Ухвала суду № 138698064, 03.08.2026, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/668/26

Провадження № 2-др/163/4/26

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Павлуся О.С.

розглянувши в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області в порядку письмового провадження питання ухвалення додаткового судового рішення в цивільній справі за позовом ПрАТ "Волиньобленерго" в особі Ковельської філії до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення вартості спожитої необлікованої електричної енергії,

в с т а н о в и в :

У березні 2026 року ПрАТ "Волиньобленерго" в особі Ковельської філії звернулось до суду з указаним позовом, у якому просило стягнути солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вартість необлікованої електричної енергії внаслідок порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії в загальній сумі 167 603,63 грн.

Провадження в справі відкрито ухвалою суду від 30.04.2026 року, розгляд позову постановлено проводити за правилами загального позовного провадження.

11.06.2026 представник позивача через систему «Електронний суд», до початку розгляду справи по суті, подала заяву про залишення позову без розгляду у відповідності до п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України.

Ухвалою суду від 23.07.2026 позовну заяву ПрАТ "Волиньобленерго" залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача Скабук Г.І. заявила, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн, докази яких подасть у відповідності до ч.8 ст.141 ЦПК України.

27.07.2026 представник відповідача ОСОБА_1 подала заяву про стягнення з позивача ПрАТ "Волиньобленерго" в особі Ковельської філії на користь ОСОБА_1 указаних витрат в розмірі 5244,00 грн. Передбачену ч.5 ст.142 ЦПК України необґрунтованість дій позивача обґрунтувала процесуальною хронологією руху справи, а саме:

- ініціювання завідомо безпідставного спору проти неналежного відповідача, змішавши договірну відповідальність за особовим рахунком із відповідальністю за безоблікове споживання електроенергії (відповідач не є власником будинку; з 2014 року розірвані шлюб з відповідачем ОСОБА_2 , з липня 2018 року проживає в Полтавській області, про що у 2024 році позивачу було відомо у телефонному режимі; перевірки у 2024-2025 проводились виключно з участю відповідача ОСОБА_2 );

- вимушене покладення на відповідача ОСОБА_1 значного обсягу процесуального захисту та витрат;

- подання заяви про залишення позову без розгляду без врегулювання спору.

28.07.2026 представник позивача подала заперечення на заяву про стягнення судових витрат. Сутність заперечень зводиться до того, що заявник не надав жодних доказів і не довів недобросовісності дій ПрАТ "Волиньобленерго", зловживання процесуальними правами або вчинення інших необґрунтованих процесуальних дій. Ухвала суду від 23.07.2026 також не містить подібних висновків. Просила відмовити в ухваленні додаткового рішення про стягнення правничих витрат.

Ухвалою від 28.07.2026 заяву представника відповідача Скабук Г.І. прийнято до розгляду та у відповідності до ч.3 ст.270 ЦПК України постановлено проводити її розгляд у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи заяву про стягнення з позивача понесених відповідачем ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, суд керується наступним.

Питання розподілу судових витрат урегульовано статтею 137 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.137 ЦПК України).

На підтвердження понесення відповідачем ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5244,00 грн її представник надала договір про надання про надання правничої допомоги від 21.05.2026, три акти приймання-передачі робіт, дві платіжні інструкції та виписку про рух коштів по рахунку.

Частиною 5 статті 142 ЦПК України визначено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Отже, за змістом цієї норми, якщо відповідач ініціює питання компенсації здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, то саме на нього покладається обов`язок доведення необґрунтованості дій позивача.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 04.05.2023 у справі № 910/5911/22 зазначив, що в разі, зокрема, залишення позову без розгляду, суд зобов`язаний виходити з положень ч.5 ст.130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною (п. 8.11.); при застосуванні ч.5 ст.130 ГПК України суд має встановити наявність/відсутність саме необґрунтованих дій позивача. Такі критерії встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин (п. 8.12.).

У постанові від 06.03.2024 у справі № 905/1840/21 (п. 6.5.) Верховний Суд сформулював висновок, що відповідно до ч.5 ст.130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені під час розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема, чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Тобто стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, в разі залишення позову без розгляду можливе лише в випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

Виходячи із системного тлумачення положень частин 5, 6 ст. 142, ч. 9 ст. 141 ЦПК України, необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних із розглядом справи, відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами (постанова Верховного Суду від 26 липня 2024 року у справі № 736/1209/20).

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16 (провадження № 61-24189св18), від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18 (провадження № 61-10254св20).

У постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №148/312/16 зазначено, що саме собою подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.

У постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 741/1681/17 (провадження № 61-48179св18) Верховний Суд, залишаючи без змін судові рішення про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу у зв`язку із закриттям провадження у справі, вказав, що законодавець, гарантуючи особам право на звернення до суду за захистом та право на позов, передбачив компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача (ч. 5 ст. 142 ЦПК України). При цьому звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, та є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову, а добросовісні дії позивача спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист. Таким чином, саме собою звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивачів, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивачів, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача під час звернення до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Аналізом матеріалів цієї справи не встановлено підстав для визнання дій позивача ПрАТ "Волиньобленерго" необґрунтованими.

Наведене представником відповідача ОСОБА_1 у заяві обґрунтування, у тому числі щодо ініціювання позивачем завідомо безпідставного спору проти неналежного відповідача, є її власним суб`єктивним баченням, яке з огляду на вище наведені правові позиції Верховного Суду не свідчить про необґрунтованість дій позивача.

Матеріали справи не дають обґрунтованих підстав вважати, що при поданні позову позивач діяв недобросовісно та породив завідомо безпідставний спір.

Міркування представника відповідача фактично зводяться до факту подання позивачем позову до її довірительки ОСОБА_1 , який вважає безпідставним, у першу чергу з тих мотивів, що остання не є належним відповідачем у спірних правовідносин.

Із цього приводу суд звертає увагу на те, що звернення позивача ПрАТ "Волиньобленерго" до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, а тому вони не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.

Сам по собі факт подання позову та подальше подання заяви про залишення цього позову без розгляду не може бути безумовною підставою для покладення на позивача обов`язку відшкодувати судові витрати відповідача.

Сторона відповідача ОСОБА_1 не довела, які саме дії позивача у цій справі були необґрунтованими та недобросовісними і в чому вони полягали, що є підставою для компенсації витрат, пов`язаних з розглядом справи у зв`язку із залишенням позову без розгляду.

Тобто, заявником не доведено існування саме тих обставин, з якими ч.4 ст.142 ЦПК України пов`язує можливість компенсації судових витрат.

Отже, враховуючи викладене, підстави для компенсації судових витрат на професійну правничу допомогу за заявою представника відповідача відсутні.

Керуючись ст.ст.142, 260 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Юсубової Д.В. про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

На ухвалу протягом 15 днів з дня її складання може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду.

Головуючий : суддя О.С.Павлусь