Рішення № 138700573, 24.07.2026, Карлівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 531/2681/25

номер провадження 2/531/198/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року Карлівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - Фисун Л.С.

за участю секретаря судового засідання Нагорної О.С.

представника позивача- Пилипчука С.В.

представника відповідача- ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Карлівка цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

стислий виклад позиції позивача.

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Коллект центр», через свого представника, звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування позову зазначив, що 08.10.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено кредитний договір № 4913412 на суму 4000,00 грн, проценти нараховуються за ставкою 3,00 відсотки від фактичного залишку кредиту. Станом на день звернення до суду заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються. Розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 27360,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту -4000,00 грн; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги- 22200,00 грн, заборгованість за комісіями 1160,00 грн. 13.02.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу, за умовами якого було відступлено право вимоги до боржників, в тому числі і до відповідача. 10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено договір факторингу, за умовами якого було відступлено право вимоги до боржників, в тому числі і до відповідача. У зв`язку з цим, позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 4913412 від 08.10.2021 в сумі 27360,00 грн, судового збору в сумі 2422,40 гривень та 13000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Позиції учасників судового провадження.

У судовому засіданні представник позивача Пилипчук С.В. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, зазначив, що договір між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено в електронній формі та підписаний відповідачем електронним цифровим підписом у формі одноразового ідентифікатора, товариство свої зобов`язання виконало та кошти надало, що підтверджується доданими доказами, відповідач свої зобов`язання за договором не виконує, у зв`язку з цим утворилась заборгованість.ТОВ «Фінансова компанія «Коллект центр» отримало право вимоги за кредитним договором № 4913412 на підставі договору факторингу.

Представник відповідача ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог просила відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що квитанція про перерахування коштів відповідачу не містить всіх необхідних реквізитів, зокрема відсутня дата валютування, тобто факт передачі коштів позивачем не доведено. Відповідач заперечує факт укладення договору, та заперечує, що кошти, які поступили йому на картку є кошти від ТОВ «Мілоан». Матеріали справи містять лише візуальне передання документів за договором факторингу, які не є електронним документом та виникають сумніви у їх цілісності. Крім того, перерахування коштів здійснювалось через ТОВ ФК «ЕЛАЄНС», яке не мало права на здійснення безготівкових переказів, оскільки відсутнє в реєстрі, як товариство, що надає фінансові послуги.

Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 10.11.2025 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (т. 1 а.с.94).

Ухвалою суду від 09.12.2025 розгляд справи відкладено для повторного виклику відповідача в судове засідання (т. 1 а.с.142).

Ухвалою суду від 27.01.2026 розгляд справи відкладено для витребування доказів. (т. 1 а.с.113).

Ухвалою суду від 27.02.2026 розгляд справи відкладено за клопотанням представника відповідача (т. 1 а.с.229).

Ухвалою суду від 08.04.2026 розгляд справи відкладено за клопотанням представника позивача (т. 2 а.с.29).

Ухвалою суду від 04.05.2026 розгляд справи відкладено для витребування доказів. (т. 2 а.с.58).

Ухвалою суду від 29.06.2026 розгляд справи відкладено за клопотанням представника відповідача (т. 2 а.с.109).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

08.10.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено кредитний договір про споживчий кредит №4913412 на суму 4000,00 грн. Згідно п.1.3. Договору кредит надається строком на 15 днів з 08.10.2021. Згідно п.1.5.1.Договору комісія за надання кредиту: 1160.00 грн., яка нараховується за ставкою 29.00 відсотків від суми кредиту одноразово. Згідно п.п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 1800.00 грн., які нараховуються за ставкою 3.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору.

Згідно п.п. 2.3.1. Договору продовження вказаного в п.1.3 Договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах, наступним чином:

2.3.1.1. Пролонгація на пільгових умовах:

Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua за посиланням https://miloan.ua/s/documents і є невід`ємною частиною Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

2.3.1.2. Пролонгація на стандартних (базових) умовах:

Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).Договір укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором) (а.с. 27-31).

Відповідно до Додатку № 1 та Додатку № 2 до Договору сторони погодили графік платежів за договором та паспорт споживчого кредиту.

Анкета-заява на кредит № 4913412 складена на сайті miloan.ua, крім іншого містить хронологію вчинення усіх дій щодо укладення кредитного договору у формі електронного правочину.

Довідкою про ідентифікацію підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з яким укладений договір №4913412 від 08.10.2021, ідентифікований ТОВ «Мілоан». Договір зі сторони клієнта було підписано електронним підписом, створеним шляхом використання клієнтом одноразового ідентифікатора R36657, який сформовано на стороні товариства автоматично та направлено клієнту 08.10.2021, на номер телефону НОМЕР_1 (а.с. 72).

Згідно квитанції від 08.10.2021 року підтверджено перерахування коштів від ТОВ «Мілона» в сумі 4000,00 грн, власнику платіжної карти НОМЕР_2 згідно кредитного договору №4913412 від 08.10.2021, ОСОБА_1 (а.с. 73).

Згідно повідомлення АТ «Сенс банк» від 15.05.2026 ОСОБА_1 є клієнтом банку. На його ім`я відкрито картку, маска якої НОМЕР_2 , фінансовий номер телефону НОМЕР_1 . 08.10.2021 на картку відбулось зарахування переказу в сумі 4000,00 грн (а.с. 67-68).

Відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення загальна сума заборгованості відповідача перед ТОВ «Мілоан» за вказаним кредитним договором складала 18960,00 грн, із яких: 4000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 13800.00 грн заборгованість по процентам, 1160.00 грн заборгованість за комісією.

13.01.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу№ 13-01/2022-79, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі, за договором про споживчий кредит №4913412, що був укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем.

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу 13-01/2022-79 від 13.01.2022 року ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача , за договором про споживчий кредит №4913412, у загальному у розмірі 18960,00 грн із них: 4000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 13800.00 грн заборгованість по процентам, 1160.00 грн заборгованість за комісією.

10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено Договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, предметом якого є відступлення права вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними у відповідних реєстрах, зокрема, і до ОСОБА_1 за кредитним договором №4913412.

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр» підписано акт прийому-передачі Реєстру Боржників за договором № 10-01/2023 та акт зарахування зустрічних однорідних вимог

Відповідно до Реєстру боржників до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 до ТОВ «Коллект центр» перейшло право вимоги за договором про споживчий кредит №4913412 боржник ОСОБА_1 у загальному у розмірі 27360,00 грн із них: сума заборгованості за тілом кредиту 4000,00 грн, сума заборгованості за нарахованими процентами 22200,00 грн, заборгованість за комісією 1160.00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 , зробленого ТОВ «Коллект центр» на станом на 15.10.2025 року має борг по кредитному договору №4913412 перед ТОВ «Коллект Центр» в сумі 27360,00 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 4000,00 грн, заборгованості за процентами 22200,00 грн, заборгованість за комісією 1160.00 грн.

Норми права які застосував суд та підстави їх застосування.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частина третя статті 207 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Частиною 1 ст. 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», передбачають, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Так, відповідно до п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

При укладенні спірного кредитного договору № 4913412 від 08.10.2021 відповідачем здійснені дії, які чітко свідчать про його свідомий вибір щодо укладення договору. Без здійснення входу на сайт ТОВ «Мілоан», без його ідентифікації, без підписання кредитного договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, укладення договору було б неможливе. Відповідач повідомив власні персональні дані, в тому числі реєстраційний номер облікової карти платника податків, адресу проживання, місце роботи, номер мобільного телефону. При цьому, жодними доказами не спростовано, що на номер мобільного телефону НОМЕР_1 не було отримано одноразового електронного ідентифікатора та з вказаного номера не підтверджено укладання договору.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Верховний Суд у постанові від 14.06.2022 у справі №757/40395/20 підтвердив, що укладення кредитного договору через особистий кабінет із підтвердженням за допомогою смс-коду відповідає вимогам письмової форми правочину.

Ураховуючи викладені обставини, суд доходить висновку, що спірний кредитний договір укладено між сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, який надісланий первісним кредитором на номер телефону відповідача, що і є його безпосереднім підписом, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений між сторонами.

Таким чином, факт укладення кредитного договору є доведеним.

Згідно повідомлення АТ «Сенс банк» від 15.05.2026 ОСОБА_1 є клієнтом банку та на його ім`я відкрито картку, маска якої НОМЕР_2 , фінансовий номер телефону НОМЕР_1 . 08.10.2021 на картку відбулось зарахування переказу в сумі 4000,00 грн.

На підтвердження надання кредитних коштів, позивач надав квитанцію від 08.10.2021 про здійснення переказу грошових коштів в сумі 4000,00 грн за кредитним договором № 4913412 від 08.10.2021 на платіжну картку НОМЕР_3 через учасника платіжної системи ТОВ ФК «ЕЛАЄНС» .

Щодо тверджень представника відповідача про перерахування коштів установою ТОВ ФК «ЕЛАЄНС», яка не мала ліцензії, суд вважає, що вказані твердження не доведеними, оскільки наданий витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зроблений станом на 29.05.2026, та не свідчить, що товариство станом на 08.10.2021 не мало ліцензії .

Окрім того, відповідачем не спростовано, що на його банківську картку 08.10.2021 кошти були зараховані від іншого кредитодавця.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, а також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони пов`язані з тими обставинами, які підтверджують факт укладення кредитного доказу та факт перерахування коштів на банківську картку відповідача та факт відступлення права вимоги від первісного кредитора до позивача.

Щодо суми нарахованої заборгованості за процентами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Аналізуючи досліджені по справі письмові докази та заявлену позивачем суму кредитної заборгованості, суд дійшов висновку про те, що строк користування за наданим кредитом становив 15 днів.

Оскільки договір про споживчий кредит містив положення про пролонгацію на пільгових та стандартних умовах, з 22.10.2021 року відбулась пролонгація договору відповідно до п. 2.3.1.2 Договору на стандартних умовах в сукупності на 60 днів.

У вказаний період первісний кредитор здійснював нарахування відсотків згідно з умовами договору.

Згідно з частиною 1 статті 1048 та частиною 1 статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Відповідно до статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 1048 та частиною 1 статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Таким чином, позикодавець відповідно до статті 1048 ЦК України має право на стягнення заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, враховуючи здійснену пролонгацію.

ТОВ «Вердикт Капітал», набувши статус нового кредитора за договором №4913412, отримало право вимоги до відповідача відносно заборгованості за вказаним кредитним договором у загальному у розмірі 18960,00 грн, із яких: 4000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 13800.00 грн заборгованість по процентам, 1160.00 грн заборгованість за комісією.

З наданого розрахунку заборгованості ТОВ «Вердикт Капітал» вбачається, що цей новий кредитор самостійно нарахував відсотки за кредитним договором, у зв`язку з чим заборгованість за кредитом склала 27360,00 грн із них: сума заборгованості за тілом кредиту 4000,00 грн, сума заборгованості за нарахованими процентами 22200,00 грн, заборгованість за комісією 1160.00 грн Поряд із цим відомостей про нарахування 3% річних за користування грошовими коштами відповідно до статті 625 ЦК України та інфляційних збитків згідно зі статтею 625 ЦК України такий розрахунок не містить.

Як вказав Верховний Суд у постанові Великої Палати від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 поняття «користування кредитом» є окремим випадком «користування чужими коштами». Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно). При цьому термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях: перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

У згаданій постанові від 05.04.2023 Велика Палата Верховного Суду зокрема вказала: «…Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу. Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом…80. Отже, «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору…».

Щодо нарахування процентів на підставі статті 1048 ЦК України Велика Палата Верховного Суду наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом», тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України. Разом з цим, як вказано у постанові, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, а позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Отже, позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України. Велика Палата прийшла до висновку, що надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця. Отже, Велика Палата виснувала, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. У разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

З позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду про стягнення основного боргу та процентів за договором, нарахованих саме у порядку статті 1048 ЦК України та частини першої статті 1054 ЦК України.

Як вбачається зі змісту договору про споживчий кредит, відповідач просив надати кредит в сумі 4000 грн 00 коп. строком на 15 днів до 23.10.2021, після чого відбулась пролонгація договору відповідно до п. 2.3.1.2 Договору. З урахуванням положень про пролонгацію на стандартних умовах, суд встановив, що відповідний кредитний договір діяв до 22.12.2021 року, отже граничних строк нарахування відсотків за умовами цього договору - 22.12.2021 року.

Інформацію про те, що в подальшому відбувалась пролонгація договору, матеріали справи не містять. Можливість здійснювати пролонгацію на строк, більший ніж це вказано в договорі, умовами договору не передбачено.

Таким чином, враховуючи викладені вище правові висновки Великої Палати Верховного Суду стосовно правильного застосування положень статей 625, 1048 ЦК України, первинний кредитор вправі був нараховувати договірні відсотки лише у період дії строку користування кредитом, що він і зробив. В подальшому наступний кредитор (ТОВ «Вердикт Капітал») не вправі був нараховувати договірні відсотки, а надалі відносини між сторонами трансформуються з договірних в охоронні, де застосовуються положення статті 625 ЦК України. Вимоги у порядку статті 625 ЦПК України позивачем заявлено не було.

Як вбачається із відомостей про щоденні нарахування та погашення загальна сума заборгованості відповідача перед ТОВ «Мілоан» за вказаним кредитним договором складала 18960.00 грн, з яких 4000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 13800.00 грн заборгованість по процентам, 1160.00 грн заборгованість за комісією.

Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором відсотки, тому заявлена ТОВ «Коллект Центр» вимога в частині стягнення з відповідача заборгованості по відсотках за користування кредитом у розмірі 22200,00 грн. (що нараховані ТОВ «Вердикт Капітал») є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Отже, за договором про споживчий кредит №4913412 має бути стягнута з відповідача заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) в сумі 4000,00 грн та заборгованості за процентами в сумі 13800.00 грн.

Щодо стягнення з відповідача комісії, суд зазначає наступне.

Згідно абз. 4 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Пунктом 1.5.1 договору про споживчий кредит №4913412 встановлена комісія пов`язана з наданням кредиту.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду по справі №204/224/21 у постанові від 06 листопада 2023 року, дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Верховний Суд у вказаній постанові зокрема зазначив, що у кредитному договорі не лише потрібно зазначити перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, а й надати докази їх понесення.

Приймаючи до уваги те, що у кредитному договорі ТОВ «Мілоан» не зазначило та не надало доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця пов`язані з наданням кредиту, а тому суд дійшов висновку, що положення .5.1 договору про споживчий кредит №4913412, в частині комісії за надання кредиту є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За таких обставин, первинним кредитором без належних нате правових підстав нарахована комісія за надання кредиту в розмірі 1160,00 грн, а відтак, позовні вимоги ТОВ «Коллект центр» про стягнення заборгованості за комісією є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, з урахуванням порушення позичальником умов кредитного договору щодо своєчасного погашення заборгованості за договору про споживчий кредит №4913412, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 4000,00 гривень -прострочений платіж по тілу кредиту; 13800.00 гривень- прострочений платіж по процентах, а всього 17800,00 гривень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Щодо вимог представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13000 грн, суд приходить до наступного.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат за надання правничої допомоги, позивачем надано копії документів, відповідно до яких ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» понесло судові витрати на правничу допомогу в сумі 13000,00 грн, а саме: договір про надання правової (правничої) допомоги, заявка на надання правничої допомоги; витяг з акту надання юридичної допомоги на суму 13000 грн.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Ураховуючи критерії реальності адвокатських витрат, а також критерії розумності їхнього розміру та обставини цієї справи, складність та категорію справи, заперечення з відповідача щодо розміру витрат, суд уважає розмір витрат позивача у розмірі 4000,00 грн співмірними і розумними витратами позивача на професійну правничу допомогу у цій справі.

Питання щодо судового збору суд вирішує відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України пропорційно до задоволених вимог.

Оскільки вимоги позивача задоволено частково, то з відповідача підлягає стягненню сума сплаченого позивачем судового збору у розмірі 1575,98 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 133, 140, 141, 247, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за договором №4913412 в розмірі 17800,00 гривень (сімнадцять тисяч вісімсот гривень 00 коп),судовий збір у розмірі 1575,98 гривень (одна тисяча п`ятсот сімдесят п`ять гривень 98 копійок) та витрати на правову допомогу у розмірі 4000,00 гривень (чотири тисячі гривень 00 копійок).

В іншій частині заявлениз вимог- відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358цього Кодексу.

Учасники справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 29.07.2026.

Суддя Л.С.Фисун