Рішення № 138698065, 03.08.2026, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/847/26

Провадження № 2/163/398/26

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Павлуся О.С.

розглянувши в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ТОВ «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У позовній заяві представник позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» просить ухвалити рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_1 42348,00 гривень заборгованості за кредитним договором № Z06.21651.005648742 від 30.08.2019.

Вимоги обґрунтовано тим, що 04.11.2019 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено договір № Z06.21651.005648742, за умовами якого відповідачу було надано кредит у розмірі 59400.00 грн під 21.99 % річних із зобов`язанням повернення кредитних коштів та сплати всіх передбачених договором платежів, у тому числі але не виключно процентів за користування кредитом, у строки та в порядку, визначені графіком платежів. Кредитор належним чином та в повному обсязі виконав свої зобов`язання за кредитним договором.

11.12.2025 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу №11-12/25, відповідно до якого ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право майнової вимоги за кредитним договором № Z06.21651.005648742 від 30.08.2019.

Станом на дату подання цієї позовної заяви відповідач, усупереч умовам кредитного договору та взятим на себе договірним зобов`язанням, кредитні кошти у визначені договором строки не повернув, а також не сплатив у повному обсязі нараховані відповідно до узгоджених умов договору платежі, у тому числі але не виключно проценти за користування кредитом, у зв`язку з чим, у нього утворилася заборгованість у розмірі 42348,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 15496,06 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 7706,82 грн, заборгованість за комісіями - 19145,12 грн.

Провадження в справі відкрито ухвалою суду від 22.04.2026, розгляд позову постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Сторонам визначені строки для подання заяв по суті спору у формі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

29.05.2026 відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву. У ньому позов визнав частково, а саме визнав суму боргу за тілом кредиту в розмірі 15496,06 грн, решту складових по відсотках та комісії не визнав через їх необґрунтованість і недоведеність. Зазначив, що вимога про стягнення процентів в розмірі 7706,82 грн не містить обґрунтування деталізованим помісячним розрахунком нарахувань, не враховує суми процентів фактично сплачених відповідачем згідно з банківською випискою, проценти нараховані поза межами строку кредитування після 30.08.2020 року, який охоплює період після 24.02.2022, у зв`язку із чим підлягають списанню в силу п.18 Прикінцевих положень ЦК України. Вимога по комісії в сумі 19145,12 грн перевищує основну суму боргу, не містить належного та деталізованого розрахунку, не містить посилання на конкретні умови договору, які передбачають порядок та підстави нарахування комісії.

08.06.2026 представник позивача подав відповідь на відзив, у яких вказав на безпідставність доводів відповідача. Викладені у відповіді обґрунтування по своїй суті зводяться до відповідності заявленої суми боргу по відсотках та комісії умовах кредитного договору та Публічній пропозиції АТ «Ідея Банк» про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, затвердженої Правлінням № 06/12-11 від 12.06.2019 (ДКБОФО ) та яка була чинною на момент укладення з відповідачем кредитного договору.

Аналізом доказів по справі суд встановив наступні фактичні обставини.

30.08.2019 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір кредиту та страхування № Z06.21651.005648742 (далі Договір).

Згідно з умовами Договору АТ «Ідея Банк» надає відповідачу кредит у розмірі 59400,00 грн під 21,99 % (змінювана) річних строком на 12 місяців.

Під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим Договором та Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі - ДКБОФО), за надання яких встановлена плата, відповідно до п.5 Додатку №1 як «інші послуги банку». Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунок в банку сплачується згідно діючих Тарифів банку. Тарифи є невід`ємною частиною Договору та розміщені на веб-сайті банку (п.1.5 Договору).

Дата повернення кредиту 30.08.2020. Повернення кредиту здійснюється відповідно до графіка, викладеного додатку №1 до даного Договору (п.1.6 Договору).

Змінювана процентна ставка визначається як змінна частина ставки в розмірі 9,5% збільшена на маржу Банку в розмірі 12,49% (п.1.8 Договору).

У п.1.9 Договору передбачено право банку зменшити процентну ставку, вказану у п.1.3 Договору.

У п.3 Договору зазначено, що нанесенням власноручного підпису під цим договором позичальник, зокрема, погоджується із тим, що ДКБОФО, Тарифи та Паспорт споживчого кредиту є невід`ємними складовими цього Договору та зобов`язується виконувати їх умови; підтверджує, що ознайомився з ДКБОФО і Тарифами, в тому числі з паперовими версіями розміщеними у відділенні банку або кредитного посередника, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

Цього ж дня відповідач підписав паспорт споживчого кредиту, який є додатком № 1 до Договору № Z06.21651.005648742 від 30.08.2019.

Додаток №1 містить графік платежів за період з 02.10.2019 по 20.08.2020, суму загальної вартості кредиту 78337,62 грн, яка складається із суми кредиту 59400,00 грн, процентів за користування кредитом 7581,30 грн, інших послуг банку 11365,32 грн.

АТ «Ідея Банк» свої зобов`язання за Договором виконало, а саме надало відповідачу ОСОБА_1 кредит в сумі 59400,00 грн, що стверджується меморіальним ордером №8950024 від 30.08.2019.

Відповідно до довідки-розрахунку, складеної АТ «Ідея Банк», заборгованість відповідача за Договором станом на 11.12.2025 становить 42348,00 грн, з яких: 15496,06 грн основний борг, 7706,82 грн - проценти, 19145,12 грн комісія.

11.12.2025 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № 11-12/25, відповідно до якого АТ «Ідея Банк» передало (відступило) ТОВ «Факторинг Партнерс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Факторинг Партнерс» прийняло право вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників, до нього під номером 2343 включений боржник ОСОБА_1 за кредитним договором № Z06.21651.005648742 від 30.08.2019 із загальною сумою заборгованості 42348,00 грн, складові якої відповідають наданому АТ «Ідея Банк» розрахунку.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У частині 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).

Статтю 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

За змістом ч.ч.1, 2 ст.10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Стаття 1077 ЦК України передбачає, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ст.1078 ЦК України).

Досліджені в справі докази свідчать, що укладений між первісним кредитором АТ «Ідея Банк» кредитний договір № Z06.21651.005648742 від 30.08.2019 відповідає приписам ст.1054 ЦК України, у ньому визначені усі істотні умови для таких видів договорів.

Після підписання договору у його сторін виникли взаємні права та обов`язки щодо надання кредитних коштів і їх повернення зі сплатою відповідних відсотків за користування та комісії.

Відповідач ОСОБА_1 визнає укладення цього Договору та отримання за ним кредитних коштів.

Позивач ТОВ «Факторинг Партнерс» приєднаними до позову договором факторингу з додатками довів набуття ним права вимоги до відповідача за договором кредиту, а відтак є належним позивачем у спірних правовідносинах.

Вказуючи на неналежне виконання відповідачем своїх кредитних договірних зобов`язань, відповідач заявляє до стягнення заборгованість в загальній сумі 42348,00 грн, яка по сумі та її складовим відповідає заборгованості, що зазначена у витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 11-12/25 від 11.12.2025.

Відповідно до складеного первісним кредитором розрахунку заборгованості загальна сума боргу відповідача складає 42348,00 грн, з яких: 15496,06 грн основний борг, 7706,82 грн - проценти, 19145,12 грн комісія.

Проте, цей розрахунок не мітить обґрунтування таких сум заборгованості в розрізі їх складових, вихідних даних та хронології виникнення.

Незважаючи на заперечення відповідача проти цього розрахунку, що викладені у відзиві на позовну заяву, позивач не надав суду обґрунтованого розрахунку, який би давав можливість відслідкувати утворення заявлених до стягнення сум по тілу кредиту, відсотках та комісії.

Разом із цим, до позову приєднано виписку по рахунку відповідача з 11.12.2000 по 11.12.2025, хоча фактично наведений у ній період охоплює проміжок з 30.08.2019 по 01.12.2020.

У постанові об`єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 № 911/19/19, Верховний Суд зазначив, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

За відсутності інших доказів на підтвердження кредитної заборгованості відповідача, суд в основу вирішення спору покладає саме приєднано до позову виписку по рахунку відповідача, яка в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є належним і допустимим доказом із цього питання.

Верховний Суд у своїй постанові від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц дійшов висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

У постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц зроблено правовий висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Із виписки по рахунку відповідача встановлено, що з 30.08.2019 по 01.12.2020 відповідач вніс на погашення кредитної заборгованості всього 66470,82 грн.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості складений станом на 11.12.2025, дату укладення договору факторингу.

Умовами кредитного договору у пункті 1.4 визначений строк кредитування 12 місяців, тобто з 20.08.2019 по 30.08.2020, що також відображено у Додатку №1 до Договору у графіку платежів.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Тобто, протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов`язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Отже, у цій справі нарахування відсотків після спливу строку кредитування, тобто після 30.08.2020 є неправомірним.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача як на підставу обґрунтування суми заборгованості по відсотках та комісії на Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБОФО) та не вважає його складовою кредитного договору на підставі ст.634 ЦК України, оскільки цей документ не підписаний відповідачем як позичальником, а відтак не свідчать про ознайомлення із ним відповідача.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.

Отже, сума відсотків, яку позивач зобов`язаний був сплатити за користування кредитними коштами, повинна охоплювати лише строк кредитування - 12 місяців з 20.08.2019 по 30.08.2020.

Стосовно нарахованої і заявленої до стягнення комісії за обслуговування кредиту суд встановив невідповідність цієї складової вимогам чинного законодавства.

Нарахування комісії за обслуговування кредиту дійсно визначено умовами кредитного договору (пункт 1.5) та її розмір визначений у Додатку №1 в графіку платежів «інші послуги Банку».

Разом з тим, 10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

У зв`язку із цим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п.4 ч.1 ст.1 та ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 зазначених Правил банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначений правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2023 року по справі №204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У цій справі у п.1.5 кредитного договору № Z06.21651.005648742 від 30.08.2019 не вказано конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія.

Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у цивільній справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) наведено правовий висновок, згідно з яким банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Наведене свідчить, що визначена у п.1.5 кредитного договору № Z06.21651.005648742 від 30.08.2019 комісія за обслуговування кредитної заборгованості є фактично встановленою платою позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена ч.1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування».

За таких обставин, оскільки було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за Законом повинні надаватись безоплатно, суд дійшов висновку, що положення кредитного договору № Z06.21651.005648742 від 30.08.2019 щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними, у зв`язку із чим заявлені у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Отже, вирішуючи спір по суті, суд враховує сплату відповідачем з 30.08.2019 по 01.12.2020 кредитної заборгованості в загальній сумі 66470,82 грн.

За умовами договору відповідач зобов`язаний повернути тіло кредиту в сумі 59400,00 грн та сплатити відсотки за користування кредитних коштів в межах строку кредитування, виходячи із процентної ставки в рік 21,99%, в загальній сумі 13062,06 грн (59400 х 21,99 :100), а всього 72462,00 грн.

Враховуючи погашення кредитної заборгованості на суму 66470,82 грн, фактична заборгованість відповідача перед позивачем буде становити 5991,18 грн (72462,00 - 66470,82).

При розгляді справи суд відповідно до вимог статей 10, 12, 13 ЦПК України керується принципом верховенства права та розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для вирішення справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч.5 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.83 ЦПК України позивач повинен подати суду докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

За змістом ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

На підставі досліджених по справі доказів та встановлених на їх підставі фактичних обставин судом встановлено, що внаслідок неналежного виконанні відповідачем своїх кредитних зобов`язань у нього виникла заборгованість в загальній сумі 5991,18 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача як нового кредитора.

Решта заявлених позовних вимог є необґрунтованими і безпідставними, не відповідають умовам кредитування та нормам чинного законодавства, у зв`язку із чим задоволенню не підлягають.

Таким чином, з вищенаведених підстав і мотивів позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно зі ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті позивачем судового збору та на професійну правничу допомогу слід покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог із розрахунку задоволення 14,15 % таких вимог.

Сплачена за позовом сума судового збору складає 2662,40 грн, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 376,73 грн.

Витрати на професійну правничу допомогу належним чином документально підтверджені договором про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024, заявкою на надання юридичної допомоги №1261 від 01.01.2026, витягом з Акту №29 про надання юридичної допомоги від 27.02.2026 та становлять 16000,00 грн, тому до стягнення з відповідача підлягає 2264,00 грн.

Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором № Z06.21651.005648742 від 30.08.2019 в загальній сумі 5991 (п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто одну) гривню 18 копійок.

У задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» 376 (триста сімдесят шість) гривень 73 копійки судового збору та 2264 (дві тисячі двісті шістдесят чотири) гривні витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом 30 днів з дня його складання може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду.

Інформація про сторін:

позивач - ТОВ «Факторинг Партнерс»; місце знаходження вулиця Гедройця Єжи, буд.6, офіс 521, місто Київ; код ЄДРПОУ 42640371;

відповідач - ОСОБА_1 ; місце проживання АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Головуючий : суддя О.С.Павлусь