Рішення № 138702822, 08.06.2026, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/4945/25

Провадження 2-267/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 рокуОбухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Сташків Т.Г.,

при секретарі Таценку М.Д.,

за участю представника позивача Остащенко О.М.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ГЕФЕСТ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» (далі позивач, ТОВ «ФК «Гефест»), в особі представника Остащенко Олесі Миколаївни (далі представник позивача, Остащенко О.М.), звернулося до Обухівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 (далі відповідач 1, ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (далі відповідач 2, ОСОБА_3 ), про стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат за невиконання грошового зобов`язання за рішенням Обухівського районного суду Київської області за період з 30.03.2017 року по 09.05.2020 року, а також просить стягнути пропорційно з відповідачів судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн.

На обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що 11.12.2007 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого банк надав позичальнику кредитні кошти, а позичальник зобов`язався своєчасно та в повному обсязі повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель взяв на себе солідарну відповідальність за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачами умов кредитного договору рішенням Обухівського районного суду Київської області від 02 квітня 2014 року у справі № 372/768/14-ц солідарно стягнуто з відповідачів на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 152 738 грн 48 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 141 650 грн 75 коп., а всього стягнуто 294 389 грн 23 коп., а також 471 грн 95 коп. судових витрат з кожного.

У подальшому ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 19 грудня 2019 року замінено стягувача ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» у виконавчих листах, виданих на виконання зазначеного рішення суду.

Станом на момент звернення до суду рішення Обухівського районного суду Київської області від 02 квітня 2014 року відповідачами не виконано, доказів погашення заборгованості суду не надано, а тому грошове зобов`язання залишається невиконаним.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 17.11.2025 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено у справі підготовче судове засідання.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 02.02.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

21.04.2026 року до суду від представника відповідача - адвоката Базика Олексія Павловича (далі - представник відповідача, Базик О.П.) надійшов відзив на позовну заяву, у якому він заперечує проти задоволення позову та вважає заявлені вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували обсяг прав, що перейшли до ТОВ «ФК «Гефест» від первісного кредитора ПАТ «Дельта Банк», оскільки до матеріалів справи не долучено договору відступлення права вимоги (купівлі-продажу майнових прав), що унеможливлює перевірку обсягу та змісту переданих прав відповідно до вимог статті 514 ЦК України. Крім того, представником відповідача зазначено, що позивач не надав доказів невиконання рішення Обухівського районного суду Київської області від 02 квітня 2014 року у справі № 372/768/14-ц та не підтвердив факту існування заборгованості станом на дату звернення до суду із цим позовом. Разом з тим зазначає, що ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 03 травня 2023 року ТОВ «ФК «Гефест» відмовлено у поновленні строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та у видачі дубліката виконавчого листа, у зв`язку з чим позивач фактично втратив право на примусове виконання рішення суду.

За таких обставин зобов`язання, на думку відповідача, набуло характеру натурального зобов`язання, вимога за яким не може бути захищена у примусовому порядку, а тому положення статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат застосуванню не підлягають.

Також адвокат Базик О.П. зазначає, що позивачем не подано належного та зрозумілого розрахунку заявлених до стягнення сум 3 % річних та інфляційних втрат, що позбавляє суд можливості перевірити правильність їх обчислення.

У зв`язку із викладеним представник відповідача просить суд поновити строк для подання відзиву на позовну заяву, прийняти відзив до розгляду та відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Гефест» у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Базик О.П. заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи.

Суд, вислухавши сторін, дослідивши матеріали справи і оцінивши наявні у справі письмові докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, встановив такі фактичні обставини і відповідні їм правовідносини та дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 11.12.2007 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 20 000 доларів США на строк до 11.12.2017 року та зі ставкою за користування кредитом 13,90 % річних.

11.12.2007 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 16466231, відповідно до якого остання поручилась відповідати за своєчасне та повне виконання ОСОБА_2 зобов`язання за вищевказаним договором.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 08.04.2013 року солідарно стягнуто з відповідачів на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 152 738 грн 48 коп., у тому числі прострочена заборгованість за тілом кредиту у розмірі 58 155 грн 95 коп., заборгованості за відсотками у розмірі 109 447 грн 83 коп., у тому числі прострочена заборгованість за відсотками у розмірі 31 990 грн 86 коп. Стягнуто з відповідачів судові витрати у розмірі 1 310 грн 93 коп. з кожного.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 19.12.2019 року замінено у виконавчих листах стягувача ПАТ «Дельта Банк» на правонаступника ТОВ «Гефест» відносно боржників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що підтверджує факт набуття позивачем статусу кредитора.

Крім того, постановою Київського апеляційного суду від 12.07.2023 року стягнуто з відповідачів на користь позивача за період з 10.05.2020 року по 23.02.2022 року три проценти річних 15 833,01 грн та інфляційні витрати 50 398, 55 грн.

У зв`язку з тривалим невиконанням рішення суду від 08.04.2013 року у справі, ТОВ «ФК «Гефест» звернулося до суду з позовом про стягнення фінансових санкцій за період з 30.03.2017 року по 09.05.2020 року.

На час звернення до суду з цим позовом рішення Обухівського районного суду Київської області від 08.04.2013 року залишається не виконаним, тобто має місце прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, яке триває.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено те, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 5 ст. 124, п. 9 ст. 129 Конституції України судові рішенню ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. До основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню по всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.

Положення ст. 11 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Тобто, відповідно до положень ст. 11 ЦК України, рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов`язків у випадках, встановлених актами цивільної законодавства, - за наявності прямої вказівки про це в законі.

За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує таке зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов`язання саме з набранням законне сили рішенням суду.

Зокрема, ст. 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір проценті не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК України орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому три процента річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу три процента річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів Внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за весь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14- 154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Таким чином, з ухваленням рішення суду про стягнення боргу зобов`язання відповідачів сплатити заборгованість за кредитом не припинилося та триватиме до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання у повному обсязі. Відтак, позивач має право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за весь час прострочення.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України), а тому зобов`язання відповідача зі сплати суми боргу триває, оскільки не виконано останнім.

Вказана позиція узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування трьох процентів річних та індексу інфляції входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто, це є гарантією для кредитора у вигляді настання певних негативних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним узятих за договором зобов`язань.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних та індексу інфляції не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Враховуючи те, що відповідачі не виконують свого обов`язку щодо виконання рішення суду, яким з них стягнено заборгованість за кредитним договором, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Гефест» про стягнення з відповідачів трьох процентів річних за період з 30.03.2017 року по 09.05.2020 року, у сумі 106 345 грн 13 коп. підлягають задоволенню.

Щодо вимог у частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 грн, суд зазначає наступне.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

Враховуючи вимоги ст. 137 ЦПК України, а також співмірність витрат на оплату послуг адвоката із тривалістю і складністю справи та виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, предметом позовних вимог та значенням справи для сторін, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача суму витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000 грн, що відповідатиме пропорційності, критерію реальності, виваженості, справедливості та розумності їхнього розміру.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідачів на користь позивача підлягає сплачений при поданні позову судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 79, 81, 89, 141, 258-268, 352-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ГЕФЕСТ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат, - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ГЕФЕСТ» (код ЄРДПОУ: 42350033, адреса реєстрації: 01042, м. Київ, вул. Брановицького Ігоря, 3) три проценти річних та інфляційні витрати за невиконання грошового зобов`язання за рішенням Обухівського районного суду Київської області у справі 372/768/14-ц від 02.04.2013 року за період з 30.03.2017 року по 09.05.2020 року у розмірі 106 345 (сто шість тисяч триста сорок п`ять) грн 13 коп.

Стягнути пропорційно з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ГЕФЕСТ» (код ЄРДПОУ: 42350033, адреса реєстрації: 01042, м. Київ, вул. Брановицького Ігоря, 3) судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Т.Г.Сташків