Ухвала суду № 138689720, 03.08.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/17896/26

Провадження № 2-з/638/131/26

УХВАЛА

Іменем України

03 серпня 2026 року м. Харків

Суддя Шевченківського районного суду м. Харкова Смирнов В.А. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , треті особи: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бідонько Людмила Леонідівна, Приватний нотаріус Первомайського нотаріального округу Харківської області Вовк Ірина Василівна про визнання договору купівлі-продажу та договору дарування нерухомого майна недійсним, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, у якому просить в порядку забезпечення позову накласти заборону відчуження на нерухоме майно, що становить предмет позову та заборонити будь-яким суб?єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно та державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, вчиняти будь які дії, пов?язані з посвідченням будь яких правочинів, а також інші реєстраційні дії, пов?язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 50,8 кв. м, житловою площею 29,2 кв.м., яка зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 12.07.2012 року посвідченого приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Харківської області Вовк І. В.

Заява обґрунтована тим, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними угод купівлі-продажу та дарування нерухомого майна, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя. Так, об?єктом спільного сумісного майна подружжя є квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 50,8 кв. м, житловою площею 29,2 кв. м., яка була зареєстрована за відповідачкою на підставі договору купівлі-продажу посвідченого ПН МНО Тимченко Т.В. від 20.02.2003 року реєстровий номер 1352. Позивач своєї згоди на відчуження спірного майна не надавав. Письмова нотаріально посвідчена згода Позивача на продаж квартири Відповідачем 1 відсутня. Квартира по АДРЕСА_2 була придбана та зареєстрована за відповідачкою ОСОБА_2 20.02.2003 року за договором купівлі-продажу №1352, тобто в період шлюбу, за спільні кошти подружжя. Незважаючи на те, що право власності було зареєстроване за ОСОБА_2 , за своїм правовим режимом квартира є спільною сумісною власністю подружжя. В той же час, при підготовці документів до суду щодо розірвання шлюбу та позову про поділ майна подружжя, виявилося, що без письмової нотаріально посвідченої згоди позивача ОСОБА_2 15.05.2012 року уклала договір купівлі-продажу зазначеної квартири з ОСОБА_3 (яка є матір?ю відповідачки), реєстровий №275, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бідонько Л. Л. Надалі, вже через два місяці, 12.07.2012 року, ОСОБА_3 подарувала цю саму квартиру ОСОБА_2 за договором дарування №1332, посвідченим приватним нотаріусом Первомайського нотаріального округу Харківської області Вовк І. В. Таким чином, спірна квартира була формально виведена з режиму спільного майна подружкя шляхом укладення договору купівлі-продажу між ОСОБА_2 та її матір?ю ОСОБА_3 , а потім повернута ОСОБА_2 за договором дарування. Такий ланцюг правочинів свідчить про недобросовісність сторін правочинів і про спрямованість дій на приховування спільного майна подружжя від поділу. Позивач не надавав письмової нотаріально посвідченої згоди на відчуження квартири. Про факт її переоформлення йому стало відомо лише у червні 2026 року при отримання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.06.2026 року. Оскільки нерухоме майно зареєстроване на праві власності за відповідачкою, після звернення до Суду із даним позовом, існує реальна загроза розпорядження спірним спільним сумісним майном, що безумовно створить невідворотну та реальну загрозу неможливості виконання рішення Суду за наслідками розгляду позову про поділ майна. Тобто на сьогодні створена реальна загроза припущення та подальших порушень права власності позивача на об?єкти нерухомості (ст. 41 Конституції) та реальна загроза неможливості поновлення в правах. Завадити таким подальшим негативним та непоправним наслідкам зможе застосування заходів забезпечення позовних вимог.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.07.2026 справу передано судді В.А. Смирнову.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд прийшов до наступного.

Так заявник просить накласти заборону відчуження на нерухоме майно, що становить предмет позову та заборонити будь-яким суб?єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно та державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, вчиняти будь які дії, пов?язані з посвідченням будь яких правочинів, а також інші реєстраційні дії, пов?язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 50,8 кв. м, житловою площею 29,2 кв. м., яка зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 12.07.2012 року посвідченого приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Харківської області Вовк І. В..

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, та забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення у разі задоволення позову.

Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і захистити інтереси позивача.

Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, доводи заяви про забезпечення позову та заперечення іншої сторони. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Правова природа арешту майна чи іншого обмеження стосовно майна, вчиненого у зв`язку із провадженням у цивільній справі, полягає у обмеженні права розпорядженні ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, передання в заставу, іпотеку, укладення інших правочинів чи перероблення майна), при цьому за власником зберігається право користування. Таке обмеження допускається, якщо воно передбачено законом і є обґрунтованим.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчитися, що між сторонами виник спір.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі№ 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними для захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу».

Подібні правові висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20 та від 31 січня 2023 року справі № 295/5244/22, від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18 (провадження № 61-15167св21).

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

У постанові від 24 квітня 2024 року в справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами; 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Матеріали заяви свідчать про те, що предметом спору є визнання договору купівлі-продажу та договору дарування нерухомого майна недійсним, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя щодо квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 50,8 кв. м, житловою площею 29,2 кв. м.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, існує реальна загроза припущення та подальших порушень права власності позивача щодо спірного нерухомого майна.

Зважаючи на те, що позов має майновий характер, між сторонами дійсно виник спір, зокрема, щодо нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 50,8 кв.м, житловою площею 29,2 кв. м., існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також обґрунтоване припущення щодо можливості відчуження майна на користь третіх осіб, суд приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження на нерухоме майно, що становить предмет позову та заборони будь-яким суб?єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно та державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, вчиняти будь які дії, пов?язані з посвідченням будь яких правочинів, а також інші реєстраційні дії, пов?язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 50,8 кв. м, житловою площею 29,2 кв.м., яка зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 12.07.2012 року посвідченого приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Харківської області Вовк І.В.

Такий вид забезпечення позову у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмету спору та співмірний із заявленими позивачем вимогами, а невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст.149-153,157,247,258-260,261,353 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , треті особи: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бідонько Людмила Леонідівна, Приватний нотаріус Первомайського нотаріального округу Харківської області Вовк Ірина Василівна про визнання договору купівлі-продажу та договору дарування нерухомого майна недійсним, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження на нерухоме майно, що становить предмет позову та заборони будь-яким суб?єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно та державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, вчиняти будь які дії, пов?язані з посвідченням будь яких правочинів, а також інші реєстраційні дії, пов?язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 50,8 кв. м, житловою площею 29,2 кв.м., яка зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 12.07.2012 року посвідченого приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Харківської області Вовк І.В. до вирішення спору по-суті.

Копію ухвали направити для виконання до Департаменту реєстрації Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 40214227, адреса: 61003, м. Харків, пл. Павлівська, буд. 4).

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення безпосередньо до суду Харківського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили, після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.А.Смирнов