Рішення № 138689426, 03.08.2026, Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/457/25

Провадження № 2/396/21/26

РІШЕННЯ

Іменем України

03.08.2026 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого - судді Цесельської О.С., секретаря судових засідань Кравченко І.В., представника позивача адвоката Васильченко З.С., представника відповідача - адвоката Манзюка Т.Ю.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Новоукраїнка в порядку загального позовного провадження, в режимі відеоконференції, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Васильченко Зоя Сергіївна, до приватного підприємства «Агрофірма Агроленд» про розірвання договору оренди, стягнення заборгованості за договором оренди, 3 % річних та інфляційних витрат,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, інтереси якого представляє адвокат Васильченко З.С. звернувся до суду з позовом до ПП «Агрофірма Агроленд» про розірвання договору оренди, стягнення заборгованості за договором оренди, 3 % річних та інфляційних витрат.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий № 3524086000:02:000:1018 площею 7, 7599 га, розташованої на території Семенастівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, яка належить йому на підставі договору дарування земельної ділянки, укладеного22 липня 2022 року. Вказана земельна ділянка перебуває в оренді у відповідача. 27 вересня 2022 року позивач повідомив відповідача про факт переходу права власності на земельну ділянку і попрохав провести розрахунок з орендної плати, на що відповідач в застосунку Viber надіслав адресу електронної пошти для направлення йому витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. З вересня 2022 року ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідача з проханням сплатити йому орендну плату, на що орендар погоджувався але з вересня 2022 року до 19 грудня 2024 року жодних розрахунків не провів. 19 грудня 2024 року позивач отримав повідомлення від «Укрпошти» отримати переказ від ОСОБА_2 , директора ПП «Агрофірма Агроленд» в сумі 6991 гривень. В порушення Договору оренди до теперішнього часу орендодавцю не сплачено орендну плату за 2022 рік та 2023 рік, а за 2024 рік виплатив орендну плату не в повному обсязі, а лише 6991 грн. Враховуючи викладене, прохав договір оренди з відповідачем розірвати, а також стягнути заборгованість з орендної плати та 3% за невиконання грошового зобов`язання та стягнути на його користь понесені судові витрати.

Представник відповідача адвокат Манзюк Т.Ю. надав суду відзив, у якому, посилаючись на дотримання відповідачем умов договору та відсутністю порушень прав орендодавця, просить відмовити в задоволені позову та зазначає, що позивач не дотримав обов`язку повідомлення орендаря про зміну власника земельної ділянки. Про перехід права власності на земельну ділянку до позивача відповідач дізнався наприкінці 2024 року та направив позивачу лист з проханням надати відповідачу свої дані для оплати оренди згідно з договором оренди, копія листа від 13.12.2024 року Вказує, що за 2024 рік відповідач сплатив орендну плату в сумі 6991 грн, виходячи з розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки у 2024 році 302640, 59 грн та відрахування податків ПДФО 18,5%, військовий збір 5 %. Також зазначив, що колишній власник спірної земельної ділянки ОСОБА_3 приблизно у 2011 році отримала орендну плату авансом на весь строк дії договору до 2060 року, тому відповідач був переконаний про оплату орендної плати у повному обсязі, в тому числі за 2022 2024 роки, тому вимогу про сплату орендної плати за 2022 2024 роки є протиправною.

Представник позивача під час судового розгляду позовні вимоги підтримала, з підстав, зазначених в позові, прохала позов задовольнити.

Представник відповідача підтримав заперечення, викладені у відзиві, прохав у позові відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов такого висновку.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий № 3524086000:02:000:1018 площею 7,7599 га, розташованої на території Семенастівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, яка належить йому на підставі договору дарування земельної ділянки, укладеного 22 липня 2022 року, відповідно до умов якого. Зазначену земельну ділянку ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_1 (а.с.6-7, 8). Між ОСОБА_4 та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки площею 7,76 га ріллі, який зареєстрований 30.03.2012 року, реєстраційний № 352400004001527, розмір орендної плати щорічно 3 % від нормативної грошової оцінки землі, строк договору оренди до 2060 року.(а.с.63).

Відповідно до рекомендованого листа з повідомленням, ПП «Агрофірма Агроленд» ОСОБА_1 , зазначено, що нещодавно підприємству стало відомо, що він є власником земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ПП «Агрофірма Агроленд» згідно з договором оренди землі від 30.03.2012 року, прохаючи надати реквізити для сплати орендної плати. (а.с.67, 68)

Відповідно до нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_4 від 07.07.2011 року, вона повідомила, що отримала від ОСОБА_2 орендну плату в сумі 250000 гривень за земельну ділянку площею 7, 76 га на території Семенастівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3524086000:02:000:0018, будь яких матеріальних (фінансових) претензій до ОСОБА_2 до 07 липня 2060 року не матиме (а.с.69).

ОСОБА_2 є керівником ПП "Агрофірма Агроленд".

Згідно із статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У частинах першій та другій статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 1 Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон) визначає оренду землі як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 32 Закону передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті «д» частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (касаційне провадження № 61-41932сво18) дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична (два та більше випадки) несплата орендної плати.

Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У частині першій статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Відповідно до частин першої, третьої статті 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Отже, законом встановлено обов`язок особи у разі набуття права власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді на підставі чинного договору оренди землі, повідомити орендаря про факт переходу права власності на земельну ділянку, а також надати інформацію, що дозволить орендарю виконувати обов`язок зі сплати орендної плати, а також інші умови договору.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 545/262/18 (провадження № 61-47367св18), та від 16 лютого 2022 року у справі № 146/350/20 (провадження № 61-6262св21).

Відповідно до ч. 6 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Аналогічні положення містяться в п. 40 договору оренди землі, який зареєстрований 30.03.2012 року, за яким: перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Судом встановлено, що позивач, на підставі згаданого договору дарування від 22 липня 2022 року, набув права та обов`язки, які мала орендодавець ОСОБА_4 , відповідно до договору оренди землі.

Як на підставу для розірвання спірного договору оренди позивач посилається на систематичну несплату відповідачем орендної плати, при цьому, зазначає що ним були вжиті заходи щодо своєчасного повідомлення орендаря про перехід до нього права власності на спірну земельну ділянку після набуття її у власність, вказуючи що 27 вересня 2022 року він електронною поштою повідомив відповідача про факт переходу права власності на земельну ділянку, надіславши Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, разом з тим, відповідач заперечив про отримання такого листа, а суд враховує, що таке надсилання зазначеного вище Витягу не було здійснено у спосіб, визначений законом шляхом надсилання орендареві рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручено особисто; крім того, відсутні докази надання позивачем відповідачу інформації, що дозволила б орендарю виконати обов`язок зі сплати орендної плати, відтак, позивачем не доведено систематичну несплату на його користь орендної плати за договором оренди землі.

Також позивачем не спростовано отримання орендної плати до 2060 року колишнім власником земельної ділянки ОСОБА_4 , що підтверджується відповідною вищезазначеною письмовою нотаріально засвідченою заявою.

Відтак відсутні докази про заборгованість позивачу по виплаті орендної плати та підстав нарахування інфляційних витрат.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не доведено обставин щодо істотного порушення відповідачем умов договору оренди і ухилення його від сплати орендної плати, тому позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.12,76-80,89,263,265,273 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Васильченко Зоя Сергіївна, до приватного підприємства «Агрофірма Агроленд» про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості за договором оренди, 3 % річних та інфляційних витрат, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та оголошено 03.08.2026 року.

Суддя: О. С. Цесельська