Рішення № 138704399, 23.07.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/15897/25

Провадження № 2/201/1694/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23.07.2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі

головуючого судді Давидовської Т.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Овчаренка Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 201/15897/25

за позовною заявою ОСОБА_1 (далі Позивач, ОСОБА_1 )

до ОСОБА_2 (далі Відповідач, ОСОБА_2 )

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Національної поліції у Дніпропетровській області (далі ГУНП у Дніпропетровській області),

про стягнення боргу за договором позики,

установив:

I. Стислий виклад позиції учасників справи

1.Представник Позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Договором позики(далі - Договором позики, Договір) у розмірі 84 345,90євро.

2.Як на підставу своїх вимог посилався на ті обставини, що 05.06.2023 року, ОСОБА_1 надано у борг грошові кошти у розмірі 52 275 (п`ятдесят дві тисячі двісті сімдесят п`ять) євро ОСОБА_2 про що останньою власноруч написано розписку про отримання грошей та зобов`язання вчинити певні дії після отримання грошових коштів. Умовами розписки передбачено повернення грошових коштів 01.11.2023 року з відсотковою ставкою 2% на місяць. Починаючи з листопада 2023 року Позивач постійно в усній формі вимагала повернення боргу, але Відповідач не виконувала взяті на себе зобов`язання. До теперішнього часу Відповідач борг у повному обсязі не повернула, чим взяті на себе зобов`язання не виконала. У зв`язку із зазначеним Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість у розмірі 84 345,90євро, з яких: 52 275,00 євро основний борг; 29 064,90 євро 2% на місяць за користування грошовими коштами зазначеними у розписці; 3 015,00 євро 3% річних від простроченої суми.

3.Від представника Відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву у зазначено наступне. Отримані ОСОБА_2 від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 52 275 Євро, відповідач зберігала в себе вдома за адресою: АДРЕСА_1 . 30.08.2023 року отримані ОСОБА_2 від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 52 275,00 Євро були вилучені у Відповідача за її місцем проживання під час проведення обшуку в ході здійснення досудового розслідування кримінального провадження відносно інших осіб (не Відповідача), співробітниками Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ). Відповідач не змогла виконати вчасно свого зобов`язання за позикою від 05.06.2023 року, по незалежним від неї обставинам. ОСОБА_2 немає можливості на даний час повернути борг за договором позики від 05.06.2023 року, оскільки рішення щодо вилучених грошей приймається в рамках кримінального судочинства, тому вважає, що вимога Позивача про стягнення грошових коштів є передчасною та такою, що не підлягає до задоволенню. Доводи представника Позивача наведені у позові про невиконання та/або неналежне виконання Відповідачем зобов`язання за договором позики вважає недостатньо обґрунтованими, оскільки Відповідач не ухилялась від повернення коштів та планувала повернути кошти взяті у борг, проте під час проведення вказаного вище обшуку були вилучені її особисті гроші, які були приватною власністю ОСОБА_2 та призначалися для повернення боргу ОСОБА_1 . Просить суд врахувати суд те, що факт вилучення в ході обшуку грошових коштів у розмірі 52 275,00 Євро, як обставину надзвичайної за даних умов події, тобто непереборної сили та відмовити у задоволенні позову.

4.З пояснень представника НАБУ вбачається, 30.08.2023 року на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10.08.2023 року у справі № 991/6982/23 детективами НАБУ проведено обшук житла директора Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради ОСОБА_3 , а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Під час проведення обшуку, серед іншого, виявлено та вилучено грошові кошти, а саме: 1. у пакеті рожевого кольору з написом «Mariposa»: 52 275 євро; 500 000 грн; 230 000 доларів США; 2. у пакеті чорного кольору з написом «Cornette»: 297 000 доларів США. Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 26 жовтня 2023 року у справі № 991/7777/23 (провадження № 1-кс/991/713/23) апеляційну скаргу прокурора задоволено, ухвалу слідчого судді скасовано в цій частині та постановлено нову ухвалу, якою накладено арешт на грошові кошти, вилучені 30.08.2023 року, із забороною володіння, користування та розпорядження ними. Постановою заступника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури від 24.11.2025 року змінено підслідність у кримінальному провадженні № 52019000000000977, у зв`язку з чим здійснення досудового розслідування доручено слідчим слідчого управління ГУНП у Дніпропетровській області, а матеріали кримінального провадження скеровано за підслідністю. На сьогодні детективи НАБУ досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000977 не здійснюють, відтак не уповноважені надавати відповідні процесуальні документи, які можуть містити таємницю досудового розслідування.

5.Від представника ГУНП у Дніпропетровській області до суду надійшли пояснення, відповідно до яких вказано, що досудове розслідування триває. Станом на 22.04.2026 від НАБУ матеріали кримінального року провадження № 52019000000000977 до СУ ГУНП в Дніпропетровській області надані не повному обсязі. Речові докази у кримінальному провадженні, грошові кошти, органом досудового розслідування СУ ГУНП в Дніпропетровській області не отримувалися та Національним антикорупційним бюро України до СУ ГУНП в Дніпропетровській області не передавалися. Ухвалою апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 26.10.2023 року у справі № 991/7777/23 апеляційну скаргу прокурора задоволено, ухвалу слідчого судді від 18.09.2023 скасовано в частині відмови та постановлено нову ухвалу, якою накладено арешт на грошові кошти, вилучені 30.08.2023 року, із забороною володіння, користування та розпорядження ними.

II. Процесуальні дії у справі

6.Ухвалою суду від 15.12.2025 року відкрите провадження у справі. Судовий розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

7.Ухвалами суду від 15.01.2026 року та від 02.02.2026 року підготовче засідання відкладене.

8.24.02.2026 року справа знята з розгляду у зв`язку з відсутністю електропостачання в будівлі суду, що зафіксовано у довідці.

9.Ухвалою суду від 17.03.2026 року підготовче засідання відкладене та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - НАБУ.

10.Ухвалою суду від 02.04.2026 року підготовче засідання відкладене та замінено третьою особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору НАБУ на ГУНП у Дніпропетровській області.

11.У судовому засіданні 20.04.2026 року постановлена ухвала про відкладення підготовчого засідання.

12.Ухвалою суду від 04.05.2026 року закрите підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті.

13.21.05.2026 року суд перейшов до стадії ухвалення рішення. Оголошено перерву до 01.06.2026 року.

14.01.06.2026 року справа знята з розгляду у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

15.Ухвалою суду від 08.06.2026 року поновлено судовий розгляд справи та призначене судове засідання.

16.Ухвалою суду від 08.06.2026 року у ГУНП у Дніпропетровській області витребувано інформацію про наявність у матеріалах кримінального провадження № 52019000000000977 від 05.11.2019 року оригіналу розписки від 05.06.2023 року, складеної ОСОБА_2 про отримання грошових коштів у розмірі 52 275 євро та зобов`язання їх повернення. У випадку ствердної відповіді надати до суду її оригінал або належним чином засвідчену копію

17.Представник Позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву в якій просив розглядати справу у відсутність представника Позивача, позов просив задовольнити.

18.Відповідач та його представник у судове засідання не з`явився. Від представника Відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності Відповідача та його представника.

19.Представник ГУНП у Дніпропетровській області просив розглянути справу за його відсутності.

20.З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), у зв`язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

IІІ. Установлені судом фактичні обставини

21.Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склалися цивільно-правові відносини з приводу укладення договору позики, що підтверджується власноручно написаною Відповідачем борговою розпискою від 05.06.2023 року.

22.Згідно з копією розписки від 05.06.2023 року Відповідач отримав від Позивача в борг грошові кошти у розмірі 52 275,00 євро та зобов`язався повернути вказану суму до 01.11.2023 року.

23.Умовами розписки передбачено повернення грошових коштів 01.11.2023 року з відсотковою ставкою 2% на місяць.

24.Водночас, як стверджує ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , станом на момент звернення до суду із вказаним позовом зобов`язання не виконав та грошові кошти не повернув.

25.Відповідно до розрахунку, наведеного у позовній заяві, Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість у розмірі 84 345,90євро, з яких: 52 275,00 євро основний борг; 29 064,90 євро 2% на місяць за користування грошовими коштами зазначеними у розписці; 3 015,00 євро 3% річних від простроченої суми.

26.Детективами НАБУ здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000977, розпочатому 05.11.2019 за фактами розтрати бюджетних коштів в особливо великих розмірах шляхом завищення цін на придбані товари та послуги з капітального ремонту ліфтів, вчиненої службовими особами Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради під час проведення тендерних процедур у період 20172019 років, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

27.Під час здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні 30.08.2023 на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10.08.2023 у справі № 991/6982/23 детективами НАБУ проведено обшук житла директора Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради ОСОБА_3 , а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

28.Під час проведення обшуку, серед іншого, виявлено та вилучено грошові кошти, зокрема, у пакеті рожевого кольору з написом «Mariposa»: 52 275 євро; 500 000 грн; 230 000 доларів США; у пакеті чорного кольору з написом «Cornette»: 297 000 доларів США.

29.Постановою детектива від 01.09.2023 року вилучене майно, у тому числі грошові кошти, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

30.Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 26.10.2023 року у справі № 991/7777/23 (провадження № 1-кс/991/713/23) апеляційну скаргу прокурора задоволено, ухвалу слідчого судді скасовано в цій частині та постановлено нову ухвалу, якою накладено арешт на грошові кошти, вилучені 30.08.2023 року, із забороною володіння, користування та розпорядження ними.

31.Постановою заступника Генерального прокурора керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури від 24.11.2025 змінено підслідність у кримінальному провадженні № 52019000000000977, у зв`язку з чим здійснення досудового розслідування доручено слідчим слідчого управління ГУНП у Дніпропетровській області, а матеріали кримінального провадження скеровано за підслідністю.

32.Досудове розслідування триває. Станом на 22.04.2026 року від НАБУ матеріали кримінального провадження № 52019000000000977 до СУ ГУНП в Дніпропетровській області надані не повному обсязі. Речові докази у кримінальному провадженні, грошові кошти, органом досудового розслідування СУ ГУНП в Дніпропетровській області не отримувалися та НАБУ до СУ ГУНП в Дніпропетровській області не передавалися. Оригінал розписки від 05.06.2023 року міститься у матеріалах кримінального провадження.

ІV. Оцінка суду

ІV. 1 Щодо вимог про стягнення основної суми боргу

33.Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

34.Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

35.Частина 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

36.Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

37.Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

38.У ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

39.За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

40.Частиною 1 ст. 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

41.Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

42.Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

43.Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

44.Отже, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу за договором позики позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування ст. 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

45.За своїми правовими характеристиками договір позики є реальною, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана в оригіналі розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання (постанова Верховного Суду від 08.12.2021 року у справі № 200/1897/15-ц).

46.За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

47.Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 року у справі № 6-63цс13, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

48.Статтею 204 ЦК України визначено принцип презумпції правомірності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

49.Наявність встановленої законом презумпції правомірності договору звільняє його сторони від обов`язку доведення його дійсності. Натомість на особу, яка заперечує цю презумпцію, покладається тягар її спростування.

50.Дійсність правочину, за яким Позивач просить стягнути заборгованість, Відповідачем не оспорюється.

51.На підтвердження своїх позовних вимог Позивач надав до суду копію розписки від 05.06.2023 року Відповідач отримав від Позивача в борг грошові кошти у розмірі 52 275,00 євро та зобов`язався повернути вказану суму до 01.11.2023 року.

52.Дослідженою в судовому засіданні копією розписки від 05.06.2023 року встановлено, що Відповідач отримав від Позивача грошові кошти в борг в сумі 52 275,00 євро, які зобов`язався повернути сплативши 2% за користування грошовими коштами.

53.Зміст розписки є зрозумілим та не викликає сумнівів, у ній чітко вказано як суму грошових коштів переданих у позику, так і строк повернення позики.

54.Факт отримання грошових коштів за розпискою Відповідачем не заперечуються.

55.У поданому до суду відзиві на позовну заяву представник Відповідача стверджував, що ОСОБА_2 не ухилялась від повернення коштів та планувала повернути кошти, взяті у борг, проте під час проведення вказаного вище обшуку були вилучені її особисті гроші, які були приватною власністю ОСОБА_2 та призначалися для повернення боргу ОСОБА_1 . Просить суд врахувати суд те, що факт вилучення в ході обшуку грошових коштів у розмірі 52 275,00 Євро, як обставину надзвичайної за даних умов події, тобто непереборної сили та відмовити у задоволенні позову.

56.Суд зауважує, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 617 ЦК України).

57.За своєю сутністю цивільно-правова відповідальність означає виникнення у особи обов`язку майнового характеру, якого не було до вчинення правопорушення. У ст. 617 ЦК України містяться підстави звільнення (випадок, непереборна сила) саме від відповідальності за порушення зобов`язання, а не за виконання договірного зобов`язання. Тому ст. 617 ЦК України не може бути застосована як підстава, що виключає виконання договірного зобов`язання (див. Постанову Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.11.2018 року в справі № 757/58385/16-ц (провадження № 61-17601свп18)).

58.Відповідно до положень ст. 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

59.Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

60.Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

61.Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

62.Як вбачається зі змісту розписки, позивач передав, а відповідач отримала в борг суму в іноземній валюті, зокрема доларах США та в Євро.

63.Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

64.У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.12.2018 року у справі № 544/174/17 (провадження № 61-21724св18) зроблено висновок щодо застосування положень ст. 545 ЦК України і вказано, що «у частині 545 ЦК України передбачено презумпцію належності виконання обов`язку боржником, оскільки наявність боргового документа в боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. І навпаки, якщо борговий документ перебуває у кредитора, то це свідчить про неналежне виконання або невиконання боржником його обов`язку. У контексті презумпції належності виконання обов`язку боржником потрібно акцентувати на декількох аспектах: (а) формулювання «наявність боргового документа у боржника» варто розуміти розширено, адже такий документ може перебувати в іншої особи, яка на підставі статті 528 ЦК України виконала зобов`язання; (б) вона є спростовною, якщо кредитор доведе протилежне. Тобто кредитор має можливість доказати той факт, що не зважаючи на «знаходження» в боржника (іншої особи) боргового документа, він не виконав свій обов`язок належно; (в) у ч. 3 ст. 545 ЦК України регулюються як матеріальні, так і процесуальні відносини. Матеріальні втілюються в тому, що наявність боргового документа в боржника (іншої особи) свідчить про належність виконання зобов`язання.

65.У свою чергу, процесуальні відносини проявляються в тому, що презумпція належності виконання розподіляє обов`язки з доказування обставин під час судового спору; (г) ч. 3 ст. 545 ЦК України не охоплює всіх підстав підтвердження виконання зобов`язання, перерахованих у ст. 545 ЦК України. Це пов`язано з тим, що і розписка про одержання виконання доводить належність виконання боржником обов`язків, особливо у тих випадках, за яких кредитору не передавався борговий документ. Тобто й наявність у боржника (іншої особи) розписки кредитора про одержання виконання підтверджує належність виконання боржником свого обов`язку».

66.У постанові від 13.07.2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на такі особливості виконання грошового зобов`язання: «Грошовою одиницею України є гривня (частина перша статті 99 Конституції України). Але Основний Закон не встановлює заборони використання в Україні грошових одиниць іноземних держав. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 192 ЦК України). Тобто гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на території України за номінальною вартістю (ч. 1 ст. 192 ЦК України), тоді як обіг іноземної валюти регламентований законами України (п. 70).

67.Приписи чинного законодавства, хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, у якому має бути виражене та виконане зобов`язання (ч. 1 ст. 192, ч. 1 ст. 524, ч. 2 ст. 533 ЦК України), однак, не забороняють вираження у договорі грошового зобов`язання в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті, а також на перерахунок грошового зобов`язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України щодо іноземної валюти (п. 71).

68.Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті (ч. 2 ст. 524 ЦК України). Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч. 2 ст. 533 ЦК України) (п. 72).

69.Як укладення, так і виконання договірних зобов`язань, зокрема позики, виражених через іноземну валюту, не суперечить законодавству України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошей (суму позики), тобто таку ж суму грошових коштів в іноземній валюті, яку він отримав у позику (ч. 2 ст. 1046, ч. 1 ст. 1049 ЦК України; див. також постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 373/2054/16) (п. 73)».

ІV. 2 Щодо вимог про стягнення з Відповідача 3% річних

70.24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 2 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 року, який неодноразово продовжувався та діє до сьогодні.

71.Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, відповідно до Закону України від 15.03.2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», доповнено п. 18, у якому вказано, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

72.Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

73.Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів.

74.Так, у постанові від 12.02.2025 року у справі №758/5318/23 зроблено висновок, що «у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

75.Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

76.Одночасно, Законом України № 2120-IX від 15.03.2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесені аналогічні зміни в Закон України «Про споживче кредитування», зокрема, розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 6-1 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 цього Закону.

77.Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».

78.У подальшому Законом України від 22.11.2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» вказаний пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» виключено, а пункт 6 цього розділу викладено в новій редакції: «У разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».

79.При цьому, аналогічні зміни в розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України Законом № 3498-IX не вносились.

80.Отже, на момент виникнення спірних правовідносин є чинними положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, в редакції Закону № 2120-IX.

81.У Рішенні Конституційного Суду України від 13.03.2012 року у справі № 5-рп/2012 вказано: «Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному (абзац п`ятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 03.10.1997 року № 4-зп). Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу».

82.Відтак, хоч Закон № 3498-IX від 22.11.2023 року прийнятий пізніше, ніж Закон № 2120-IX від 15.03.2022 року, проте статтею 4 ЦК України встановлено, що інші закони України приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, а на суб`єкта законодавчої ініціативи, що подає до Верховної Ради проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, покладено обов`язок одночасно подати до Верховної Ради проект закону про внесення змін до ЦК України, які мають розглядатися одночасно.

83.Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні зміни до ЦК України подані не були, то з огляду на положення ст. 4 ЦК України та позицію Конституційного Суду України, застосування колізійного принципу lex posterior derogat priori (лат. «пізніший закон скасовує попередній») у цій ситуації неможливе.

84.Отже, зазначення у ЦК України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.

85.Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України.

86.Разом з тим, при існуванні складної змістової колізії, застосуванню підлягають норми того нормативно-правового акта, який повно та точно врегульовує конкретні правовідносини, містить чіткі та зрозумілі положення, які забезпечують передбачуваність законодавства та відповідають законним очікуванням суб`єктів правовідносин.

87.У практиці Європейського суду з прав людини знайшов своє застосування принцип правової визначеності. Цей Суд у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» (Steel and others v. the United Kingdom) та ін.).

88.Суд неодноразово вказував, що він виходить із таких вимог до національних нормативно-правових актів, щоб вони вважалися законом для цілей Конвенції: 1) нормативно-правовий акт повинен бути доступним: громадянинові як орієнтир правової поведінки і її наслідків, достатнім за тих правових норм, що застосовуються у конкретній справі; 2) норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з необхідною точністю (справа «Санді Таймз проти Сполученого Королівства» The Sunday Times v. The United Kingdom № 1 заява 6538/74 пункт 46). У справі «Кантоні проти Франції» (Cantoni v. France) Суд зазначив, що закон має відповідати якісним вимогам: бути доступним і передбачуваним.

89.Аналіз нормативно-правових актів дає підстави стверджувати, що саме норми ЦК України (чинні на момент виникнення спірних правовідносин) найбільш повно та точно врегульовували цивільні правовідносини щодо стягнення неустойки під час дії воєнного стану.

90.Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 22.06.2021 року у справі № 334/3161/17.

91.Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яка регулює звільнення позичальників від відповідальності за прострочення виконання грошових зобов`язань (зокрема, сплати 3 % річних) під час дії воєнного стану в Україні, і яка превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.

92.Отже, позовна вимога про стягнення з Відповідача на користь Позивача нараховану заборгованість у вигляді 3 % річних від простроченої суми боргу у розмірі 3 015,00 євро не підлягає задоволенню.

ІV. 3 Загальний висновок

93.Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

94.Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

95.При цьому, як вбачається зі змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

96.Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

97.Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

98.Ураховуючи наведене, суд, дослідивши докази у справі в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 52 275,00 євро та 2% за користування у розмірі 29 064,90 євро, що в загальному складає - 81 339,90 євро.

V. Розподіл судових витрат між сторонами

99.Судові витрати підлягають покладенню на сторін пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до ст. 141 ЦПК України.

З огляду на викладене, керуючись статтями 5, 10, 13, 141, 158, 259, 263-265 ЦПК, суд

ухвалив:

1.Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Національної поліції у Дніпропетровській області, про стягнення боргу за договором позикизадовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 08.06.2011 року виданий Красногвардійським РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області; РНОКПП НОМЕР_4 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) заборгованість у загальному розмірі 81 339,90 євро, з яких: основний борг у сумі 52 275,00 євро; 2% за користування - 29 064,90 євро.

3.Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних у розмірі 3 015,00 євро.

4.Стягнути з ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 08.06.2011 року виданий Красногвардійським РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області; РНОКПП НОМЕР_4 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 14 598,87 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомлення з рішенням суду на веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 03.08.2026 року.

Суддя Т.В. Давидовська