Рішення № 138692407, 03.08.2026, Новодністровський міський суд Чернівецької області

Дата ухвалення
03.08.2026
Номер справи
719/319/26
Номер документу
138692407
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Єдиний унікальний номер 719/319/26

Номер провадження 2/719/191/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року м. Новодністровськ

Новодністровський міський суд Чернівецької області в складі:

судді Цицак В.Л.,

за участю секретаря Тартус І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Новодністровськ, Чернівецької області цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», за підписом представника Кудіної Анастасії Вячеславівни, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -

ВСТАНОВИВ:

12 травня 2026 року засобами електронного зв`язку (система «Електронний суд») надійшла позовна заява ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (надалі - ТзОВ «ФК «ЄАПБ»), за підписом представника Кудіної А.В., до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами в сумі 63695,78 грн. та судового збору в розмірі 2662,40 грн.

В обґрунтування позову зазначають, що 20 жовтня 2025 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Сіроко Фінанс» в електронній формі укладено Договір позики №7895666, право грошової вимоги по якому на суму 14550,00 грн. перейшло до ТзОВ «ФК «ЄАПБ» за договором факторингу № 20022026/4 від 20.02.2026р.

Також, 07 вересня 2025 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Мілоан» укладено в електронній формі кредитний договір № 9255423, право грошової вимоги по якому на суму 20133,00 грн. перейшло до ТзОВ «ФК «ЄАПБ» за договором факторингу № 24062024 від 24.02.2026р.

Крім того, 31 серпня 2025 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Мілоан» в електронній формі укладено Договір позики № 102588104, право грошової вимоги по якому на суму 29012,78,00 грн. перейшло до ТзОВ «ФК «ЄАПБ» за договором факторингу № 24022026 від 24.02.2026р.

З огляду на зазначене, ТзОВ «ФК «ЄАПБ» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитними договорами на загальну суму 63695,78 грн. та судові витрати в розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою суду від 18.05.2026р. відкрито спрощене позовне провадження у справі із викликом (повідомленням) сторін, надано учасникам справи строк для подачі заяв по суті справи, призначено судове засідання на 11 червня 2026 року о 09 год. 00 хв., яке неодноразово відкладалось, зокрема, останній раз на 03 серпня 2026 року о 09 год. 00 хв.

25 червня 2026 року засобами електронного зв`язку (система «Електронний суд») надійшов відзив на позовну заяву, за підписом представника Батракова М.Ю.

В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначає, що відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Стверджує, що у додатках до позовної заяви відсутні належні докази, які б підтверджували факт реального отримання коштів відповідачем, а також відсутні належні розрахунки заборгованості. Відсутність цих документів унеможливлює перевірку доводів позивача щодо розміру неповернутого кредиту та відсотків, що робить позовні вимоги повністю недоведеними.

Крім того зазначає, що вимоги банку в частині стягнення неустойки є незаконними, посилаючись на п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України (із змінами, внесеними Законом № 2120-IX від 15.03.2022), згідно з яким у період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення позичальник повністю звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення кредиту.

Оскільки представник відповідача вперше ознайомився з позовною заявою та матеріалами справи лише 16 червня 2026 року, просить суд визнати причини пропуску строку для подання відзиву поважними, поновити його та прийняти цей відзив до розгляду, а у задоволенні позовної заяви ТзОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити повністю, стягнути з позивача витрати на правову допомогу у розмірі 8320, 00 грн.

26 червня 2026 року засобами електронного зв`язку (система «Електронний суд») надійшла відповідь на відзив та клопотання про витребування доказів, за підписом представника позивача Пер`ян А.А .

В обґрунтування відповіді на відзив зазначає, що підписанням кредитних договорів за допомогою електронного підпису (одноразового ідентифікатора) сторони погодили усі істотні умови кредитування, в тому числі нарахування відсотків у зв`язку із простроченням повернення кредитних коштів. Наголошує, що заборгованість по Кредитних договорах нарахована первісними кредиторами відповідно до умов укладених Кредитних договорів, які погоджені сторонами, а відповідач не звільнений від обов`язку виконати такі умови Кредитних договорів та сплатити заборгованість.

Звертає увагу, що відповідач стверджує про відсутність доказів перерахунку йому коштів від первісних кредиторів, які не є банківськими установами, натомість не надав жодних доказів на підтвердження своїх тверджень, зокрема, банківських виписок по власних рахунках. Вважає, що сторони не можуть будувати свою позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу). Водночас, зважаючи, що кредит надавався у безготівковій формі та інформація по рахунках Клієнта Банку містить банківську таємницю, для повного та об`єктивного вирішення справи, просять поновити строк на подання клопотання про витребування доказів та в порядку ст. 84 ЦПК України витребувати в АТ КБ «ПриватБанк» та в АТ «ВСТ БАНК» докази належності банківських рахунків відповідачу та виписку по рахунках.

Також зазначають, що оскільки наданий розрахунок заборгованості містить інформацію про здійснення відповідачем добровільних платежів на погашення кредиту, то, на думку позивача, це є беззаперечним підтвердженням укладення кредитного договору, погодження з його умовами та реального отримання кредитних коштів відповідачем.

Щодо заявлених витрат на правничу допомогу, то стверджують, що відповідач не надав належних доказів їх понесення, а вартість послуг в розмірі 8320, 00 грн. з огляду на малозначність справи та складність написання відзиву є неспівмірною. Тобто вартість правової допомоги, на думку позивача, є значно завищеною, не відповідає критерію реальності та розумності, а тому у стягненні таких з іншої сторони слід відмовити.

Просять судове засідання проводити без участі представника позивача, поновити строк на подання клопотання про витребування доказів та витребувати додаткові докази, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

30 червня 2026 року засобами електронного зв`язку (система «Електронний суд») надійшло заперечення на відповідь на відзив, за підписом представника ОСОБА_3 , у якому зазначає, що подана відповідь на відзив фактично дублює позов та не спростовує аргументів відповідача, а клопотання про витребування доказів заявлено з порушенням ст.83, 84 ЦПК України, оскільки мало бути подане разом із позовом і жодних перешкод для цього позивач не мав. Враховуючи наведене, заперечує проти витребування доказів та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та стягнути із позивача понесені відповідачем судові витрати.

Ухвалою суду від 02.07.2026р. клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву задоволено; поновлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву та прийнято такий до розгляду; клопотання представника позивача Пер`ян А.А. про поновлення строку на подання клопотання про витребування доказів задоволено, поновлено позивачу строк на подання клопотання про витребування доказів та частково задоволено клопотання про витребування доказів, відкладено судове засідання на 16 липня 2026 року о 09 год. 00 хв.

16 липня 2026 року у зв`язку із ненадходженням витребуваних доказів судове засідання відкладено на 03 серпня 2026 року о 09 год. 00 хв.

Додаткові докази надійшли засобами поштового зв`язку у суд 22, 27 та 29 липня 2026 року (а.с. 164-170).

Представники позивача, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 162-163), в таке засідання не з`явилися.

При цьому в прохальній частині позову та відповіді на відзив від 26.06.2026р. представники позивача зазначили про розгляд справи у спрощеному провадженні за відсутності представника позивача (а.с. 1-7, 133-143).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча повідомлявся про дату, час та місце проведення судового засідання за місцем своєї реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ; жодних заяв чи клопотань в суд не подавав. При цьому, в суд повернулися поштові конверти у зв`язку із відсутністю адресата (а.с. 102-103, 110-111, 118-119, 147-148, 160-161, 171-172).

Відповідно до п. 2 ч. 7, п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, враховуючи відсутність відповідача за адресою його реєстрації, яка підтверджена матеріалами справи, зокрема, відповіддю Виконавчого комітету Новодністровської міської ради № 03-09/557 від 15.05.2026р. (а.с. 97-98), у зв`язку з чим в суд повернулися конверти із судовою повісткою, суд вважає відповідача таким, що повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином.

Окрім того, згідно з ч. 5 ст. 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Представник відповідача ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце проведення судового засідання, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 154), в таке засідання не з`явився. Водночас у заяві від 30.06.2026р. просив розгляд справи проводити без участі відповідача та його представника (а.с. 144-146).

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Беручи до уваги належне повідомлення учасників справи про судове засідання, зважаючи на клопотання представників позивача та представника відповідача, на підставі ст.223, 240 ЦПК України суд прийшов до висновку про проведення судового засідання у відсутності учасників судового процесу за наявними у ній матеріалами.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази, суд встановив, що 31 серпня 2025 року та 07 вересня 2025 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Мілоан», яке є фінансовою установою та основним видом діяльності якого є 64.92. інші види кредитування, відповідно до ліцензії національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 71-74), укладено Договори про споживчі кредити № 102588104 та № 9255423 (надалі разом - Кредитні договори), які підписано електронним підписом позичальника ОСОБА_4 , відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису), та уповноваженою особою кредитодавця ТзОВ «Мілоан» ОСОБА_5 (а.с. 30-37, 53-60).

Згідно з п. 1.1. Кредитних договорів Кредитодавець зобов`язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 1.2 - 1.4, 2.1 Кредитного договору №102588104 від 31.08.2025р. кредит надається позичальнику в розмірі 12000,00 грн. строком на 360 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів з 31.08.2025р. Кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використання карти № НОМЕР_1 . Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися Позичальником зі встановленою періодичністю відповідно Графіку платежів, наведеному у Додатку № 1 до Договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів) 26.08.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).

Відповідно до п. 1.2 - 1.4, 2.1 Кредитного договору №9255423 від 07.09.2025р. кредит надається позичальнику в розмірі 7000,00 грн. строком на 360 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів з 07.09.2025р. Кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використання карти № НОМЕР_1 . Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися Позичальником зі встановленою періодичністю відповідно Графіку платежів, наведеному у Додатку № 1 до Договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів) 02.09.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).

Як вбачається з платіжного доручення № 108683621 від 31.08.2025р. та № 161600419 від 07.09.2025р. ТзОВ «Мілоан» здійснено успішний переказ грошових коштів у розмірі 12000,00 грн. та 7000, 00 грн. на Кредитний рахунок № НОМЕР_1 , призначення платежу: Кошти згідно договору 102588104 та Кошти згідно договору 9255423 (а.с. 42, 65).

Перерахунок коштів відповідачу підтверджується довідкою АТ КБ «Приват Банк» №20.1.0.0.0/7-260714/72029-БТ від 20.07.2026р., за підписом супервайзера з обробки звернень клієнтів й держорганів ГО ОСОБА_6 , згідно з якою ОСОБА_1 , фінансовий номер телефону НОМЕР_2 , в Банку емітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), на яку 31 серпня 2025 року та 07 вересня 2025 року здійснено зарахування коштів у сумі 12000, 00 грн. та 7000, 00 грн. відповідно (а.с. 166-168).

При цьому, фінансовий номер Клієнта та реквізити банківської картки № НОМЕР_3 відповідають також реквізитам картки, що вказана ОСОБА_1 у Договорах про споживчий кредит №9255423 від 07.09.2025р. та №102588104 від 31.08.2025р.

У п. 2.2. Кредитних договорів зазначено, що Позичальник сплачує Кредитодавцю комісію за надання кредиту, комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.п. 1.5.1.,1.5.2, 1.5.3, 1.5.4 Договору відповідно. Комісія за надання кредиту нараховується Кредитодавцем одноразово в момент видачі кредиту. Строк сплати Позичальником загальної (всієї) суми комісії за надання кредиту настає в момент її нарахування і для кожної окремої частини комісії завершується у відповідну дату платежу - дату завершення розрахункового періоду, сума платежу за який включає цю частину комісії, відповідно до Графіку платежів, а якщо відповідно до Графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті в повному обсязі в першу дату платежу, строк її сплати завершується в цю першу дату платежу. Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) нараховується Кредитодавцем в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів. Строк сплати Позичальником нарахованої суми комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) настає в момент її нарахування і триває до дати платежу (включно), з настанням якої завершується розрахунковий період, в якому така комісія була нарахована, згідно Графіку платежів. Нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату остаточного погашення заборгованості (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування

Відповідно до п. 1.5.3, 1.5.4, 1.6 Кредитного договору №102588104 від 31.08.2025р. проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 3.65% річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180.00 % річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Тип процентної ставки - фіксована.

Згідно з п. 1.5.1., 1.5.2. Кредитного договору №102588104 від 31.08.2025р. комісія за надання кредиту: 0.00 грн., яка нараховується за ставкою 0.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 19536.00 грн., що нараховується за ставкою 7.40 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору.

Відповідно до п. 1.5.3, 1.5.4, 1.6 Кредитного договору №9255423 від 07.09.2025р. проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 0.0010% річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 0.0010% річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Тип процентної ставки - фіксована.

Згідно з п. 1.5.1., 1.5.2. Кредитного договору №9255423 від 07.09.2025р. комісія за надання кредиту: 21.00 грн., яка нараховується за ставкою 0.30% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 22484.00 грн., що нараховується за ставкою 14.60 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору

Відповідно до п. 2.4.1 Кредитних договорів Позичальник зобов`язується здійснювати повернення кредиту, сплачувати проценти за користування кредитом, комісії за надання та обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) в розмірі та у терміни, що встановлені у Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору, що є невід`ємною частиною Договору. Позичальник має сплачувати поточний загальний платіж за розрахунковий період в день закінчення розрахункового періоду (дату платежу), згідно Графіку платежів. Сплата заборгованості до настання дати платежу не звільняє Позичальника від необхідності сплати заборгованості в дату платежу, проте може зменшувати її розмір. Сплата заборгованості після спливу дати платежу призводить до прострочення і є підставою виникнення у Позичальника додаткових обов`язків щодо сплати штрафів та/або процентів, згідно розділу 4 Договору.

Порядок нарахування процентів передбачено п. 2.2.3. Кредитних договорів.

Відповідно до п. 2.4.3 Кредитних договорів, у разі затримання Позичальником сплати частини кредиту та/або процентів та/або комісії щонайменше на один календарний місяць, Кредитодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі. Кредитодавець у письмовій формі повідомляє Позичальника про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо Кредитодавець відповідно до умов Договору вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення кредиту, такі платежі або повернення кредиту здійснюються Позичальником протягом 30 календарних днів. Якщо протягом цього періоду Позичальник усуне порушення умов Договору, вимога Кредитодавця втрачає чинність.

У разі прострочення Позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно умов цього Договору та Графіку платежів, відповідно до п. 4.1., 4.3. Кредитних договорів, Позичальник зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 1000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня0 та інших платежів, що підлягають сплаті Позичальником за порушення виконання його зобов`язання, передбаченого п.4.1.,4.2. цього Договору, не може перевищувати 50 відсотків від загальної суми кредиту, одержаного Позичальником за цим Договором

Умови Кредитних договорів відповідають попередньо наданій інформації із Паспорта споживчого кредиту, які підписані ОСОБА_4 з використанням одноразового ідентифікатора (а.с. 38-39, 61-62).

На підтвердження заборгованості ОСОБА_4 надано розрахунок заборгованості по кредитному договору №102588104 від 31.08.2025р., складений ТзОВ «Мілоан» (а.с. 66-67), згідно якого загальна заборгованість становить 29012,78 грн. та складається з заборгованості по тілу кредиту - 11841,00 грн., заборгованості за процентами за період з 01.09.2025р. по 24.02.2026р. - 5955,78 грн., комісія за обслуговування кредиту - 6216,00 грн., заборгованість за неустойкою (штраф, пенею) - 5000,00 грн.

Аналізуючи розрахунок заборгованості за Договором про споживчий кредит №102588104 від 31.08.2025р., складений ТзОВ «Мілоан» (а.с. 66-67), суд встановив, що, отримавши 31 серпня 2025 року кредит в розмірі 12000, 00 грн., ОСОБА_4 частково вносив кошти на рахунок Первісного кредитора.

Також на підтвердження заборгованості ОСОБА_4 надано розрахунок заборгованості по кредитному договору №9255423 від 07.09.2025р., складений ТзОВ «Мілоан» (а.с. 43), згідно якого загальна заборгованість становить 20133,00 грн. та складається з заборгованості по тілу кредиту - 6979,00 грн., комісія за обслуговування кредиту - 7154,00 грн., заборгованість за неустойкою (штраф, пенею) - 6000,00 грн.

Аналізуючи розрахунок заборгованості за Договором про споживчий кредит №9255423 від 07.09.2025р., складений ТзОВ «Мілоан» (а.с. 43), суд встановив, що, отримавши 07 вересня 2025 року кредит в розмірі 7000, 00 грн., ОСОБА_4 частково вносив кошти на рахунок Первісного кредитора.

24 лютого 2026 року між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «ФК «ЄАПБ», що є юридичною особою, фінансовою установою та має ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 01 № 624024 від 05.12.2007р., Свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи серії ФК №183 від 27.12.2007р., розпорядженням № 691 від 23.03.2017р. та Статутом ТзОВ «ФК «ЄФПБ» (а.с. 77-82), укладено Договір факторингу №24022026 (а.с. 44-49), за умовами якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання по кредиту, комісію за надання кредиту, проценти за користування кредитом, комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості), неустойку (штраф, пеня) та/або проценти плату за порушення грошового зобов`язання та інші платежі (за наявності) згідно кредитних договорів, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрі Боржників, який формуються згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною Договору.

Також 24 лютого 2026 року між ТзОВ «ФК «ЄАПБ» та ТзОВ «Мілоан» підписано акти прийому-передачі Реєстру Боржників №1 та № 2 за Договором факторингу №24022026 від 24.02.2026 року (а.с. 50, 68) та проведено оплату згідно Договору факторингу №24022026 від 24.02.2026 року. (а.с. 51).

Відповідно до Витягів з Реєстру боржників № 1 та № 2 від 24.02.2026р. до Договору факторингу №24022026 від 24.02.2026р. ТзОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_4 за Кредитним договором №9255423 від 07.09.2025р. на загальну суму 20133,00 грн., з яких заборгованість за основною сумою боргу 6979,00 грн., заборгованість по комісії за обслуговування кредиту 7154,00 грн., заборгованість за неустойкою 6000,00 грн. (а.с. 52), та за Кредитним договором № 102588104 від 31.08.2025р. на загальну суму 29012,78 грн., з яких заборгованість за основною сумою боргу 11841,00 грн., заборгованість за відсотками 5955,10 грн.,заборгованість за комісією за обслуговування кредиту 6216,00 грн., заборгованість за пенею 5000,00 грн. (а.с. 70).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

У п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Так, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до абз. 2 ч. 3, ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

У ч. 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір відповідно до ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму і є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Отже, якщо форма договору електронна, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Дана позиція висловлена в постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду ВС від 12.01.2021р. по справі № 524/5556/19 (провадження №61-16243св20).

Як вбачається із матеріалів справи, у Кредитних договорах відповідач вказав своє ім`я, паспортні дані, ідентифікаційний номер, номер карткового рахунку, місце проживання, номер телефона, а також смс з кодом, що свідчить про використання одноразового ідентифікатора при здійсненні підпису стороною кредитного договору, зокрема, здійснення підпису ОСОБА_1 .

Враховуючи вищенаведене, провівши аналіз законодавства у сфері комерційної концесії, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 уклав в письмовій формі Договори про споживчий кредит № 102588104 від 31.08.2025р. та № 9255423 від 07.09.2025р., строк кредитування за якими визначений 360 днів, тобто з 31 серпня 2025 року по 26 серпня 2026 року та з 07 вересня 2025 року по 02 вересня 2026 року.

Отримання ОСОБА_1 коштів за Кредитними договорами підтверджується довідкою АТ КБ «Приват Банк» №20.1.0.0.0/7-260714/72029-БТ від 20.07.2026р., за підписом супервайзера з обробки звернень клієнтів й держорганів ГО ОСОБА_6 , згідно з якою ОСОБА_1 , фінансовий номер телефону НОМЕР_2 , в Банку емітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), на яку 31 серпня 2025 року та 07 вересня 2025 року здійснено зарахування коштів у сумі 12000, 00 грн. та 7000, 00 грн. відповідно (а.с. 166-168).

Таким чином, судом встановлено, що відповідач отримав кошти по Кредитних договорах та сторонами узгоджено істотні умови таких Договорів, зокрема, розмір кредиту, строк кредитування, строк дії договору, процентна ставка, порядок нарахування відсотків, комісії та неустойки.

Згідно з ч.1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За приписами ч. 1 ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

У ч. 1 ст. 1082 ЦК України вказано, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Окрім того, згідно з ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). У ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що до ТзОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договорами про споживчий кредит №102588104 від 31.08.2025р. та № 9255423 від 07.09.2025р.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

У разі порушення зобов`язання відповідно до ст. 611 ЦК України настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Порушенням зобов`язання згідно ст.610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту та сплати процентів. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Окрім того, згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір відповідно до ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 11, 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Вищевказані положення Закону України «Про споживче кредитування» знайшли своє відображення у п. 2.4.3. Кредитних договорів.

Отже, сторонами Кредитних договорів погоджено можливість зміни терміну остаточного повернення кредиту виключно після вручення Позичальнику вимоги Кредитодавця, у якій буде зазначено строк повернення всієї суми кредиту, нарахованих процентів за його користування та інших платежів, строк сплати яких не настав, та наслідки подальшого невиконання такої вимоги Позичальником у встановлені строки.

Оскільки, договір є обов`язковим до виконання, суд приходить до висновку, що Кредитодавець міг набути право дострокового стягнення заборгованості за кредитом, тобто на зміну строку остаточного повернення кредиту, виключно у випадку вручення Позичальнику відповідної вимоги Кредитодавця, однак, докази надіслання ОСОБА_1 відповідних вимог у матеріалах справи відсутні, а відтак, право дострокового стягнення заборгованості за кредитом не виникло.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 12, ч. 1 ст. 13, ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже вимога про стягнення заборгованості за Кредитними договорами є передчасною, оскільки ТзОВ «ФК «ЄАПБ» не дотримано вимог п. 2.4.3. Кредитних договорів про надіслання ОСОБА_1 письмової вимоги щодо зміни строку остаточного повернення кредиту. Відтак, позивач не набув право дострокового стягнення заборгованості за кредитом, тобто на зміну строку остаточного повернення кредиту, який визначено умовами Договорів про споживчий кредит № 102588104 від 31.08.2025р. та № 9255423 від 07.09.2025р. - 26 серпня 2026 року та 02 вересня 2026 року відповідно.

При цьому, враховуючи передчасність вимоги про стягнення заборгованості за Кредитними договорами суд не аналізує наданий позивачем розрахунок щодо підставності та правильності проведених стягувачем розрахунків.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховний Суд від 07.11.2022р. по справі № 757/59343/19-ц вказано, що аналіз обставин справи та зміст норм цивільного права дають підстави для висновку, що спосіб захисту прав та інтересів, про застосування якого просила позивач, є належним та правомірним, проте право на позов у позивача не виникло у матеріально-правовому розумінні у зв`язку з ненастанням тих обставин, з якими пов`язується пред`явлення позову в порядку частини другої статті 1177 ЦК України, а тому й не підлягає судовому захисту, що й є правомірною підставою для відмови в такому позові. Суд виходить з доцільності розрізняти пред`явлення позову до виникнення права на такий позов, з одного боку, та недоведеності позовних вимог, з іншого. У першому випадку позовну заяву пред`являє особа до виникнення права на позов у матеріально-правовому сенсі. У другому випадку позов подає особа, яка має право на судовий захист свого суб`єктивного права чи законного інтересу, проте під час розгляду справи такою особою не доведено належними та допустимими доказами правомірності надання їй судового захисту задля відновлення порушеного права чи інтересу.

Верховний Суд зауважує, що право на звернення за судовим захистом тісно пов`язане із суб`єктивним матеріальним правом, яке підлягає захисту. Порушення матеріального суб`єктивного права заінтересованої особи спричиняє виникнення у неї права на позов.

Засобом реалізації такого права є звернення заінтересованої особи з позовом до суду, який у передбаченому законом порядку розглядає вимогу позивача і дає відповідь у вигляді судового рішення.

Право на позов - це єдине матеріальне і цивільно-процесуальне поняття, яке має матеріальний зміст і процесуальну форму. В цивільному процесуальному праві не може бути самостійного права на звернення до суду, відокремленого від права на позов у матеріальному розумінні.

І навпаки, матеріальне право не може існувати без притаманної йому можливості бути реалізованим у примусовому порядку. Єдність матеріально-правового змісту права на позов і його процесуальної форми визначається тим, що право на позов - це право на відновлення порушеного права в певній, встановленій законом, процесуальній формі, у визначеному процесуальному порядку, яким забезпечується об`єктивність і реальність захисту.

Таким чином, у задоволенні позову про стягнення заборгованості за Договорами про споживчий кредит № 102588104 від 31.08.2025р. та № 9255423 від 07.09.2025р. слід відмовити повністю.

20 жовтня 2025 року між ТзОВ «Сіроко Фінанс», яке є фінансовою установою та основним видом діяльності якого є 64.99. надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), н.в.і.у., відповідно до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 25-29), та ОСОБА_1 укладено договір позики № 7895666 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) (надалі - Договір позики) (а.с. 9-12), який підписано електронним підписом позичальника ОСОБА_1 , відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису), та уповноваженою особою кредитодавця ТзОВ «Сіроко Фінанс» директором Матухно С.П.

Згідно з п. 1 Договору позики за цим Договором Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі - «Строк Позики»), для придбання товарів та/або робіт та/або послуг (на задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника), шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Комісію та Проценти) від Суми Позики.

У п. 21 Договору позики визначено, що цей Договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-комунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису Позикодавця та електронного підпису одноразовим ідентифікатором Позичальника згідно Закону України «Про електронну комерцію» та із додатковим накладанням кваліфікованого електронного підпису уповноваженого працівника Позикодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу згідно вимог Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого постановою Національного банку України від 03.11.2021 № 113.

Згідно з підпунктами 5.1. п. 5 Договору позики підписанням цього Договору Позичальник підтверджує, ознайомився на сайті https://monto.com.ua/informaciya з повною інформацією щодо Позикодавця та його послуги, у тому числі з інформацією, що передбачена ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідно до п. 2 Договору позики сума Позики - 5000,00 грн. строком на 30 днів з 20.10.2025р. по 18.11.2025р. із денною процентною ставкою (фіксована) - 0,01 % за день, яка діє протягом Строку Договору, визначеного п.п.2.2. п.2 Договору; процентною ставкою за понадстрокове користування Позикою - 5,00 % за день, пенею 5.00% в день та комісією 26,71% від суми позики, що складає 1335,50 грн. Орієнтовна загальна вартість позики 6350, 00 грн.

Відповідно до квитанції про виплату 46096-93308-08973 від 20.10.2025р., через платіжну систему Platon, був здійснений переказ коштів від ТзОВ «Сіроко Фінанс» у розмірі 5000,00 грн. на картку НОМЕР_5 (а.с. 13-14).

Перерахунок коштів відповідачу підтверджується довідками АТ «ВСТ БАНК» №3305-БТ від 09.07.2026р. та №3502-БТ від 22.07.2026р., за підписом заступника начальника ДКО та СОД АТ «ВСТ БАНК» Пісковської Ю., згідно з якою ОСОБА_1 , фінансовий номер телефону НОМЕР_2 , в Банку емітовано картку № НОМЕР_6 , на яку 20 жовтня 2025 року здійснено зарахування коштів у сумі 5000,00 грн. (а.с. 164-165, 169-170).

При цьому, фінансовий номер Клієнта та реквізити банківської картки № НОМЕР_6 відповідають також реквізитам картки, що вказана ОСОБА_1 у Договорі позики №7895666 від 20.10.2025р.

У п. 4 Договору позики встановлено, що проценти за цим Договором нараховуються щоденно, починаючи з наступного дня за датою надання Позики, на залишок Позики, виходячи із строку фактичного користування Позикою, до повного погашення заборгованості за Договором, включаючи день такого погашення. Комісія нараховується в дату надання Позики (в момент надання Позики), у визначеному п.п.2.4. п.2 Договору розмірі.

Згідно з п. 18 Договору позики у разі невиконання Позичальником умов цього Договору (неповернення у встановлені умовами Договору строки суми Позики), у випадку коли Сума Позики, зазначена в п. 2 Договору, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, за користування коштами Позики понад встановлений Договором строк Позикодавець має право нараховувати пеню в розмірі, визначеному п. 2 Договору за кожен день такого понадстрокового користування, з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства. У разі невиконання Позичальником умов цього Договору (неповернення у встановлені умовами Договору строки суми Позики), у випадку коли Сума Позики, зазначена в п. 2 Договору, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, за користування коштами Позики понад встановлений Договором строк нараховуються проценти за понадстрокове користування Позикою (її частиною) за ставкою, визначеною п. 2 Договору за кожен день такого понадстрокового користування, з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства.

Порядок зарахування сплачених Позичальником коштів за Договором визначено у п. 2.4. Договору позики. Так, якщо сума Позики за Договором не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладення Договору, у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за Договором у повному обсязі, зарахування сплачених Позичальником коштів за Договором здійснюється Позикодавцем в наступному порядку: У першу чергу сплачуються неустойка (пеня) та інші платежі. У другу чергу сплачуються всі прострочені Проценти за користування Позикою, Комісія, прострочена до повернення сума Позики (у випадку прострочення). Простроченими процентами за користування Позикою вважаються проценти, які були передбачені договором позики та застосовувались за весь період користування Позичальником Позикою у відповідності до умов Договору, які не були сплачені Позичальником в строк, встановлений Договором. У третю чергу сплачуються Ппроценти за користування позикою, Комісія, сума позики

На підтвердження заборгованості ОСОБА_4 надано розрахунок заборгованості по Договору позики №7895666 від 20.10.2025р., складений ТзОВ «Сіроко Фінанс» (а.с. 15-16), згідно якого загальна заборгованість становить 14550,00 грн. та складається з заборгованості по тілу кредиту - 5000,00 грн., заборгованості за процентами за період з 20.10.2025р. по 18.11.2025р. - 14,50 грн., комісія за надання кредиту - 1335,50 грн., заборгованість за неустойкою (штраф, пенею) - 8200,00 грн.

Аналізуючи розрахунок заборгованості за Договором позики №7895666 від 20.10.2025р. за період з 20.10.2025р. по 20.02.2026р., складений ТзОВ «Сіроко Фінанс» (а.с. 15-16), суд встановив, що, отримавши 20 жовтня 2025 року позику в розмірі 5000,00 грн., ОСОБА_1 здійснив один платіж 13 грудня 2025 року на суму 1800, 00 грн., який було зараховано на погашення заборгованості по пені.

20 лютого 2026 року між ТзОВ «Сіроко Фінанс» та ТзОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №20022026/4 (а.с. 17-21), за умовами якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (Фінансування) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (комісію, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Позичальників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною цього Договору.

В цей же день між ТзОВ «ФК «ЄАПБ» та ТзОВ «Сіроко Фінанс» підписано акт прийому-передачі Реєстру Боржників №1 за Договором факторингу №20022026/4 від 20.02.2026р. (а.с. 22), а 24 лютого 2026 року проведено оплату за Договором факторингу №20022026/4 від 20.02.2026р. (а.с. 23).

Відповідно до Витягу з Реєстру Боржників №1 за Договором факторингу №20022026/4 від 20.02.2026р. ТзОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 7895666 від 20.10.2025р. на загальну суму 14550,00 грн., з яких заборгованість за основною сумою боргу 5000,00 грн., заборгованість за відсотками 14,50 грн., за комісією 1335,50 грн., за пенею 8200,00 грн. (а.с. 24).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

У п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Так, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до абз. 2 ч. 3, ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

У ч. 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір відповідно до ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму і є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Отже, якщо форма договору електронна, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Дана позиція висловлена в постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду ВС від 12.01.2021р. по справі № 524/5556/19 (провадження №61-16243св20).

У Договорі позики №7895666 від 20.10.2025р. відповідач вказав своє ім`я, паспортні дані, ідентифікаційний номер, номер карткового рахунку, місце проживання, номер телефону та адресу електронної пошти, а також смс з кодом, що свідчить про використання одноразового ідентифікатора при здійсненні підпису стороною кредитного договору, зокрема, здійснення підпису ОСОБА_1 .

Враховуючи вищенаведене, провівши аналіз законодавства у сфері комерційної концесії, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 уклав у письмовій формі Договір позики №7895666 від 20.10.2025р., за яким отримав кредит на загальну суму 5000,00 грн. із загальним строком кредитування 30 днів: з 20 жовтня 2025 року по 18 листопада 2025 року, на умовах платності та поворотності.

Отримання відповідачем ОСОБА_1 коштів за Договором позики №7895666 від 20.10.2025р. підтверджується довідками АТ «ВСТ БАНК» №3305-БТ від 09.07.2026р. та №3502-БТ від 22.07.2026р. (а.с. 164-165, 169-170).

Відповідач ОСОБА_1 не заперечує факт укладення Кредитного договору.

Водночас досліджені судом докази в своїй сукупності спростовують доводи відповідача ОСОБА_1 щодо неотримання кредитних коштів.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем отримано кошти та сторонами узгоджено істотні умови кредитного договору, зокрема, розмір кредиту, строк кредитування, строк дії договору, процентна ставка та порядок нарахування відсотків, розмір комісії та пені, порядок їх нарахування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір відповідно до ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

У разі порушення зобов`язання відповідно до ст. 611 ЦК України настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Порушенням зобов`язання згідно ст.610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту та сплати процентів. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Окрім того, згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За приписами ч. 1 ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

У ч. 1 ст. 1082 ЦК України вказано, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Окрім того, згідно з ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). У ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що до ТзОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором позики №7895666 від 20.10.2025р.

Перевіривши проведений розрахунок за Договором позики (а.с. 15-16), судом встановлено, що такий відповідає умовам Договору позики № 7895666 від 20.10.2025р. та сума заборгованості ОСОБА_4 за вищевказаним Договором становить 14 550,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14,50 грн. - сума заборгованості за відсотками; 8200,00 грн. - сума заборгованості за пенею; 1335,50 грн. - сума заборгованості за комісією.

Відповідач ОСОБА_1 не надав суду доказів погашення заборгованості за Договором позики в повному обсязі.

Разом з тим, згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, нарахована за умовами Договору позики №7895666 від 20.10.2025р. пеня в розмірі 10000,00 грн. має бути списана кредитодавцем (позикодавцем) без стягнення із ОСОБА_4 , а сплачені останнім 13 грудня 2025 року кошти в розмірі 1800, 00 грн. слід розподілити відповідно до умов підпункту 2.4.2. п. 2.4. Договору позики.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 12, ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак, з врахуванням розрахунку заборгованості по Договору позики (а.с. 15-16), зважаючи на положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд приходить до висновку, що загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед ТзОВ «ФК «ЄАПБ» за Договором позики №7895666 від 20.10.2025р. становить 4550,00 грн., що є заборгованістю по тілу кредиту, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України вказано, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву.

При цьому, згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.

У п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

За звернення до суду із позовом до ОСОБА_1 ТзОВ «ФК «ЄАПБ» сплачено 2662,40 грн. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 154532 від 28.04.2026р. (а.с. 8).

Таким чином, з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір на користь позивача ТзОВ «ФК «ЄФПБ» в пропорційному розмірі до задоволений позовних вимог, що становить 190, 18 грн. (2662,40 грн.* 4550,00 грн./63695,78 грн.); в іншій частині сплачений судовий збір покладається на позивача та відшкодуванню не підлягає.

Водночас представник відповідача Батраков М.Ю. надав суду на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідача копії Договору про надання правничої допомоги №09/06-01 від 09.06.2026р., укладеного між адвокатом Батраковим М.Ю. та ОСОБА_1 (надалі - Договір від 09.06.2026р.), додаткової угоди № 2 від 16.06.2026р. до Договору про надання правничої допомоги №09/06-01 від 09.06.2026р., квитанції №1-09-06-01 від 16.06.2026р., ордера серії CT №1142346 від 10.06.2026р., свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЧЦ № 000084 від 21.10.2016р. (а.с. 105-106, 122-125).

Згідно з п. 1.1., 1.2. Договору від 09.06.2026р. предметом Договору є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правничої допомоги клієнту у справах №719/271/26 та №719/319/26, які знаходять на розгляді у Новодністровському міському суді Чернівецької області, а Клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надання правничої допомоги та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах встановлених договором. Клієнт надає право (уповноважує), а Адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, для чого Адвокат наділяється, зокрема, усіма правами, в тому числі процесуальними, які надано законом відповідачу.

Відповідно до п. 5.1. Договору від 09.06.2026р. розмір та порядок оплати Клієнтом Адвокату гонорару та фактичних витрат пов`язаних із виконання даного договору, у тому числі з детальним переліком послуг або без такого, окремо обумовлюється сторонами та може визначатися додатковими угодами до цього Договору.

Згідно з п. 1.-2., 5. додаткової угоди № 2 від 16.06.2026р. до Договору про надання правничої допомоги №09/06-01 від 09.06.2026р. сторони домовились, що вартість послуг (гонорар) адвоката у справі №719/271/26 становить згідно з погодженими детальним описом робіт (наданих послуг) та їх вартістю: зустріч, консультація клієнта, укладення договору, узгодження правової позиції (1 год.) - 1664,00 грн.; ознайомлення із позовом та додатками до нього (1 год.) - 1664,00 грн.; підготовка та подання відзиву на позовну заяву (3 год.) т- 4992,00 грн. За роботу (послуги) Клієнтом сплачено 8320,00 грн. Угода є невід`ємною частиною Договору.

Як вбачається з квитанції №1-09-06-01 від 16.06.2026р. адвокатом Батраковим М.Ю., відповідно до умов Договору про надання правничої допомоги №09/06-01 від 09.06.2026р. та додаткової угоди № 2 від 16.06.2026р. до нього, отримано від ОСОБА_1 гонорар за роботу (за надані послуги) у розмірі 8320,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015р., п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004р., п. 268 Рішення у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. по справі № 755/9215/15-ц та додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.09.2024р. по справі № 758/15666/16.

У справі «Бєлоусов проти України» (заява № 4494/07, рішення від 07.11.2013р.) ЄСПЛ дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, необхідно розглядати як фактично понесені.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020р. по справі №755/9215/15-ц зазначила, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

У додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.09.2024р. по справі №758/15666/16, зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024р. по справі № 910/9714/22 встановлено, що із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Отже, при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.).

З огляду на викладене, з урахуванням складності справи, зокрема, належності її до малозначних справ, враховуючи співмірність та пропорційність понесених витрат щодо предмета спору, значення справи для сторін, ціну позову, типовість даної категорії справ, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг, суд прийшов до висновку, що розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу відповідача слід зменшити і вважає, що відповідатиме принципу розумності, співмірності, пропорційності та справедливості розмір витрат, що становить 4000,00 грн., а не 8320,00 грн.

Таким чином, з позивача ТзОВ «ФК «ЄАПБ» підлягають стягненню судові витрати на користь відповідача ОСОБА_1 в пропорційному розмірі до задоволених позовних вимог, що становить 3714, 27 грн. (4000, 00 грн. - (4000,00 грн.* 4550,00 грн./63695, 78 грн.); в іншій частині витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача та відшкодуванню не підлягають.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд вважає, що відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України позивач ТзОВ «ФК «ЄАПБ» має сплатити відповідачу ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3524, 09 грн. (3714, 27 грн. - 190, 18 грн.).

На підставі ст. 8, 42 Конституції України, ст. 1, 3, 203-207, 509, 512, 514, 516-517, 526-527, 530, 549, 610-612, 626, 628, 629, 633-634, 638-639, 1048-1050, 1054-1055, 1056-1, 1077-1078, 1082, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронний цифровий підпис», «Про споживче кредитування», керуючись ст. 2-4, 7-13, 15, 17-19, 23, 76-82, 89, 95, 128, 130, 133, 137, 141, 223, 240, 247-248, 258-259, 263-265, 268, 272-275, 279, 352, 354-355 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса місця знаходження: Київська область, Броварський район, м.Бровари, вул. Лісова, буд. 2, код ЄДРПОУ 35625014), за підписом представника Кудіної Анастасії Вячеславівни (адреса місця праці: Київська область, м.Бровари, вул.Лісова, буд. 2, поверх №4, ідентифікаційний № НОМЕР_7 ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_8 ) про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_8 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса місця знаходження: Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул.Лісова, буд. 2, поверх № 4, код ЄРДПОУ 35625014, реквізити IBAN № НОМЕР_9 у АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за Договором позики № 7895666 від 20.10.2025р. в розмірі 4550,00 грн. (чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят гривень 00 копійок), що є заборгованістю за основною сумою боргу.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса місця знаходження: Київська область, Броварський район, м.Бровари, вул. Лісова, буд. 2, код ЄДРПОУ 35625014) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_8 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3524, 09 грн. (три тисячі п`ятсот двадцять чотири гривні 09 копійок).

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня його проголошення до безпосередньо Чернівецького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя:

Часті запитання

Який тип судового документу № 138692407 ?

Документ № 138692407 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 138692407 ?

Дата ухвалення - 03.08.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 138692407 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 138692407 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 138692407, Новодністровський міський суд Чернівецької області

Судове рішення № 138692407, Новодністровський міський суд Чернівецької області було прийнято 03.08.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.

Судове рішення № 138692407 відноситься до справи № 719/319/26

Це рішення відноситься до справи № 719/319/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 138676135
Наступний документ : 138724710