Ухвала суду № 138704709, 31.07.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/5182/26

Провадження № 1-кс/206/904/26

УХВАЛА

31 липня 2026 року слідчий суддя Самарського районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , ознайомившись із скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність прокурора щодо повного виконання ухвал слідчих суддів, зобов`язання забезпечення повного і фактичного виконання судових рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Самарського районного суду міста Дніпра 21.07.2026 року надійшла скарга ОСОБА_2 на бездіяльність прокурора щодо повного виконання ухвал слідчих суддів, зобов`язання забезпечення повного і фактичного виконання судових рішень.

Скарга обґрунтована тим, що у зв`язку з триваючою бездіяльністю уповноваженого прокурора Луганської обласної прокуратури у кримінальному провадженні №12026130000000055, яка полягає у невжитті в межах наданих прокурору повноважень належних заходів процесуального керівництва, необхідних для забезпечення фактичного та повного виконання двох ухвал слідчих суддів, постановлених ІМЕНЕМ УКРАЇНИ: ухвали слідчої судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_3 від 29.01.2026 у справі №757/48609/25-к, провадження №1-кс-40863/25; ухвали Чечелівського районного суду м. Дніпра від 30.06.2026 у справі №204/4102/26, провадження №1-кс/204/1414/26. Друга із зазначених ухвал була постановлена вже внаслідок повторного судового контролю, оскільки перше судове рішення не привело до повного, належного та фактичного усунення бездіяльності щодо внесення до ЄРДР усіх повідомлених відомостей і початку досудового розслідування у повному обсязі. Однак після постановлення другої ухвали порушення також не було усунуто. Натомість Луганська обласна прокуратура листом від 20.07.2026 №18/1-987ВИХ-26 офіційно повідомила, що: «підстав для вжиття заходів процесуального керівництва для забезпечення повного виконання ухвали Чечелівського районного суду міста Дніпра від 30.06.2026 у справі №204/4102/26 не вбачається». При цьому прокуратура не зазначила, що ухвалу суду виконано, не надала витягу з ЄРДР, не підтвердила внесення всіх відомостей за трьома заявами, не повідомила про конкретні процесуальні дії прокурора та не надала жодного документа, який би підтверджував повне виконання резолютивної частини ухвали. Отже, оскаржується не саме службове листування і не форма відповіді прокуратури, а триваюча процесуальна бездіяльність прокурора, офіційним письмовим підтвердженням якої є лист від 20.07.2026 №18/1-987ВИХ-26. 1. Перша ухвала ІМЕНЕМ УКРАЇНИ від 29.01.2026 11.09.2025 мною було подано заяву про вчинення кримінальних правопорушень, пов`язаних із повідомленими обставинами порушення законів та звичаїв війни, пошкодженням належних мені та пов`язаних зі мною об`єктів, а також іншими взаємопов`язаними епізодами переслідування. Оскільки уповноважені особи Головного слідчого управління Національної поліції України не виконали вимог статті 214 КПК України, ним було подано відповідну скаргу до Печерського районного суду м. Києва.

Ухвалою слідчої судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_3 від 29.01.2026 у справі №757/48609/25-к, провадження №1-кс-40863/25, скаргу було задоволено та уповноважених осіб органу досудового розслідування зобов`язано внести відомості до ЄРДР за заявою від 11.09.2025 і розпочати досудове розслідування. На виконання зазначеної ухвали 18.02.2026 було зареєстровано кримінальне провадження №12026130000000055 за ч. 1 ст. 438 КК України. Однак сама формальна поява номера кримінального провадження не забезпечила повного виконання ухвали. Відомості були внесені неповно, із звуженням повідомлених мною фактичних обставин, без належного процесуального відображення всіх заявлених об`єктів та епізодів. Надалі виникла необхідність подавати додаткові заяви від 11.02.2026 та 08.03.2026, вимагати виправлення та доповнення відомостей ЄРДР, а також звертатися до суду повторно. Таким чином, перша ухвала ІМЕНЕМ УКРАЇНИ не привела до повного усунення бездіяльності.

Повторний судовий контроль та друга ухвала ІМЕНЕМ УКРАЇНИ від 30.06.2026. Внаслідок неповного, несвоєчасного та викривленого внесення відомостей до ЄРДР, невідображення всіх повідомлених обставин, ненадання належного актуального витягу та підміни кримінального процесуального порядку адміністративним пересиланням матеріалів мною було повторно ініційовано судовий контроль. Після скасування ухвали про повернення скарги Дніпровським апеляційним судом справа №204/4102/26 була направлена на новий розгляд до суду першої інстанції. За результатами розгляду ухвалою Чечелівського районного суду м. Дніпра від 30.06.2026 у справі №204/4102/26, провадження №1-кс/204/1414/26, його скаргу задоволено частково. Уповноважену особу Слідчого управління ГУНП у Луганській області зобов`язано: негайно виконати вимоги статті 214 КПК України; в нести до ЄРДР відомості за заявами від 11.09.2025, 11.02.2026 та 08.03.2026; розпочати досудове розслідування; надати йому витяг з ЄРДР.

Отже, ухвала від 30.06.2026 стала другим судовим рішенням у межах одного процесуального ланцюга та результатом повторного судового контролю за бездіяльністю, яку не було усунуто після першої ухвали.

Після постановлення другої ухвали питання про наявність або відсутність підстав для виконання статті 214 КПК України вже не могло повторно передаватися на розсуд того самого органу, бездіяльність якого стала предметом судового контролю. Виконанню підлягала саме резолютивна частина обов`язкового судового рішення.

Звернення від 04.07.2026 про невідкладне виконання другої ухвали

04.07.2026 він звернувся до старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні №12026130000000055 ОСОБА_4 із заявою про невідкладне виконання ухвали Чечелівського районного суду м. Дніпра від 30.06.2026.

У зверненні він просив забезпечити: повне та фактичне виконання ухвали; внесення до ЄРДР усіх відомостей, визначених судом; початок досудового розслідування у повному обсязі; формування та надання актуального витягу з ЄРДР; письмове повідомлення про конкретні дії, вчинені на виконання судового рішення.

Звернення було спрямоване не на повторну перевірку обґрунтованості його заяв, а виключно на виконання судового рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим.

Лист прокуратури від 10.07.2026: повторне адміністративне пересилання замість виконання ухвали Листом від 10.07.2026 №18/1-970ВИХ-26 Луганська обласна прокуратура повідомила, що моє звернення направлено до ГУНП у Луганській області: «для організації розгляду відповідно до вимог чинного законодавства та за наявності підстав прийняття рішення в порядку статті 214 КПК України». Зазначене формулювання суперечило самій суті виконання ухвали від 30.06.2026. Після постановлення судового рішення питання про «наявність підстав» уже було вирішене судом. Орган досудового розслідування був не уповноважений повторно оцінювати, чи слід виконувати резолютивну частину ухвали, а був зобов`язаний її виконати.

Прокуратура фактично повернула виконання обов`язкового судового рішення на стадію адміністративного розгляду звернення тим самим органом, бездіяльність якого була встановлена судом. При цьому саме пересилання документа не є: внесенням відомостей до ЄРДР; початком досудового розслідування; формуванням витягу з ЄРДР; підтвердженням виконання судового рішення; належним заходом процесуального керівництва.

Повторна заява-вимога від 15.07.2026 15.07.2026 він повторно звернувся до старшого групи прокурорів ОСОБА_4 із заявою-вимогою про: припинення триваючого невиконання ухвали; здійснення належного процесуального керівництва; забезпечення повного виконання вимог статті 214 КПК України; надання документального підтвердження виконання судового рішення.

У повторній заяві він окремо наголосив, що: прокурор був обізнаний зі змістом судового розгляду; прокурор мав процесуальну можливість перевірити фактичне виконання ухвали; пересилання звернення не усунуло бездіяльності; в цій процесуальній лінії вже існують дві ухвали, постановлені ІМЕНЕМ УКРАЇНИ; друге судове рішення було необхідне саме через неповне виконання першого. Таким чином, прокурору було надано додаткову можливість самостійно усунути порушення без нового звернення до суду.

Лист від 20.07.2026 як офіційне підтвердження триваючої бездіяльності прокурора.

У відповідь на заяву-вимогу від 15.07.2026 Луганська обласна прокуратура надала лист від 20.07.2026 №18/1-987ВИХ-26 за підписом виконувача обов`язків начальника управління обласної прокуратури ОСОБА_5 . У листі прокуратура підтвердила, що: вона обізнана з існуванням ухвали Чечелівського районного суду м. Дніпра від 30.06.2026; їй відомий зміст резолютивної частини, якою СУ ГУНП у Луганській області зобов`язано внести відомості за трьома заявами, розпочати розслідування та надати витяг; звернення заявника було лише направлено до ГУНП у Луганській області; окремих заходів процесуального керівництва для забезпечення повного виконання ухвали не вживалося; прокуратура не вбачає підстав для вжиття таких заходів; заявнику запропоновано знову звернутися до слідчого судді в порядку статей 303307 КПК України. Водночас у листі відсутні будь-які твердження або докази того, що: всі відомості за заявами від 11.09.2025, 11.02.2026 та 08.03.2026 внесено до ЄРДР; фабула кримінального провадження відповідає повному змісту зазначених заяв; досудове розслідування розпочато в обсязі, визначеному ухвалою; сформовано актуальний витяг з ЄРДР; витяг надано заявнику; прокурором перевірено повноту виконання резолютивної частини ухвали; прокурором надано обов`язкові письмові вказівки або вчинено інші передбачені КПК України процесуальні дії.

Таким чином, лист від 20.07.2026 є не доказом виконання ухвали, а офіційним документальним підтвердженням відмови прокуратури вживати заходів процесуального керівництва за відсутності будь-яких доказів повного виконання судового рішення.

Судовий контроль не замінює процесуальних обов`язків прокурора.

У листі від 20.07.2026 прокуратура послалася на статтю 129-1 Конституції України та зазначила, що контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Однак таке посилання не спростовує його вимог, а, навпаки, підтверджує необхідність цієї скарги.

Дійсно, стаття 129-1 Конституції України встановлює, що суд ухвалює рішення ІМЕНЕМ УКРАЇНИ, судове рішення є обов`язковим до виконання, держава забезпечує його виконання, а контроль за виконанням здійснює суд.

Проте судовий контроль за виконанням рішення не означає, що прокурор звільняється від виконання своїх власних процесуальних функцій. Прокурор відповідно до статті 36 КПК України здійснює нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва, є самостійним у своїй процесуальній діяльності та наділений повноваженнями, необхідними для забезпечення законності розслідування. Чинна редакція КПК України розміщує відповідні повноваження саме у статті 36. Отже: судовий контроль за виконанням ухвали не є тотожним процесуальному керівництву досудовим розслідуванням. Посилання прокуратури на контроль суду не може бути підставою для самоусунення прокурора від перевірки та забезпечення законності дій органу досудового розслідування. Інше тлумачення означало б, що після кожного невиконаного судового рішення заявник повинен знову звертатися до суду, а прокурор може нескінченно пересилати звернення органу, бездіяльність якого вже встановлено судом.

Такий механізм перетворював би судовий контроль з ефективного засобу поновлення прав на формальну та циклічну процедуру, яка не приводить до виконання ухвал.

Конституційний Суд України наголошував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації права на судовий захист, а держава не може ухилятися від позитивного обов`язку забезпечити його виконання.

Бездіяльність прокурора після повторного судового контролю У цій справі наявна особливо суттєва обставина: друга ухвала була постановлена не ізольовано, а після того, як перше судове рішення не привело до повного усунення порушення. Процесуальний ланцюг має такий вигляд: 11.09.2025 - подання заяви про кримінальне правопорушення; 29.01.2026 - перша ухвала ІМЕНЕМ УКРАЇНИ про внесення відомостей до ЄРДР; 18.02.2026 - формальна реєстрація кримінального провадження №12026130000000055, яка не охопила повного обсягу повідомлених відомостей; 11.02.2026 та 08.03.2026 - подання додаткових заяв; 30.06.2026 - друга ухвала ІМЕНЕМ УКРАЇНИ, постановлена внаслідок повторного судового контролю; 04.07.2026 - звернення до прокурора про невідкладне виконання; 10.07.2026 - адміністративне пересилання звернення до органу досудового розслідування; 15.07.2026 - повторна вимога до прокурора усунути бездіяльність; 20.07.2026 - офіційне повідомлення прокуратури про відсутність підстав для заходів процесуального керівництва.

Отже, має місце не окреме порушення і не технічна затримка.

Має місце послідовне та триваюче ігнорування двох судових рішень, постановлених ІМЕНЕМ УКРАЇНИ, друге з яких було постановлене саме тому, що після першого судового контролю порушення не було усунуто. Прокуратура, будучи обізнаною з цими обставинами, не підтвердила виконання ухвал, не встановила фактичного стану їх виконання та письмово відмовилася від вжиття відповідних заходів.

Підміна кримінального процесуального порядку адміністративним розглядом звернень.

Після постановлення ухвали слідчого судді цей порядок не може бути замінений: розглядом звернення за загальними правилами; пересиланням листів; повторною перевіркою «наявності підстав»; очікуванням необов`язкової відповіді від того самого органу; пропозицією заявнику знову звертатися до суду.

Дніпровський апеляційний суд в ухвалі від 28.05.2026 у справі №206/2855/26 уже підтвердив необхідність судового розгляду по суті скарг щодо невнесення або неповного внесення відомостей до ЄРДР та підміни кримінального процесуального порядку адміністративною процедурою. Незважаючи на це, прокуратура знову застосувала саме той спосіб реагування, який уже став частиною предмета судового контролю: адміністративне пересилання звернення замість забезпечення конкретних процесуальних дій.

Лист від 20.07.2026 не створив бездіяльність, а письмово зафіксував її продовження та відмову прокурора від її усунення.

Конституційне значення триваючої бездіяльності прокурора.

У цій справі фактично складається ситуація, за якої уповноважений прокурор, на якого законом покладено здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням, не забезпечує повного виконання двох ухвал, постановлених ІМЕНЕМ УКРАЇНИ, а натомість обмежується адміністративним пересиланням звернень до органу досудового розслідування.

За таких умов орган, який зобов`язаний забезпечити законність досудового розслідування та виконання судових рішень у межах своїх процесуальних повноважень, фактично самоусувається від виконання покладених на нього законом обов`язків.

Це створює ризик того, що принцип обов`язковості судових рішень, гарантований статтею 129-1 Конституції України, набуває суто декларативного характеру, оскільки повторний судовий контроль не приводить до реального усунення встановленої судом бездіяльності.

Якщо після постановлення двох ухвал, ухвалених ІМЕНЕМ УКРАЇНИ, прокурор не вживає передбачених КПК України заходів процесуального керівництва для забезпечення їх фактичного виконання, право особи на ефективний судовий захист втрачає свій практичний зміст, а судовий контроль перестає бути дієвим механізмом поновлення порушених прав. Саме тому предметом цієї скарги є не оцінка змісту листів прокуратури, а перевірка законності триваючої процесуальної бездіяльності прокурора, яка не була усунута навіть після повторного судового контролю.

У зв`язку з чим просив визнати незаконною триваючу бездіяльність уповноваженого прокурора Луганської обласної прокуратури у кримінальному провадженні №12026130000000055, яка полягає у невжитті в межах передбачених КПК України повноважень заходів процесуального керівництва після повторного судового контролю та у фактичному допущенні подальшого невиконання: ухвали слідчої судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_3 від 29.01.2026 у справі №757/48609/25-к, провадження №1-кс-40863/25; ухвали Чечелівського районного суду м. Дніпра від 30.06.2026 у справі №204/4102/26, провадження №1-кс/204/1414/26, - обидві з яких постановлені ІМЕНЕМ УКРАЇНИ.

Зобов`язати уповноваженого прокурора Луганської обласної прокуратури усунути зазначену бездіяльність та в межах повноважень, передбачених статтями 9, 36, 37 і 214 КПК України, вжити конкретних заходів процесуального керівництва, спрямованих на забезпечення повного і фактичного виконання зазначених судових рішень.

Зобов`язати уповноваженого прокурора перевірити та документально встановити фактичний стан виконання резолютивної частини ухвали Чечелівського районного суду м. Дніпра від 30.06.2026, зокрема щодо: внесення до ЄРДР усіх відомостей за заявами від 11.09.2025, 11.02.2026 та 08.03.2026; відображення у ЄРДР повного обсягу повідомлених обставин та об`єктів; початку досудового розслідування у повному обсязі; формування актуального витягу з ЄРДР; надання цього витягу заявнику. 6. Зобов`язати уповноваженого прокурора письмово повідомити мене про конкретні процесуальні дії, вчинені на виконання ухвали слідчого судді, та надати документальне підтвердження їх вчинення. 7. Витребувати у Луганської обласної прокуратури та СУ ГУНП у Луганській області матеріали, що підтверджують або спростовують повне виконання ухвали Чечелівського районного суду м. Дніпра від 30.06.2026 у справі №204/4102/26.

Вивчивши скаргу та додані до неї матеріали, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, таке право не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом, при цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.

Так, главою 26 КПК України передбачений інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора на стадії досудового розслідування, який служить вихідною гарантією захисту прав учасників кримінального провадження.

Статтею 303 КПК України визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження.

Так, заявник посилається на невиконання прокурором судових рішень ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_3 від 29.01.2026 у справі №757/48609/25-к, провадження №1-кс-40863/25 та ухвали Чечелівського районного суду м. Дніпра від 30.06.2026 у справі №204/4102/26, провадження №1-кс/204/1414/26.

Однак, нормою ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено, шо на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора:

1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;

2) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;

4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, одним із близьких родичів або членом сім`ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захисником померлого, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

5) рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;

6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;

7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;

8) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;

9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;

10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником;

11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.

Таким чином, оскільки заявник не скаржиться на бездіяльність про невнесення відомостей до ЄРДР за його заявою, а скаржиться на невиконання судових рішень ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_3 від 29.01.2026 у справі №757/48609/25-к, провадження №1-кс-40863/25 та ухвали Чечелівського районного суду м. Дніпра від 30.06.2026 у справі №204/4102/26, провадження №1-кс/204/1414/26, що може становити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 304 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.

Таким чином, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження за даною скаргою, оскільки остання подана на процесуальне рішення, бездіяльність прокурора, що не підлягають оскарженню до слідчого судді.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 395 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність прокурора щодо повного виконання ухвал слідчих суддів, зобов`язання забезпечення повного і фактичного виконання судових рішень.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її отримання.

Слідчий суддя ОСОБА_6