Ухвала суду № 138702544, 29.07.2026, Турківський районний суд Львівської області

Справа № 458/796/26

1-кп/458/105/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2026 м. Турка

Турківський районний суд Львівської області в складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі сторін кримінального провадження

сторона обвинувачення:

прокурор Турківського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 ,

сторона захисту:

обвинувачений ОСОБА_4 ,

захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Турка Львівської області клопотання прокурора відділу організації та процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання публічного обвинувачення у кримінальному провадженні за участю дитини та пов`язаному з домашнім насильством управління захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 від 24.07.2026 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.04.2026 № 12026140000000392 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Тишиця Кам`янка-Бузького району Львівської області громадянин України, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з середньою-спеціальною освітою, пенсіонер, особа з інвалідністю 3 групи, розлучений, який не є депутатом, раніше не судимий, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 345, ч. 1 ст. 263 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

23.07.2026 від прокурора відділу організації та процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання публічного обвинувачення у кримінальному провадженні за участю дитини та пов`язаному з домашнім насильством управління захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 на електронну адресу Турківського районного суду Львівської області в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису (без подання матеріалів в паперовій формі) надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.04.2026 № 12026140000000392 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 345, ч. 1 ст. 263 КК України.

Згідно вимог ст.ст.127,129 Конституції України правосуддя здійснюють професійні судді і судочинство провадиться суддею одноособово.

Згідно ч.1 ст.31 КПК України кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється професійним суддею одноособово. Суддя для розгляду кримінального провадження визначається у порядку, передбаченому ст.35 КПК України.

У відповідності до вимог ч.3 ст.35 КПК України визначено суддю для розгляду кримінального провадження, оскільки відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 23.07.2026 справу було передано на розгляд судді ОСОБА_1 .

Ухвалою суду 23.07.2026 року призначено підготовче судове засідання.

Підготовчі судові засідання призначалися на 27.07.2026 14:45, 29.07.2026 15:00.

29.07.2026 року від прокурора відділу організації та процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання публічного обвинувачення у кримінальному провадженні за участю дитини та пов`язаному з домашнім насильством управління захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 надійшло клопотання від 24.07.2026 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави ОСОБА_4 .

В судовому засіданні 29.07.2026 року прокурор ОСОБА_3 підтримав подане прокурором ОСОБА_6 клопотання з підстав, які наведені в клопотанні, просив таке клопотання задовольнити, звернув увагу на те, що обвинувачений обґрунтовано обвинувачується у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, вчинив тяжкий злочин, який передбачає покарання у виді позбавлення волі позбавленням волі на строк від трьох до семи років позбавлення волі, для уникнення відповідальності обвинувачений може переховуватися від органу досудового розслідування та суду.

В судовому засіданні 29.07.2026 року захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 повністю заперечив щодо вказаного клопотання, пояснив, що умислу нанесення службовій особі тілесних ушкоджень у ОСОБА_4 не було, ОСОБА_4 допомагав з будівництвом альтанки, ризики не обґрунтовуються жодним доказом, вплив на свідків неможливий, оскільки усі свідки є працівниками правоохоронних органів, вважає підозру необґрунтованою, просили застосувати нічний арешт або особисте зобов`язання.

В судовому засіданні 29.07.2026 року обвинувачений ОСОБА_4 повністю підтримав свого захисника, повідомив, що не мав умислу, просив особисте зобов`язання або нічний домашній арешт.

Перевіривши матеріали справи, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, та матеріали клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приходить до висновку про задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію» завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави. Згідно зі ст. 18, 23 вказаного Закону поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватись Конституції та законів України, професійно виконувати свої службові обов`язки, а поліція, відповідно до покладених на неї завдань, здійснює превентивну діяльність та вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку.

Відповідно до ст. 40 КПК України слідчий та уповноважені службові особи органів Національної поліції під час досудового розслідування є самостійними у і своїй процесуальній діяльності та зобов`язані діяти виключно на підставі, в І межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.

Так, 29.04.2026, приблизно о 09 год оперуповноважений УСР у Львівській області ДСР НП України старший лейтенант поліції ОСОБА_7 , перебуваючи на подвір`ї домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 за географічними координатами 48.950793, 23.072041, будучи одягненим у однострій Національної поліції України виконував свої службові обов`язки під час проведення обшуку в порядку ст. 234 КПК України, та діяв у межах наданих йому повноважень.

У цей час ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що ОСОБА_7 є працівником правоохоронного органу, який виконує службові обов`язки під час проведення слідчої (розшукової) дії, діючи умисно, всупереч вимогам ст. 68 Конституції України (обов`язок неухильно додержуватися законів України), з метою перешкоджання законній діяльності працівника поліції, а також спричинення йому тілесних ушкоджень, підійшов до останнього та, реалізуючи свій злочинний умисел обома руками штовхнув його, внаслідок чого ОСОБА_7 впав на землю та отримав тілесні ушкодження у вигляді забою колінного та голіноступневого суглобів.

Крім цього, у невстановлений у ході досудового розслідування день, час та місці ОСОБА_4 незаконно придбав бойові припаси, а саме: 30 патронів з маркуванням «270 83», корпус гранати РГД-5 з маркуванням «165- 74Т», корпус гранати «Ф-1» з маркуванням «254 47-Г», підривач типу УЗРГМ-2 із маркуванням «222 386-31-80-79 УЗРГМ-2 232П» та підривач типу УЗРГМ-2 з маркуванням «83-86 УЗРГМ-2583», без передбаченого законом дозволу.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання, носіння, зберігання та збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в порушення вимог «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992 року та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної холодної зброї, пристроїв вітчизняного виготовлення для відстрілу набоїв з гумовими, або аналогічними якостями, метальними снарядами несмертельної дії, та указаних набоїв, а також боєприпасів до зброї або вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС № 622 від 21 серпня 1998 року, ОСОБА_4 у невстановлений досудовим розслідуванням час перемістив вищевказані бойові припаси та почав їх незаконно зберігати за місцем проживання що, за адресою: координати АДРЕСА_3 , де в ході проведення санкціонованого обшуку, вони були виявлені та вилучені працівниками Національної поліції України.

29.04.2026 o 11 год 38 хв ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

30.04.2026 відповідно до вимог ст. ст. 42, 276, 277, 278 КПК України ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 345, ч. 1 ст. 263 КК України. 01.05.2026 слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова, щодо підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, з подальшим утриманням у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№ 19)», строком на 60 днів, тобто до 27.06.2026 включно. У подальшому, ухвалою слідчого судді Галицького районного суду строк тримання під вартою ОСОБА_4 продовжено до 20.08.2026 включно.

Клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вручено обвинуваченому ОСОБА_4 з дотриманням строку, передбаченого ч.2 ст.184 КПК України.

Сторони кримінального провадження в судовому засіданні висловили свою позицію стосовно клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом обшуку від 29.04.2026 проведеного за адресою: за адресою: АДРЕСА_2 (географічні координати 48.950793, 23.072041); показаннями потерпілого ОСОБА_7 від 29.04.2026; показаннями свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 від 29.04.2026;показаннями свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 від 05.05.2026; висновком експерта № 333 від 30.04.2026 судово-медичної експертизи ОСОБА_7 , згідно якої встановлено, що у ОСОБА_7 виявлено садно і синець на зовнішній поверхні лівої гомілки, які утворились від дії тупого предмета, або від контакту з таким, могли виникнути одночасно внаслідок падіння ОСОБА_7 на площину землі і відносяться до легкого ступеня тяжкості; довідками про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів № 185, № 186, № 187, № 188 від 29.04.2026; висновком експерта № СЕ-19/114-26/10782-БЛ від 08.05.2026, згідно тридцять патронів калібру 5,45x39мм до автоматів системи Калашникова і, його модифікацій АКС-74, АКС-74У, та ручних кулеметів РПК-74, які вилучені 29.04.2026 в ході проведення обшуку по АДРЕСА_2 , є бойовими боєприпасами до військової вогнепальної нарізної зброї. Патрони промислового виготовлення. Дані патрони до стрільби придатні; висновком експерта № 31/2026-мк від 29.05.2026 судово-медичної експертизи у відділенні судово-медичної криміналістики куртки ОСОБА_7 , згідно якої встановлено, що на лівій полі один наскрізний розрив, який утворився внаслідок прикладання розтягуючи-розривного зусилля, без застосування сторонніх тупих предметів. Тобто даний розрив утворився від дії рук, найімовірніше в момент зачепу пальцями руки переднього краю замка кишені в нижній частині з наступним перерозтягом тканини куртки в сторони; комплексними молекулярно-генетичними, вибухово-технічними експертизами.

Вирішуючи питання про продовження раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 суд враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В даному випадку, фактичні обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, а тому з урахуванням серйозності висунутої проти нього підозри, що свідчить про його суспільну небезпеку, як особи та тяжкість покарання, що загрожує у разі доведеності його винуватості у вчиненні даного кримінального правопорушення, дає суду достатньо підстав з певною вірогідністю стверджувати, що ОСОБА_4 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Отримані під час досудового розслідування відомості задокументовані у відповідний процесуальний спосіб передбачений КПК України таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого, в разі визнання судом останнього винуватим, йому загрожує безальтернативне покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 7 років.

Доводячи існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, сторона обвинувачення зауважує про те, що ризиком є дія, яка може вчинятись з високим ступенем ймовірності.

Ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлені під час досудового розслідування та при обранні запобіжного заходу продовжують існувати, є актуальними та не відпали. Зокрема це:

1) п. 1 - неможливість запобігання у межах кримінального провадження і ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду. Даний ризик підтверджується тим, що тяжкість інкримінованих правопорушень та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі вже само по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого ОСОБА_4 до втечі.

Водночас, відповідно по п. 36 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», Європейський суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

2) п. З - неможливість запобігання ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні шляхом їх переконання, залякування чи схиляння їх до зміни, наданих ними показань, узгодження своїх показань з показаннями вказаних осіб підтверджується насильницьким характером злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_4 .

Про неможливість запобігти такому ризику також свідчить і той факт, що з урахуванням принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів (ст. 23 КПК України) такі ще судом не допитані та надані ними під час досудового розслідування показання не можуть лягти в основу обвинувального вироку відносно нього.

3) п. 4, 5 - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Враховуючи насильницький характер та обставини кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, який немає міцних соціальних зв`язків є всі підстави вважати що він у випадку зміни на запобіжного заходу на більш м`який може вчинити інші кримінальні правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженню, в т.ч. шляхом здійснення впливу на потерпілого.

Також, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що особа обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Враховуючи наведе ризик вчинення іншого кримінального правопорушення на думку сторони обвинувачення повністю підтверджений.

Під час судового розгляду суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Відповідно до п.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "c" пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання.

Ст.17 Закону України «При виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права».

Зважаючи на практику Європейського суду, суд враховує, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, рішення ЄСПЛ від 06.04.2000 року у справі «Лабіта проти Італії». Крім цього, судом взято до уваги позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 року у справі «Москаленко проти України», в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Вирішуючи питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 суд враховує вимоги п.п. 3,4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В даному випадку, фактичні обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, а тому з урахуванням серйозності висунутої проти нього підозри, що свідчить про його суспільну небезпеку, як особи та тяжкість покарання, що загрожує у разі доведеності його винуватості у вчиненні даного кримінального правопорушення, дає суду достатньо підстав з певною вірогідністю стверджувати, що ОСОБА_4 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Заявлені під час досудового розслідування ризики, передбачені п.п. 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_4 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, не зменшилися і виправдовують обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки за вчинення інкримінованого злочину йому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 7 років, що дає достатні підстави вважати про реальність таких ризиків з боку обвинуваченого і це може спонукати обвинуваченого до втечі.

Обираючи дію такого запобіжного заходу, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованого злочину.

При розгляді питання про доцільність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування ("Бекчиєв проти Молдови" § 58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти ("Ідалов проти Росії", "Гарицьки проти Польщі", "Храїді проти Німеччини", "Ілійков проти Болгарії"), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин ("Сельчук проти Туреччини", "Мацнеттер проти Австрії").

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що він з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому правопорушення, може вдатися до відповідних дій.

У справі "Ілійков проти Болгарії" N 33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 оскільки останній обвинувачується у вчиненні злочину, який згідно вимог ст. 12 КК України є тяжким, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від 3 до 7 років.

Продовжуючи строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ("Летельє проти Франції").

Фактичні обставини кримінального провадження, питання наявності чи відсутності вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення вирішуються на іншій стадії кримінального процесу - у судовому провадженні під час розгляду справи по суті.

З огляду на наявні матеріали суддя доходить висновку, що застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід наразі достатньою мірою нівелює наявні ризики. Тобто в даному випадку тривалість та ступінь обмеження прав обвинуваченого постійно перевіряється, а також з урахуванням часу їх застосування та обставин змінюється запобіжний захід, який би міг забезпечити відповідну процесуальну поведінку підозрюваного та недопущення реалізації ним ризиків.

Так як судом встановлено наявність, наданими прокурором доказами, обставини, які свідчать про наявність всіх трьох обставин, передбачених п.п.1,2 ч.1 ст. 194 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , необхідність накладення яких встановлена з наведеного обґрунтування клопотання.

Згідно п.7 Постанови Пленуму ВССУ № 14 від 19.12.2014 року «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанцій процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» у ч. 1 ст. 197 КПК України визначено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Судам під час визначення строку закінчення дії ухвали про продовження застосування запобіжного заходу вигляді тримання під вартою слід враховувати, що в разі продовження тримання під вартою попередня ухвала втрачає свою силу. Такий підхід відповідає загальній засаді законності кримінального провадження і унеможливлює випадки визначення в ухвалі строку тримання під вартою понад 60 днів.

Продовжуючи строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави суд виходить з тих міркувань, що підозра висунута підставно і така підозра є обґрунтованою, продовжують існувати вагомі підстави, що у разі звільнення ОСОБА_4 , останній втече, втручатиметься у відправлення правосуддя, зважаючи на тяжкість правопорушення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.23,110,331,369-372,376,392 КПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу організації та процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання публічного обвинувачення у кримінальному провадженні за участю дитини та пов`язаному з домашнім насильством управління захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 від 24.07.2026 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.04.2026 № 12026140000000392 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави ОСОБА_4 строком на 60 днів задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Тишиця Кам`янка-Бузького району Львівської області громадянин України, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 345, ч. 1 ст. 263 КК України, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.

Строк дії ухвали судді про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 складає 60 днів та починається з моменту його продовження, тобто з дня постановлення ухвали та до 26.09.2026 року включно.

Строк тримання під вартою ОСОБА_4 рахувати з 29.04.2026 року 11 год 38 хв з моменту фактичного затримання.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за конвоюванням, доставкою та прибуттям обвинуваченого ОСОБА_4 на визначені судом дати покласти на прокурорів Львівської обласної прокуратури, які приймають участь в судових засіданнях та входять в склад призначеної групи прокурорів.

Контроль за виконанням ухвали судді здійснює прокурор Львівської обласної прокуратури, який приймає участь в судових засіданнях та входить в склад призначеної групи прокурорів.

Копію даної ухвали скерувати Державній установі «Львівська установа виконання покарань № 19», батальйону конвойної служби ГУ НП у Львівській області для відома та виконання етапування ОСОБА_4 до Турківського районного суду Львівської області.

Копію даної ухвали скерувати на електронну адресу Львівської обласної прокуратури, а також вручити в дозволений законом порядок обвинуваченому ОСОБА_4 , його захиснику адвокату ОСОБА_5 для відома.

Інформацію щодо справи, що розглядається учасники справи можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет веб-адреса сторінки: http://court.gov.ua; https://tk.lv.court.gov.ua/.

Ухвала, в частині продовження строку тримання під вартою, може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 року шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Порядок оскарження ухвали визначено ст.ст.309,392,395 КПК України.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили після її проголошення

Повний текст ухвали оголошено 03.08.2026 року о 17:30 год.

Суддя ОСОБА_1