Рішення № 138692775, 03.08.2026, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/2222/26

Провадження № 2/459/937/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області в складі: головуючого судді Мельникович М. В., з участю секретаря судового засідання Штибель А. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

У С Т А Н О В И В :

Представник позивача через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернувся до суду із даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача 14 600 гривень заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту № 74326 від 09 листопада 2022 та вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування позову представник зазначив, що 09.11.2022 між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 74326 (надалі - Договір), який підписаний за допомогою електронного підпису, який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. За умовами договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 4 000,00 грн, дата надання кредиту 09.11.2022, строк кредиту 14 днів, відсоткова ставка 5% (процентів) на добу. ТОВ «ФК «Авіра Груп» свої зобов`язання за вказаним договором виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти. В свою чергу, відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання за зазначеним вище кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка становить 14 600 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 4 000 грн; заборгованість за процентами 10 600 грн. Враховуючи вищевикладене, представник позивача просив позов задовольнити.

Ухвалою від 04.06.2026 у справі було відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до розгляду по суті.

22.07.2026 від представника відповідача адвоката Огорілка Ю. В. через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній зазначив, що позовні вимоги визнає частково, а саме не заперечував щодо стягнення з відповідача суми основного боргу. Щодо заявлених до стягнення процентів представник відповідача вказав, що їх нарахування після спливу строку кредитування є неправомірним та суперечить вимогам цивільного законодавства. Вважає, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 6 800,00 грн, з яких 4 000,00 грн основний борг та 2 800,00 грн проценти за користування кредитом. Крім того, представник відповідача подав попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, відповідно до якого витрати на професійну правничу допомогу становлять 5 000,00 грн, просив стягнути їх з позивача у порядку, передбаченому ЦПК України, а також розгляд справи провести за відсутності сторони відповідача.

27.07.2026 представник позивача подав відповідь на відзив, у якій заперечив проти доводів відповідача. Зазначив, що відповідач, укладаючи кредитний договір, погодився з усіма його умовами, а проценти були нараховані відповідно до умов договору за фактичний період користування кредитними коштами. Вказував, що розрахунок заборгованості здійснено відповідно до погодженої сторонами процентної ставки, а тому позовні вимоги є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі. Також представник позивача заперечив щодо стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи та відсутність належного підтвердження фактичного обсягу наданих послуг, а у разі їх підтвердження просив зменшити їх до розумного та співмірного розміру. Крім того, просив провести розгляд справи за відсутності представника позивача.

28.07.2026 сторони у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник позивача просив проводити розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача також просив розгляд справи проводити у відсутності сторони відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст.247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних у справі матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Частиною 4 статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки усіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його оголошення.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки повне рішення виготовлено 3 серпня 2026 року, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 28 липня 2026 року, датою ухвалення даного рішення є саме 3 серпня 2026 року в силу вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 09.11.2022 між ТОВ ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №74326 (надалі - Договір), який підписаний за допомогою електронного підпису, який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) «AV8674» (надалі Договір).

Згідно з пунктом 1.1 Договору товариство надало відповідачу фінансовий кредит у розмірі 4 000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності.

Відповідно до пункту 1.2 Договору кредит надано строком на 14 днів, тобто до 22 листопада 2022 року. Строк дії договору становить 14 днів, однак у будь-якому випадку договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що за користування кредитом клієнт сплачує товариству проценти у розмірі 1 825 % річних, що становить 5 % на добу від суми кредиту. Процентна ставка є фіксованою та не може бути збільшена без письмової згоди клієнта.

Відповідно до пункту 1.4 Договору кредит надається клієнту у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на реквізити платіжної банківської картки, зазначеної клієнтом.

Пунктом 1.5 Договору передбачено, що датою укладення договору є дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта.

Згідно з пунктом 1.6 Договору невід`ємною його частиною є Публічна пропозиція (оферта) товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, розміщена на вебсайті товариства.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюються згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 3.2 Договору сума кредиту, комісія, проценти за користування кредитом, а також штраф та/або пеня (у разі їх нарахування) складають заборгованість за договором, яка підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок товариства у строки, визначені договором.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. Проценти нараховуються з першого дня надання кредиту до дня повного погашення заборгованості включно на залишок заборгованості за кредитом. У разі прострочення виконання зобов`язання проценти нараховуються також за період прострочення.

Відповідно до пункту 4.3.7 Договору клієнт має право подовжити (пролонгувати) строк повернення кредиту на 10 днів за умови повної сплати нарахованих на дату пролонгації процентів за користування кредитом. При цьому продовження строку кредитування та строку дії договору здійснюється без зміни інших умов договору.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що у разі неповернення кредиту у строк, визначений пунктом 1.2 договору та/або додатками до нього, клієнт зобов`язаний сплатити товариству пеню у розмірі 5 % від суми простроченого грошового зобов`язання за кожен день прострочення, починаючи з першого дня такого прострочення.

09.11.2022 відповідачем також підписано за допомогою електронного підпису, який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) «AV8674», додаток № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 74326 - графік розрахунків та загальна вартість кредиту, в якому зазначено основні умови кредитування, інформацію щодо процентної ставки.

Згідно підтвердження Товариства з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» на основі Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-153 від 20.05.2021 товариством було здійснено 09.11.2022 успішний переказ грошових коштів в сумі 4000,00 грн. на рахунок НОМЕР_1 з призначенням платежу: видача кредиту 74326.

Як вбачається з детального розрахунку заборгованості за Договором загальна заборгованість ОСОБА_1 за Договором складає 14 600 грн, з яких: 4 000,00 грн. тіло кредиту, 10 600 грн.- проценти за користування кредитом та 600,00 грн - комісія за використання Системи для дистанційного отримання фінансового кредиту.

Оскільки боржник свої зобов`язання належним чином не виконує, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача вищевказаної заборгованості.

При ухваленні рішення суд керується наступними правовими нормами.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У ст. 526, 530, 623, 625 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином і у встановлений у ньому строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані збитки.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.

Судом встановлено, що 09.11.2022 між ТОВ ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №74326, шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідача «AV8674», який відповідно до вимог чинного законодавства були власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договорів, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір. Цього ж дня, відповідачем було підписано додаток №1 до Договору , який містить умови, аналогічні умовам Договору.

Укладання договорів із використанням електронного (цифрового) підпису відповідає приписам Закону України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII та Закону України «Про електроні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV, тобто відповідачем подано через особистий електронний кабінет на веб-сайті заяву на отримання кредиту за умовами, які визначені кредитором та підтвердив погодження з такими умовами, після чого кредитор надіслав відповідачу на електронну пошту, особистий номер телефону, одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду (одноразовий ідентифікатор дані в електронному вигляду як алфавітно-цифрова послідовність), який відповідач використав для підтвердження підписання кредитних договорів.

Без проходження реєстрації та отримання відповідачем одноразового ідентифікатора (який використовується як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт до особистого кабінету за допомогою паролю та логіна Договір з ним не був би укладений.

Підписавши вищевказаний Договір, додаток до нього, відповідач підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні при його укладенні, у виборі контрагента та умов договору, а також те, що він умови Договорів цілком зрозумів та прийняв їх. Зазначені обставини стороною відповідача не заперечуються.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 09 листопада 2022 року на підставі Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-153 від 20.05.2021 позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти у сумі 4 000,00 грн на банківський рахунок № НОМЕР_1 із призначенням платежу «видача кредиту 74326», що підтверджується наявним у матеріалах справи підтвердженням ТОВ «ПрофітГід».

Отже, відповідач добровільно виразив свою волю на укладання Договору відповідно до законодавчо встановленого механізму шляхом використання електронного цифрового підпису, отримавши у подальшому кредитні кошти на свій рахунок.

Разом з цим, відповідач свого зобов`язання за Договором не виконав, у передбачений у Договорі строк кошти (суму кредиту) не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

Так, із детального розрахунку заборгованості складеного позивачем по Договору вбачається, що загальна заборгованість відповідача становить 14 600 грн, з яких: 4 000,00 грн. тіло кредиту, 10 600 грн.- проценти за користування кредитом.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відтак, позичальник (відповідач) свої зобов`язання належним чином не виконав, кредит не повернув, що призвело до виникнення заборгованості.

Доказів повернення кредитних коштів в повному обсязі матеріали справи не містять, відповідачем протилежного не доведено.

Представник відповідача у відзиві на позов не заперечував наявність заборгованості за тілом кредиту, позов у цій частині фактично визнав.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту по Договору в розмірі 4000 гривень слід задовольнити.

Щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами у розмірі 10 600 гривень, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позивач просить стягнути проценти за користування кредитними коштами у розмірі 10 600 гривень, які нараховані за період з 09.11.2022 до 31.12.2022, вважаючи що строк кредитування до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Заперечуючи проти таких доводів, представник відповідача вказав, що проценти за Договором можуть бути нараховані лише в межах погодженого сторонами строку кредитування, який становить 14 днів, тобто з 09.11.2022 до 22.11.2022 року у сумі 2 800,00 грн.

Суд з таким доводами представника відповідача погоджується, виходячи з наступного.

Як зазначалося вище, відповідно до пунктів 1.11.3 Договору позивач 09.11.2022 надав відповідачу фінансовий кредит у розмірі 4 000,00 гривень строком на 14 днів, тобто до 22.11.2022, але в будь-якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами. За користування кредитними коштами відповідач зобов`язався сплачувати проценти у розмірі 1 825 % річних, що становить 5 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом. Процентна ставка є фіксованою.

Крім того, пунктом 4.3.7 Договору передбачено, що клієнт має право продовжити (пролонгувати) строк повернення кредиту на 10 днів за умови повної сплати нарахованих на дату пролонгації процентів за користування кредитом. При цьому продовження строку погашення заборгованості, строку кредитування та строку дії договору здійснюється без зміни інших його умов.

Як вбачається із детального розрахунку заборгованості проценти за користування кредитним коштами нараховані з 09.11.2022 по 31.12.2022 у розмірі 10 600 грн.

Наведене свідчить, що позивач здійснив нарахування процентів за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування, передбаченого Договором.

Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та змінив дату повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.

Так, у пунктах 91-93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку та зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Суд вважає, що відповідно до п. 1.2 Договору строк кредитування визначено 14 днів, тобто з 09.11.2022 по 22.11.2022, тому правові підстави для стягнення заборгованості по процентах за користування позикою з 09.11.2022 по 31.12.2022 (включно) відсутні.

Згідно з додатком № 1 до Договору (Графік розрахунків та загальної вартості кредиту) проценти за користування кредитом у межах строку кредитування (14 днів) з 09.11.2022 по 22.11.2022 розраховані виходячи з денної процентної ставки у розмірі 5 % та становлять 2800 грн.

Суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом існує лише в межах погодженого сторонами строку кредитування. Саме по собі положення договору про його дію до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань не свідчить про продовження строку кредитування та не надає кредитодавцю права нараховувати договірні проценти після спливу встановленого договором строку. Позов не містить вимоги про застосування передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України наслідків порушення позичальником грошового зобов`язання. Разом з тим, варто зауважити, що нарахування процентів за період прострочення виконання грошового зобов`язання є незаконним протягом періоду дії на території України воєнного стану (п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України).

Таким чином, суд приходить до висновку, що заборгованість за процентами за користування кредитними коштами підлягає стягненню з відповідача в сумі 2800 гривень, тобто за процентами, нарахованими у межах строку кредитування.

Отже, судом встановлено, що відповідач уклав Договір, та, взявши на себе зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за їхнє використання, належним чином їх не виконав, що призвело до виникнення заборгованості.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за Договором, у зв`язку з чим має місце порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за вищевказаним Договором.

У зв`язку з наведеним, позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 74326 від 09.11.2022 в загальному розмірі 6800 грн, з яких: 4000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 2800 грн. сума заборгованості за процентами.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції № 2632 від 27.05.2026 позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2622,40 гривень.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, понесені позивачем витрати на сплату судового збору необхідно стягнути з ОСОБА_1 пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 1240,02 гривень, виходячи з такого розрахунку: 6800 грн (розмір задоволених позовних вимог)/14 600 грн (розмір заявлених позовних вимог) х 2662,40грн (сума сплаченого судового збору).

Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, то в відзиві на позов представник відповідача вказав лише орієнтовну вартість витрат 5000,00 гривень.

Жодних додаткових клопотань про стягнення понесених витрат на правову допомогу (з долученням відповідних доказів) представник відповідача не подавав, а тому при ухваленні даного рішення питання про стягнення витрат на правову допомогу не вирішується.

Суд роз`яснює, що відповідно до ст. 270 ЦПК України сторони мають право звернутися із заявою про ухвалення додаткового рішення.

Керуючись ст. ст. 2, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Авіра Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Авіра Груп» заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 74326 від 09.11.2022 в загальному розмірі 6800 ( Шість тисяч вісімсот) гривень з яких: 4000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 2800 грн. сума заборгованості за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Авіра Груп» судовий збір в розмірі 1240 (Одна тисяча двісті сорок ) гривень 2 копійки.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 03.08.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп» (ЄДРПОУ 43174156, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 1-3А, секція С),

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя: М. В. Мельникович