Ухвала суду № 138689221, 27.07.2026, Яремчанський міський суд

Справа № 354/1001/26

Провадження № 1-кп/354/158/26

У Х В А Л А

27 липня 2026 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче в режимі відеоконференції кримінальне провадження з обвинувальним актом, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026090000000117 від 02 березня 2026 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,-

в с т а н о в и в:

20.07.2026 до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за за №12026090000000117 від 02.03.2026 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

Одночасно із направленням до суду обвинувального акта у даному кримінальному провадженні прокурором подано до суду клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення застави як альтернативного запобіжного заходу.

В обґрунтування даного клопотання зазначено, що ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04.03.2026 обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави, строк якого у подальшому неодноразово продовжувався, востаннє ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22.06.2026 року на строк до 02.08.2026. Водночас на даний час наявні підстави для продовження вказаного запобіжного заходу, оскільки ризики, передбачені п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, що стали підставою застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшились та продовжують існувати.

Так сторона обвинувачення зазначає, що продовжує існувати обґрунтований ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України (переховування від органу досудового розслідування та суду), оскільки навіть при визнанні обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованого злочину, він усвідомлює, що обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинен якого передбачене безльатернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років.

Також обвинуваченому ОСОБА_4 відомі анкетні дані потерпілої та осіб, які допитані як свідки у кримінальному провадженні та зміст наданих ними на досудовому розслідуванні показань, а отже він може незаконно впливати на них з метою спотворення доказів стосовно фактичних обставин, чи відмови від цивільного позову, при його заявлені потерпілою стороною та перешкоджати таким чином кримінальному провадженню та прийняттю у ньому законного судового рішення, що вказує на те, що продовжує існувати обгрунтований ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

У випадку застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винуватості у вчиненні інкримінованого злочину, він може не з`являтися до суду і у такий спосіб також перешкоджати кримінальному провадженню, що підтверджує існування ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПКУкраїни.

Окрім цього, обвинувачений ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий, востаннє у 2023 році за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.4 ст.186 КК України, до затримання зловживав алкогольними напоями, а тому у разі обрання іншого менш суворого запобіжного заходу з високою долею вірогідності існує ризик вчинення ним інших кримінальних правопорушень, а отже продовжує існувати ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Наявність зазначених ризиків обгрунтовує неможливість застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки останні не зможуть належним чином забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків.

Враховуючи положення ч.4 ст.183 КПК України, зважаючи на те, що внаслідок вчинення кримінального првопорушення знастала загибель потерпілого просив не визначати обвинуваченому ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у виді застави.

У підготовому судовому засіданні прокурор подане клопотання про продовження запобіжного заходу підтримав та просив його задовольнити із наведених мотивів.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 просила у задоволенні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою відмовити, посилаючись на те, що воно не є обгрунтованим, а наведені ризики не підтверджені належними доказами. Вказала, що обвинувачений у ході досудового розслідування надава визнавальні покази, не перешкоджав кримінальному провадженню іншим чином. Просила врахувати те, що обвинувачений одружений, має на вихованні двох неповнолітніх дітей та обрати йому запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою, а саме цілодобовий домашній арешт по місцю його реєстрації.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні щодо задоволення клопотання прокурора не заперечив, посилаючись на те, що у разі обрання йому запобіжного заходу не пов`язаного із триманням під вартою, він не матиме змоги прибувати до суду на всі виклики, оскільки зареєстрований у Дніпропетровській області.

Відповідно до вимог ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до приписів ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно п.5 ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідно із положеннями ч.3 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Частиною п`ятою ст.199 КПК України визначено, що слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Як встановлено судом, ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04.03.2026 до обвинувачного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 30.04.2026 включно без визначення застави.

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27.04.2026 строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 продовжено до 24.06.2026 включно та в подальшому хвалою слідчого судді від 22.06.2026 строк тримання під вартою обвинуваченого був продовжений до 02.08.2026 включно (в межах строку досудового розслідування) без визначення розміру застави.

При вирішенні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Так, у п.219 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 (заява №42310/04) Суд зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу. Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов`язковою і неодмінною умовою (sinequanon) належності її продовжуваного тримання під вартою.

У ході розгляду клопотання сторони обвинувачення установлено, що ризики, які стали підставою для застосування вказаного запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати, його застосування відповідає особі обвинуваченого, характеру, тяжкості та обставинам інкримінованого кримінального правопорушення, а також покаранню, що може бути призначене в разі визнання його винуватим, є співмірним задля запобігання настанню ризиків та виправдовує тримання особи під вартою.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий та обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, яке відповідно до ч.5 ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років позбавлення волі.

Під час розгляду клопотання прокурором доведено, що на даний час продовжує існувати обґрунтований ризики, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 усвідомлюючи те, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, покарання за які передбачено виключно у виді позбавлення волі у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, з метою уникнення відповідальності, може переховуватися від суду.

Крім цього, суд вважає, що продовжують існувати обґрунтовані ризики, передбачені п.п.3, 4 ч.1 ст.177 КПК України (незаконний вплив на потерпілу та свідків та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином), які полягають в тому, що обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, шляхом вільного доступу буде мати змогу чинити незаконний вплив на потерпілу та свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки йому відомі анкетні дані потерпілої та осіб, які допитані як свідки у кримінальному провадженні та зміст наданих ними на досудовому розслідуванні показань, а отже він може незаконно впливати на них з метою спотворення доказів стосовно фактичних обставин, що може негативно вплинути на хід судового розгляду, зважаючи на те, що потерпіла та свідки на даний судом не допитані. Також обвинувачений, будучи мешканцем Дніпропетровської області, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема не з`являтися до суду.

Окрім того, суд вважає, що стороною обвинувачення доведено існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_4 , який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності, востаннє вироком суду від 04.10.2023 за ч.2 ст.15, ч.4 ст.186 КК України у разі застосування іншого менш суворого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зможе продовжити свою злочинну діяльність та вчинити інші кримінальні правопорушення.

При цьому суд враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який зареєстрований у с. Жовте, Кам`янського району Дніпропетровської області, перебуває у зареєстрованому шлюбі, офіційно не працевлаштований, доказів щодо перебування у нього на утриманні неповнолітніх дітей на даний час суду не надано.

Наведене свідчить про те, що наявні достатні підстави вважати, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у виді тримання під вартою на даний час продовжують існувати, що з урахуванням викладених обставин, тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення та особи обвинуваченого дає підстави для висновку про те, що обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, підтверджують, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів на даному етапі судового розгляду не буде здатним запобігти вищевикладеним ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України, а отже забезпечити дієвість даного кримінального провадження та належну поведінку обвинуваченого, а тому суд вважає, що клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до шістдесяти днів.

Вказаний запобіжний захід відповідає особі обвинуваченого, є співмірним задля запобігання настанню ризиків та виправдовує тримання особи під вартою, оскільки справжній інтерес суспільства полягає у забезпеченні законності та запобігання порушенню прав осіб, незважаючи на існування презумпції невинуватості та переважує інтереси забезпечення права обвинуваченого на свободу.

Доводи сторони захисту про визнання обвинуваченим у ході досудового розслідування своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, міцність соціальних зв`язків не можуть бути підставою для відмови в задоволенні клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою з огляду на конкретні обставини справи, оскільки зазначені аргументи не спростовують встановлених судом вищенаведених ризиків.

Доказів, які б свідчили про незадовільний стан здоров`я обвинуваченого, який би унеможливлював перебування ОСОБА_4 під вартою, суддею під час розгляду клопотання не встановлено і стороною захисту не надано.

Відповідно до п.2 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Враховуючи конкретні обставини вчинення інкримінованого кримінального правопорушення та його наслідки, суд вважає за можливе при продовженні обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не визначати розмір застави.

Таким чином, з урахуванням викладених обставин та особи обвинуваченого, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до шістдесяти днів без визначення розміру застави.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 314, 315, 369, 371, 372, 392, 395 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у виді тримання під вартою -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 00 год. 00 хв. 24 вересня 2026 року без визначення застави.

Тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 здійснювати в ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».

Копію ухвали для виконання направити начальнику ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» та вручити обвинуваченому і прокурору негайно після її оголошення. Інші учасники мають право отримати її копію в суді.

Ухвала суду про продовження запобіжного заходу - тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, протягом п`яти днів з днявручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали складений 03 серпня 2026 року.

Головуючий суддя: ОСОБА_6