Ухвала суду № 138700742, 03.08.2026, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 1-кп/537/48/2026

Справа № 537/6112/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2026 м. Кременчук

Крюківський районний суд м. Кременчука в складі колегії:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Кременчук в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 квітня 2024 року за №12024170000000259, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтава, який має середню освіту, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 5 ст. 27, п. 12 ч. 2 статті 115, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, -

ВСТАНОВИВ :

У провадженні Крюківського районного суду м. Кременчука перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч ст. 257, ч.5 ст. 27, п. 12 ч.2 ст. 115, ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 263КК України.

У судовому засіданні прокурором ОСОБА_5 заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, метою застосування якого є запобігання спробам останнього: 1) переховуватися від суду, розуміючи тяжкість покарання за інкриміновані злочини, змінити місце свого проживання. Так, ОСОБА_6 переховувався від правоохоронних органів під час досудового розслідування та був екстрадований на територію України компетентними органами Федеративної Республіки Німеччина; 2) незаконного впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, анкетні дані яких наразі відомі, так, інші учасники озброєної банди під керівництвом ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, довідавшись про співпрацю з правоохоронними органами ОСОБА_11 , до якого було застосовано заходи безпеки, переслідувати останнього та вчинили замах на його життя; 3) вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки останньому інкримінується вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, що свідчить про схильність останнього до вчинення кримінальних правопорушень. Крім того, стан здоров`я та вік ОСОБА_6 не перешкоджають продовженню запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Застосування відносно ОСОБА_6 більш м`яких запобіжних заходів, на думку прокурора, є недоречним, оскільки на даний час існують вищевказані ризики, визначені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти настанню вище перерахованих ризиків, визначених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього законом процесуальних обов`язків. Прокурор просив продовжити застосований раніше запобіжний захід обвинуваченому у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів без визначення застави з утриманням в ДУ «Львівська установа виконання покарань №19».

Захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, вказуючи на недоведеність ризиків, на які посилається прокурор в своєму клопотанні. Зазначив, що оскільки обвинувачений вперше притягається до кримінальної відповідальності, має постійне місця проживання та реєстрації до нього можливо застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію захисника.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд, приходить до такого.

Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

За загальними правилами статті 331 КПК України у разі спливу строку утримання обвинуваченого під вартою, суд, за наявним клопотанням, зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 17 червня 2026 року обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів, починаючи з 17 червня 2026 року по 15 серпня 2026 року включно.

На даний час розгляд кримінального провадження триває та завершити судове провадження до спливу строку дії попередньої ухвали не можливо.

Розглядаючи зазначене питання, судом враховується, що за вимогами п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ, що узгоджується з вимогами ч.5 ст.9 КПК України.

ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Суд погоджується із доводами сторони обвинувачення стосовно того, що передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України ризик втечі та переховування обвинуваченого від суду, станом на теперішній час не перестав існувати і не зменшився, з огляду на те, що ОСОБА_6 інкримінується вчинення тяжкого та особливо тяжких злочинів, зважаючи на що ризик втечі може бути розцінений обвинуваченим менш небезпечним, ніж кримінальне переслідування та процедура виконання покарання. ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, переховувався від правоохоронних органів, а саме 11 жовтня 2023 року перетнув кордон України, не маючи наміру повертатися до України, проживав за кордоном до 06 березня 2025 року, тобто до моменту затримання правохоронними органами, та був екстрадований на територію України компетентними органами Федеративної Республіки Німеччина.

З цих підстав Європейський суд з прав людини зазначив у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Також, у справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Суд вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Крім того, не перестав існувати і передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України ризик незаконного впливу обвинуваченого на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, анкетні дані яких наразі відомі, у зв`язку з чим обвинувачений може спробувати схилити їх до зміни своїх показань шляхом вмовляння, залякування, викликанням жалю до себе або будь-яким іншим способом. При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Так, відповідно до ч.4 ст.95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Крім того, не перестав існувати передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України ризик, а саме те що обвинувачений ОСОБА_6 , якому інкримінується вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд погоджується із стороною обвинувачення, що у разі застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, не можливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наведених наявності ризиків не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом, на теперішній час не встановлено. Не застосування такого запобіжного заходу, на переконання суду, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого і запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам.

При цьому, наявність місця реєстрації та постійного проживання, певних соціальних зв`язків у обвинуваченого в світлі наведених вище фактичних даних не є настільки переконливими обставинами, що могли б нівелювати встановлені судом ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України до тієї міри, яка б свідчила про можливість застосування більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою.

Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Згідно з практикою Європейського Суду, зокрема рішенням у складі Великої палати у справі «Labitav.Italy» від 06.04.2000 р., тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

При цьому продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою, не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.

Враховуючи, що розгляд кримінального провадження неможливо завершити до закінчення строку дії обраного ОСОБА_6 запобіжного заходу, суд, не роблячи передчасних висновків, щодо вини обвинуваченого, не даючи оцінки доказам та приймаючи до уваги наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, приходить до висновку про доцільність продовження строку дії обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, суд вважає, що клопотання сторони обвинувачення підлягає до задоволення.

Відповідно до положень ч.4 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому розмір застави не визначається.

Керуючись ст.ст. 177, 183, ч.3 ст.331 КПК України, суд

УХВАЛИВ :

Клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Полтавської обласної прокуратури про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, починаючи з 03 серпня 2026 року по 01 жовтня 2026 року включно.

ОСОБА_6 тримати під вартою в Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№19)».

Копію ухвали вручити обвинуваченому та прокурору, направити до Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19)».

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а особою яка тримається під вартою з моменту отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали складений та оголошений 03 серпня 2026 року о 16 год. 30 хв.

Головуючий суддя : ОСОБА_1

Судді : ОСОБА_2

ОСОБА_3