Рішення № 138701788, 03.08.2026, Христинівський районний суд Черкаської області

Справа № 706/707/26

2/706/777/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 року м. Христинівка

Христинівський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді Школьної А.В.,

за участю секретаря судового засідання Самсоненко А.П.,

представника позивача Драчевської Л.М. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Христинівка Черкаської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Уманьгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Уманьгаз» звернулося до Христинівського районного суду Черкаської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за послуги з розподілу природного газу.

Позовні вимоги представник товариства мотивує тим, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 19.06.2017 № 808 (в редакції зі змінами, внесеними постановою НКПЕКП від 11.06.2019 №1024), ПрАТ «Уманьгаз» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території міста Умань, Уманського, Христинівського та Маньківського районів Черкаської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації ПрАТ «Уманьгаз».

Тобто, ПрАТ «Уманьгаз» є оператором газорозподільчої системи.

У відповідності до пункту 2 глави 1 розділу VI Кодексу газорозподільчих систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2494 (далі кодекс ГРМ), доступ споживачів, у тому числі побутових, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2498.

Договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу, що розміщений на офіційному веб сайті НКРЕКП Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензійної діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/ або документального підтвердження споживання природного газу.

Позивач стверджує, що між ПрАТ «Уманьгаз» та відповідачем укладено типовий договір розподілу природного газу шляхом контрольного зняття показів лічильника природного газу.

У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу газу на його об`єкт.

Із заявою про припинення розподілу природного газу на його об`єкт до Оператора ГРМ ОСОБА_1 не звертався, а тому між сторонами виникли договірні відносини щодо надання ПрАТ «Уманьгаз» послуг з розподілу (доставки) природного газу до будинку відповідача, а останній прийняв ці послуги.

Станом на дату подачі позовної заяви сума заборгованості відповідача за послуги з розподілу природного газу складає 4 782,24 грн. Заборгованість на дату подачі даної заяви не погашено, вирішити спір шляхом досудового врегулювання виявилось неможливим, що спонукало представника позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

Постановленою 05.05.2026 Христинівським районним судом Черкаської області ухвалою позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі із викликом сторін, надано відповідачу термін на подання відзиву до суду.

У судовому засіданні представник позивача Драчевська Л.М. позовні вимоги підтримала, просила задовольнити та пояснила, що між позивачем та відповідачем виникли договірні відносини. Договір розподілу природного газу вважається укладеним через фактичне користування відповідачем мережами, а борг виник попри відсутність реального споживання газу протягом тривалого часу. Згідно з нормами Кодексу ГРМ, навіть при нульових показниках лічильника нараховується плата за мінімальну річну замовлену потужність, оскільки газове обладнання в оселі не було офіційно опломбоване. Для споживачів, у яких газові прилади (наприклад, котел і плита) не опломбовані, зберігається право та технічна можливість користуватися газом. У такому випадку річна замовлена потужність розраховується виходячи з обсягу 314 куб. м на рік. Це означає, що щомісячний обсяг для оплати становить 26,17 куб. м (314 куб. м / 12 місяців). Плата за спожитий газ нараховується доти, доки споживач офіційно не звернеться до Оператора ГРМ із заявою про розірвання договору або про припинення споживання газу в його домоволодінні. Якщо такої заяви не було, а газові прилади не відключені в установленому порядку, послуга вважається наданою у вигляді забезпечення доступу до потужності мережі.

Також представник позивача зазначила, що при підготовці позовної заяви до суду встановлено некоректно визначений обсяг замовленої потужності для відповідача за 2020 рік - вище мінімального рівня, попри відсутність фактичного споживання газу. Товариство прийняло рішення знизити цей показник до мінімального рівня, передбаченого Кодексом ГРМ для об`єктів із комплексним споживанням (де є котел і плита, які не опломбовані). Обсяг було встановлено на рівні 314 куб. м на рік, що відповідає щомісячній потужності 26,17 куб. м. Фінансове та технічне корегування було відображено в обліку у березні 2026 року. У результаті корегування позивач зняв як надлишкову нараховану потужність, так і відповідні грошові нарахування за цей період. У фінансовому стані споживача це відображено як від`ємний показник у березні 2026 року.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом направлення за місцем реєстрації судової кореспонденції, яка була повернута оператором поштового зв`язку у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Заяв про відкладення судового засідання чи розгляд справи у відсутність відповідача до суду не надходило. Відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 не подано.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, а тому прийняте рішення про розгляд справи за відсутності відповідача.

Дослідивши надані позивачем докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а в сукупності достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з таких підстав.

За приписами ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» суб`єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.

Статтею 40 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Договір розподілу природного газу є публічним.

Пунктом 3 глави 1 розділу І Кодексу Газорозподільчих систем (далі по тексту - Кодекс ГРМ) визначено, що його дія поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем.

Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу - це правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.

Споживачі, у тому числі побутові, та суміжні суб`єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VI цього Кодексу.

Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2498 (далі - Типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.

Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.

Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Згідно з пунктом 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ).

Таких же висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01 листопада 2021 року у справі № 591/4825/20 (провадження № 61-11470св21).

Отже, актом згоди споживача про приєднання до умов договору та підтвердження його укладення можуть бути як заява-приєднання до умов договору, так і сплата рахунку Оператора ГРМ, так і факт споживання природного газу споживачем.

Відповідач ОСОБА_1 приєднався до умов договору розподілу природного газу, об`єкт споживача за адресою АДРЕСА_1 в установленому порядку підключений до ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності Оператора ГРМ, та позивач забезпечив відповідачу цілодобовий доступ до газорозподільчої мережі та можливість використання природного газу.

Із дослідженої судом довідки по особовому рахунку № НОМЕР_1 про фінансовий стан споживача слідує, що ОСОБА_1 у період із січня 2020 року по квітень 2026 року природний газ не споживав, однак газопостачання до об`єкту споживача не від`єднане, газове обладнання (плита, котел) підключені. З огляду на зазначені обставини позивач обраховував плату за надані послуги з розподілу природного газу, виходячи із мінімальної замовленої потужності 26,17 м. куб.

ОСОБА_1 кошти на оплату наданих послуг не вносив, а тому станом на квітень 2026 року у нього утворилася заборгованість у розмірі 4 782,24 грн.

ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі продажу від 30.12.2003, що підтверджується витягом Христинівського виробничого підрозділу Черкаського ООБТІ №4354355 від 05.08.2004.

Виходячи із наданої позивачем сукупності доказів, суд виснує, що відповідач є отримувачем послуги із розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , а отже на нього покладено обов`язок сплати житлово комунальних платежів.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним факт приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу і, відповідно, надання послуг з розподілу природного газу до об`єкту газопостачання.

Звернення відповідача із заявою до оператора ГРМ про припинення розподілу природного газу, відсутнє.

Отже, між сторонами виникли договірні відносини щодо надання ПрАТ «Уманьгаз» послуг з розподілу (доставки) природного газу до будинку відповідача, а останній ці послуги прийняв.

ПрАТ «Уманьгаз» надало відповідачу послугу з розподілу природного газу. В порушення умов зазначеного договору та нормативних актів відповідачем не проведена оплата за надані послуги з розподілу природного газу, внаслідок чого за період із січня 2020 року по квітень 2026 року утворилась заборгованість у розмірі 4 782,24 грн. Розрахунок заборгованості виконано відповідно до тарифів, які затверджені постановами НКРЕКП №3043 від 24.12.2019, №1181 від 24.06.2020, № 2462 від 16.12.2020, №132 від 30.01.2021 та №2770 від 22.12.2021.

Зазначений розрахунок відповідач ОСОБА_1 не оспорив, доказів на підтвердження відсутності боргу суду не надав.

Згідно з п. 5 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, у разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати газ із ГРМ та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт. Така заява в матеріалах справи відсутня.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуги з розподілу природного газу віднесено до комунальних послуг.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 7, ч. 1 ст. 9 вказаного Закону індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Про наявність обов`язку споживача оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними, неодноразово висловлювався Верховний Суд, зокрема у постановах від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17.

За таких обставин, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ПрАТ «Уманьгаз» необхідно стягнути заборгованість за послуги з розподілу природного газу у розмірі 4 782,24 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню із відповідача судовий збір у розмірі 3 328 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 258 259, 263 265, 274 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Уманьгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Уманьгаз» заборгованість за послуги з розподілу природного газу в розмірі 4782 (чотири тисячі сімсот вісімдесят дві) гривні 24 копійки.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Уманьгаз» судовий збір у розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення суду складений та проголошений 03 серпня 2026 року.

Позивач Приватне акціонерне товариство «Уманьгаз», ЄДРПОУ 03361419, місцезнаходження: вул. Дерев`янка, 19, м. Умань, Черкаська область.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Альона ШКОЛЬНА