Рішення № 138703238, 14.07.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/21425/25

провадження № 2/753/1809/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Лужецької О.Р.,

при секретарі - Григораш Н.М.,

за участю:

представника позивача Коваль В.Б.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Дочірнього підприємства «Нафтогаз Енергопроект» НАК «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Нафтогаз Енергопроект» НАК «Нафтогаз України» (далі по тексту - Позивач, ДП «Нафтогаз Енергопроект») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (даті по тексту - Відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення коштів, в якому просив стягнути з відповідача збитки в розмірі 510 134 грн.

В обґрунтування позову вказує, що 16 травня 2019 року згідно з наказом №26-к ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків генерального директора ДОЧІРНЬОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВУГЛЕСИНТЕЗГАЗ УКРАЇНИ», яке відповідно до п.1.1 Статуту має нову назву - Дочірнє підприємство «Нафтогаз Біоенергія» НАК «Нафтогаз України» (далі - позивач, ДП «Нафтогаз Біоенергія») на умовах контракту, зі строком випробування три місяці. За наказом від 17.05.2022 № 20/к/тр відповідач припинив виконання обов`язків генерального директора Підприємства з 18.05.2022 у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору (контракту), п.2 ст.36 КЗпП України. Відповідно до п.3.2 контракту від 16.05.2019 №360 (далі - Контракт), укладеного сторонами, базова частина винагороди керівника (генерального директора) у вигляді посадового окладу встановлена в розмірі 155 000 на місячну норму робочого часу, яка нараховується пропорційно відпрацьованого часу. У 2023 році, відповідно до пункту 8.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на 2 квартал 2023 працівниками Державної аудиторської служби України проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності ДП «Нафтогаз Біоенергія» за період з 01 січня 2017 року по 31 березня 2023 року. Під час проведення ревізії, ДАСУ було встановлено низку порушень і недоліків, які було відображено у акті ревізії від 18.08.2023. За висновками ДАСУ, викладеним у акті планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «Нафтогаз Біоенергія» за період з 01.01.2017 по 31.03.2023 №05-21/5 від 18.087.2023, порушення допущено генеральним директором Підприємства ОСОБА_1 , яким дозволено виплату заробітної плати понад встановлений законодавством розмір що призвело до завдання втрат (збитків) фінансових (матеріальних) ресурсів Підприємству на загальну суму 510 134 грн 87 коп. Отже, враховуючи, що за висновками ДАСУ, викладеними у акті ревізії, порушення допущено відповідачем, яким дозволено виплату заробітної плати понад встановлений законодавством розмір, обов`язковість виконання вимоги ДАСУ Підприємством та відмову відповідача відшкодувати збитки в позасудовому порядку, Підприємство звернулося до суду з позовом.

Ухвалою суду від 17 листопада 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 27 січня 2026 року вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 27 січня 2026 року закрито підготовче провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду по суті.

01 грудня 2025 року до суду надійшов відзив від відповідача, в якому він проти задоволення позову заперечував, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість. Зокрема зазначив, що по результатам проведення працівниками Державної аудиторської служби України планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності Підприємства в 2023 році, Позивач необґрунтовано звинувачує Відповідача у самостійному допущенні порушень, що призвели до збитків Підприємству на загальну суму 510 134,87 грн. в той час, коли лист-вимога ДАСУ від 28.09.2023р. лише встановлює, що вказану суму було безпідставно нараховано і виплачено Підприємством. Відповідно до статуту Позивача, суб`єктом прийняття рішень щодо встановлення трудових відносин з Відповідачем є НАК Нафтогаз України. Жодні повідомлення Позивачем з приводу зменшення розміру заробітної плати і встановлення іншого розміру, ніж це визначено в Контракті №360 від 16.05.2019, у період дії Закону України від 13.04.2020 №553-ІХ Відповідачем не надавалися. Отже, будь - яких законних обмежень для нарахування і виплати Відповідачу заробітної плати у відповідності до контракту №360 від 16.05.2019 р. в період з квітня до вересня 2020 року не існувало.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та просив суд позов задовольнити.

В судовому засіданні відповідач та його представник проти позову заперечували, просили відмовити у задоволенні позову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 16 травня 2019 року згідно наказу №26-к ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків генерального директора Дочірнього підприємства «Вуглесинтезгаз України», яке відповідно до п.1.1 Статуту має нову назву - Дочірнє підприємство «Нафтогаз Біоенергія» НАК «Нафтогаз України» (далі - позивач, ДП «Нафтогаз Біоенергія») на умовах контракту, зі строком випробування три місяці.

Відповідно до п.3.2 контракту від 16.05.2019 №360 (далі - Контракт), укладеного сторонами, базова частина винагороди керівника (генерального директора) у вигляді посадового окладу встановлена в розмірі 155 000 на місячну норму робочого часу, яка нараховується пропорційно відпрацьованого часу.

Додатковими угодами строк дії Контракту продовжувався, всі інші умови Контракту залишалися без змін.

За наказом від 17 травня 2022 року № 20/к/тр ОСОБА_1 припинив виконання обов`язків генерального директора Підприємства з 18.05.2022 у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору (контракту), п.2 ст.36 КЗпП України.

У 2023 році, відповідно до пункту 8.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на 2 квартал 2023 працівниками Державної аудиторської служби України проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності ДП «Нафтогаз Біоенергія» за період з 01 січня 2017 року по 31 березня 2023 року.

За висновками ДАСУ, викладеним у акті планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «Нафтогаз Біоенергія» за період з 01.01.2017 по 31.03.2023 №05-21/5 від 18.087.2023, встановлено такі порушення законодавства, зокрема, безпідставно нараховано та виплачено заробітну плату понад встановлений законодавством розмір колишньому генеральному директору підприємства на загальну суму 510 134 грн 87 коп.

Звертаючись до суду з позовом позивач зазначив, що за висновками ДАСУ, укладеними в акті ревізії, порушення допущено генеральним директором підприємства ОСОБА_1 , яким дозволено виплату заробітної плати понад встановлений законодавством розмір, що призвело до завдання втрат (збитків) фінансових (матеріальних) ресурсів підприємству на загальну суму 510 134,87 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Вирішуючи спори про стягнення збитків, суди мають передусім з`ясовувати правові підстави покладення на винну особу майнової відповідальності. При цьому слід відрізняти обов`язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ст.623 ЦК), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов`язання, що виникає унаслідок завдання шкоди (гл.82 ЦК).

Згідно з частинами 1 та 2 ст.1166 ЦК, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану недоговірну (деліктну) шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;

- вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Верховний Суд звертає увагу на необхідність застосування категорій стандартів доказування та що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи на підставі доказів у порядку ст.89 ЦПК. Зазначений принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

При поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди на позивача покладається обов`язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 травня 2019 року згідно наказу №26-к ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків генерального директора Дочірнього підприємства «Вуглесинтезгаз України», на умовах контракту, відповідно до умов якого базова частина винагороди керівника (генерального директора) у вигляді посадового окладу встановлена в розмірі 155 000 на місячну норму робочого часу, яка нараховується пропорційно відпрацьованого часу.

Контракт був продовжений до 2022 року Додатковою угодою, без зміни умов оплати праці. Протягом всього строку дії Контракту розмір заробітної плати відповідача визначався відповідно до його умов, погоджених АТ «НАК «Нафтогаз України», як орган управління.

Водночас, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року у справі 320/44956/23, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі за позовом Дочірнього підприємства «Нафтогаз Біоенергія» НАК «Нафтогаз України» до Державної аудиторської служби України про визнання протиправною та скасування вимоги, у задоволенні позову ДП «Нафтогаз Біоенергія» НАК «Нафтогаз України», відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову Київський окружний адміністративний суд у рішенні від 20 серпня 2024 року у справі 320/44956/23 встановив, що незастосування підприємством обмеженого розміру місячної винагороди і заробітної плати керівникам, членам виконавчих органів та наглядових рад суб`єктів господарювання державного сектору економіки у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, призвело до безпідставного нарахування та виплати заробітної плати, понад встановлений законодавством розмір, генеральному директору ДП «Нафтогаз Біоенергія» ОСОБА_1., чим завдано втрат (збитків) фінансових (матеріальних) ресурсів підприємству на загальну суму 510 134,87 грн.

Порушення допущено АТ «НАК «Нафтогаз України», яким не внесено зміни до пункту 3.2 Контракту від 16.05.2019 № 360, укладеному з генеральним директором ДП «Вуглесинтезгаз України» ОСОБА_1».

Водночас, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статі 82 ЦПК України).

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі №753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17)).

Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (див. пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі №917/1345/17 (провадження №12-144гс18)).

Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення та створюються передумови для виникнення «колізії» судових рішень (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2023 року в справі №442/3663/20 (провадження № 61-6501св21)).

Як було зазначено вище, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Водночас, судом встановлено, що позивачем не доведено, що саме дії відповідача стали підставою для виникнення збитків у позивача, зважаючи в тому числі на акт ревізії від 18.08.2023 Державної аудиторської служби України, яким підтверджено, зокрема те, що незастосування підприємством обмеженого розміру місячної винагороди і заробітної плати керівникам, членам виконавчих органів та наглядових рад суб`єктів господарювання державного сектору економіки у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, призвело до безпідставного нарахування та виплати заробітної плати, понад встановлений законодавством розмір, генеральному директору ДП «Нафтогаз Біоенергія» ОСОБА_1 , чим завдано втрат (збитків) фінансових (матеріальних) ресурсів підприємству на загальну суму 510 134,87 грн.

Порушення допущено АТ «НАК «Нафтогаз України», яким не внесено зміни до пункту 3.2 Контракту від 16.05.2019 № 360, укладеному з генеральним директором ДП «Вуглесинтезгаз України» Орловський Є.В.».

З урахуванням викладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що наявність складу правопорушення позивачем не доведена, зважаючи на відсутність протиправної поведінки, причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками та вини відповідача, який діяв в межах Контракту, що не зазнавав змін щодо розміру посадового окладу протягом строку його дії.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

З урахуванням наведеного, оскільки в позові відмовлено, на підставі ст.141 ЦПК України, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.141,247,258-259,268,280-282 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Дочірнього підприємства «Нафтогаз Енергопроект» НАК «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення коштів - відмовити.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Нафтогаз Енергопроект» НАК «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу в розмірі 10 000 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: Дочірне підприємство «Нафтогаз Енергопроект» НАК «Нафтогаз України» (ЄДРПОУ 38727388, м. Київ, вул. Хмельницького, 6),

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Повне рішення складено 03.08.2026

СУДДЯ О.Р.ЛУЖЕЦЬКА