Рішення № 138700037, 29.07.2026, Вишгородський районний суд Київської області

"29" липня 2026 р. Справа № 363/5678/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

29 липня 2026 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

Головуючого судді Рукас О.В.,

за участю секретаря судових засідань Левковець О.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СІТІ ФІНАНС' (адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37/41, ЄДРПОУ 39508708) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СІТІ ФІНАНС' до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У обґрунтування поданого позову ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» зазначає, що 27.01.2016 між АТ «Райфайзен банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 010/0263/82/0313148, відповідно до умов якого Кредитодавець відкрив картковий рахунок клієнту та встановив поточний ліміт, розмір якого на дату початку кредитування становив 17 600,00 грн, з максимальним лімітом в межах якого встановлюється поточний ліміт, який відповідно до умов Кредитного договору становить 200 000,00 грн.

Процентна ставка за користування кредитом складає 45% річних.

Факт надання Банком Позичальнику кредитних коштів відповідно до умов Кредитного договору № 010/0263/82/0313148 від 27.01.2016 року підтверджується копією виписки по рахунку.

АТ «Райфайзен банк Аваль» виконав свої зобов`язання перед ОСОБА_1 за кредитним договором, надавши останньому кредит у сумі та на умовах передбачених Кредитним договором.

Проте, в супереч умовам Кредитного договору, ОСОБА_1 припинив виконувати взяті на себе договірні зобов`язання, припинив здійснювати шо місячні погашення кредитної заборгованості, сплачувати проценти за користування кредитом.

20 лютого 2024 року між АТ «Райфайзен Банк Аваль та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» було укладено Договір про відступлення права вимоги №114/2-67-F, у відповідності до умов якого АТ «Райфайзен Банк Аваль передає (відступає) за плату а ТОВ ФК «Сіті Фінанс» приймає належні первісному кредитору Права Вимоги до боржників, вказаними у реєстрі Боржників.

Відповідно до реєстру Боржників до Договору про відступлення права вимоги №114/2-67- F від 20.02.2024 ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» набуло право грошової вимоги за рядом кредитних договорів, в т.ч. і за Кредитним договором № 010/0263/82/0313148 від 27.01.2016 року, укладеним між ОСОБА_2 та АТ «Райфайзен Банк Аваль», сума заборгованості за яким становить 114 719,08 грн, з яких 98 000,00 грн - сума заборгованості за дозволеним овердрафтом, 16 719,08 грн - сума заборгованості за недозволеним овердрафтом.

Загальна сума заборгованості за кредитним договором на дату відступлення 20.02.2024 у ОСОБА_2 складає 114 719,08 грн, з яких 98 000,00 грн - сума заборгованості за дозволеним овердрафтом, 16 719,08 грн - сума заборгованості за недозволеним овердрафтом.

Вказану суму заборгованості позивач просить стягнути на його користь із відповідача разом із понесеними судовими витратами та сплаченим судовим збором за подання позовної заяви до суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі було визначено суддю Рукас О.В.

Ухвалою суду від 17.10.2025 року провадження у справі відкрито у порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання, встановлено строк для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав, зокрема, на подачу заяв по суті справи.

У судові засідання представник позивача не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання. Позовна заява містить клопотання позивача, щодо проведення судового розгляду за відсутності сторони позивача, а також надано згоду на ухвалення заочного рішення суду. На момент ухвалення судового рішення від сторони позивача будь-яких інших заяв, клопотань не надходило.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, шляхом направлення повістки на зареєстровану адресу проживання, шляхом направлення SMS-повідомлення про виклик до суду на його номер мобільного телефону вказаний у матеріалах позовної заяви. Як вбачається з наявних у матеріалах справи зворотних поштових повідомлень, поштові відправлення, що направлялися судом відповідачу за зареєстрованою адресою проживання були повернуті у зв`язку з відсутністю адресата та закінченням терміну зберігання.

Суд звертає увагу, що положення чинного процесуального законодавства не передбачають обов`язку суду, в якого відсутні відомості щодо місця проживання чи перебування учасника справи, крім як відомостей про офіційно зареєстроване місце проживання/перебування, повторно направляти судові повістки про виклик до суду. Повернення поштового відправлення з відміткою про закінчення строку зберігання, яке відправлялася за офіційно зареєстрованою адресою проживання відповідача, що є єдиними відомостями про його проживання, які перебувають у володінні суду, є належним виконанням суду свого процесуального обов`язку щодо повідомлення особи про дату, час і місце судового засідання, а відповідно вважається належним чином повідомленням особи про проведення судового розгляду.

У Постанові КЦС ВС від 23.01.2023 року у справі № 496/4633/18 зроблено висновок, що листи, що повернулися з відміткою/довідкою поштового відділення про причину повернення «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими, якщо їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань або на адресу місця реєстрації фізичної особи чи адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з`явилися, зважаючи на наявність клопотання сторони позивача про проведення судового розгляду за відсутності представника позивача, зважаючи на відсутність клопотань про відкладення судового розгляду, суд вважає за можливе проводити судове засідання за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Судом встановлено, що позивачем було висловлено згоду на проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, засвідчено обізнаність щодо наслідків ухвалення заочного рішення суду.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надав, а позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, то суд відповідно до ст. 280, 281 ЦПК України вважає за необхідне провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів з наступним ухваленням заочного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У Постанові КЦС ВС від 16.12.2020 року у справі № 561/77/19 зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У Постанові КЦС ВС від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19 зроблено висновок, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Судом встановлено, що 27.01.2016 року між АТ «Райфайзен банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 010/0263/82/0313148.

Відповідно до п. п. 1.2., 1.3, 1.4 умов Договору № 010/0263/82/0313148 від 27.01.2016 року розмір поточного ліміту на дату початку кредитування становить 17 600,00 грн. Строк кредитування 48 місяців. Максимальний ліміт кредиту за договором складає 200 000 грн.

Згідно п. 1. 6 умов Договору № 010/0263/82/0313148 від 27.01.2016 року, на період з 27.01.2016 року по 27.03.2016 року розмір процентної ставки за користування недозволеним овердрафтом складає 25% річних. З 28.03.2016 року процентна ставка за користування недозволеним овердрафтом складає 45% річних, без укладання додаткової угоди по Договору.

Положенням п. 1.7 Договору № 010/0263/82/0313148 від 27.01.2016 року визначено, що на ім`я ОСОБА_2 відкривається рахунок № НОМЕР_2 до якого встановлюється ліміт кредиту.

Відповідач ОСОБА_1 підписав Договір № 010-RO-82-266134719 від 07.04.2024 власноручно.

Відтак, судом встановлено, що сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору шляхом його підписання.

Разом з тим, відповідач свої зобов`язання за Договором № 010/0263/82/0313148 від 27.01.2016 року не виконав, внаслідок чого у ОСОБА_1 за вказаним Договором утворилась заборгованість, яка згідно із розрахунком заборгованості, складеним первісним кредитором, складає 114 719,08 грн, з яких 98 000,00 грн - сума заборгованості за дозволеним овердрафтом, 16 719,08 грн - сума заборгованості за недозволеним овердрафтом.

Судом встановлено, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено належними та допустимими доказами те, що 21.01.2016 між АТ «Райфайзен банк Аваль» та ОСОБА_2 було укладено заяву про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» № 010/0263/82/0313148, відповідно до умов якої Кредитодавець відкрив картковий рахунок клієнту та встановив поточний ліміт, розмір якого на дату початку кредитування становив 17 600,00 грн, з максимальним лімітом в межах якого встановлюється поточний ліміт, який відповідно до умов Кредитного договору становить 200 000,00 грн.

Станом на час звернення позивача до суду, як вбачається із складених первісним кредитором та позивачем розрахунків, залишок заборгованості за кредитним договором № 010/0263/82/0313148 становить 114 719,08 грн, з яких 98 000,00 грн - сума заборгованості за дозволеним овердрафтом, 16 719,08 грн - сума заборгованості за недозволеним овердрафтом.

Відомостей про погашення ОСОБА_2 утвореної за кредитним договором № 010/0263/82/0313148 заборгованості матеріали справи не містять.

Зазначене у повній мірі підтверджується розрахунком заборгованості за договором № 010/0263/82/0313148 від 27.01.2016.

Судом встановлено, що у подальшому право вимоги за вказаним договором було передано позивачу ТОВ «ФК «Сіті Фінанс».

20 лютого 2024 року між АТ «Райфайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» було укладено Договір про відступлення права вимоги № 114/2-67-F, у відповідності до умов якого АТ «Райфайзен Банк Аваль передає (відступає) за плату а ТОВ ФК «Сіті Фінанс» приймає належні Первісному кредитору Права Вимоги до боржників, вказаними у реєстрі Боржників.

Відповідно до реєстру Боржників до Договору про відступлення права вимоги № 114/2-67- F від 20.02.2024 ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» набуло право грошової вимоги за Кредитним договором № 010/0263/82/0313148 від 27.01.2016 укладеним між позичальником та АТ «Райфайзен Банк Аваль», сума заборгованості за яким становить 114 719,08 грн, з яких 98 000,00 грн - сума заборгованості за дозволеним овердрафтом, 16 719,08 грн - сума заборгованості за недозволеним овердрафтом.

Відтак, у ході передачі прав вимоги за договором факторингу, право вимоги за кредитним договором № 010/0263/82/0313148 від 27.01.2016 року перейшло до позивача, що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до відповідача в розмірі 114 719,08 грн.

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» та відповідачем ОСОБА_2 є відносини, які пов`язані із укладанням кредитного договору, отриманням на його виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договором, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини).

Вказана позиція прослідковується у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.12.2020 по справі № 278/2177/15-ц, а саме вказується на те, що наданий банком розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом в розумінні ст. 77, 78 ЦПК України.

Отже, розрахунки заборгованості є актуальними, а також належними доказами, що підтверджують наявність заборгованості у ОСОБА_2 перед ТОВ «ФК «Сіті Фінанс».

Відтак, вирішуючи спір між сторонами щодо неналежного виконання умов Договору № 010/0263/82/0313148 від 27.01.2016 та обґрунтованості позовних вимог про стягнення заборгованості за ним з ОСОБА_2 на користь ТОВ ФК «Сіті Фінанс», суд надав об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент звернення до суду, а також визначив чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача, та дійшов висновку про доведеність позивачем належними та допустимими доказами неналежного виконання умов договору з боку відповідача, та, як наслідок, наявність порушеного права, що є підставою для прийняття судового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, судом встановлено факт порушення ОСОБА_2 свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором.

Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок це процесуальний обов`язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 року у справі № 219/7527/16-ц).

Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 року у справі № 234/3840/15-ц).

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов?язань, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відтак, на підставі вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів приходить до висновку, що позивачем доведено укладення кредитного договору № 010/0263/82/0313148 від 27.01.2016 року з ОСОБА_1 , факт виконання кредитором свого зобов`язань з надання кредитних коштів, факт порушення ОСОБА_1 своїх зобов`язань з повернення кредитних коштів та сплати процентів, комісії, факт отримання права вимоги до ОСОБА_1 у загальному розмірі 114 719,08 грн, з яких 98 000,00 грн - сума заборгованості за дозволеним овердрафтом, 16 719,08 грн - сума заборгованості за недозволеним овердрафтом.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З позовної заяви вбачається, що судові витрата позивача по справі складаються з: витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви (3 028 грн. 00 коп.).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, то понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору, зважаючи на розмір задоволених вимог відносно розміру заявлених вимог, підлягають стягненню з ОСОБА_1 у розмірі 3 028,00 грн.

У позовній заяві представником позивача заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у цій справі у розмірі 1 400 грн.

За результатами дослідження поданої заяви судом встановлено, що 14.06.2023 року між ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» в особі директора ОСОБА_3 та адвокатом Титаренком Владиславом Володимировичем було укладено Договір № 14/06/2023 про надання правничої допомоги.

09.06.2025 року між ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» в особі директора ОСОБА_3 та адвокатом Титаренком Владиславом Володимировичем було укладено додаткову угоду до Договору № 14/06/2023 про надання правничої допомоги.

19.06.2025 року між ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» в особі директора Яковця Ю.М. та адвокатом Титаренком Владиславом Володимировичем підписано Акт прийому-передачі наданих послуг до Договору № 14/06/2023 про надання правничої допомоги, адвокат передав, а клієнт (замовник) прийняв юридичні послуги, що були надані за договором про надання правової допомоги у справі щодо кредитного договору № 010/0263/82/0313148 від 27.01.2016 року, загальна вартість робіт 1400 грн.

Відповідно до положень частини 3 ст.141 ЦПК України: при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд враховує критерії, які застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Велика Палата Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі №910/12876/19.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2021 № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 17.01.2024 у cправі №910/2158/23.

Дослідивши подані докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що заявлені до відшкодування витрати є документально підтвердженими, фактично понесеними, пов`язаними з розглядом цієї справи та відповідають критеріям розумності, співмірності й необхідності з огляду на характер спору, обсяг наданих адвокатом послуг, складність справи та час, витрачений на надання правничої допомоги.

Враховуючи наведене, суд вважає вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 400 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ст.ст. 11, 526, 610, 612, 626, 1046-1056-1, 1077, 1079 ЦК України, ст. 12, 81, 133, 141, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СІТІ ФІНАНС' (адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37/41, ЄДРПОУ 39508708) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СІТІ ФІНАНС' (адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37/41, ЄДРПОУ 39508708) суму заборгованості за договором № 010/0263/82/0313148 про надання кредиту від 27.01.2016 року у загальному розмірі 114 719 (сто чотирнадцять тисяч сімсот дев`ятнадцять) гривень 08 (вісім) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СІТІ ФІНАНС' (адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37/41, ЄДРПОУ 39508708) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 1 400 (одна тисяча чотириста) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення складено 03 серпня 2026 року.

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СІТІ ФІНАНС' (адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37/41, ЄДРПОУ 39508708)

Відповідач:

ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Головуючий суддя О.В. Рукас