Рішення № 138689229, 03.08.2026, Яремчанський міський суд

Справа № 354/1731/24

Провадження по справі № 2/354/92/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді: Остап`юк М.В.

при секретарі судового засідання Вередюку Т.Ю.

за участю:

прокурора Семковича О.В.

представника відповідача 1: адвоката Олексюка Л.В.

представника відповідача 2: адвоката Захарчук Г.В.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Яремче цивільну справу за позовом керівника Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Яремчанської міської ради Івано-Франківської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

20.08.2024 керівник Надвірнянської окружної прокуратури звернувся до Суду в інтересах держави з вказаним позовом.

Позов обгрунтовано тим, що відповідно до п. 4 рішення Яремчанської міської ради № 55-4/2006 від 16.11.2006 «Про вилучення, надання земельних ділянок, передачу земельних ділянок у приватну власність та видачу дозволів на виготовлення проекту відведення на землю організаціям, установам та підприємствам» дано дозвіл на виготовлення проекту відведення ОСОБА_3 , жительці АДРЕСА_1 на земельну ділянку площею 1278 м. кв. для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 . На підставі вказаного рішення Яремчанської міської ради ПП «Геопростір» розроблено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 . Пунктом. 6.11 рішення Яремчанської міської ради № 332-23/2009 від 19.03.2009 «Про вилучення, надання та передачу земельних ділянок із земель комунальної власності у власність (користування) громадян та юридичних осіб» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1278 м. кв. для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , та передано у приватну власність. На підставі вищевказаного рішення 14.08.2009 ОСОБА_3 отримала державний акт серії ЯЖ № 637243 на право власності на земельну ділянку площею 0,1278 га (кадастровий номер 2611000000:04:001:0205) із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. В подальшому право власності на земельну ділянку площею 0,1278 га кадастровий номер 2611000000:04:001:0205 набув ОСОБА_4 у порядку спадкування.

Державним космічним агентством України на запит окружної прокуратури надано аналітичні матеріали та космічні знімки території де розташована земельна ділянка площею 0,1278 (кадастровий номер 2611000000:04:001:0205) на визначені дати. З наданих космічних знімків чітко видно, що в районі розміщення спірної земельної ділянки русло річки Прут фактично не змінювалось, а сама земельна ділянка знаходиться у безпосередній близькості до річки. Згідно з викопіюванням з Публічної кадастрової карти та використанням доступних функціоналів вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 2611000000:04:001:0205 знаходиться в безпосередній близькості до урізу води річки Прут у межах від 7.5 до 22 метрів. Відповідно до інформації розміщеної на офіційному веб-сайті Державного агентства водних ресурсів України річка Прут відноситься до середніх річок. Згідно з інформацією Управління містобудування, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства прибережно-захисна смуга в районі знаходження спірної земельної ділянки згідно з діючого Генерального плану міста Яремче становить 50 метрів. Відповідно до план-схеми земельної ділянки виконаної сертифікованим інженером- геодезистом ОСОБА_5 межа спірної земельної ділянки площею 0,1278 згідно відомостей (обмінного файлу) з Державного земельного кадастру (кадастровий номер 2611000000:04:001:0205) накладається на прибережно-захисну смугу річки Прут. Таким чином, рішення Яремчанської міської ради № 332-23/2009 від 19.03.2009 «Про вилучення, надання та передачу земельних ділянок із земель комунальної власності у власність (користування) громадян та юридичних осіб», в частині затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1278 м. кв. для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 .Петраша ОСОБА_3 та передання її у приватну власність прийнято з порушенням вимог законодавства.

Станом на час подання позову, 20.08.2024 Яремчанська міська рада Івано-Франківської області не звернулася до Суду із відповідним позовом.

Тому, прокурор, керуючись вимогами ЦПК України та Закону України «Про прокуратуру», звертається до суду із вказаним позовом з метою захисту інтересів держави.

Прокурор у первісних позовних вимогах просив усунути перешкоди у здійсненні Яремчанською міською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду площею 0,1278 га з кадастровим номером 2611000000:04:001:0205, розташованої на території Яремчанської міської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області шляхом скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі від 14.08.2009 земельної ділянки площею 0.1278 га кадастровий номер 2611000000:04:001:0205 з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства», виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру та усунути перешкоди у здійсненні Яремчанською міською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду площею 0,1278 га, кадастровим номером 2611000000:04:001:0205, розташованої на території Яремчанської міської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області шляхом скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0.1278 га з кадастровим номером 2611000000:04:001:0205 для ведення особистого селянського господарства у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційним номер об`єкта нерухомого майна 2669224026120, номер відомостей про речове право 48687592 від 13.12.2022, а також просить стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 4 844,8 грн. У кінцевих позовних вимогах прокурор просить витребувати у ОСОБА_2 на користь держави в особі Яремчанської міської ради спірну земельну ділянку та стягнути судовий збір.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 28.01.2025 року відкрито провадження у справі і призначено до підготовчого судового розгляду (т.1, а.с.59).

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 04.08.2025 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_2 та витребувано докази (т.1, а.с.138).

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 19.01.2026 витребувано докази (т.2 а.с.213).

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 23.02.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду (т.2, а.с.3).

22.07.2026 відбувся розгляд справи по суті.

У судовому засіданні Прокурор підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково зазначив, що предметом цивільного спору є земельна ділянка, площею 0,1278 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 2611000000:04:001:0205 га. Кінцевим власником вказаної земельної ділянки є відповідач ОСОБА_2 . Спірна земельна знаходиться біля річки Прут. Відповідно до статті 3 Водного кодексу України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд, до якого, серед іншого, належать поверхневі води: водотоки (річки, струмки), штучні водойми (ставки). У частині першій статті 58 Земельного кодексу України та статті 4 Водного кодексу України зазначено, що до земель водного фонду належать землі зайняті річками, іншими водними об`єктами, болотами, а також прибережні захисні смуги вздовж цих річок та водойм. Прибережні захисні смуги є землями водного фонду. Відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України повноваження щодо розпорядження землями водного фонду комунальної власності належать сільським, селищним та міським радам. Відповідно до частини четвертої статті 59 ЗК України землі водного фонду, можуть передаватися громадянам та юридичним особам виключно на умовах оренди. Тобто, в приватну власність можна передати тільки замкнені природні водойми (це наприклад невеликі ставки, озера), а земельні ділянки прибережних смуг водного фонду можна надати громадянам виключно на підставі оренди. У статті 60 Земельного кодексу України та статті 88 Водного кодексу України визначено, що прибережно-захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та коло водойм уздовж урізу води шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари 25 метрів, для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари 50 метрів. Відповідно до статті 79 Водного кодексу України до середніх річок належать річки, які мають площу водозабору від 2 до 50 тисяч квадратних кілометрів. Річка Прут, яка межує із земельною ділянкою відповідачки відноситься до середніх річок. А тому прибережна захисна смуга середньої річки по обидва боки має становити 50 метрів. Згідно інформації, наданої Державним комічним агентством України, а саме з космічних знімків чітко видно, що в районі розміщення спірної земельної ділянки русло річки Прут фактично не змінювалося, а сама земельна ділянка знаходиться у безпосередній близькості до річки. Вказане підтверджується і викопіюванням з Публічної кадастрової карти, з якої вбачається, що земельна ділянка знаходиться у безпосередній близькості до урізу води річки Прут у межах 7,5-22 метрів. Згідно з інформацією Управління містобудування, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства прибережно-захисна смуга в районі знаходження спірної земельної ділянки згідно з діючого Генерального плану міста Яремче становить 50 метрів. Відповідно до план-схеми земельної ділянки, виконаної сертифікованим інженером-геодезистом Калинчуком В.В., межі спірної земельної ділянки площею 0,1278 га згідно відомостей (обмінного файлу) з Державного земельного кадастру накладаються на прибережно-захисну смугу річки Прут. А тому просив задовольнити позов повністю та повернути у власність територіальної громади земельну ділянку водного фонду.

Представник позивача Яремчанської міської ради Івано-Франківської ради у судові засідання не з`являвся, письмових пояснень не подавав. Яремчанська міська рада повідомлялася згідно вимог законодавства.

Представник відповідача1 - адвокат Олексюк Л.В. категорично заперечив позовні вимоги, послався на безпідставність вимог прокурора, оскільки останнім не надано доказів зміни цільового призначення спірної земельної ділянки та факту накладення земельної ділянки на прибережно-захисну смугу річки Прут на момент набуття власності. Крім того, у своїх поясненнях зазначив, що з плану земельної ділянки у технічній документації з землеустрою вбачається, що межа земельної ділянки площею 0,1278 по АДРЕСА_1 , яка надається ОСОБА_3 у приватну власність, знаходиться на віддалі 51.16 м. та 51.20 м. від крайніх точок до річки Прут. Отже, місцеположення зовнішніх кутів повороту точок меж земельної ділянки від А до Б поза межами прибережно-захисної смуги річки Прут. Разом з тим, при порівнянні викопіювання з Публічної кадастрової карти земельної ділянки площею 0,1278 га., плану - схеми, виконаної інженером-геодезистом Калинчуком В.В., які долучені Позивачем до позовної заяви, та планом земельної ділянки у технічній документації з землеустрою, яким визначено місцеположення поворотних точок меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також топографо-геодезичних і картографічних карт, які є в технічній документації, місцеположення зовнішніх кутів повороту точок меж земельної ділянки від А до Б на місцевості відрізняються. Просив відмовити у задоволенні позову повністю.

У судову засіданні представник відповідачки 2 адвокат Захарчук Г.В. заперечила відносно задоволення позову, виходячи з такого. Зазначила, що Прокурором невірно визначено суб`єктний склад сторін. Прокурор, звертаючись з позовом, пред`являє його в інтересах держави в особі Яремчанської міської ради, однак, у позові зазначає, що рішення Яремчанської міської ради № 332-23/2009 від 19.03.2009 в частині затвердження проекту відведення на земельну ділянку площею 1278 м. кв. по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 , та передання її у приватну власність прийнято з порушенням вимог чинного законодавства. Вважає, що Яремчанська міська рада не може бути позивачем і позов не може бути поданий в її інтересах, оскільки вона виступала розпорядником спірної земельної ділянки, приймала рішення, на підставі якого у ОСОБА_3 виникло право власності. Відповідачка не може і не повинна нести ризик відповідальності за помилку органу місцевого самоврядування, навіть якщо така могла бути допущена. Земельна ділянка, яка є предметом спору в зазначеній справі, була відведена у власність ОСОБА_3 в серпні 2009 року на підставі державного акту на право власності на землю для ведення особистого селянського господарства в м. Яремче. У подальшому, після смерті ОСОБА_3 , право власності на зазначену земельну ділянку набув ОСОБА_4 . Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, ОСОБА_1 (далі відповідач 1) успадкував земельну ділянку площею 0,1278 га, кадастровий номер 2611000000:04:001:0205, розташовану по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка раніше належала ОСОБА_4 . 15 жовтня 2024 року право власності на зазначену земельну ділянку перейшло до ОСОБА_2 внаслідок укладення договору купівлі-продажу. Спірна земельна ділянка, що є предметом спору, і на момент надання її у власність відповідачці, і на момент розгляду справи судом, знаходиться в межах населеного пункту м. Яремче. За положеннями частини четвертої статті 88 ВК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин) у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися. Конкретні умови забудови в момент відведення земельної ділянки у власність відповідачці були визначені Опорним планом м. Яремче, викопіювання з якого долучено до цього відзиву. З Опорного плану вбачається, що запроектована земельна ділянка є віддалена від русла річки, а тому вважалося, що вимоги статті 88 ВК України повністю дотримані. Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони. Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, у тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються статтями 50 54 Закону України «Про землеустрій». Відповідно до ч.4 ст.111 ЗК України, обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації. Обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені.

Просила відмовити у задоволенні позову повністю.

Вислухавши пояснення прокурора, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Згідно зі статтею 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У Преамбулі Водного кодексу України зазначається, що усі води (водні об`єкти) на території України є національним надбанням Українського народу, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту.

Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими та уразливими природними об`єктами.

Відповідно до статті 3 Водного кодексу України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд.

Статтею 4 Водного кодексу України передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті:

морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;

прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;

гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

береговими смугами водних шляхів.

Отже, до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними смугами вздовж річок.

Відповідно до статті 6 Водного кодексу України води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування.

Частинами першою, третьою статті 85 Водного кодексу України встановлено, що порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

У користування на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об`єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Указані статті імперативно відносять землі, яким встановлено статус прибережних захисних смуг, до категорії земель водного фонду, які мають спеціальний статус та перебувають під особливою державною охороною.

Судом встановлено, що відповідно до п. 4 рішення Яремчанської міської ради № 55- 4/2006 від 16.11.2006 «Про вилучення, надання земельних ділянок, передачу земельних ділянок у приватну власність та видачу дозволів на виготовлення проекту відведення на землю організаціям, установам та підприємствам» дано дозвіл на виготовлення проекту відведення ОСОБА_3 , жительці АДРЕСА_1 , на земельну ділянку площею 1278 м. кв. для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 .

Згідно рішення Яремчанської міської ради ПП «Геопростір» розроблено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 6.11 рішення Яремчанської міської ради № 332-23/2009 від 19.03.2009 «Про вилучення, надання та передачу земельних ділянок із земель комунальної власності у власність (користування) громадян та юридичних осіб» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1278 м. кв. для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 . Петраша ОСОБА_3 , жительці АДРЕСА_1 та передано у приватну власність (т.1 а.с.29).

Згідно рішення від 14.08.2009 ОСОБА_3 отримала державний акт серії ЯЖ № 637243 на право власності на земельну ділянку площею 0,1278 га (кадастровий номер 2611000000:04:001:0205) із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 (т.1, а. с. 35).

В подальшому право власності на земельну ділянку площею 0,1278 га кадастровий номер 2611000000:04:001:0205 набув ОСОБА_4 .

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 успадкував земельну ділянку, площею 0,1278 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2611000000:04:001:0205 із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка належала ОСОБА_4 .

На підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом державним нотаріусом Сьомої Київської державної нотаріальної контори Київського міського нотаріального округу Конончук Тетяною Василівною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 65761518 від 13.12.2022 згідно якого за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1278 га з кадастровим номером 2611000000:04:001:0205 (т.1 а. с. 17 на звороті).

Відповідно інформації з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 2611000000:04:001:0205, площею 0.1278 га та цільовим призначенням для особистого селянського господарства, державну реєстрацію земельної ділянки здійснено 14.08.2009.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником спірної земельної ділянки площею 0.1278 га для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 2611000000:04:001:0205 є ОСОБА_1 .

Відповідно до Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.10.2024, посвідченого приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Вірстюком Т.В., за реєстровим номером № 3880, ОСОБА_2 набула у власність спірну земельну ділянки з кадастровим номером 2611000000:04:001:0205, площею 0.1278 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Прокурор оскаржує законність перебування у власності ОСОБА_2 вказаної земельної ділянки, оскільки стверджує, що ця земельна ділянка є прибережною захисною смугою річки Прут та відноситься до земель водного фонду.

Визначення прибережно-захисних смуг наведено у Водному кодексі України.

Відповідно до статті 1 Водного кодексу України прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Земельні ділянки під прибережні захисні смуги зон виділяються з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон (частини перша-четверта статті 88 Водного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 88 Водного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів;

для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів;

для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Згідно з Публічною кадастровою картою земельна ділянка з кадастровим номером 2611000000:04:006:0205 знаходиться в безпосередній близькості до урізу води річки Прут у межах від 7,548 м 22, 244 м (т. 1, а. с. 38).

Згідно з частиною п`ятою статті 88 Водного кодексу України землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

Таким чином, законодавством чітко передбачено, що землі прибережних захисних смуг у приватну власність не передаються.

У ході судового розгляду з`ясовано, що на запит Надвірнянської окружної прокуратури Державним космічним агентством України надано аналітичні матеріали та космічні знімки територій розташування земельної ділянки з кадастровим номером 2611000000:04:001:0205 за 2009 рік та на даний час (т.1, а. с. 19).

З наданих космічних знімків Державного космічного агентства України вбачається, що в районі розміщення спірної земельної ділянки русло річки Прут фактично не змінювалося, а земельна ділянка розташована на невеликій відстані від річки Прут (Відповідь № 09.55-62-1290ВИХ-24 від 11.07.2024 року, т.1 , а. с. 20-28).

Відтак, керуючись зазначеними вище положеннями законодавства, проаналізувавши долучені до справи докази у їх сукупності, логічному взаємозв`язку, Суд приходить до висновку, що земельна ділянка відноситься до земель прибережно-захисної смуги і не може перебувати у власності Відповідача.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Так, відповідно до статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У справі що розглядається, Прокурор звернувся до суду з позовом з метою усунення перешкод у здійсненні права власності на землі водного фонду територіальною громадою міста Яремча.

Разом із тим, при вирішенні вказаних позовних вимог обов`язковим є ретельне з`ясування питання щодо правомірності та пропорційності втручання держави у право власності відповідачки на спірну земельну ділянку.

Так, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Втручання держави у право на мирне володіння майном є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо таке втручання не здійснене «згідно із законом», не переслідує легітимну мету чи не є «необхідним у демократичному суспільстві» (встановлення цієї необхідності передбачає, зокрема, встановлення пропорційності втручання переслідуваній легітимній меті). Порушення відповідних статей Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Принцип пропорційності у розумінні ЄСПЛ полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право людини на мирне володіння майном, й інтересами особи, яка зазнає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети.

Позов прокурора в цій справі стосується захисту суспільного інтересу у відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Територіальної громади м. Яремча на землю та збереження прибережних захисних смуг, недопущення зміни цільового призначення земель водного фонду, що спирається на норми закону.

Якщо земельна ділянка зайнята прибережною захисною смугою, її не можна отримувати у приватну власність.

Таким чином, передача у власність первісному власнику ОСОБА_3 земельної ділянки, яка розташована у прибережній захисній смузі річки Прут, відбулася всупереч наведеним нормам закону і у втручанні держави у право мирного володіння спірним майном є легітимна мета.

Відтак, таке втручання відповідає закону.

Встановлено, що кінцевим власником спірної земельної ділянки є ОСОБА_2 .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16 (провадження № 14-2цс21) зазначено, що: «заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим; розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу (зокрема, висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 22 травня 2018 року в справі № 469/1203/15 (провадження № 14-95цс18); від 28 листопада 2018 року в справі № 504/2864/13 (провадження № 14-452цс18, пункт 70); від 12 червня 2019 року в справі № 487/10128/14 (провадження № 14-473цс18, пункт 80); від 11 вересня 2019 року в справі № 487/10132/14 (провадження № 14-364цс19, пункт 96); від 15 вересня 2020 року в справі № 372/1684/14 (провадження № 14-740цс19, пункт 45).

Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду керуючись тим, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ділянки належать до водного фонду, набуття приватної власності на них є неможливим. Як відомо, якщо в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності, то і володіння є неможливим. Тому ані наявність державної реєстрації права власності за особою, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду не призводять до заволодіння такою ділянкою. Отже, як зайняття земельної ділянки водного фонду, так і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку за особою з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а належним способом захисту прав власника є негаторний позов (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року в справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 12 червня 2019 року в справі № 487/10128/14 (пункт 81), від 11 вересня 2019 року в справі № 487/10132/14 (пункт 97), від 15 вересня 2020 року в справі № 372/1684/14 (пункт 46).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 червня 2025 року у справі № 672/5/23.

Надання земельної ділянки прибережно-захисної смуги у приватну власність суперечить як статусу відповідного об`єкта водного фонду, так і законодавчим обмеженням щодо перебування у приватній власності таких земель.

Тому, враховуючи належне та якісне нормативно-правове обґрунтування у цій сфері, і орган місцевого самоврядування, і фізичні особи-відповідачі повинні були знати про неможливість всупереч закону передання й отримання у приватну власність земельної ділянки в межах прибережно-захисної смуги річки Прут. Отже, втручання судом у право ОСОБА_2 мирно володіти цією ділянкою відповідає закону.

За обставинами цієї справи мета Прокурора спрямована на усунення перешкод власникові (Територіальній громаді), яка не втратила володіння специфічним об`єктом цивільних відносин (земельною ділянкою водного фонду), у користуванні та розпорядженні цією ділянкою шляхом її повернення від відповідача ОСОБА_2 ..

Відтак, встановивши, що мета позову спрямована на усунення перешкод Державі, яка не втратила володіння земельною ділянкою, у користуванні та розпорядженні останньою шляхом її повернення від ОСОБА_2 , Суд розглядає вимогу витребувати від ОСОБА_2 земельну ділянку у власність держави як вимогу про повернення цієї земельної ділянки Територіальній громаді за правилами негаторного позову.

На негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правовідносини та правопорушення. А тому, у задоволенні заяви представника відповідача 1 адвоката Олексюка Л.В. про застосування строків позовної давності до вимог прокурора слід відмовити.

На підставі статті 141 ЦПК України з відповідачів у солідарному порядку слід стягнути судовий збір у сумі 4 844 грн 80 коп.

Керуючись статтями 4,5, 12, 56, 76, 80, 81, 84,128, 259, 263, 280 ЦПК України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов керівника Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Яремчанської міської ради Івано-Франківської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки задовольнити.

Повернути у власність Територіальної громади в особі Яремчанської міської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області земельну ділянку із кадастровим номером 2611000000:04:001:0205, загальною площею 0, 1278 га, розташовану в АДРЕСА_2 .

Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Івано-Франківської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 4844 гривні 80 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, що не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки) - повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин;

Законної сили рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Керівник Надвірнянської окружної прокуратури: зареєстроване місцезнаходження: 78405, м. Надвірна, вул. Шевченка, 39, Івано-Франківської області, ЄДРПОУ 0353048324;

Позивач: Яремчанська міська рада Івано-Франківська область, зареєстроване місцезнаходження: 78501, м. Яремче, вул. Свободи, 266, Івано-Франківської області, ЄДРПОУ 33309833;

Відповідач 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач 2: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: Марія ОСТАП`ЮК