Ухвала суду № 138704831, 03.08.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/2532/26

381/2824/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року м. Фастів

Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді Анапріюк С.П.,

з участю секретаря Куліковських А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Фастів Київської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна об`єктами права спільної сумісної власності подружжя та поділ майна подружжя,

встановив:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом, у якому просила визнати майно об`єктами права спільної сумісної власності подружжя та стягнути з відповідача на її користь компенсацію у розмірі частини його вартості.

Фастівський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 04 червня 2025 року відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив справу до підготовчого судового засідання на 02.07.2025.

Фастівський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 30 липня 2025 року закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті на 10.09.2025.

15.10.2025 позивач звернулася до суду із заявою про укладення мирової угоди, надала до суду мирову угоду у паперовому виді з підписами позивача та відповідача. Учасники справи та їхні представники підтримали умови мирової угоди та просили суд її задовольнити.

Фастівський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 20 жовтня 2025 року відмовив у задоволенні зави сторін про затвердження мирової угоди. Продовжив судовий розгляд справи.

За клопотанням представника позивача, обґрунтованим необхідністю підготовки до розгляду справи, розгляд справи відкладений на 29.10.2026.

29.10.2026 представник позивача подав заяву про залишення позову без розгляду, оскільки право власності особи на нерухоме майно може бути оформлене на підставі цивільно-правової угоди, оформленої нотаріально, та не потребує додаткового врегулювання судовим рішенням. У цій заяві зазначив, що її подання є диспозитивним правом позивача. Суд не перевіряє підстави подання такої заяви, оскільки подання такої заяви не є необґрунтованими діями позивача, а є його диспозитивним правом, яке не містить обмежень в його реалізації. Крім цього, просив повернути позивачу сплачений судовий збір.

Також 29.10.2026 представник позивача подав до суду заяву з проханням розглядати справу за його відсутності.

Фастівський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 29 жовтня 2025 року задовольнив частково заяву представника ОСОБА_1 адвоката Олексієнка Олександра Олексійовича та залишив позов без розгляду, відмовив у задоволенні вимоги заяви про повернення сплаченого судового збору.

31.10.2025 представник позивача подав до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи та ознайомився з ними у цей же день.

07.11.2025 до Київського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга позивача на ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29.10.2025 року про залишення позову без розгляду.

Київський апеляційний суд постановою від 18 березня 2026 року скасував ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 жовтня 2025 року та направив справу для продовження розгляду.

Фастівський міськрайонний суду Київської області ухвалою від 20 травня 2026 року прийняв справу до розгляду та призначив її до судового розгляду у судове засідання на 08 червня 2026 року.

Також суд визнав обов`язковою явку у судове засідання позивача ОСОБА_1 .

08.06.2026 позивач у судове засідання не з`явилася, про місце, день та час розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник позивача адвоката Олексієнко Олександр Олексійович подав до суду копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон, яким документована позивач, та просив суд визнати причини відсутності позивача у судовому засіданні поважними, оскільки наразі вона перебуває за кордоном та не має можливості прибути до суду.

Суд дослідив вказаний документ та встановив, що надана представником позивача копія паспорта не містить відомостей про перетин кордону позивачкою у зазначений її представником період.

Суд зобов`язав представника позивача надати повну інформацію щодо зазначених відомостей, розгляд справи та питання поважності причин неявки позивача у судове засідання відкладено на 06.07.2026.

06.07.2026 у судове засідання з`явилася позивач та підтримала клопотання її представника про визнання поважною причини її неявки у минуле судове засідання з причини її перебування за кордоном, надала суду паспорт громадянина України для виїзду за кордон, яким вона документована, а також його копію для долучення до матеріалів справи.

Суд дослідив вказаний документ та встановив, що паспорт не містить відомостей про перетин кордону позивачкою у зазначений нею період часу.

Вказане унеможливило перевірку судом цих обставин.

Позивач та представник позивача усунулись від обов`язку доказування вказаних обставин та повідомили суду про відсутність у них інших доказів на їх підтвердження.

Фастівський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 06 липня 2026 року витребував у Державної прикордонної служби України інформацію щодо перетину кордону ОСОБА_1 , громадянкою України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виїзд за межі України та на в`їзд на територію України за 2025-2026 роки (із зазначенням дати та часу).

Розгляд справи відкладено на 20 липня 2026 року.

20.07.2026 позивач у судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила.

Про вказані обставини суду не повідомив і представник позивача, не надав доказів поважності причин відсутності позивача у судовому засіданні.

Розгляд справи відкладено на 03 серпня 2026 року.

03.08.2026 позивач не з`явилася у судове засідання, причини неявки суду не повідомила.

Про вказані обставини суду не повідомив і представник позивача, не надав доказів поважності причин відсутності позивача у судовому засіданні.

На запитання суду повідомив, що всі докази про перебування позивача за кордоном наявні у матеріалах справи. Вважає, що вказану обставину щодо виїзду позивача за кордон у липні 2026 підтверджує надана ним у червні 2026 копія паспорта позивача, а також надана суду інформація від Державної прикордонної служби України.

Крім цього, представник позивача зазначив, що вважає ухвалу суду про визнання явку позивача у судове засідання обов`язковою такою, що зобов`язувала її з`явитись один раз у судове засідання. Оскільки вона прибула у судове засідання 06.07.2026, то вважається, що виконала вимоги суду.

Суд бере до уваги ці пояснення, а також враховує, що 06.07.2026 судове засідання по суті справи не відбулось і позивач не надавала суду пояснення стосовно предмету спору, оскільки за клопотанням учасників справи суд відклав розгляд справи на інший день.

Отже, судове рішення про особисту явку позивача у судове засідання діє, мета його ухвалення (надання позивачем особистих пояснень) не досягнута.

З огляду на це суд констатує невиконання позивачем та її представником вимог рішення суду.

Отже, суд встановив, що позивач неодноразово не з`являється у судові засідання, не виконує рішення суду про обов`язковість її явки у судове засідання, не повідомляє суду про причини своєї неявки, не надає суду докази поважності причин неявки.

Представник позивача адвокат Олексієнко О.О. також не виконує обов`язок надання суду доказів поважності причин відсутності його клієнта у судовому засіданні та невиконання позивачем рішення суду, яким її явка у судове засідання визнана обов`язковою. Зазначаючи про неможливість з`явлення позивача у судове засідання, представник позивача не надає суду належні докази наявності у неї поважних причин, натомість надає документи, які не свідчать про обставини, які підлягають перевірці судом, усувається від обов`язку отримання у передбачений законом спосіб та надання суду доказів, не зазначив суду про наявність у нього об`єктивних поважних причин неможливості отримання цих доказів, у тому числі у позивача чи шляхом відповіді на адвокатський запит у Державної прикордонної служби України.

Крім цього, ні позивач, ні її представник не ініціювали перед судом питання участі позивача у судових засіданнях у режимі відеоконференції та не надали суду пояснень, доказів неможливості цього.

Вказане призводить до неможливості розгляду справи у розумний строк.

Крім цього, позивач та її представник під час розгляду справи неодноразово висловлювали суперечливі позиції щодо наявності спору між сторонами, з огляду на послідовне твердження відповідача під час підготовчого розгляду та розгляду справи по суті про визнання ним позову, повідомлення про це позивачці та наявність у нього бажання вирішити всі питання у позасудовому порядку.

Також позивач та її представник вчиняли дії, які свідчать про недобросовісність та непослідовність їхньої процесуальної поведінки і ці дії призвели до припинення розгляду справи за ініціативою представника позивача (подав заяву про залишення позову без розгляду). У подальшому позивач, не погоджуючись із позицією свого представника, подала апеляційну скаргу на ухвалу суду, якою задоволено заяву її представника про залишення позову без розгляду.

Під час продовження розгляду справи у суді першої інстанції позивач неодноразово не з`являлась у судові засідання та не виконувала ухвалу суду про визнання її явки у судове засідання обов`язковою.

Водночас представник позивача заявляв клопотання про відкладення розгляду справи до вирішення судом іншої справи, яка за предметом спору не пов`язана з цією справою, обґрунтовуючи таке клопотання тим, що існує ймовірність того, що під час затвердження судом мирової угоди між сторонами стосовно іншого майна, сторони вирішать у позасудовому порядку і спір у цій справі.

Отже, позивач та представник позивача не сприяють своєчасному розгляду справи судом та з`ясуванню обставин справи.

Позивач подала до суду заяву про відмову від позову справі у зв`язку з тим, що вони з відповідачем дійшли згоди щодо поділу майна, спір між ними на момент підписання цієї заяви відсутній. Відповідач сплатив їй грошові кошти за частку спільного майна подружжя, як рухомого так і нерухомого майна. Просить врахувати наявність укладеної та затвердженої судом мирової угоди у справі № 381/1159/26.

Представник позивача подав до суду заяву про закриття провадження у справі, до якої надав копію ухвали суду про затвердження мирової угоди у справі № 381/1159/26, предмет спору у якій не стосується правовідносин, стосовно яких позивач подала до суду цей позов. Представник позивача з посиланням на вказану ухвалу суду зазначив, що вона має значення для цієї справи, оскільки стосується поділу майна подружжя, незважаючи на те, що предмет спору у цих справах різний.

На запитання суду стосовно того, які обставини у цій справі представник позивача обґрунтовує, адвокат зазначив, що якщо суд не хоче , то може не враховувати цю мирову угоду, тому на розсуд суду.

Суд вважає, що покладання у вирішенні процесуальних питань на розсуд суду свідчить про усунення представника позивача від належного виконання обов`язків представництва.

Вказані обставини і така процесуальна поведінка позивача та її представника, зокрема й щодо відмови від позову та закриття провадження у справі у зв`язку з укладенням мирової угоди у непов`язаній справі з цією справою, свідчать про те, що цей позов є завідомо безпідставним, за відсутності спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно із ч. 1 цієї статті Кодексу, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ЦПК України, основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно із ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до статті 44 ЦПК України, у часники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 2 ст. 44 ЦПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Відповідно до ч. 4 ст. 44 ЦПК України, суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Згідно із ч. 2 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 ЦПК України, у випадку невиконання учасником справи його обов`язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Стаття 143 ЦПК України визначає підстави і порядок застосування заходів процесуального примусу.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 ЦПК України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Згідно із ч. 1 ст. 144 ЦПК України, заходами процесуального примусу є, зокрема, штраф.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках, зокрема невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; порушення заборон, встановлених частиною дев`ятою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 148 ЦПК України, у випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов`язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 148 ЦПК України, у випадку невиконання процесуальних обов`язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника.

Оскільки під час розгляду цієї справи суд встановив систематичне невиконання позивачем та її представником процесуальних обов`язків, неодноразове зловживання ними процесуальними правами, систематичне неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваюче невиконання ухвали про визнання явки позивача у судове засідання обов`язковою, вказані дії суд визнав зловживанням процесуальними правами, а також враховуючи, що такі дії містять ознаки неповаги до суду та до інших учасників судового процесу; не сприяють своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; свідчать про ненадання суду повних і достовірних пояснень з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; невиконання процесуальних дій та обов`язків у встановлені законом або судом строки, тому з урахуванням конкретних обставин цієї справи суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з позивача у дохід державного бюджету штрафу у розмірі двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 148 ЦПК України, у зв`язку із встановленням судом невиконання процесуальних обов`язків, зловживання процесуальними правами представником позивача, з урахуванням конкретних обставин справи суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з представника позивача адвоката Олексієнка О.О. у дохід державного бюджету штрафу у розмірі двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Саме такий розмір штрафу суд вважає достатнім для виконання завдань, визначених ст. 143 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 144 ЦПК України, застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов`язків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст. 148 ЦПК України, ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.

Згідно із ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3328 грн.

Керуючись ст. 258-261, 279 ЦПК України, суд

ухвалив:

Застосувати до ОСОБА_1 та її представника адвоката Олексієнка Олександра Олексійовича заходи процесуального примусу у виді штрафу.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід державного бюджету штраф у розмірі двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 6656 (шість тисяч шістсот п`ятдесят шість) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 як представника позивача у цій справі в дохід державного бюджету штраф у розмірі двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 6656 (шість тисяч шістсот п`ятдесят шість) гривень 00 копійок.

Ухвала про стягнення штрафу може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Оскарження ухвали не перешкоджає розгляду справи.

Строк пред`явлення ухвали до виконання три роки.

Стягувач: Державна судова адміністрація України, місце знаходження вул. Липська, 18/5, м. Київ, код ЄДПОУ: 37993783, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходiв бюджету: 22030106.

Боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Боржник: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса робочого місця адвоката: АДРЕСА_2 .

Повна ухвала складена 03.08.2026.

Суддя Сніжана АНАПРІЮК