Рішення № 138694088, 28.07.2026, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/868/26

№ 2/688/1022/26

Рішення

Іменем України

(заочне)

28 липня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Козачук С.В.,

секретаря судового засідання - Міськової І.Г.,

за участі позивача - ОСОБА_1 ,

представника третьої особи - Колби О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шепетівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору орган опіки та піклування Ленковецької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області про позбавлення батьківських прав,

встановив:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог, позиція позивача

02.03.2026 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору орган опіки та піклування Ленковецької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позову посилається на те, що з 17.09.2019 перебувала із ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 14.12.2023. Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом із нею та перебувають на її утриманні. Відповідач ОСОБА_2 тривалий час ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не бере участі у вихованні дітей, не цікавиться їх життям, здоров`ям та розвитком, не спілкується з дітьми та не провідує їх, не надає матеріальної допомоги. З липня 2025 року припинив сплату аліментів. Старший син ОСОБА_3 є дитиною з особливими освітніми потребами та потребує постійного відвідування профільних спеціалістів і реабілітації, однак відповідач не бере участі у забезпеченні його потреб. Зазначає, що з травня 2025 року відповідач вважається таким, що самовільно залишив військову частину. Крім того, притягувався до відповідальності за незаконне придбання наркотичних засобів згідно постанови Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області у справі №688/5912/22. А тому, з метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дітей, просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала з підстав, наведених у ньому, просила його задовольнити. У зв`язку з неявкою відповідача в судове засідання, не заперечила проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Ленковецької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області Колба О.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити в повному обсязі.

Позиція відповідача

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, хоча про час, день та місце його проведення був повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомив, відзив не подав.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 16.03.2026 відкрито провадження по даній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні о 09 год 30 хв 15.04.2026, яке за неявкою учасників справи відкладено до 09 год 45 хв 13.05.2026.

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 13.05.2026 за клопотанням позивача ОСОБА_1 долучено до матеріалів справи письмові докази та здійснено виклик свідків; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті о 10 год 00 хв 28.07.2026.

В зв`язку з неявкою відповідача у судове засідання, за згодою позивача суд у відповідності до вимог ч. 1 ст. 280 ЦПК України 28.07.2026 постановив ухвалу про заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не надав, тому суд вирішив справу за наявними матеріалами у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Виклад встановлених судом обставин, зміст спірних правовідносин та докази на їх підтвердження

Між сторонами виникли правовідносини щодо виконання обов`язків по вихованню дитини, які регулюються нормами Сімейного кодексу України (далі СК України).

Судом встановлено, що сторони з 17.09.2019 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 14.12.2023, яке набрало законної сили 01.03.2024.

Від шлюбу у сторін є малолітні діти: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується даними свідоцтв про їх народження серії НОМЕР_1 від 20.10.2020 та серії НОМЕР_2 від 09.12.2022 відповідно.

Згідно Акту від 02.02.2026, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та її діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично проживають по АДРЕСА_1 , без реєстрації місця проживання.

Судовим наказом Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 20.06.2023 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 14.06.2023 і до досягнення кожним з дітей повноліття.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 12.03.2024, яке набрало законної сили 12.04.2024, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову - 12.02.2024 до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трирічного віку.

Згідно довідки Шепетівського відділу ДВС у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про неотримання аліментів від 13.02.2026 за №21.15-28-15012/08, у ВП №72730504 ОСОБА_1 не отримувала аліменти від ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно судового наказу №688/2461/23 від 20.06.2023, виданого Шепетівським міськрайонним судом Хмельницької області, у період з 01.07.2025 по 31.01.2026.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №72730504 заборгованість ОСОБА_2 станом на 12.02.2026 становить 29823,69 грн.

З довідки ФОП ОСОБА_5 від 06.05.2026 вбачається, що ОСОБА_3 відвідує заняття в центрі дитячого розвитку «Мудрик». Дитина отримує послуги з логопедичної корекції з жовтня 2024 року, що становить понад 1,5 року безперервного навчання. Заняття проводяться регулярно, з перодичністю 2 рази на тиждень. Оплату послуг за весь період навчання в повному обсязі здійснює мати дитини ОСОБА_1 . Заборгованості по оплаті немає. За весь період відвідування закладу батько дитини жодного разу не супроводжував сина на заняття, не цікавився процесом розвитку дитини та ніколи не з`являвся в центрі. Працівники закладу з батьком дитини не знайомі та ніколи його не бачили.

В відповіді Комунальної організації Судилківського інклюзивно-ресурсного центру Судилківської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області від 11.05.2026 №01-19/25 слідує, що ОСОБА_1 створює належні умови та забезпечує підготовку і супровід дитини ОСОБА_3 під час проведення корекційно-розвиткових занять фахівцями Судилківського інклюзивно-ресурсного центру.

Згідно довідки Комунальної організації Сульжинський заклад дошкільної освіти «Джерельце» Ленковецької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області від 11.05.2026 №1, батько дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - ОСОБА_2 не відвідував Сульжинський ЗДО «Джерельце», виховні заходи, батьківські збори з моменту зарахування вихованців.

З висновку про комплексну псхолого-педадогічну оцінку розвитку особи від 15.03.2024 №ІРЦ-85578/2024/494849, висновку Обл. ЛКК КНП «Хмельницький обласний медичний центр психічного здоров`я» від 23.07.2024 №183, Індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда №94 від 01.08.2024 вбачається, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має дитячий аутизм, порушення соціальної взаємності і комунікації ЗНМ І рівня з стереотипними формами поведінки.

Із висновку від 22.12.2025 слідує, що орган опіки та піклування Ленковецької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області, враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини Ленковецької сільської ради та інтереси дітей, вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно його малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Окрім цього, з даного висновку вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 17.09.2019 по 14.12.2023. Від шлюбу мають синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають з матір`ю ОСОБА_1 , бабаусею ОСОБА_6 , дідусем ОСОБА_7 в АДРЕСА_1 . Відповідно до акту обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_1 від 18.11.2025 встановлено, що діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , живуть в любові та взаємопорозумінні. Стосунки в сім`ї доброзичливі, побудовані на взаємоповазі та взаємопідтримці. Умови проживання сім`ї добрі. В будинку є всі необхідні меблі, побутова техніка, речі побутового вжитку. Діти мають місця для сну, відпочинку, розвитку. Хлопчики забезпечені сезонним одягом та взуттям, розвивальними іграшками. Сім`я в повній мірі забезпечена продуктами харчування. Створено умови для розвитку дітей. Зі слів мами, батько дітей ОСОБА_2 з січня 2023 року з дітьми бачився один раз, не цікавиться синами, не виявляє жодного бажання займатися їх вихованням та в добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання малолітніх не надавав. ОСОБА_1 двічі у лютому 2024 року зверталась до органу опіки та піклування Ленковецької сільської ради, а саме про визначення місця проживання з нею малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та надання згоди на психіатрічний огляд та надання амбулаторної психіатрічної допомоги малолітньому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без згоди батька дитини ОСОБА_2 , що свідчить про те, що ОСОБА_2 не лише не допомагає у вихованні та догляді своїх малолітніх дітей, але і перешкоджає ОСОБА_1 у виконанні батьківських обов`язків. Обстежити умови проживання батька ОСОБА_2 та з`ясувати його думку щодо позбавлення його батьківських прав неможливо. Служба у справах дітей апарату Шепетівської міської ради повідомила, що за останньою адресою реєстрації по АДРЕСА_2 ОСОБА_2 , не проживає. На засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті сільської ради, яке відбулося 25.11.2025 ОСОБА_2 не з`явився. Служба у справах дітей повідомила ОСОБА_2 про час та місце засідання комісії з питань захисту прав дітей рекомендованим листом з повідомленням про вручення та додатково за допомогою соцмережі «WatsApp», але 10.12.2025 ОСОБА_2 на засідання комісії з питань захисту прав дітей не з`явився, хоча був належним чином повідомлений.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 надала показання про те, що її внучка ОСОБА_1 із своїми дітьми проживає у її будинку по АДРЕСА_1 з січня 2023. Відповідач ОСОБА_2 дітей не провідує, не допомагає позивачу у їх вихованні, аліментів не сплачує.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні повідомив, що проживає по сусідству, жодного разу не бачив відповідача у будинку, де на даний час проживає позивач з дітьми.

Застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Україною 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27вересня 1991 року (далі Конвенція про права дитини), яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

В силу статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно з ч. 2, 3, 5 ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають, зокрема, один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до п.п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування; медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення батьківських прав свідчить про його інтерес до дитини.

Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 29 квітня 2020 року у справі N 522/10703/18 (провадження N 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі N 760/468/18 (провадження N 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі N 638/16622/17 (провадження N 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі N 522/21914/14 (провадження N 61-8179св19).

У постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 643/7876/18 зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Зважаючи на те що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Мотиви та висновки суду

Заслухавши вступне слово позивача, представника третьої особи, показання свідків, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку у задоволенні позову відмовити з огляду на таке.

Судом встановлено, що сторони є батьками малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу сини залишилися проживати з позивачем ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 проживає окремо.

Самі лише доводи позивача про те, що відповідач не піклується про своїх синів, ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не можуть бути достатніми підставами для позбавлення його батьківських прав. У матеріалах справи відсутні переконливі докази винної поведінки відповідача щодо ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, тобто, відсутні докази, що відповідач свідомо, систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Із положень статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» слідує, що суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М.С. проти України», заява № 2091/13).

Дійсно, після розірвання шлюбу свої батьківські обов`язки відповідач поклав на матір ОСОБА_1 , яка дбає про розвиток дітей, здоров`я, навчання та благополуччя вцілому. Відповідач має заборгованість зі сплати аліментів станом на 12.02.2026 в сумі 29823,69 грн.

В той же час, згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 23.04.2020 року у справі №420/1075/17 наявність заборгованості щодо сплати аліментів сама по собі не є підставою для позбавлення батька / матері дитини батьківських прав. Факт стягнення з одного з батьків на користь іншого аліментів на утримання дитини не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо її утримання, оскільки таке стягнення є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька / матері до надання їй належного утримання.

Водночас ОСОБА_2 не виявляє негативної поведінки та не вчиняє протиправних дій щодо синів.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька, так і для дітей.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19), від 22 листопада 2023 року у справі № 1915/2789/12 (провадження № 61-14726св23).

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно з частинами першою та другою статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Згідно правової позиції Верховного Суду у постанові від 07 лютого 2024 року у справі № 455/307/22 провадження № 61-16965св23, що з досягненням віку 10 років у дитини з`являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у питанні позбавлення своїх батьків чи одного із них батьківських прав, враховуючи змагальність процесу, вік дітей їх думка судом не з`ясовувалась.

У постанові від 26.04.2023 року по справі № 520/17217/13-ц Верховний Суд вказав, що за положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок має рекомендаційний характер. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Представник органу опіки та піклування Ленковецької сільської ради в судовому засіданні повідомила, що відповідач ОСОБА_2 є військовослужбовцем, проте така інформація представниками органу опіки та піклування у встановленому законом порядку не перевірялась та письмові докази про це відсутні.

А тому, суд не бере до уваги висновок органу опіки та піклування Ленковецької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача, оскільки вказаний висновок є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дітей на можливість збереження сімейних зв`язків з батьком, не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування ОСОБА_2 своїми обов`язками та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення його батьківських прав.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Врахувавши конкретні обставини справи, «як найкращі інтереси дітей», суд дійшов висновку про недоцільність застосування до відповідача ОСОБА_2 крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення батьківських прав. На переконання суду позбавлення батьківських прав батька не призведе до безумовного покращення життя малолітніх дітей. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Зважаючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання своїх дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Розподіл судових витрат

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставі ст.ст. 150, 164 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 280-284, 289ЦПК України, суд -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору орган опіки та піклування Ленковецької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , поклавши на орган опіки та піклування Ленковецької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , проживає по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрований по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Ленковецької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області, адреса місцезнаходження: вул. Коськовецька, 55, с. Ленківці Шепетівського району Хмельницької області, код ЄДРПОУ 21315096.

Повне заочне рішення складено 03 серпня 2026 року.

Суддя: Світлана КОЗАЧУК