Ухвала суду № 138689787, 30.07.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/2744/26

н/п 1-кс/953/4183/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2026 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

підозрюваного ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №62026050010001888 від 21.01.2026 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у виді застави

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Мінськ Республіка Білорусь, громадянин Республіки Білорусь, освіта вища, одружений, має доньку ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи, не судимий, адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ,

підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.1 ст.263 КК України,

встановив:

27 липня 2026 року суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №62026050010001888 від 21.01.2026 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у виді застави ОСОБА_6 , підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.1 ст.263 КК України.

В обґрунтування клопотання захисник посилався на застосування 12.06.2026 слідчим суддею при продовженні ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою положень ч.8 ст.176 КПК України, за відсутності у підозрюваного статусу військовослужбовця. Ухвалення 24.06.2026 Конституційним судом України рішення про визнання норми ч.8 ст.176 КПК України неконституційною. Вважає, що подальше застосування неконституційної норми порушує права ОСОБА_6 на справедливий суд. Зазначив, що відтермінування вказаного рішення Конституційного суду України від 24.06.2026 на три місяці обов`язку суду застосування норми, визнаної не конституційною, тобто порушення положень Конституції України, не зумовлює. Рішення Конституційного Суду України не враховувалось слідчим суддею 12.06.2026 при постановленні ухвали про продовження строку тримання ОСОБА_6 під вартою, як і ненадання станом на 27.07.2026 юридичною особою-заявником на запит органу досудового розслідування для проведення почеркознавчої експертизи та на виконання ухвали Харківського окружного адміністративного суду, оригіналів сфальшованих рапорту ОСОБА_7 та службового розслідування. Захисник також посилався на недоведеність ризиків, передбачених п.1, п.3, п.4 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема, за визнання слідчим суддею в ухвалі від 16.03.2026 ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст. 177 КПК України, недоведеним та на безпідставність підозри.

Підозрюваний та захисник у судовому засіданні клопотання підтримали, просили його задовольнити. Захисник пояснив, що станом на час подачі клопотання з часу постановлення слідчим суддею ухвали про продовження строку дії запобіжного заходу минуло понад 30 днів. ОСОБА_8 та матеріали службового розслідування, стосовні підозрюваного, сфальшовані. Так, ОСОБА_9 при допиті у якості свідка 21.03.2026 повідомляв, що рапорту від 31.10.2025 стосовно СЗЧ ОСОБА_6 він не складав. На теперішній час триває оскарження ухвали слідчого судді від 12.06.2026 якою підозрюваному продовжений запобіжний захід у виді тримання під вартою до 10.08.2026 без визначення застави. Апеляційний розгляд призначений на 05.08.2026.

Прокурор проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на відтермінування застосування рішення Конституційного суду України від 24.06.2026 на три місяці, тобто до 24.09.2026, відсутність підстав зміни запобіжного заходу, як нових підстав, що не розглядались слідчим суддею при продовження строку дії запобіжного заходу, не зазначення захисником у клопотання переліку свідків, яких він вважає за необхідне допитати.

Вислухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя доходить наступного:

З матеріалів справи вбачається, здійснення ХРУП №1 ГУНП в Харківській області досудового розслідування у кримінальному провадженні №62026050010001888 від 21.01.2026 за ч.5 ст.407, ч.1 ст.263, ст.368-5, ч.3 ст.209 КК України з обставин самовільного залишення військовослужбовцем ОСОБА_6 ВЧ НОМЕР_1 в умовах військового стану; незаконного поводження з бойовими припасами та вибуховими речовинами; виявлення за місцем проживання командира розвідувального взводу 1 штурмового батальйону ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_6 грошових коштів у розмірі 680 тисяч Євро, що може свідчити про набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, до яких відповідно до пп. г п.1 ч.1 ЗУ «Про запобігання корупції» відносяться військові посадові особи ЗСУ, активів, вартість яких більше ніж на три тисячі прожиткових мінімумів для працездатних осіб перевищує її законні доходи.

14.03.2026 о 19:48 ОСОБА_6 затриманий у порядку ст.208 КПК України.

15.03.2026 ОСОБА_6 повідомлено про підозру за ч.5 ст.407, ч.1 ст.263 КК України.

16.03.2026 ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова до підозрюваного ОСОБА_6 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою до 12.05.2026 без визначення розміру застави.

11.05.2026 ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_10 підозрюваному ОСОБА_6 продовжений строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 14.06.2026 без визначення розміру застави.

12.06.2026 ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_11 строк досудового розслідування продовжений до 5міс., - 14.08.2026.

12.06.2026 ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_11 підозрюваному ОСОБА_6 продовжений строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 10.08.2026 без визначення розміру застави.

З наказу командира ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_12 №316 від 04.12.2025 вбачається, що ОСОБА_6 самовільно залишив ВЧ та звільнений наказом Командувача Сухопутних військ ЗСУ від 07.11.2025 №1513-РС у запас за підпунктом «ж» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану) та з 04.12.2025 виключений зі списків складу ВЧ НОМЕР_1 .

Положеннями ч.1 ст.201 КПК України передбачене право підозрюваного до якого застосований запобіжний захід, його захисника, подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про зміну запобіжного заходу слідчий суддя, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів має оцінити у сукупності всі обставини, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, дані про особу підозрюваного, його сімейний та майновий стан, наявність соціальних зв`язків, а також інші обставини, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.

Підставою для зміни запобіжного заходу за клопотанням підозрюваного чи його захисника є обставини, що свідчать про зменшення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, або можливість забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Так, ОСОБА_6 інкримінуйтеся вчинення тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.1 ст.263 КК України, санкції яких передбачають максимальне покарання у виді 10 та 7 років позбавлення волі.

Згідно з п.2 ч.5 ст.182 КПК розмір застави визначається в таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відповідно.

При продовженні підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою альтеративний запобіжний захід у виді застави на підставі ч.8 ст.176 КПК України не застосовувався.

24.06.2026 рішенням Конституційного Суду України №4-р(ІІ)/2026 (далі: Рішення) положення ч.8 ст.176 КПК України, яка передбачала безальтернативне застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до військовослужбовців, підозрюваних або обвинувачених у вчиненні окремих військових кримінальних правопорушень, визнана неконституційною. Відтерміновано втрату чинності ч.8 ст. 176 КПК України на три місяці.

У Рішенні наголошено, що безальтернативне тримання під вартою військовослужбовців, яких підозрюють чи обвинувачують у вчиненні окремих військових кримінальних правопорушень, є несумісним з Конституцією України. Встановлення законодавцем до військовослужбовців, яких підозрюють чи обвинувачують у вчиненні низки злочинів, виключно найсуворішого запобіжного заходу тримання під вартою порушує вимоги частин першої, другої статті 29 Конституції оскільки не забезпечує вимоги наявності вмотивованого судового рішення як наслідку судового розсуду.

Окрему увагу було приділено принципам рівності та людської гідності. Підозра у вчиненні кримінального правопорушення, зокрема військового, не позбавляє особу конституційних гарантій і не може бути підставою для автоматичного застосування найсуворішого запобіжного заходу. На переконання доповідача, людська гідність належить кожній людині незалежно від її статусу, поведінки чи обставин, у яких вона опинилася.

Ухвалене Рішення стосується не лише заявника або окремої категорії військовослужбовців. Передусім воно спрямоване на забезпечення конституційних повноважень слідчого судді, який має самостійно визначати належний запобіжний захід у кожній конкретній справі.

Також у рішенні від 21.07.2026 №9-р(ІІ)/2026 Конституційний Суд України вказав, що для реального досягнення мети альтернативності застави запобіжному заходу у виді тримання під вартою відповідно до усталених позицій Європейського суду з прав людини, визначаючи розмір застави у виключних випадках, слідчий суддя, суд у судовому рішенні зобов`язаний навести аргументи, які підтверджують установлення розміру застави поза граничними межами, визначеними оспорюваними приписами Кодексу.

Конституційний Суд України, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, вважає, що для запобігання перетворенню застави на завуальований спосіб тримання особи під вартою слідчий суддя, суд, визначаючи розмір застави в судовому рішенні, повинен обґрунтувати фінансову спроможність особи, оцінити її легальні доходи й активи, урахувати не лише розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а й інші обставини, визначені Кодексом, а також наявність осіб, які перебувають на утриманні цієї особи; водночас активи для сплати визначеного розміру застави мають бути доступними особі, яку підозрюють чи обвинувачують, зокрема має бути враховано обставину, що стала підставою для накладення арешту на майно особи в межах кримінального провадження.

Суд констатував, що застава не є покаранням, способом відшкодування шкоди чи «викупом» із-під варти. Її єдина мета - гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного та забезпечити його участь у кримінальному провадженні.

Суд окремо наголосив, що Конституція не допускає перетворення арешту на стандартний запобіжний захід. За принципом in dubio pro libertate («у разі сумніву на користь свободи») особиста свобода є природним станом людини, а тримання під вартою - винятком, який повинен застосовуватися лише тоді, коли жоден м`якший захід не може забезпечити цілі кримінального провадження.

Законодавство має гарантувати існування реальної альтернативи арешту, якою і є застава.

Слідчим суддею враховується правова позиція Конституційного Суду України викладена у рішенні від 24.06.2026 про те, що застосування до військовослужбовців виключно найсуворішого запобіжного заходу без можливості індивідуальної оцінки обставин конкретного кримінального провадження та ризиків не відповідає конституційним гарантіям свободи та особистої недоторканності.

Водночас зазначене Рішення саме по собі не означає автоматичної неможливості застосування або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Його зміст вимагає від суду не формального посилання на статус військовослужбовця та кваліфікацію за ст. 407 КК України, а індивідуальної оцінки ризиків, обставин справи, даних про особу та можливості застосування альтернативних запобіжних заходів.

Слідчий суддя враховує не лише ступінь тяжкості інкримінованих ОСОБА_6 злочинів, передбачених ч.5 ст.407, ч.1 ст.263 КК України, а й на дані про особу підозрюваного, його соціальні зв`язки, спосіб життя, репутацію. Так, підозрюваний ОСОБА_6 раніше не судимий, будучи іноземцем добровільно став на захист України, має низку нагород за військову службу (а.с.39-44), одружений, має неповнолітню доньку, яка є особою з інвалідністю, звільнений наказом Командувача Сухопутних військ ЗСУ від 07.11.2025 №1513-РС зі служби у ЗСУ за закінчення строку контракту. Також слідчий суддя зважає на загальний строк досудового розслідування та тривалість перебування ОСОБА_6 під вартою з 14.03.2026.

Враховуючи дані про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку, що ризики, передбачені п.1, п.3 ч.1 ст.177 КПК України, є реальними, актуальними та не зменшились.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності та зважаючи на правову позицію, викладену у рішенні Конституційного Суду України від 24.06.2026, вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також принцип пропорційності, слідчий суддя дійшов, що застосований до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою без застосування застави підлягає зміні.

Слідчий суддя звертає увагу, що підставою розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, поданого раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу, визначеною у ч.5 ст.201 КПК України, є не зазначення у клопотанні нових обставин, які не розглядались слідчим суддею, однак клопотання про зміну запобіжного заходу подане захисником за спливу 30 днів з дня постановлення попередньої ухвали слідчим суддею.

У відповідності до ст. 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а положення ст.22 КПК України передбачають здійснення кримінального провадження на основі змагальності, зокрема, і самостійність сторони захисту в обстоюванні правової позиції у т.ч. і заявлені клопотань про допит свідків.

Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не підлягає оскарженню.

Навіть попри те, що втрата чинності ч.8 ст.176 КПК України відтермінована Конституційним Судом України на три місяці, слідчий суддя не може застосовувати неконституційні норми з часу їх визнання такими, оскільки конституційні принципи, на яких ґрунтується це рішення існують на момент розгляду даного клопотання.

Таким чином, доводи прокурора щодо відтермінування застосування рішення Конституційного суду України від 24.06.2026 на три місяці, тобто до 24.09.2026, відсутність нових підстав, що не розглядались слідчим суддею при продовження строку дії запобіжного заходу, не зазначення захисником у клопотання переліку свідків, яких він вважає за необхідне допитати не можуть бути взяті до уваги.

Згідно ст.182 КПК України, зважаючи на особу підозрюваного, обставини інкримінованих кримінальних правопорушень, його майовий стан, слідчий суддя визначає заставу, яка не буде завідомо непомірною для підозрюваного та водночас є достатньою для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України в розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 266 240 (3 328 х 80 = 266 240).

Керуючись ст. 176, 177, 178, 182, 200, 201, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,

постановив:

Клопотання захисника ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №62026050010001888 від 21.01.2026 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_6 підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.1 ст.263 КК України з тримання під вартою на запобіжний захід у виді застави, - задовольнити частково.

Застосований до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, - змінити, застосувавши до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 10.08.2026 із визначенням застави в сумі 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) грн., які можливо внести на депозитний рахунок ТУДСА України у Харківській області (одержувач: ТУ ДСА України в Харківській області; код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; р/р: UA 208201720355299002000006674) до сплину терміну тримання під вартою.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_6 строком до 10.08.2026 включно обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; не відлучатись з Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання: АДРЕСА_1 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватись від спілкування зі свідками ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 .

Відповідно до вимог ст.182 КПК України, роз`яснити підозрюваному ОСОБА_6 , що у разі не виконання покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід Держави. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя ОСОБА_1