Рішення № 138703604, 31.07.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 308/2837/26

Провадження № 2-а/760/1391/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року суддя Солом`янського районного суду міста Києва Фіцай О.Л., за участю секретаря судового засідання Скомаровської О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, в особі Управління патрульної поліції в Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: поліцейський 1 взводу 1 роти Управління патрульної поліції в Закарпатській області Барутенко Денис Юрійович, про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА № 6682806 від 17 лютого 2026 року про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції, в особі Управління патрульної поліції в Закарпатській області, про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА № 6682806 від 17.02.2026 про накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 17.02.2026 поліцейським 1 взводу 1 роти Управління патрульної поліції в Закарпатській області Барутенком Д.Ю. винесено постанову серії ЕНА № 6682806 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. За змістом постанови позивачу поставлено у вину порушення пункту 31.4.7 Правил дорожнього руху України, а саме керування транспортним засобом, у якого не працювали задні габаритні ліхтарі.

Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Зокрема, позивач зазначає, що на момент зупинки транспортний засіб був технічно справним, передні фари працювали у штатному режимі, а задні габаритні ліхтарі не світилися виключно через те, що перемикач зовнішнього освітлення перебував у положенні денних ходових вогнів, а не внаслідок технічної несправності. Після зауваження інспектора позивач перемкнув режим освітлення, і задні габаритні ліхтарі одразу запрацювали, що, за твердженням позивача, зафіксовано відеозаписом з нагрудної камери поліцейського. З огляду на це позивач стверджує про відсутність технічної несправності транспортного засобу як обов`язкової ознаки складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Позивач також посилається на неправильне застосування норми матеріального права, неврахування його пояснень та ненадання можливості скористатися правовою допомогою, а також на те, що є особою з інвалідністю, у зв`язку з чим при накладенні стягнення не було враховано його особу і майновий стан. Позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 6682806 від 17.02.2026 про накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Позовну заяву первісно подано до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, ухвалою якого від 26.02.2026 адміністративну справу № 308/2837/26 направлено за підсудністю до Солом`янського районного суду міста Києва. 24.03.2026 матеріали справи надійшли до Солом`янського районного суду міста Києва, а за наслідками протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2026 справу передано на розгляд судді Фіцай О.Л.

Ухвалою суду від 29.04.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) учасників справи та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечував, вважаючи позовні вимоги безпідставними. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що 17.02.2026 екіпажем патрульної поліції в м. Ужгороді було виявлено транспортний засіб марки Honda Accord, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням позивача, у якого в темну пору доби не працювали задні габаритні ліхтарі, що, на думку відповідача, є технічною несправністю, з якою експлуатація транспортного засобу забороняється, а відповідальність за неї передбачена ч. 1 ст. 121 КУпАП. Відповідач посилається на те, що інспектор діяв у межах повноважень, роз`яснив позивачу його права, що підтверджується підписом останнього у постанові, а сам факт подальшого перемикання режиму освітлення не свідчить про справність транспортного засобу під час руху. Відповідач також наводить правові позиції Верховного Суду та апеляційних адміністративних судів на підтвердження своєї позиції та вказує, що обов`язок доведення обставин, якими обґрунтовано позов, покладається на позивача.

Разом з тим у відзиві відповідач зазначає, що надати відеозаписи з нагрудної камери поліцейського та з відеореєстратора, установленого у службовому транспортному засобі, він не має змоги, оскільки строк їх зберігання, встановлений відповідними відомчими інструкціями, становить 30 діб і на час отримання відповідачем копії позовної заяви сплинув, у зв`язку з чим такі відеозаписи не збереглися. На підтвердження наведеного відповідач посилається на довідку сектору зв`язку та телекомунікацій Управління патрульної поліції в Закарпатській області. Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Третя особа у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та наявні у справі докази, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань забезпечує публічний порядок і безпеку. Відповідно до ст. 23 зазначеного Закону поліція у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Частиною 1 ст. 121 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність, зокрема, за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового керування, системи рульового керування чи зчіпного пристрою (у складі автопоїзда), що не працюють у встановленому режимі зовнішні світлові прилади (у темну пору доби), інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація транспортного засобу забороняється.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції відеозапису, та іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити, зокрема, посилання на нормативний акт, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, та опис обставин, установлених при розгляді справи. Постанова у справі про адміністративне правопорушення є законною та обґрунтованою лише за умови, що обставини, установлені при розгляді справи, підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що 17.02.2026 поліцейським 1 взводу 1 роти Управління патрульної поліції в Закарпатській області, що є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції, Барутенком Д.Ю. винесено постанову серії ЕНА № 6682806 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Фактичною підставою для притягнення позивача до відповідальності, як убачається зі змісту постанови, стало те, що на керованому ним транспортному засобі в темну пору доби не працювали задні габаритні ліхтарі.

Перевіряючи доводи сторін та наявні у справі матеріали, суд виходить з наступного.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, у частині зовнішніх світлових приладів полягає у керуванні транспортним засобом, зовнішні світлові прилади якого мають технічну несправність, з якою відповідно до встановлених правил експлуатація транспортного засобу забороняється. Отже, обов`язковою ознакою складу цього правопорушення є саме технічна несправність відповідного приладу, а не сам лише факт того, що на момент зупинки габаритні ліхтарі не світилися. При цьому позивач послідовно заперечує наявність технічної несправності, стверджуючи, що габаритні ліхтарі не світилися внаслідок перебування перемикача зовнішнього освітлення в режимі денних ходових вогнів, та почали працювати у встановленому режимі одразу після його перемикання, що, за його твердженням, було зафіксовано відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.

За правилами, встановленими ч. 2 ст. 77 КАС України, обов`язок доведення правомірності оскаржуваної постанови, у тому числі наявності в діях позивача технічної несправності транспортного засобу як обов`язкової ознаки складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, покладається на відповідача. Хоча відповідач і скористався правом на подання відзиву, в якому виклав власну правову позицію та заперечення проти позову, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту саме технічної несправності задніх габаритних ліхтарів транспортного засобу позивача суду не надано.

Зокрема, відповідачем не надано відеозаписів з нагрудної камери поліцейського чи відеореєстратора службового транспортного засобу, які, за твердженням самого позивача, зафіксували обставини події та могли б підтвердити чи спростувати наявність технічної несправності, а так само не надано інших доказів проведення технічного огляду світлових приладів та фіксації їх відмови працювати у встановленому режимі після спроби увімкнення. За відсутності таких доказів твердження відповідача про те, що габаритні ліхтарі не працювали саме внаслідок технічної несправності, а не через невключення відповідного режиму освітлення, ґрунтується лише на візуальному спостереженні інспектора, що за обставин цієї справи не є достатнім для висновку про доведеність складу правопорушення.

Суд враховує доводи відповідача про те, що надати відеозаписи він не має змоги у зв`язку зі спливом установленого відомчими інструкціями строку їх зберігання. Разом з тим зазначені обставини не звільняють відповідача як суб`єкта владних повноважень від установленого ч. 2 ст. 77 КАС України обов`язку довести правомірність оскаржуваної постанови. Неможливість надання доказів, на підставі яких приймалося оскаржуване рішення, внаслідок їх незбереження, є ризиком відповідача і не може тлумачитися на користь правомірності постанови чи покладати негативні наслідки недоведеності обставин справи на позивача. Посилання відповідача на обов`язок позивача довести обставини, якими обґрунтовано позов, наведеного висновку не спростовує, оскільки в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень саме на відповідача покладено обов`язок доведення правомірності такого рішення.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, а саме керування транспортним засобом за наявності технічної несправності задніх габаритних ліхтарів, належними та допустимими доказами не доведена, а сумніви щодо законності постанови за таких обставин тлумачаться на користь позивача.

За таких обставин оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст.ст. 251, 283 КУпАП, оскільки викладені в ній обставини не підтверджені належними та допустимими доказами, а наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення відповідачем не доведена, що свідчить про протиправність постанови та є достатньою підставою для її скасування.

З огляду на встановлену судом недоведеність складу правопорушення, що сама по собі є достатньою підставою для скасування оскаржуваної постанови, суд не вбачає потреби надавати окрему правову оцінку іншим доводам позивача, оскільки їх дослідження не може вплинути на висновок суду по суті спору.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Разом з тим позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», у зв`язку з чим судовий збір за подання позовної заяви ним не сплачувався. За таких обставин підстави для розподілу судових витрат у частині судового збору відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 6-11, 19, 20, 22, 72, 77, 90, 139, 205, 242-246, 257, 262, 286 КАС України, суд,

ухвалив:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 6682806 від 17 лютого 2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 121 КУпАП, винесену поліцейським 1 взводу 1 роти Управління патрульної поліції в Закарпатській області Барутенком Денисом Юрійовичем, а провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 - закрити.

3. Стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь держави судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідач: Департамент патрульної поліції, в особі Управління патрульної поліції в Закарпатській області, адреса: 03048, м. Київ, вул. Ф. Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646 (адреса для листування: 88006, м. Ужгород, вул. М. Польового, буд. 2);

Третя особа: Барутенко Денис Юрійович , поліцейський 1 взводу 1 роти Управління патрульної поліції в Закарпатській області, адреса: 88006, м. Ужгород, вул. О. Кошового, буд. 2, Закарпатська область.

Повний текст рішення складено 31 липня 2026 року.

Суддя: Фіцай О.Л.