Рішення № 138692389, 03.08.2026, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/3781/26

Провадження № 2/727/1700/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Літвінової О.Г.

при секретарі судового засідання Гавалешко Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці в порядку спрощеного провадження справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Карпюк Юлія Миколаївна до Акціонерного товариства " Сенс Банк" про повернення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви та її доводи.

Представник позивач звернулась до Шевченківського районного суду м. Чернівці з позовом до Акціонерного товариства " Сенс Банк" про повернення коштів в розмірі 18119, 23 грн.

Мотивуючи свої вимоги тим, що виконавчим написом №4975 від 02.11.2020 року, вчиненим нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором №8 від 09.06.2008 року, стягнуто на користь АТ «Альфа Банк» заборгованість в сумі 4353,52 доларів США, що на день вчинення цього напису становило 123573,14 грн., та яка складається з наступного: простроченої заборгованості за сумою кредиту 2238 доларів США 37 центів, простроченої заборгованості за відсотками та комісією 2105 доларів США 15 центів, суми плати за вчинення цього виконавчого напису нотаріуса 1500,00 грн.

Зазначає, що приватним виконавцем виконавчого округу Чернівецької області Доготарем М.В. 27.11.2020 року було відкрито виконавче провадження №63754504 на виконання вищезазначеного виконавчого напису.

Надалі, постановою від 05 січня 2021 року у виконавчому провадженні №63754504 було накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 .

Вказує, що рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 квітня 2025 року у справі №727/2051/25 позов ОСОБА_1 до АТ «Сенс Банк», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задоволено повністю.

Визнано виконавчий напис від 02 листопада 2020 року, вчинений приватний нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В., зареєстрований в реєстрі №4975 про звернення стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ "Сенс Банк" (Акціонерного Товариства "Альфа-Банк") за кредитним договором №8 від 09.06.2008 року у розмірі 4 343, 52 дол. США , що на день вчинення цього напису становило 123 573, 14 грн. та яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту 2 238 дол. США 37 центів, простроченої заборгованості за відсоткам та комісією - 2 105 дол. США 15 центів, суми плати за вчинення цього виконавчого напису нотаріуса 1500 , 00 грн таким, що не підлягає виконанню.

Стягнуто з АТ "Сенс Банк" на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Зокрема стверджує, що в межах виконавчого провадження №63754504 було стягнуто суму заборгованості у розмірі 15515,28 грн., яка складається з: 13650,26 грн борг перед стягувачем, 1365,02 грн. основна винагорода приватного виконавця та 500,00 грн. витрат виконавчого провадження.

Згідно з постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Доготарем М.В. від 02 червня 2026 року виконавче провадження примусового виконання виконавчого напису № 4975, вчиненого від 02 листопада 2020 року було закінчено.

А тому просила стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» грошові кошти в розмірі 18119,23, що становить 13650,23 грн. (сума боргу), 3471,57 грн. (інфляційне збільшення) та 997,40 грн. (штрафні санкції).

Рух справи в суді.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 березня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Карпюк Юлія Миколаївна до Акціонерного товариства " Сенс Банк" про повернення коштів.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи.

Представником відповідача АТ «Сенс Банк» Матвійчуком М.З. подано відзив на позовну заяву, в якому він вказує, що доводи позивача про стягнення на користь АТ «Сенс Банк», а саме перерахування на рахунки стягувача будь-яких сум, за період з 02.11.2020 року, на підставі чи то скасованого виконавчого напису нотаріуса, чи то на будь-якій іншій підставі, є надуманим та безпідставним. За вказаний період і по даний на рахунки АТ «Сенс Банк», а ні від ОСОБА_1 , а ні від приватного виконавця, а ні від будь-якої третьої особи, будь-які кошти не надходили.

Вказує, що до позову не додано жодних доказів того, що вказані позивачем кошти було зараховано на рахунки саме АТ «Сенс Банк».

Тому просив в задоволенні заявлених позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У відповіді на відзив представником позивача зазначено, що у поданому відзиві відповідач зазначив, що жодних коштів по виконанню виконавчого листа №4975 виданого 02.11.2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу Личук Т.В. про стягнення на користь АТ «Сенс Банк» заборгованості у розмірі 4343,52 доларів США не торимували, ні від ОСОБА_1 , ні від приватного виконавця у рамках виконавчого провадження №63754504.

Вказує, що дана інформація не відповідає дійсності, адже до позовної заяви додано лист приватного виконавця Доготаря М.В. №33158 від 02.03.2026 року, в якому вбачається що в рамках виконавчого провадження №63754504 було стягнуто з боржника 15515,28 грн., яка складається з суми боргу перед стягувачем 13650,26 грн., 1365,02 основна винагорода виконавця та 500,00 грн. витрат виконавчого провадження.

Зазначає, що відповідач не дивлячись на вказаний доказ, що був поданий до суду, заперечує факт перерахунку коштів у рамках виконавчого провадження №63754504

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, представник позивача звернулась до суду з заявою через систему «Електронний суд», якою просила провести розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача, в судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву від 16.04.2026 року просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

За цих обставин, суд вважає, що неявка відповідача та його представника не є перешкодою для розгляду справи, враховуючи наявні в матеріалах справи докази.

Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасниківсправи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає, за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Дослідивши письмові докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Обставини справи, встановлені судом.

02.11.2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. було вчинено виконавчий напис №4975, яким з ОСОБА_1 було стягнуто на користь АТ «Альфа Банк» заборгованість в сумі 4343, 52 доларів США, що на день вчинення цього напису становило 123573,14 грн., яка складалась з наступного:

- 2238 доларів США 37 центів простроченої заборгованості за сумою кредиту;

- 2105 доларів США 15 центів простроченої заборгованості за відсотками та комісією;

- 1500,00 грн плата за вчинення виконавчого напису нотаріуса;

27.11.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Доготарем М.В. було відкрито виконавче провадження №63754504 ( а.с. 8-9).

05.01.2021 року постановою приватного виконавця Доготаря М.В. було накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження №63754504 (а.с. 11-12).

Згідно з платіжної інструкції №15970 від 10.10.2023 року приватним виконавцем було направлено АТ «Сенс Банк» грошові кошти в розмірі 10731, 23 грн., а саме за стягнення заборгованості згідно виконавчого документа №4975 від 02.11.2020 року, де боржником є ОСОБА_1 (а.с. 41).

Відповідно до платіжної інструкції №15753 від 31.10.2024 року приватним виконавцем було направлено АТ «Сенс Банк» грошові кошти в розмірі 2919, 03 грн., а саме за стягнення заборгованості згідно виконавчого документа №4975 від 02.11.2020 року, де боржником є ОСОБА_1 (а.с. 42).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 квітня 2025 року у справі № 727/2054/25 позов ОСОБА_1 до АТ "Сенс Банк", третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задоволено повністю, визнано виконавчий напис від 02.11.2020 року вичнений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. таким, що не підлягає задоволенню (а.с. 15-18).

02.06.2026 року приватним виконавцем виконачого округу Чернівецької області Доготарем М.В. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження примусового виконання виконавчого напису №4975, який був вчинений 02 листопада 2020 року (а.с. 13-14).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Закон який регулює спірні цивільно-правові правовідносини є Цивільний Кодекс України.

Частиною першою ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Достовірними, відповідно до ст. 79 ЦПК України, є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Згідно ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зі змісту статті 1212 ЦК України вбачається, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути безпідставно набуте майно цій особі.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Аналіз статті 1212 ЦК України і цього інституту цивільного законодавства вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права а збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнута, або з очікуванням, яке не справдилося.

Частинами 2, 3 ст. 1212 ЦУ України встановлено, що положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.

Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).

Верховний Суд у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20 (провадження № 61-88св21) зазначив, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставі ст.1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Відповідно до практики Верховного суду, а саме в постановах Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 761/825/20 (провадження № 61-12951св21),від 02 листопада 2022 року у справі № 758/14101/16-ц, від 06 жовтня 2021 року у справі № 201/9570/18, від 12 листопада 2020 року у справі № 200/3452/17, зазначено, що «цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом».

Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до ст. 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18 та від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Щодо можливості стягнення інфляційних втрат і 3% річних.

За змістом статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Дана правова позиція повністю узгоджується з практикою Верховного суду України, зокрема, викладеною у рішенні від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19.

Відповідно до ст. 1214 ЦК України, особа, яка набуло майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням постанови Верховного суду від 05.05.2022 по справі № 925/683/21, час прострочення відповідачем, проценти та індекс інфляції повинні бути розраховані з моменту періоду прострочення грошового зобов`язання, а саме як це зазначено в розрахунку заборгованості наданий представником позивача з 09.10.2023 по 16.03.2026 року в сумі 3471,57 грн. (інфляційне збільшення) та 997,40 (3% річних) (а.с. 10).

З врахуванням викладеного, суд погоджується з наданим позивачем розрахунком 3% річних та інфляційних витрат.

Відповідно до ч. 5 ст. 263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, повинні відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство в Україні здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, з огляду на наведені вище норми права, розглянувши справу в межах заявлених вимог, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

На підставі наведеного та керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 258-259, 263-265, 1212 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Карпюк Юлія Миколаївна до Акціонерного товариства " Сенс Банк" про повернення коштів задовольнити.

Стягнути з Акціонерне товариство «СЕНС БАНК»(Код ЄДРПОУ 23494714, 01033, м. Київ, вул.Велика Васильківська, 100) на користь ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) грошові кошти в розмірі 18 119,23 грн. (вісімнадцять тисяч сто дев`ятнадцять гривень 23 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційн скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня його вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 03.08.2026 року.

Суддя: Літвінова О.Г.