Рішення № 138691889, 31.07.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року Справа № 480/9609/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/9609/24 за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), у якій просить стягнути з відповідача на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 завдану матеріальну шкоду в розмірі 381817,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що військова частина НОМЕР_2 перебувала на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_3 . Під час внутрішнього аудиту встановлено факти безпідставної виплати окремим військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, у збільшеному до 100 000 грн розмірі.

Ухвалою суду від 25.11.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі № 480/9609/24, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 позовну заяву залишено без руху. Після усунення недоліків ухвалою суду від 25.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

16.12.2024 представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №480/9660/24, у якій відповідач оскаржує наказ ІНФОРМАЦІЯ_3 від 03.10.2024 №193 у частині, що його стосується. Позивач подав заперечення проти задоволення цього клопотання.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 18.04.2025 у задоволенні клопотання про зупинення провадження відмовлено, оскільки зібрані у цій справі докази дозволяють суду самостійно встановити та оцінити обставини, необхідні для вирі

На підставі Указу Президента України "Про призначення судді" №394/2026 від 19 травня 2026 року та наказу в.о. голови Сумського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 №24-ОС "Про відрахування зі штату суду ОСОБА_2 у зв`язку з призначенням на посаду судді Восьмого апеляційного адміністративного суду", на підставі розпорядження керівника апарату №2547 від 28.05.2026 призначено повторний автоматизований розподіл судової справ №480/9609/24.

Справа розподілена автоматизованою системою документообігу суду судді Кунець О.М.

Ухвала від 01.06.2026 про прийняття справи до свого провадження та призначення до розгляду

Ухвала про відкриття провадження відповідачем отримано 01.06.2026 через систему «Електронний суд»

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 24.02.2022 №24 було сформовано військову частину НОМЕР_2 . Вказана військова частина перебувала на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та у спірний період виконував обов`язки командира 3 стрілецької роти.

У період з 22.01.2024 по 15.03.2024 Другим територіальним управлінням внутрішнього аудиту Служби внутрішнього аудиту Міністерства оборони України проведено аудит діяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 , за результатами якого складено аудиторський звіт від 21.03.2024 №535/31/1.

Аудитом установлено, що у період з 01.04.2022 по 01.01.2023 окремим військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 , які належали до підрозділів забезпечення та не були елементами бойового порядку, виплачено збільшену додаткову винагороду з розрахунку 100 000 грн на місяць без належного документального підтвердження їх безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 01.08.2024 №611 призначено службове розслідування для встановлення причин, умов та обставин надлишкової виплати коштів, розміру заподіяної шкоди, кола винних осіб і ступеня їх вини. Строк розслідування продовжувався відповідними наказами у межах установленого законодавством строку.

За результатами розслідування складено акт від 30.09.2024 №19768. Актом, зокрема, встановлено, що відповідач необґрунтовано включав до рапортів на виплату збільшеної додаткової винагороди підлеглих військовослужбовців, відомості про яких не були належним чином підтверджені бойовими наказами, бойовими розпорядженнями, журналом бойових дій або бойовими донесеннями.

Так, наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 18.11.2022 №279 у частині виплати молодшому сержанту ОСОБА_2 винагороди за 25.10.2022 було видано на підставі рапорту відповідача від 15.11.2022 вх. №2804, який не містив відомостей про виконання військовослужбовцем конкретного бойового чи спеціального завдання.

Наказ від 04.12.2022 №303 у частині виплати солдату ОСОБА_3 винагороди за період з 01.11.2022 по 30.11.2022 було видано на підставі рапорту відповідача від 01.12.2022 вх. №3161. У рапорті не була заповнена графа щодо дати та номера журналу бойових дій або підсумкового бойового донесення, не зазначено конкретних бойових завдань, результатів їх виконання та точних днів участі.

Накази від 05.12.2022 №307, від 09.12.2022 №309 та від 30.12.2022 №322 у частині виплати солдату ОСОБА_3 винагороди за серпень, вересень та жовтень 2022 року було видано на підставі рапортів відповідача від 30.11.2022 вх. №3062, №3063 та №3064. У цих рапортах також були відсутні відомості про конкретно поставлені бойові завдання, результати їх виконання та точні дні виконання таких завдань.

З огляду на наведене актом службового розслідування дії відповідача кваліфіковано як неналежне виконання службових обов`язків і подання документів із відомостями, які не були підтверджені первинними бойовими документами. Саме ці рапорти стали документальною підставою для видання наказів про виплату збільшеної додаткової винагороди.

Актом службового розслідування розмір прямої дійсної шкоди, завданої внаслідок надлишкових виплат молодшому сержанту ОСОБА_2 та солдату ОСОБА_3 , віднесено до дій відповідача та визначено у сумі 381 817,88 грн.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 03.10.2024 №193 затверджено результати службового розслідування та ОСОБА_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності у розмірі завданої з його вини шкоди 381 817,88 грн.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 20.01.2023 №20 відповідача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 у зв`язку з переведенням для подальшого проходження військової служби. Наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 25.08.2024 №248 його виключено зі списків особового складу у зв`язку зі звільненням з військової служби у відставку.

Листом від 09.10.2024 №12/2014 позивач запропонував відповідачу добровільно відшкодувати 381 817,88 грн та направив копії матеріалів службового розслідування. Поштове відправлення було повернуто відправнику. Доказів добровільного відшкодування шкоди матеріали справи не містять.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Військова служба є державною службою особливого характеру. Спір про відшкодування шкоди, завданої військовослужбовцем під час виконання службових обов`язків, безпосередньо пов`язаний із проходженням публічної служби та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, у тому числі після звільнення особи зі служби.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців і прирівняних до них осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державі, визначає Закон України від 03.10.2019 №160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».

За змістом статті 1 Закону №160-IX матеріальна відповідальність полягає в обов`язку особи покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, завдану з її вини під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До прямої дійсної шкоди належать, зокрема, надлишкові виплати грошових коштів.

Частинами першою та другою статті 3 Закону №160-IX передбачено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків. Умовами відповідальності є наявність шкоди, протиправна поведінка, причинний зв`язок між поведінкою і шкодою та вина особи.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону №160-IX переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення від матеріальної відповідальності.

Статтею 5 Закону №160-IX установлено обмежену матеріальну відповідальність за шкоду, завдану з необережності, крім випадків, для яких цим Законом передбачена повна або підвищена матеріальна відповідальність.

За пунктами 1 і 2 частини першої статті 6 Закону №160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди у разі здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій, а також у разі виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб.

Суд зазначає, що рапорти командира підрозділу про безпосередню участь кожного військовослужбовця у бойових діях або виконанні бойових чи спеціальних завдань є звітними документами, на підставі яких командир військової частини приймає рішення про виплату збільшеної додаткової винагороди.

Тому внесення до таких рапортів особового складу без належного підтвердження конкретних бойових завдань, строків їх виконання та первинних бойових документів становить викривлення звітних даних у розумінні пункту 2 частини першої статті 6 Закону №160-IX. Наслідком подання таких рапортів стали надлишкові виплати бюджетних коштів, що є прямою дійсною шкодою.

За статтею 7 Закону №160-IX розмір завданої шкоди визначається за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку та інших документів. У цій справі розмір шкоди підтверджується аудиторським звітом, актом службового розслідування, наказами про виплату додаткової винагороди та фінансовими розрахунками, долученими до матеріалів розслідування.

Відповідно до статті 8 Закону №160-IX у разі виявлення факту завдання шкоди командир призначає службове розслідування для встановлення причин, розміру шкоди та винних осіб. За результатами розслідування складається акт, який подається командиру для прийняття рішення.

З матеріалів справи вбачається, що службове розслідування було призначено належним командиром, проведено комісією, його строк продовжено відповідними наказами, а результати оформлено актом із зазначенням складу правопорушення, розміру шкоди, форми вини та причинного зв`язку.

Частиною першою статті 12 Закону №160-IX установлено, що у разі звільнення особи зі служби або якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності не прийнято до її звільнення, відшкодування завданої шкоди здійснюється у судовому порядку в разі відмови особи від добровільного відшкодування.

Отже, оскільки відповідач був звільнений з військової служби, а вимогу про добровільне відшкодування залишено без задоволення, позивач обґрунтовано звернувся до адміністративного суду.

Суд ураховує, що наказ від 03.10.2024 №193 був оскаржений відповідачем в іншій адміністративній справі. Водночас предметом цього спору є не формальна законність доручення провести претензійно-позовну роботу, а наявність визначених Законом №160-IX матеріально-правових умов для стягнення шкоди.

Тому суд у цій справі самостійно перевіряє наявність шкоди, протиправної поведінки, причинного зв`язку та вини, не обмежуючись самим наказом про результати службового розслідування.

Наявність шкоди підтверджена фактом надлишкової виплати коштів у сумі 381 817,88 грн. Матеріали справи не містять доказів повернення одержувачами відповідних коштів або їх відшкодування іншими винними особами.

Протиправність поведінки відповідача полягає у поданні рапортів, що не містили обов`язкових відомостей і не відповідали вимогам пункту 3 телеграми Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 25.03.2022 №248/1298, пункту 3 окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29, а також вимогам військового діловодства щодо достовірності документів.

Причинний зв`язок полягає в тому, що саме рапорти відповідача були використані як безпосередня документальна підстава для видання наказів про виплату збільшеної додаткової винагороди ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . За відсутності таких рапортів відповідні виплати не були б проведені.

Вина відповідача підтверджується тим, що як командир підрозділу він був зобов`язаний достовірно відображати участь кожного військовослужбовця у конкретних бойових завданнях, перевіряти первинні документи та не включати до рапортів осіб без належного документального підтвердження. Відповідач не надав доказів, які б спростовували встановлені актом факти або підтверджували виконання одержувачами винагороди конкретних бойових завдань у заявлені рапортами періоди.

Таким чином, у цій справі підтверджено сукупність усіх умов матеріальної відповідальності, передбачених статтею 3 Закону №160-IX, а характер документально зафіксованого порушення та здійснення надлишкових виплат є підставою для повної матеріальної відповідальності відповідно до статті 6 цього Закону.

Положення статті 1166 Цивільного кодексу України також передбачають, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Розмір шкоди у сумі 381 817,88 грн підтверджений матеріалами службового розслідування та фінансовими документами і не спростований належними та допустимими доказами.

За таких обставин позов ІНФОРМАЦІЯ_3 підлягає задоволенню, а з ОСОБА_1 належить стягнути на користь позивача завдану державі матеріальну шкоду у розмірі 381 817,88 грн.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень із відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки доказів понесення таких витрат позивачем не надано, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) завдану державі матеріальну шкоду у розмірі 381 817 (триста вісімдесят одна тисяча вісімсот сімнадцять) грн 88 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець