Рішення № 138702962, 01.07.2026, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/1386/26

Провадження № 2/589/2021/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді - Курбанової А.Р.,

за участю секретаря судового засідання Поронько Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Шосткинської міської ради про визнання права власності на квартиру у житлово-будівельному кооперативі,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до виконавчого комітету Шосткинської міської ради про визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 48,7 кв.м.

Позов обґрунтований доводами про те, що позивач, будучи членом житлово-будівельного кооперативу «Свемовець», повністю сплатив пайовий внесок за вказану квартиру, набувши таким чином право власності на неї. Разом з тим, через відсутність відомостей про реєстрацію самого кооперативу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, державний реєстратор відмовив у реєстрації права власності за позивачем. Позивач вважає, що така обставина не може бути підставою для позбавлення його права власності, оскільки ним повністю виконано обов`язок зі сплати пайового внеску, а державна реєстрація лише підтверджує вже набуте право. Зважаючи на викладене, позивач вимушений звернутися до суду із вказаним позовом.

В судове засідання 01.07.2026р. позивач не з`явився, надав заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Крім того, просив судовий розгляд справи проводити за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував. До матеріалів справи долучив довідку, яка підтверджує внесення ним пайового внеску на квартиру.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, повторно не з`явився, правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, про поважність причин неявки до суду не повідомляв, відзиву не подав.

З урахуванням викладеного, в судовому засіданні 01 липня 2026 року ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області у відповідності із ч. 4 ст. 223, 280, 281 ЦПК України постановлено провести заочний розгляд справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з довідки № 9 від 11 лютого 2026 року, член кооперативу ЖБК «Свемовець» ОСОБА_1 займає квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 48,7 кв.м., житловою площею 27,8 кв.м. Також вказано, що пайовий внесок сплачено повністю в сумі 7901 руб. 45 коп. Вказана довідка підписана головою кооперативу Клименком М.М. та головним бухгалтером Лучановою /а.с. 5/.

Коваленко В.В. звернувся до державного реєстратора з метою належного оформлення та державної реєстрації свого права власності на вказане житло.

Разом з тим, державним реєстратором прав на нерухоме майно виконавчого комітету Шосткинської міської ради Сумської області Бондарєвою О.В. рішенням про відмову в проведення реєстраційних дій № 83680131 від 10 березня 2026 року ОСОБА_1 було відмовлено в проведенні реєстраційних дій за його заявою від 06 березня 2026 року за реєстраційним номером 71835429 /а.с. 6/. Підставою для прийняття вказаного рішення слугувало те, що за результатами пошуків у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про ЖБК «Свемовець» не виявлено. У зв`язку з цим державний реєстратор дійшла висновку, що ЖБК «Свемовець» не зареєстрований як юридична особа, не має цивільної правоздатності (зокрема щодо видачі документів від свого імені), а подана позивачем довідка не відповідає вимогам ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і не може бути розглянута як належний правовстановлюючий документ.

В матеріалах справи наявний технічний паспорт на вищевказану квартиру, замовником якого є ОСОБА_1 , в якому рік спорудження/реконструкціїоб`єкта нерухомого майна вказаний - 1989 рік /а.с. 7-8/.

Відповідно до копії довідки КП «Шосткинське МБТІ» № 395 від 17 лютого 2026 року встановлено, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 не зареєстроване /а.с. 9/.

Як вбачається з довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості № 201-20260320-0011373384 від 20 березня 2026 року, оціночна вартість об`єкта оцінки квартири АДРЕСА_1 становить 369 437,85 грн /а.с. 10/.

Відповідно до копії довідки, виданої ТОВ «Броус-ЖЕК» 23 березня 2026 року, у квартирі АДРЕСА_1 за кооперативною формою власності з 10 серпня 1990 року зареєстрований ОСОБА_1 , зазначений в довідці як власник, та його дружина ОСОБА_2 /а.с. 11/.

З копії довідки, долученою ОСОБА_1 до матеріалів справи, вбачається, що останній є членом кооперативу ЖБК «Свемовець», проживає по АДРЕСА_2 та здійснив розрахунок за квартиру в сумі 7901 руб. 45 коп. /а.с. 20/.

Оцінюючи підстави позову, дослідивши докази у справі та застосовуючи норми права, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Судом враховується, що за відомостями довідок ЖБК «Свемовець», розрахунок за спірну квартиру позивачем здійснювався у радянських рублях, тобто у будь-якому випадку до 12.11.1992 року, коли рублі перестали бути офіційним засобом платежу в України, а сам факт вселення та реєстрації ОСОБА_1 у спірному житлі за довідкою ТОВ «Броус-ЖЕК» відбувся 10 серпня 1990 року.

В свою чергу, чинної на той час ст. 137 ЖК Української РСР, в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин, порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлювався законодавством Союзу РСР, цим Кодексом, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства Української РСР.

Відповідно до п. 19 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 р. № 186, жилий будинок (будинки) і надвірні будівлі належать житлово-будівельному кооперативу на праві кооперативної власності (крім квартир у цьому будинку, за які громадянами повністю внесено пайові внески) і не можуть бути у нього вилучені, продані або передані ним як у цілому, так і частинами (квартири, кімнати) ні організаціям, ні окремим особам, за винятком передачі, здійснюваної при ліквідації кооперативу.

Статтею 15 чинного на той час Закону України «Про власність» від 07 лютого 1991 року № 697-XII (який діяв до вбрання чинності Цивільного кодексу України в редакції 2003 року) було передбачено, що член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Відповідно до роз`яснень пункту 5-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 вересня 1987 року № 9 «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» судам слід мати на увазі, що згідно із ст. 15 Закону України «Про власність» член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд - продавати, заповідати, обмінювати, в тому числі на інше жиле приміщення у будинку державного або громадського житлового фонду чи іншого ЖБК, на жилий будинок (частину будинку), що належить громадянину на праві власності і вчиняти відносно неї інші угоди, що не заборонені законом. Виходячи з цього, особа, якій відчужена членом ЖБК квартира, має переважне право на вступ до цього кооперативу.

Аналогічний за змістом підхід викладено у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», де визначено, що при повному внесені пайових внесків за квартиру, надану члену житлово-будівельного кооперативу, у особи виникає право власності на відповідну квартиру.

Таким чином, оскільки позивач виплатив повністю пайовий внесок ще до 12.11.1992 року та остаточно розрахувався з ЖБК «Свемовець», саме з цього часу він набув право власності на спірне житло, а кооператив, у свою чергу, припинив будь-які права та повноваження щодо вказаного об`єкту нерухомого майна.

За змістом ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними, зокрема якщо на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Відтак, виникнення права власності на майно членів ЖБК не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України 2003 року та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Таким чином, сплативши повністю пайовий внесок у розмірі 7901 руб. 45 коп., що підтверджено відповідними довідками /а.с. 5, 20/, ОСОБА_1 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Водночас відсутність відомостей про реєстрацію ЖБК «Свемовець» у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань позбавляє позивача змоги оформити правовстановлюючі документи в загальному порядку.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а відповідно до ч. 1, 6 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається власністю на власний розсуд.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позов про визнання права власності є ефективним способом захисту у разі, якщо право позивача не визнається або оспорюється іншою особою (зокрема державним реєстратором), а також у разі неможливості отримання документів, що засвідчують таке право.

У даному випадку у позивача відсутні інші правовстановлюючі документи для проведення реєстраційних дій позасудовим шляхом, а тому зважаючи на факт повної сплати ним пайового внеску, виникає необхідність захисту права власності позивача на вказане житло в судовому порядку шляхом визнання цього права.

Зважаючи на те, що позивачем заявлено клопотання залишити судові витрати по справі за ним, суд залишає судові витрати за фактично понесеними.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 319, 321, 328, 384, 392 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_3 / право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 48,7 кв.м., житловою площею 27,8 кв.м.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене іншими особами до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області А.Р.Курбанова