Рішення № 138703603, 31.07.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2-а/760/ 1350/26

Справа № 753/26817/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва в складі

головуючого судді Фіцай О.Л.,

за участю секретаря судового засідання Скомаровської О.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Купрієнка В.М.,

представника відповідача Добровчан К.Ю. (в режимі відео конференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції в Рівненській області, про поновлення строку звернення до суду, визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА № 6058602 від 31.10.2025 у справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Купрієнко Володимир Миколайович, звернувся до суду з адміністративним позовом про поновлення строку звернення до суду, визнання протиправною та скасування постанови інспектора 1 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області старшого лейтенанта поліції Долі Ірини Сергіївни серії ЕНА № 6058602 від 31.10.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126, ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 36 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 400,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що 31.10.2025 о 23 год. 15 хв. на автодорозі М-06 «Київ - Чоп» його було зупинено працівниками патрульної поліції та винесено оскаржувану постанову. Позивач стверджує, що зміст постанови не відповідає дійсності, оскільки на момент керування транспортним засобом він мав чинне посвідчення водія серії НОМЕР_1 , дійсне до 20.03.2048, яке відображалося у державному мобільному застосунку «Дія» і має таку ж силу, як і посвідчення водія у формі пластикової картки. Позивач заперечує існування відносно нього судового рішення про позбавлення права керування та вважає, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, зокрема суб`єктивна сторона у формі вини.

Позивач також зазначає, що навіть у разі наявності в його діях ознак правопорушення, він діяв у стані крайньої необхідності, оскільки як військовослужбовець мав доставити на спеціальний полігон обладнання для випробування новітніх розробок у галузі конструювання БПЛА, а доручити виконання цього завдання іншим особам можливості не було. Окрім того, Позивач посилається на процесуальні порушення при винесенні постанови, а саме розгляд справи на місці зупинки транспортного засобу, нероз`яснення прав, передбачених ст. 268 КУпАП, та недотримання вимог ст.ст. 278, 279 КУпАП. Просить поновити строк на оскарження постанови, визнати її протиправною та скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

У відповіді на відзив представник Позивача підтримав заявлені вимоги, наголосивши, що жодного повідомлення про позбавлення права керування у порядку, передбаченому Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (наказ МВС від 07.11.2015 № 1395), Позивач не отримував, посвідчення водія у нього не вилучалося, а застосунок «Дія» відображав чинне право на керування.

Відповідач проти позову заперечив, подавши відзив, в якому зазначив, що під час перевірки документів Позивача за допомогою інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» встановлено, що останній позбавлений права керування транспортними засобами на підставі постанови Малинівського районного суду міста Одеси від 13.11.2024 у справі № 572/17532/24, залишеної без змін постановою Одеського апеляційного суду від 19.02.2025, у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідач також зазначив, що строк звернення до суду Позивачем пропущено без поважних причин, а у діях Позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.

У судовому засіданні позивач, його представник підтримали позов, просили його задовольнити, посилаючись на ообставини, зазначені в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти задоволення позову в повному обсязі.

Суд, заслухавши учасників, дослідивши матеріали справи та наявні у справі докази, встановив таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо клопотання про поновлення строку на оскарження постанови суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 289 КУпАП та ч. 2 ст. 286 КАС України, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху може бути оскаржена протягом десяти днів з дня вручення такої постанови.

Як встановлено судом, оскаржувану постанову Позивач отримав на місці розгляду справи 31.10.2025, відтак десятиденний строк на її оскарження завершився 10.11.2025, тоді як позовну заяву подано 11.12.2025, тобто з пропуском встановленого строку. Водночас, з огляду на статус Позивача як військовослужбовця, який бере участь у заходах, пов`язаних із захистом Батьківщини, та з метою забезпечення права особи на доступ до суду й справедливий розгляд справи, суд вважає за можливе визнати причини пропуску строку поважними та поновити строк на оскарження постанови, що, втім, не впливає на вирішення спору по суті.

Разом з тим, щодо позовних вимог по суті суд не знаходить підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

Частиною 4 статті 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Основним доводом Позивача є відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки застосунок «Дія» відображав чинне посвідчення водія. Суд не може погодитися із зазначеними доводами з огляду на таке.

Судом встановлено, що постановою Малинівського районного суду міста Одеси від 13.11.2024 у справі № 572/17532/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Постановою Одеського апеляційного суду від 19.02.2025 зазначену постанову залишено без змін, а апеляційну скаргу захисника, який діяв в інтересах ОСОБА_1 , - без задоволення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо постанову не скасовано. З огляду на викладене, постанова Малинівського районного суду міста Одеси від 13.11.2024 у справі № 572/17532/24 набрала законної сили 19.02.2025 - з дня ухвалення постанови Одеського апеляційного суду. Таким чином, станом на 31.10.2025 (момент зупинки транспортного засобу) Позивач був особою, позбавленою права керування транспортними засобами, а строк такого позбавлення не сплив.

Доводи Позивача про необізнаність із фактом позбавлення права керування суд оцінює критично. Зі змісту постанови Малинівського районного суду міста Одеси від 13.11.2024 та постанови Одеського апеляційного суду від 19.02.2025 у справі № 572/17532/24 убачається, що інтереси ОСОБА_1 у відповідній справі представляв захисник, який діяв на підставі ордера та договору про надання правової допомоги, був присутній у судових засіданнях та надавав пояснення по суті обставин події. Наведене беззаперечно свідчить про обізнаність Позивача з фактом притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та позбавлення права керування транспортними засобами.

При цьому суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, задіяна в судовому розгляді, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» від 07.07.1989, «Пономарьов проти України» від 03.04.2008). Отже, Позивач, маючи захисника та будучи обізнаним про розгляд справи, повинен був цікавитися її станом і результатом, а посилання на незнання про позбавлення права керування не звільняє його від відповідальності.

Щодо посилань Позивача на те, що застосунок «Дія» відображав чинне посвідчення водія, суд зазначає наступне. Право особи на керування транспортними засобами засвідчується посвідченням водія та виникає (припиняється) на підставі відповідних рішень уповноважених органів і судів. Несвоєчасне внесення чи відображення у реєстрах інформації про позбавлення особи права керування не змінює правового статусу такої особи, встановленого судовим рішенням, що набрало законної сили, та не свідчить про правомірність керування транспортним засобом усупереч такому рішенню.

Суд також враховує, що відповідно до ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, а особа, яка вчинила правопорушення, підлягає відповідальн 'ості на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення (ст. 8 КУпАП). За усталеною практикою (рішення ЄСПЛ у справі «O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») той, хто вирішив володіти та керувати автомобілем, погоджується із застосуванням відповідного режиму регулювання та пов`язаними з цим обов`язками й відповідальністю.

За таких обставин суд доходить висновку, що у діях Позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, оскільки факт керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування, на підставі судового рішення, що набрало законної сили, знайшов своє підтвердження, а суб`єктивна сторона правопорушення у формі вини відсутньою бути визнана не може.

Щодо доводів Позивача про вчинення діяння у стані крайньої необхідності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Обов`язковою умовою правомірності діяння, вчиненого у стані крайньої необхідності, є наявність дійсної, реальної, а не уявної небезпеки, яка вже виникла і триває, а також неможливість її усунення іншими засобами. Якщо ж загроза охоронюваним інтересам має лише можливий, майбутній характер, діяння не може вважатися таким, що вчинене у стані крайньої необхідності.

У даній справі Позивач посилається на необхідність доставлення обладнання на полігон для запланованих на 01.11.2025 випробувань. Проте такі обставини не свідчать про наявність дійсної та невідворотної небезпеки, яка вже виникла станом на момент керування транспортним засобом і не могла бути усунута іншими засобами. Належних і допустимих доказів існування реальної загрози охоронюваним інтересам, а також неможливості виконання відповідного завдання у інший спосіб, Позивачем суду не надано. За таких умов підстави для застосування ст. 18 КУпАП відсутні.

Щодо доводів Позивача про процесуальні порушення при винесенні постанови суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, а у випадках, передбачених цією статтею, уповноваженою посадовою особою на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 КУпАП. Згідно зі ст. 222 КУпАП справи про порушення правил дорожнього руху, у тому числі передбачені ст.ст. 122, 126 КУпАП, розглядаються органами Національної поліції.

Оскаржувана постанова винесена уповноваженою посадовою особою на місці вчинення правопорушення в межах наданих їй законом повноважень. За змістом та формою постанова відповідає вимогам ст. 283 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (наказ МВС від 07.11.2015 № 1395): у ній наведено опис обставин, установлених при розгляді справи, нормативний акт, що передбачає відповідальність, та правильно застосовано межі санкції відповідних статей. Доводи Позивача про порушення порядку розгляду справи не знайшли свого підтвердження та не спростовують факту вчинення ним правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували факт керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування, чи свідчили про наявність обставин, що виключають адміністративну відповідальність. Сама лише незгода особи з інкримінованим правопорушенням не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

За наведеного, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова серії ЕНА № 6058602 від 31.10.2025 є законною та обґрунтованою, винесеною в межах компетенції поліцейського патрульної поліції та у відповідності до норм чинного законодавства, а підстав для визнання її протиправною та скасування суд не вбачає. Відповідно, відсутні й підстави для закриття провадження у справі за п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 2, 6-11, 19, 20, 22, 77, 242-246, 257, 262, 286 КАС України, ст.ст. 18, 122, 126, 130, 283, 287-289, 294 КУпАП, суд

ухвалив:

1. Визнати причини пропуску строку на оскарження постанови серії ЕНА № 6058602 від 31.10.2025 поважними та поновити ОСОБА_1 строк на оскарження зазначеної постанови.

2. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови інспектора 1 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області старшого лейтенанта поліції Долі Ірини Сергіївни серії ЕНА № 6058602 від 31.10.2025 та закриття провадження у справі - відмовити.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Позивач: ОСОБА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції; адреса: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3; код ЄДРПОУ 40108646.

Повний текст рішення складено 31 липня 2026 року.

Суддя: Фіцай О.Л.