Рішення № 138698648, 03.08.2026, Романівський районний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

290/562/26

2/290/680/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 серпня 2026 рокуселище Романів

Романівський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Шакалова А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" ЄДРПОУ: 37616221, вул. Іллінська, 8, м. Київ до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

1.Рух справи.

1.1. Представник позивача звернувся з позовною заявою до суду 01 червня 2026 року.

1.2. Ухвалою Романівського районного суду від 03 червня 2026 року відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

1.3. Сторонам направлялась ухвала про відкриття провадження засобами поштового зв`язку. Відповідач повідомлений належним чином в порядку ч. 10 ст. 187 ЦПК України.

1.4. З урахуванням викладеного, відсутності клопотань сторін про призначення розгляду справи в судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

2. Обґрунтування позовних вимог.

2.1. У червні 2026 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №1298892 від 16.11.2023 в розмірі 44369,90 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту в розмірі 5799,99 грн, суми прострочених платежів по процентах в розмірі 38569,91 грн. та судові витрати. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16.11.2023 року між первісним кредитором ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 був укладений договір №1298892 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, який визначений ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». 15.07.2025 між «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» - нині ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу №01.02-23/25, відповідно до якого ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права вимоги до відповідача.

2.2. ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, надало позичальнику грошові кошти в розмірі 5800 грн шляхом перерахування на банківську картку відповідача. Натомість, відповідач, отримавши кредитні кошти, умови кредитного договору в повному обсязі не виконує, у зв`язку із чим станом на дату складання позовної заяви утворилась заборгованість за кредитним договором в сумі 44369,90 грн, яку позивач просить стягнути на свою користь.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

1.Обставини справи, встановлені судом.

1.1. Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності та кожен окремо, дійшов наступного висновку.

1.2. Судом встановлено, що 16.11.2023 року між первісним кредитором ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 був укладений договір №1298892 про надання кредиту, відповідно до п. 1.2 якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти у розмірі 5800 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

1.3. За умовами договору строк, на який надано кредит, становить 360 днів.

1.4. Процентна ставка за кредитом2,50 % в день та застосовується з другого дня користування кредитом.

1.5. Договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором Х537.

1.6.Згідно з доданим позивачем до позовної заяви розрахунком, розмір заборгованості відповідача за наданим кредитом станом на дату складання позовної заяви утворилась заборгованість за кредитним договором в сумі 44369,90 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту в розмірі 5799,99 грн, суми прострочених платежів по процентах в розмірі 38569,91 грн.

1.7. Факт переказу коштів підтверджується довідкою № 20250814-429 Від 14.08.2025 видана ТОВ «ПЕЙТЕК», відповідно до якої 16.11.2023 року на рахунок відповідача було зараховано кошти в розмірі 5800 грн., номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» - 9a5c7bb0-d219-439c-9b7f-ae194e916164, призначення платежу: зарахування на картку, ЕПЗ 4149437876276948.

1.8. 15.07.2025 між «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» - нині ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу №01.02-23/25, відповідно до якого ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права вимоги до відповідача.

2.Законодавство, що регулює спірні правовідносини сторін.

2.1. Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

2.2. Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

2.3. Зобов`язання, згідно зі ст. 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

2.4. Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

2.5. Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

2.6. Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК України встановлює принцип обов`язковості виконання договору.

2.7. З наданих позивачем доказів, достовірно встановлено, що факт переказу коштів на рахунок відповідача за кредитним договором підтверджується довідкою № 20250814-429 Від 14.08.2025 видана ТОВ «ПЕЙТЕК», відповідно до якої 16.11.2023 року на рахунок відповідача було зараховано кошти в розмірі 5800 грн., номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» - 9a5c7bb0-d219-439c-9b7f-ae194e916164, призначення платежу: зарахування на картку, ЕПЗ 4149437876276948. Виходячи із вказаного, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5799,99 грн. підлягає стягненню, оскільки це підтверджується належними та допустимими доказами.

2.8. Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законами України «Про електронну комерцію», «Про споживче кредитування» та «Про електронні документи та електронний документообіг». Відповідно до зазначених норм електронний договір укладається шляхом оферти та акцепту, а його підписання може здійснюватися, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором (SMS-кодом або іншим одноразовим кодом), що забезпечує ідентифікацію особи та підтверджує її згоду з умовами договору. Такий договір прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, а електронний документ має належну юридичну силу та є допустимим доказом. Правова позиція щодо дійсності таких договорів також викладена у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19. Кредитний договір між первісним кредитором ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 був укладений та підписаний в електронній формі з дотриманням вимог зазначеного законодавства, а тому є належним, чинним та таким, що породжує для сторін відповідні права та обов`язки.

3. Щодо нарахування процентів

3.1. При вирішенні даного спору судом взято до уваги, що відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, та при цьому суд враховує, що фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку банку не повернуті, та згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення прав позивача, а відтак суд приходить до висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав у судовому порядку шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

3.2. Оскільки відповідач у визначений строк кошти не повернув, то з нього на користь позивача слід стягнути заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 5799,99 грн.

3.3. При вирішенні заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, суд виходить з наступного.

3.4. Відповідно до ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

3.5. Договором визначено, що відповідач отримав у кредит грошові кошти зі сплатою відсотків за його користування.

3.6. У договорі було фактично визначено строк кредитування та відсоткову ставку кредиту.

Також згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

3.7. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

3.8. Звернувшись до суду, позивач просить стягнути з відповідача 38 569,91 грн. заборгованості за відсотками.

3.9. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

3.10. При цьому споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України "Про захист прав споживачів", є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 22 ч. 1 ст. 1 цього Закону). Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

3.11. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 №15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

3.12. Згідно зі ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори зі споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

3.13. Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

3.14. Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

3.15. Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинний законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

3.16. Крім того, з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

3.17. Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз. 3 пп. 3.2 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

3.18. Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11.07.13 №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1-2 ст. 627ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

3.19. Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

3.20. У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

3.21. Також самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 по справі №132/1006/19 провадження №61-1602св20.

3.22. Також відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18.03.2020 по справі №902/417/18 якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

3.23. Відповідно до п. 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

3.24. Окрім того, при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, якими визначено ціну кредиту і строк кредитування, а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації. Це не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

3.25. Враховуючи наведене, оскільки заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 38569,91 грн. не є співмірною сумі кредиту у 5800 грн, суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості) у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором.

3.26. Суд доходить до висновку про часткове задоволення вимоги щодо стягнення процентів, а саме у сумі 8500 грн.

4. Висновок суду.

4.1. Враховуючи викладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача: 14 299, 99 грн., з яких 5799,99 грн. заборгованість за тілом кредиту та заборгованість за відсотками за користування кредитом 8500 грн..

4.2. Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 858 грн судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

4.3. При ухваленні рішення суд керувався ст.ст. 2-5, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

1.Рішення суду.

1.1.Позов задовольнити частково.

1.2.Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (адреса місця знаходження: вул. Іллінська, 8, м. Київ ЄДРПОУ: 37616221) заборгованість в сумі 14 299,99 гривень.

1.3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» суму сплаченого судового збору у розмірі 858 грн.

2. Процедура набрання рішенням законної сили та процедури оскарження.

2.1. Рішення може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду через Романівський районний суд Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

2.2. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

2.3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

СуддяАндрій ШАКАЛОВ