Рішення № 138689068, 03.08.2026, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/1524/26

Провадження №: 2/332/2288/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 р.

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Сапунцова В.Д., за участі секретаря судового засідання Горбань Є.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (надалі - позивач) звернулося до Заводського районного суду м. Запоріжжя із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

В обґрунтування позову зазначає, що 04.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3560408270-192366.

07.03.2023 було укладено договір № 07/03/23 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3560408270-192366.

28.08.2025 було укладено договір № 28-08/25 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3560408270-192366.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 3560408270-192366.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором 3560408270-192366 від 04.02.2022, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 3014,00 грн., з яких:

- Заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 2000,00 грн.

- Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 1014,00 грн.

- Заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн.

- Заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн.

- Заборгованість за комісіями - 0.00 грн.

- Інфляційні збитки - 0.00 грн.

- Нараховані 3% річних -0.00 грн.

14.12.2021 між Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4135770.

26.07.2024 було укладено договір № 26-07/2024 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4135770.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 4135770.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №4135770 від 14.12.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 38850,00 грн., з яких:

- Заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 15000,00 грн.

- Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 22350,00 грн.

- Заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн.

- Заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн.

- Заборгованість за комісіями - 1500,00 грн.

- Інфляційні збитки - 0.00 грн.

- Нараховані 3% річних -0.00 грн.

Від так, загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за вищевказаними Договорами, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 41864,00 грн., з яких:

- Заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 17000,00 грн.

- Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 23364,00 грн.

- Заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн.

- Заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн.

- Заборгованість за комісіями - 1500,00 грн.

- Інфляційні збитки - 0.00 грн.

- Нараховані 3% річних -0.98 грн.

На підставі наведеного представник просить суд задовольнити позовні вимоги та стягнути зазначені суми з відповідача на користь позивача, а також стягнути судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 16000,00 гривень.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2026 справу передано в провадження судді Сапунцова В.Д.

Ухвалою судді від 23.03.2026 прийнято позовну заяву до провадження судді та відкрито провадження у справі. Відповідно до ухвали постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні. Визначено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем. Відповідно до ч.4 ст.178 ЦПК України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копію відзиву та доданих до нього документів відповідач зобов`язаний надіслати іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України). Згідно з ч.1 ст.193 ЦПК України у строк для подання відзиву відповідач має право пред`явити зустрічний позов.

06.04.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, представник позивача спростовує аргументи відповідача щодо укладення кредитних договорів, нарахування відсотків, доказів підтвердження перерахування коштів та інше.

При цьому проаналізувати сам відзив на позовну заяву суд не має можливості, оскільки відповідачем до суду відзив не був поданий, а був направлений відповідачем лише позивачу.

08.04.2026 через систему «Електронний суд» відповідач надав заперечення на відповідь на відзив, де зазначив, що не згоден з висунутими до нього позовними вимогами, оскільки вважає, що договір №4135770 від 14.12.2021 є незаключеним, якщо в ньому немає істотних умов, зокрема реквізитів рахунку, на який перераховано кошти.

20.04.2026 до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли письмові поясненняз урахуванням отриманих заперечень, а саме заперечення факту перерахування коштів за укладеним кредитним договором №4135770, зазначає, що на виконання укладеного договору Кредитодавцем було здійснено перерахування грошових коштів за реквізитами банківської картки, вказаними позичальником на сайті Кредитодавця.На підтвердження зазначеного позивачем було додано до позовної заяви квитанцію ТОВ «ФК «Елаєнс», відповідно до якої 14.12.2021 відбулось перерахування грошових коштів у сумі 15000,00 грн. від платника, яким є ТОВ «Мілоан», згідно договору № 4135770 на номер картки НОМЕР_2 , яку вказав позичальник при заповненні форм на сайті Кредитодавця. Варто також зауважити, що Кредитодавець не отримує повні реквізити Банківської картки, які необхідні для здійснення операцій по карті через Інтернет. Для платіжних операцій по картах Товариством використовуються відповідні сертифіковані платіжними системами сервіси. Захист реквізитів карт убазах даних таких сервісів відповідає міжнародному стандарту «PCI DSS». Таким чином, Кредитодавець не отримує повні реквізити картки Позичальника, яка вказується ним для отримання кредиту. Натомість, сам переказ на виконання договору, укладеного в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», здійснюється надавачем платіжних послуг на замовлення Кредитодавця. Враховуючи вищевикладене, зазначена квитанція надавача платіжних послуг є належним доказом видачі кредиту.

Разом із письмовими поясненнями від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів з АТ «Універсал Банк».

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 28.04.2026 клопотання представника позивача про витребування доказів у АТ «Універсал Банк» задоволено, та витребувано:

- інформацію, чи видавалась ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) кредитна картка № НОМЕР_2 (віртуальна чи фізична) та надати повний номер банківської картки № НОМЕР_2 ;

- докази зарахування на картку № НОМЕР_2 кредитних коштів у сумі 15000,00 грн., які 14.12.2021 року були на неї перераховані, а саме витребувати виписки по рахунку ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за номером картки № НОМЕР_2 за період із 14.12.2021 по 14.01.2022 р.;

- ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки НОМЕР_2 , в тому числі, але не виключно прізвище, ім`я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки;

- інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_2 з 14.12.2021 по 14.01.2022 року;

- інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

На виконання ухвали суду від 28.04.2026 від АТ «Універсал Банк» надійшла запитувана судом інформація.

20.05.2026 від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів з АТ КБ «ПриватБанк».

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26.05.2026 клопотання представника позивача про витребування доказів у АТ КБ «ПриватБанк» задоволено, та витребувано:

- ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки НОМЕР_4 , в тому числі, але не виключно прізвище, ім`я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки;

- докази зарахування на картку № НОМЕР_4 кредитних коштів у сумі 2000,00 грн., які 04.02.2022 року були на неї перераховані, а саме витребувати виписки за номером картки № НОМЕР_4 за період із 04.02.2022 по 08.02.2022 р.;

- інформацію, чи відкривалась ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) банківська картка № НОМЕР_4 (віртуальна чи фізична картка) та надати повний номер банківської картки № НОМЕР_4 ;

- інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_4 за період з 04.02.2022 по 08.02.2022 р.;

- інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

На виконання ухвали суду від 26.05.2026 від АТ КБ «Приват Банк» надійшла запитувана судом інформація.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача через систему «Електронний суд» надав заяву про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, з невідомих суду причин ,про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, приходить до наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 04.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3560408270-192366.

ОСОБА_1 здійснив дії, спрямовані на укладання Договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем (ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс») було перераховано грошові кошти у розмірі 2000,00 гривень, що підтверджується квитанцією та Довідкою.

Відповідно до умов Договору позики, дата видачі кредиту 04.02.2022, дата повернення кредиту 18.02.2022 (включно), термін користування кредитом 14 днів.

Згідно Договору позики, за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплатити Товариству плату згідно Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1 до цього Договору).

Умовами Договору позики на період зазначений в п.п. 2.3. Договору, плата за користування Кредитом встановлена в розмірі 1,95 % за кожен день користування Кредитом.

Також Договором позики встановлено, що Плата за користування Кредитом нараховується в процентному значенні, за фактичну кількість днів, користування Кредитом, визначену у п.п. 2.3. цього Договору та починається у дату списання Кредитних коштів з Рахунку Товариства й закінчується у дату зарахування Суми кредиту та плати за користування Кредитом на Рахунок Товариства.

Відповідно до п.п. 9.2 Договору позики, цей Договір укладається в електронній формі та є електронним договором, підписання якого відбувається, у відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», за допомогою Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітноцифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних Позичальником, який прийняв пропозицію (оферту) укласти цей Договір, надсилаються Товариству та призначені для ідентифікації підписувача цих даних.

Пунктом 9.3. Договору позики встановлено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором, вказаний у п.п. 9.2. цього Договору, має юридичну силу власноручного підпису.

Пунктом 3.19 Договору зазначено, що строк користування кредитом може бути продовжено на обумовлений Сторонами строк у відповідності до пункту 4.1.2 шляхом направлення Позикодавцю відповідного звернення (клопотання) через особистий кабінет користувача за допомогою ІТС.

Від так, доказів пролонгації та/або авто пролонгації стороною позивача не надано, а отже строк кредитування становить 14 днів, з 04.02.2022 по 18.02.2022 (включно).

07.03.2023 було укладено договір № 07/03/23 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3560408270-192366.

Відповідно до п. 2.1. договору Клієнт - Первісний Кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначеним цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників.

Відповідно до п. 3.1. - первісний кредитор гарантує, що йому належить право вимоги до боржників, зазначених в реєстрі боржників.

Відповідно до п.8.3.3. після підписання сторонами акту приймання-передачі прав вимоги розпоряджатися правами вимоги на свій власний розсуд без згоди первісного кредитора.

Відповідно до п. 8.3.4 Фактор має право здійснити наступне відступлення права грошової вимоги третій особі за умови дотримання норм чинного законодавства України.

З дослідженого в судовому засіданні витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 07/03/23 від 07.03.2023 вбачається, що під №2431 зазначено таку інформацію про боржника: РНОКПП: НОМЕР_1 , ПІБ ОСОБА_1 , номер кредитного договору 3560408270-192366; сума заборгованості за основним зобов`язанням 2000,00 грн.; сума заборгованості по процентам за користування кредитом 546,00 грн.; заборгованості разом 2546,00 грн.

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 3560408270-192366.

28.08.2025 було укладено договір № 28-08/25 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3560408270-192366.

Відповідно до п. 2.1. договору Клієнт - Первісний Кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначеним цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників.

Відповідно до п. 3.1. - первісний кредитор гарантує, що йому належить право вимоги до боржників, зазначених в реєстрі боржників.

Відповідно до п.8.3.3. після підписання сторонами акту приймання-передачі прав вимоги розпоряджатися правами вимоги на свій власний розсуд без згоди первісного кредитора.

Відповідно до п. 8.3.4 Фактор має право здійснити наступне відступлення права грошової вимоги третій особі за умови дотримання норм чинного законодавства України.

З дослідженого в судовому засіданні витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 28-08/2025 від 28.08.2025 вбачається, що під №3128 зазначено таку інформацію про боржника: РНОКПП: НОМЕР_1 , ПІБ ОСОБА_1 , номер кредитного договору 3560408270-192366; сума заборгованості за основним зобов`язанням 2000,00 грн.; сума заборгованості по процентам за користування кредитом 1014,00 грн.; заборгованості разом 3014,00 грн.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 3560408270-192366.

Згідно з розрахунком судом встановлено, що сума заборгованості за договором № 3560408270-192366 становить 2000,00 гривень по тілу кредиту, по відсоткам по строку користуванням кредиту 14 днів з 04.02.2022 по 18.02.2022 (включно) сума заборгованості по відсоткам, яка підлягає стягненню з відповідача 2000,00*1,95%*14=546 гривень.

Крім того, 14.12.2021 між Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 4135770.

Згідно п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 15000,00 грн.

Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 9000,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Умовами Кредитного договору передбачена видача кредитних коштів Позичальнику безготівково, а саме шляхом переказу коштів на Картковий рахунок.

Відповідно до Розділу 2, сторонами узгоджені умови, щодо сплати за кредитом, пролонгації строку користування кредитом, повернення кредиту тощо.

Договір передбачає, що Позичальник може збільшити строк кредитування, шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.

Відповідно до п. 6.1. Договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця.

Також сторонами Договору узгоджено, розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Кредитодавцем електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт Кредитодавця, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей договір надається позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Кредитодавця направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником Кредитодавцем.

Відповідно до п. 6.3. Договору приймаючи пропозицію Кредитодавця про укладання цього договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Кредитодавцем, що розміщені на сайті Кредитодавця та є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п. 6.4. Договору укладення Кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.

Відповідно до умов договору про споживчий кредит №4135770 від 14.12.2021 дійсно вказаний договір передбачає, що Позичальник може збільшити строк кредитування, шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.

26.07.2024 було укладено договір № 26-07/2024 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4135770.

Відповідно до п. 2.1. договору Клієнт - Первісний Кредитор відступає за плату своє право грошової вимоги до боржників строк виконання зобов`язань за якою настав, або яке виникне у майбутньому у сумі 287052895,25 грн. (двісті вісімдесят сім мільйонів п`ятдесят дві тисячі вісімсот дев`яносто п`ять гривень 25 копійок), а Фактор, здійснивши Фінансування в порядку, передбаченому цим договором, приймає право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про споживчий кредит, раніше укладеними між клієнтом і боржниками.

Відповідно до п. 2.2. фактор набуває права на всі суми, які він одержить на виконання вимоги від Боржників, а Клієнт не відповідає перед Фактором, якщо одержані Фактором суми виявляться меншими від суми, сплаченої Фактором Клієнтові.

Відповідно до п.2.3. договору до Фактора переходять права Клієнта як первісного кредитора за договорами про споживчий кредит в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Зокрема Фактор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів за користування кредитом та/чи процентів, за порушення грошового зобов`язання (відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України) за договорами про споживчий кредит (в тому числі за періоди, що передували відступленню прав вимоги, якщо такі нарахування не були здійснені Клієнтом) за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення неустойки (штраф, пеня) за порушення Боржниками грошових зобов`язань, нарахування будь-яких платежів і комісій відповідно до умов договорів про споживчий кредит.

Відповідно до п. 2.4. Фактор має право здійснити наступне відступлення права грошової вимоги третій особі, але не раніше оплати фінансування Фактором у повному обсязі придбаного у Клієнта Права вимоги в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

З дослідженого в судовому засіданні витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 26-07/2024 від 26.07.2024 вбачається, що під № 14663 зазначено таку інформацію про боржника: РНОКПП: НОМЕР_1 , ПІБ ОСОБА_1 , номер кредитного договору 4135770; сума заборгованості за кредитом 15000,00 грн.; сума заборгованості по процентам за користування кредитом 22350,00 грн.; сума заборгованості по комісії за надання кредиту - 1500,00 грн., сума заборгованості разом 38850,00 грн.

На підтвердження переходу та набуття права вимоги заборгованості за кредитним договором до відповідача, окрім договору факторингу, позивач додає копію платіжної інструкції № 448090005 від 26.07.2024; копію акта приймання-передачі реєстру боржників для друку від 26.07.2024 до договору факторингу № 26-07/2024 від 26.07.2024.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 4135770.

Що стосується суми нарахованих відсотків, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтями11,12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» встановлений обов`язок кредитора щодо неухильного дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів).

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Частиною 4вказаної норми визначено, що перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (пункт 6 частини першої статті3, частина третя статті509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

Пред`явлені до стягнення відсотки у сумі 22350,00 грн., більш ніж у півтора рази перевищує розмір заборгованості за основною сумою кредиту.

На переконання суду, вказані відсотки, як умова договору, є непропорційно високими, що призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальнику, суперечить нормам ЗУ «Про захист прав споживачів», що підтверджується правовими висновками Верховного Суду, які викладені в постановах №132/1006/19 від 07.10.2020, №910/719/19 від 19.05.2020, №363/1834/17 від 13.07.2022, №910/12876/19 від 01.06.2021 тощо.

З огляду на вказане, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків відповідно до умов кредитного договору підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 15000 грн. відповідно до основного тілу кредиту. Вказана сума буде справедливою та співмірною з огляду на суму основного боргу.

Щодо стягнення з відповідача комісії у загальному розмірі 1500,00 гривень за надання кредиту та його обслуговування, суд дійшов до таких висновків.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України є обов`язком банку (фінансової установи), виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як плата за надання кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Згідно з ч.3 ст.13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. За приписами ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Так, кредитодавцю забороняється встановлювати у кредитному договорі будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні Закону. Така умова в договорі є нікчемною. Відповідну постанову по справі № 666/4957/15-ц Верховний Суд прийняв 20.02.2019, вона є застосовною в даних правовідносинах у відповідності до ч.4 ст.263 ЦПК України.

Суд враховує, що споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п.11 ч.1 ст.1 Закону України "Про споживче кредитування"). Тобто, споживчим є будь-який кредит наданий споживачу для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (ч.1,2 ст.11 Закону України "Про споживче кредитування"). Проте, умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч.5 ст.12 Закону України "Про споживче кредитування").

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.11.2021 у справі № 740/3852/19, пр. 61-7745св21, зазначено, що: "відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред`явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність у силу закону у зв`язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину".

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, пр. 14-44цс21 Велика Палата дійшла висновку, що обов`язок позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Таким чином, вимоги сторони позивача в частині стягнення заборгованості за комісією в сумі 1500,00 гривень є необґрунтованими, відповідно, не підлягають задоволенню, що зумовлює часткове задоволення позову.

За наведеного позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Особливості укладання кредитного договору (договору позики) в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 зазначеного Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 ст.3 зазначеного вище Закону).

Відповідно до ч.3,ч.4 ст.11 цього ж Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Разом з тим, ч.6 ст.11 зазначеного Закону визначено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 цього ж Закону, - у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище наведеного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладення в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему позичальника можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно зі ст.64 ЦПК України докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.

Отже, судом констатовано, що між сторонами укладено Договори позики на визначених Сторонами умовах.

Відповідно до приписів статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій самі сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядок, що встановлені договором.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що «за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти» До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом».

За приписами статті 526 ЦК України врегульовано загальні умови виконання зобов`язання, а саме: «зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін».

Відповідно статтею 527 Цивільного кодексу України встановлено наступне: «боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги».

Разом з тим, стаття 530 вказаного Кодексу регламентує, «якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства».

За визначенням статті 610 ЦК України, «порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання)».

Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги)… Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч.3 зазначеної статті).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що «до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом».

Частиною першою ст.1077 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) визначено положенням ч.1 ст.1078 ЦК України.

Частиною 2 статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Натомість, відповідно до статті 516 ЦК України декларовано, що «заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням».

Тобто, за змістом наведених положень цивільного законодавства, - боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Отже, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаними договорами позики із попереднім первісним позикодавцем.

За матеріалами справи встановлено та відповідно не спростовано відповідачем, що боржник не сплатив заборгованість за договорами позики суми основної заборгованості за тілом кредиту ані первісному, ані новому кредитору (позикодавцеві), отже в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами статті 1048 ЦК України, «позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

2. Договір позики вважається безпроцентним, якщо: 1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п`ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов`язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; 2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками».

Разом з тим, право кредитодавця (позикодавця) нараховувати передбачені Договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного Договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України.

Отже, за умовами спірного договору сторони погодили строк його дії, а тому починаючи із зазначеної дати, позикодавець втрачає право нараховувати проценти за користування кредитом у визначеному Договором розмірі.

Згідно викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 правового висновку, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/4518/16 від 05.04.2023, сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх. Відтак, для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України».

Згідно із ч. 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України).

Належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення позичальником дій, які б підтверджували свідомий намір пролонгації зобов`язання за договором, позивачем не надано.

Таким чином, як вбачається з досліджених судом доказів, позичальник має сплачувати позикодавцеві визначені у Договорі відсотки за користування кредитом, відповідно до умов укладеного Договору з урахуванням визначеного строку дії кредитування.

Розподіл судових витрат

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задовольняються частково, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2069,75 грн. (ціна позову 41864,00 грн., задоволено позовні вимоги на 32546,00 грн., що становить 77,74 % від заявленого розміру вимог, судовий збір при пред`явленні позову становив 2662,40 грн., а 77,74 % від цієї суми = 2069,75 грн.).

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Так, представник позивача просить стягнути витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, у розмірі 16000,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьої вказаної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, на підтвердження обставин понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано копію договору про надання правової допомоги від 02.07.2024 № 02-07/2024, укладеного між ТОВ «Факторинг Партнерс» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», копію прайс-листа виду послуг та ціни роботи, заявки на надання юридичної допомоги від 01.01.2026 № 3011, витягом з акту № 27 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026.

З акту № 27 про надання юридичної допомоги вбачається, що АО «Лігал Ассістанс» надало позивачу такі послуги: надання усної консультації з вивченням документів протягом 2 годин вартістю 4000,00 грн., складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі позову до суду протягом 4 годин вартістю 12000,00 грн., загальна вартість послуг становить 16000,00 грн.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України 17.10.2014 № 10 витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Однак, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані представником позивача документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат, пов`язаних із розглядом справи, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16000,00 грн. не є цілком співмірним зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Водночас суд ураховує, що справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, адвокат як представник позивача не приймав участь в судовому засіданні.

Отже, з врахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Ураховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 76-82,89,141,263-265,279 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за Договором №3560408270-192366 від 04.02.2022 у загальному розмірі 2546 (дві тисячі п`ятсот сорок шість) гривень 00 коп., яка складається з 2000,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 546,00 гривень - заборгованість за нарахованими процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за Договором №4135770 від 14.12.2021 у загальному розмірі 30000 (тридцять тисяч) гривень 00 коп., що складається з 15000,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 15000,00 гривень - заборгованість за нарахованими процентами.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2069 (дві тисячі шістдесят дев`ять) гривень 75 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 гривень.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи http://court.gov.ua/fair.

Повний текст судового рішення складено 03 серпня 2026 року.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, б. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ: 42640371;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя В.Д. Сапунцов