядом цієї адміністративної справи. Також зазначено про відсутність належних доказів фактичної сплати гонорару адвокату або виникнення у позивача безумовного обов`язку щодо його сплати. Посилаючись на положення статей 132, 134, 139 Кодексу адміністративного судочинства України, положення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також практику Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду та Європейського суду з прав людини щодо критеріїв відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, представник Головного управління ДПС у Дніпропетровській області просить суд відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

31.07.2026 року від Державної податкової служби України до суду надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.

Аргументи поданих заперечень зводяться до того, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. не підтверджені належними та допустимими доказами, не відповідають критеріям реальності, необхідності, співмірності та розумності, визначеним статтями 132, 134 та 139 Кодексу адміністративного судочинства України. Представник відповідача зазначає, що справа розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, стосувалася оскарження одного рішення про відмову в реєстрації податкової накладної та не є справою значної складності, а тому заявлений розмір витрат є явно завищеним. Крім того, відповідач звертає увагу на те, що документи, подані позивачем на підтвердження понесених витрат, містять невідповідності, оскільки додаток до договору, акт приймання-передачі наданих послуг та детальний опис робіт складені з посиланням на договір про надання правничої допомоги №16/07/2026 від 16.07.2026, тоді як до матеріалів справи долучено договір №16/04/2026 від 16.04.2026. Також зазначено про відсутність належних доказів фактичної сплати гонорару адвокату або виникнення у позивача обов`язку щодо його сплати, у зв`язку з чим заявлені витрати є недоведеними. Посилаючись на положення статей 44, 132, 134, 139 та 166 Кодексу адміністративного судочинства України, статей 1, 19 та 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також на практику Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду та Європейського суду з прав людини щодо критеріїв відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, Державна податкова служба України просить суд відмовити у задоволенні заяви ТОВ «СІНТРА ТРЕЙД» про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Слід зазначити, що згідно з п.10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи відсутність правового регулювання процедури розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, керуючись приписами ч. 3 ст. 166 КАС України, суд приходить до висновку про можливість розгляду поданої заяви одноособово у порядку письмового провадження без виклику сторін.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що означену заяву слід задовольнити частково з огляду на наступне.

Особливості ухвалення додаткового рішення врегульовано статтею 252 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, частиною першою цієї статті передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, однією з підстав для ухвалення додаткового рішення є не вирішення судом питання про судові витрати.

Види судових витрат, підстави та порядок їх розподілу врегульовано приписами глави 8 розділу 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої другої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Правове регулювання витрат на професійну правничу допомогу містить стаття 134 КАС України.

Так, частиною першою цієї статті визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частин другої-п`ятої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

В обґрунтування понесених витрат позивачем подано до суду копію договору №16/04/2026 про надання правової (правничої) допомоги від 16.04.2026 року; копію протоколу про визначення розміру гонорару від 16.07.2026 року як Додаток №1 до договору №1 до договору №16/07/2026 від 16.07.2026; копію акту приймання-передачі наданих послуг від 28.07.2026 року №28/07/2026 до договору №1 до договору №16/07/2026 від 16.07.2026 року на суму 15 000 грн.; копію детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для правничої допомоги в межах справи №160/13290/26, станом на 28.07.2026 року на суму 15 000 грн. як Додаток до заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №160/13290/26; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 20.03.2019 року, Серія ХВ №002330 відносно адвоката Яковенко Оксани Григорівни; копію ордеру на надання правничої допомоги від 18.05.2026 року, Серія ВМ №1085192 відносно адвоката Яковенко Оксани Григорівни.

Таким чином, представник заявника зазначає, що загальна вартість наданих послуг становить 15 000 грн., а тому просить суду стягнути з відповідача судові витрати на правничу допомогу в повному обсязі.

Суд відзначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, необхідно враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Приписами Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Верховний Суд у постановах від 29 листопада 2021 року у справі № 420/13285/20, від 14 липня 2021 року у справі № 808/1849/18 вказав наступне: «…Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо».

Аналогічні правила застосовуються у постановах Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, Верховний Суд у постанові від 01 вересня 2022 року у справі № 640/16093/21 зазначив, що суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Також, у вищевказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

З огляду на викладене, обраховуючи доцільність понесених позивачем витрат належить аналізувати через призму не тільки долучених доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, але і з урахуванням складності справи та складності наданих послуг.

Суд зазначає, що Єдиний державний реєстр судових рішень містить достатню кількість судових рішень щодо справ у подібних правовідносинах, що відповідно не потребувало значного часу на опрацювання нормативно-правових актів, пошуку в Єдиному державному реєстрі судових рішень та вивчення практики в аналогічній категорії справ.

До того ж, розгляд даної справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на вищенаведене суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку представник позивача просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.

Таким чином, заявлені заявником до відшкодування 15 000 гривень витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Суд звертає увагу на те, що суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку, тому, суд вважає, що заявлений позивачем до відшкодування розмір правничої допомоги є завищеним та таким, що підлягає зменшенню. На думку суду, обґрунтованим, об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, враховуючи, що вказана справа є типовою, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 1000 грн. Аналогічні висновки щодо необхідності застосування критеріїв співмірності при оцінці наданих адвокатом послуг викладено у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 по справі №200/14113/18-а.

За таких обставин з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності до ціни позову та розміру судового збору, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних робіт (наданих послуг), суд уважає за необхідне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 1000,00 грн.

Відтак, на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, відповідача-2: Державної податкової служби України.

Відтак, заява представника заявника Яковенко Оксани Григорівни про ухвалення додаткового судового рішення підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст. ст., 74, 75, 76, 77, 90, 94, 241, 245, 246, 250, 252, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву представника заявника Яковенко Оксани Григорівни про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю СІНТРА ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 45543184) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 1000 грн. (одна тисяча гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП: 44118658).

В решті вимог заяви відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник