Рішення № 138703903, 31.07.2026, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/1549/26

Провадження № 2/459/649/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

31 липня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області

в складі: головуючого судді Жураковського А.І.

з участю секретаря судових засідань Ганас К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Шептицький за правилами спрощеного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2026 року представник позивача через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №24624-06/2023 від 19.06.2023 у розмірі 65 625,00 грн, вирішити питання судових витрат, які включають сплачений судовий збір в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.06.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №24624-06/2023, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 7000 грн строком на 360 днів із процентною ставкою 2,5 % в день за користування коштами. В свою чергу, позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору. Станом на дату подання позову заборгованість відповідача становить 65 625,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 7000,00 грн; заборгованість за процентами 58625,00 грн.

Вказує, що 12.12.2023 року ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит- Капітал» уклали Договір факторингу №12122023 від 12.12.2023 року, на підставі якого до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №24624-06/2023 від 19.06.2023.

11.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

25.05.2026 надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача заперечив позовні вимоги, вказав, що відповідач ОСОБА_1 не був повідомлений про відступлення права вимоги за кредитним договором №24624-06/2023 від 19.06.2023. Разом із тим, позивачем не надано пояснення щодо суми заборгованості за вказаним кредитним договором. Вважає, що заявлена позивачем до стягнення сума процентів не грунтується на умовах договору та наданому позивачем розрахунку. Відтак, на його думку, позов є необгрунтованим. Окрім цього, звертає увагу на відсутність належних доказів щодо перерахування відповідачу кредитних коштів, що є підставою для відмови у позові. Разом із тим, вказує про те, що наданий позивачем витяг з реєстру боржників, права вимоги, за якими відступаються, та боржників за такими договорами не містить підпису сторін, які би підтверджували дійсність переходу права вимоги до відповідача. До того ж, сам реєстр, не є документом, який підтверджує факт передачі кредитних коштів і не може бути доказом на підтвердження доводів позивача про існування будь-яких кредитних зобов`язань перед позивачем. Також акцентує увагу на тому, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати новим кредитором грошових коштів первісному кредитору за передачу права грошової вимоги. З огляду на наведене, просить у задоволенні позову відмовити.

28.05.2026 через електронний суд надійшли письмові пояснення представника позивача, у яких останній повністю заперечив доводи сторони відповідача, висловлені у відзиві на позов, вказавши про їх необгрунтованість. Зокрема, щодо заперечень в частині відступлення права вимоги за Договором факторингу №12122023 від 12.12.2023, вказав, що положення Цивільного кодексу України чітко регламентують питання про повідомлення боржника у разі відступлення права вимоги новому кредитору. Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Проте, відповідач не виконав взяте на себе зобов`язання ні перед первісним кредитором (ТОВ «Аванс Кредит»), ні перед новим кредитором ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал».

На підтвердження наявності у ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги до ОСОБА_1 суду надано: копію Договору факторингу №12122023 від 12.12.2023, копію витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №12122023 від 12.12.2023, Акту приймання-передачі Реєстру Боржників до Договору факторингу №12122023 від 12.12.2023, копію платіжної інструкції до Договору факторингу №12122023 від 12.12.2023. Товариство позбавлене можливості надати цілий Реєстр боржників до Договору факторингу №12122023 від 12.12.2023 з метою захисту інформації, яка містить банківську таємницю щодо осіб, що не є учасниками даної справи (ст. 60 ЗУ «Про банківську таємницю»), тому представником надано витяг з Реєстру боржників з якого слідує, що ТОВ «Фінансова Компанія «КредитКапітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Аванс Кредит», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №24624-06/2023.

Щодо заперечень в частині не надання доказів на підтвердження перерахування відповідачу кредитних коштів, зазначив, що відсутність у матеріалах справи виписок з особових рахунків не свідчить про відсутність у відповідача заборгованості, оскільки згідно з п. 1.6 кредитного договору, кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта уключаючи використання реквізитів платіжної картки №5355 - 17хх хххх 7227. Окрім цього, ТОВ «Аванс Кредит» не створює окремий рахунок для Позичальника, а надає кошти на уже існуючий, а, отже, не може мати доступу до таких рахунків для того, аби отримати інформацію щодо вчинених фінансових операцій. З огляду на дану умову договору, кошти ОСОБА_1 були перераховані на банківську картку, яка була зазначена саме ним.

08.06.2026 задоволено клопотання представника позивача, витребувано у АТ «Кредобанк» докази щодо перерахування коштів згідно умов кредитного договору №24624-06/2023 від 19.06.2023.

У судове засідання 20.07.2026 року учасники не з`явилися.

У письмових поясненнях представник позивача просив проводити розгляд справи у його відсутності.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, свої доводи відносно позову навели у відзиві на позов.

Відповідно до реч.2 ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом відповідно до ч.1 ст. 244 ЦПК України, було відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, а саме на 31.07.2026 о 16:00 год.

Відповідно до вимог ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

З`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову частково, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 19.06.2023 між ТОВ «Аванс Кредит» і ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №24624-06/2023 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, одноразового ідентифікатора W0437, згідно з умовами якого, відповідачу надано кредит у розмірі 7 000,00 грн на строк 360 днів до 12.06.2024, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % в день користування кредитом, а відповідач зобов`язаний був повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у відповідності до умов договору (а.с.11-15).

Відповідно до п. 1.5 договору клієнт зобов`язаний сплачувати проценти кожні 25 днів; детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до цього Договору.

Пунктом 1.6 передбачено, що кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта уключаючи використання реквізитів платіжної картки №5355-17хх-хххх-7227, протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

Згідно п. 2.18. договору укладення договору відбувається згідно Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно додатку №1 до договору про надання фінансового кредиту №24624-06/2023 від 19.06.2023, ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_2 погодили графік платежів за кредитним договором. Вказаний додаток підписаний директором ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачем за допомогою електронного підпису (одноразового ідентифікатора) W0437 (а.с.15).

Із заявки-анкети на отримання фінансового кредиту від 19.06.2023 вбачається, що відповідачем надано позичальнику персональні дані та номер картки № НОМЕР_1 хх-хххх-7227 (а.с.7).

Відповідачем також підписано Паспорт споживчого кредиту, в якому міститься основна інформація щодо умов кредитування (а.с.9 зворот 10 зворот).

Факт перерахування коштів 19.06.2023 на суму 7000 грн на картку відповідача №5355-17хх-хххх-7227 підтверджується довідкою від сервісу онлайн платежів iPay.ua (а.с.15 зворот), а також відповіддю АТ «Кредобанк» за вих.№86-3291бт/26 від 25.06.2026, із якої водночас вбачається, що банківська карта належить ОСОБА_1 .

Відповідно до розрахунку заборгованості по договору №24624-06/2023 від 19.06.2023, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 12.06.2024 становить 65 625,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 7000,00 грн; заборгованість за процентами 58625,00 грн (а.с.20-22).

12.12.2023 ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір факторингу №12122023 (а.с.48-53).

Згідно вищевказаного Договору, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Аванс Кредит», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №24624-06/2023 від 19.06.2023.

Згідно копії акту приймання-передачі від 12.12.2023 письмового та електронного Реєстру Боржників від 12.12.2023 до Договору факторингу №12122023, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» з однієї сторони та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали даний акт про те, згідно з вимогами ст. 8 Договору факторингу №12122023 від 12 грудня 2023 року, Клієнт передав, а Фактор прийняв реєстр боржників Клієнта від 12 грудня 2023 року, складений у письмовій формі згідно з Додатком №1 до Договору та електронній формі згідно з Додатком1-1 до Договору (а.с.19).

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу №12122023 від 12 грудня 2023 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №24624-06/2023 від 19.06.2023 у розмірі 33600 грн, з яких: 7 000,00 грн заборгованість за основним зобов`язанням за тілом кредиту, 26600,00 грн заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги (а.с.18 зворот).

Із платіжної інструкції №73644 від 12.12.2023 вбачається, що ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» перерахувало кошти ТОВ «Аванс Кредит» за відступлення прав вимог по Договору факторингу (а.с.19 зворот).

10.04.2026 позивачем було направлено на адресу відповідача досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості (а.с.22 зворот).

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

19.06.2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» і ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 24624-06/2023 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, одноразового ідентифікатора W0437. Згідно з умовами даного договору, відповідачу надано кредит у розмірі 7 000,00 грн на строк 360 днів до 12 червня 2024 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % в день користування кредитом. Вказаний договір було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на мобільний номер телефону відповідача.

Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» даний договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Таким чином, договір про надання фінансового кредиту № 24624-06/2023 від 19.06.2023 був підписаний позичальником за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, який був надісланий первісним кредитором на номер телефону, зазначений позичальником, на підтвердження чого у ідентифікаційній частині договору міститься код ідентифікатор відповідача, що і є її безпосереднім підписом.

При цьому, у відзиві на позов представник відповідача вказує, що позов є необґрунтованим та недоведеним належними та допустимими доказами. Зазначає, що позивач не надав доказів на підтвердження зарахування кредитних коштів.

Суд відхиляє ці доводи відповідача, оскільки вони спростовані наданими позивачем належними доказами, зокрема: довідкою від сервісу онлайн платежів iPay.ua, відповіддю АТ «Кредобанк», які підтверджують факт перерахування 19.06.2023 коштів на суму 7000 грн на картку відповідача № НОМЕР_1 хх-хххх-7227.

Суд погоджується з твердженнями позивача, що згідно з п. 1.6. кредитного договору № 24624-06/2023 кредит надається у безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 хх-хххх-7227, яка згідно відповіді АТ «Кредобанк», належить ОСОБА_1 . Оскільки позивачем перераховано кошти на рахунок відповідача, відсутні підстави вважати, що відповідач не отримував цих коштів, оскільки зазначеного не спростував.

До того ж, суд звертає увагу, що заповненням заявки-анкети на отримання фінансового кредиту від 19.06.2023 та підписанням договору про надання фінансового кредиту № 24624-06/2023 за допомогою одноразового ідентифікатора, відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Без вчинення вказаних дій по попередньому заповненню заявки-анкети та надання особистих даних для оформлення договору про надання фінансового кредиту, у тому числі номеру телефону для отримання одноразового ідентифікатора, такий правочин не був би укладений.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зазначено, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У ст. 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17).

Якщо договір позики укладений у письмовій формі, то факт передачі грошових коштів може бути спростований у разі оспорення договору позики (постанова Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 463/9914/20).

Відповідачем не оспорено договір № 24624-06/2023 від 19.06.2023.

З урахуванням зазначеного, суд вважає підтвердженим належними доказами, факт укладення договору надання фінансового кредиту № 24624-06/2023 від 19.06.2023 та отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 7000, 00 грн за вказаним договором.

Щодо наявності заборгованості за відсотками за договором про надання фінансового кредиту № 24624-06/2023 від 19.06.2023 суд зазначає таке.

Пунктом 1.2. договору № 24624-06/2023 від 19.06.2023 визначено тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби Клієнта. Кредит надається строком на 360 днів. Дата надання кредиту: 19.06.2023. Наданий кредит Клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 12.06.2024.

Згідно п. 1.4.-1.4.1. договору тип процентної ставки фіксована; процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.2 договору.

Відповідно до п.1.5 договору клієнт зобов`язаний сплачувати проценти кожні 25 днів; детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до цього Договору.

Згідно додатку №1 до договору про надання фінансового кредиту № 24624-06/2023 від 19.06.2023, підписаного ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачем визначено графік платежів за кредитним договором. Вказаний додаток підписаний директором ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачем за допомогою електронного підпису (одноразового ідентифікатора) W0437.

Підписанням договору та додатку №1 до договору ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 погодили сплату відсотків за користування кредитними коштами та строк кредитування.

За змістом ст.1051 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем взятого на себе зобов`язання. Також сторона відповідача не надала власного розрахунку заборгованості, з обґрунтуванням його правильності та повноти, на спростування розрахунку, наданого позивачем.

За таких обставин суд бере до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором № 24624-06/2023 від 19.06.2023. В той же час, суд враховує, положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким передбачено поступове зниження та обмеження ставки мікрокредитувальників.

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX від 22.11.2023.

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX від 22.11.2023 набрав чинності 24.12.2023.

Відповідно до частини 5 статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Таким чином, перехідні періоди, протягом яких поступово знижувалася денна процентна ставка: з 24.12.2023 до 22.04.2024 не більше 2,5%, з 23.04.2024 до 20.08.2024 не більше 1,5 %, з 21.08.2024 не більше 1,0%.

Між цим, встановлено, що розрахунок відсотків за користування кредитом за період з 19.06.2023 по 22.04.2024 не обмежує права позичальника, оскільки відсотки розраховані за відсотковою ставкою 2,5%, що не перевищує максимально визначеного розміру денної процентної ставки, встановленої у частині 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» на той час (розмір відсотків станом на 22.04.2024 згідно розрахунку становить 49700 грн). Однак, за період з 23.04.2024 до 20.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки встановлений на рівні 1,5 %, тому за період з 23.04.2024 до 12.06.2024 (51 календарний день) розмір відсотків за договором повинен становити 5355 грн (7000 грн х 1,5% х 51 день = 5355 грн).

З урахування викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором № 24624-06/2023 від 19.06.2023 у загальному розмірі 62055,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 7000,00 грн; заборгованість за процентами 55055 грн (49700 грн +5355 грн = 55055 грн).

Щодо доведеності відступлення права вимоги слід зазначити, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним (Постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18), постанова Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15).

Оскільки доказів належного виконання відповідачем кредитних зобов`язань ані первісному кредитору, ані позивачу, матеріали справи не містять, проте належними доказами у справі підтверджується факт передачі від ТОВ «Аванс Кредит» до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» права вимоги за кредитним договором № 24624-06/2023 від 19.06.2023, суд погоджується із доводами позивача щодо наявності у останнього, як правонаступника первісного кредитора, права вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом стягнення з боржника заборгованості за укладеним ним договором.

З урахуванням зазначеного, суд вважає доведеними і обгрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь заборгованості за кредитним договором № 24624-06/2023 від 19.06.2023 у загальному розмірі 62055,00 грн, отже, позов підлягає задоволенню частково.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 8000 грн, суд виходить з наступного.

Як передбачено статтею 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивач надав договір про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025, ордер про надання правничої допомоги, акт наданих послуг №243 від 10.04.2026, детальний опис виконаних робіт від 10.04.2026.

Водночас, представником відповідача подано клопотання про зменшення витрат на правову допомогу до 4000 грн, у якому останній висловився про те, що заявлена сума витрат на правову допомогу є непропорційною, враховуючи складність справи та фактичний час, витрачений адвокатом.

Відтак, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, беручи до уваги складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); ціну позову; обсяг робіт щодо підготовки справи до розгляду, реальний час, необхідний для виконання таких послуг, зокрема розгляд справи у спрощеному позовному провадженні, суд приходить до висновку, що заявлені витрати за надання правничої допомоги в розмірі 8000,00 грн. є явно неспівмірними, не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності, необхідності) та розумності. А відтак, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню в розмірі 4 000 грн.

Оскільки за наслідком розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2517,56 грн, виходячи з наступного розрахунку 62055,00 грн (сума задоволених позовних вимог) х 2662,40 грн. (ставка судового збору) : 65 625,00 грн (сума заявлених позовних вимог).

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, вул.Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м.Львів, 79029) заборгованість за кредитним договором № 24624-06/2023 від 19.06.2023 у загальному розмірі 62055,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 7000,00 грн; заборгованість за процентами 55055 грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» 2517,56 грн судового збору та 4000,00 грн витрат на правову допомогу.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 31.07.2026.

Суддя: А. І. Жураковський