Рішення № 138688221, 31.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/2229/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Мацей Михайло Іванович, звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Львівській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області 08.01.2026 №627/13-01-24-08, №629/13-01-24-08, №633/13-01-24-08.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що ГУ ДПС у Львівській області у період з 15.12.2025 по 17.12.2025 відносно нього проводило документальну позапланову невиїзну перевірку. За результатами позапланової перевірки 18.12.2025 складено акт № 57803/13-01-24-08-03/2983014773, відповідно до висновків якого встановлено порушення: абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ із змінами та доповненнями донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2024 рік на загальну суму 473 484 грн 92 к.; пункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями в частині неподання декларації майновий стан і доходи за 2024; підпункту 1.2, підпункту 1.3, підпункту 1.5, підпункту 1.6 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу, підпункту 168.1.1, підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Закону України від 28.12.2014 №71 VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», в результаті чого донараховано військового збору за 2024 рік на загальну суму 39 457 грн 08 к. На підставі висновків акту позапланової перевірки № 57803/13-01-24-08-03/2983014773 ГУ ДПС у Львівській області 18.12.2025 прийнято податкові повідомлення-рішення №627/13-01-24-08, №629/13-01-24-08, №633/13-01-24-08 від 08.01.2026.

Згідно з податковим повідомленням-рішенням від 8 січня 2026 року форми «Р» № 627/13-01-24-08, йому податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами на загальну суму 591856 грн 15 коп., з яких 473 484 грн 92 к. податкове зобов`язання, 118371, 23 грн штрафна санкція. Згідно з податковим повідомленням-рішенням від 8 січня 2026 року форми «Р» № 629/13-01-24-08, позивачу нараховано 49321 грн 35 коп. військового збору, з яких 39 457 грн 08 к. податкове зобов`язання та 9864 грн 27 коп. штрафна санкція. Згідно з податковим повідомленням-рішенням від 8 січня 2026 року форми «Р» № 633/13-01-24-08, позивачу нараховано штрафні санкції в розмірі 340 гривень за не подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2024 рік.

Зазначає, що законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) пеню, прощену (анульовану) кредитором. Однак, при проведені перевірки контролюючим органом не встановлено структуру прощеного боргу, яка частина прощеного боргу становить тіло кредиту та є оподатковуваним доходом платника.

Стверджує, що лист АТ «ТАСКОМБАНК» від 24.06.2024 № 24855/6/30, яким було здійснено прощення (анулювання) боргу на суму 2 630 471 грн 78 к., не є належним доказом прощення основної суми боргу, оскільки такий не долучено до Акту перевірки та не досліджувався безпосередньо при проведенні такої. Будь-яких первинних документів чи матеріалів, які можуть підтвердити прощення основної суми боргу ні під час перевірки, ні в ході судового розгляду відповідачем не надано. Просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач позову не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. Відповідно до листа АТ «Таскомбанк» (запит ГУ ДПС у Львівській області від 05.06.2024 №21047/6/13-01-24-02-09) від 24.06.2025 №24855/30, фізичній особі - платнику податків ОСОБА_1 списано основну суму кредитної заборгованості за самостійним рішенням банку, не пов`язаною з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності в 2024 році в сумі 2 630 471 грн 78 к., що відображено в «Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» (форма 1ДФ) за ознакою доходу « 126», відповідно до абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, який підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податку в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації). Фізична особа платник податку ОСОБА_1 податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2024 рік до ГУ ДПС у Львівській області не подав, дохід, отриманий у вигляді додаткового блага за ознакою доходу « 126», за 2024 рік не декларував, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір від отриманого доходу у вигляді додаткового блага за 2024 рік не сплатив. Перевіркою дотримання встановленого порядку подання до органів ДПС податкових декларацій встановлено, що фізичною особою платником податку ОСОБА_1 за 2024 рік податкову декларацію про майновий стан і доходи до ГУ ДПС у Львівській області не подавав, чим порушив пункт 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України.

Вказує на те, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили, що в складі суми прощеної (анульованої) заборгованості включені проценти за користування кредитними коштами.

Стверджує про відповідність акта перевірки № 57803/13-01-24-08-03/2983014773 вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727 та нормам податкового законодавства. Вважає, що ГУ ДПС у Львівській області правомірно прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.01.2026 №627/13-01-24 08, №629/13-01-24-08, №633/13-01-24-08. Просить відмовити у задоволенні позову.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якому він підтримав позицію, викладену в позовній заяві та зазначив, що обов`язковою передумовою виникнення у боржника обов`язку відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу, з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку, є його належне повідомлення кредитором про прощення (анулювання) такого боргу. Вказує, що таке повідомлення в матеріалах справи відсутнє. Крім того, зауважує, що анулювання (прощення) боргу позивача відбулося поза межами строку позовної давності, підтвердженням чого є таке. 30 березня 2015 року банк звернувся до позичальників з повідомленнями-вимогами про дострокове стягнення заборгованості за кредитом та прострочених процентів за користування коштами, таким чином банк змінив строк виконання основного зобов`язання відповідно до вимог статті 1050 ЦК України, який за змістом повідомлення-вимоги повинен настати протягом тридцяти календарних днів з дати одержання вимоги, але в будь-якому випадку не пізніше сорока п`яти календарних днів з дня направлення банком вимоги. Після 22 травня 2015 року договір кредиту фактично припинив дію. Тобто, після зміни строку виконання зобов`язання з повернення кредиту, процентів та пені банк припинив нараховувати ОСОБА_1 заборгованість. Вважає, що оскільки кредитний договір припинив свою чинність 22 травня 2015 року, а прощення боргу відбулось 25 вересня 2024 року, тобто через 9 років, отже анулювання (прощення) боргу позивача у даній справі відбулося поза межами строку позовної давності.

Ухвалою від 11.02.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.

Представник відповідача 27.02.2026 (вх.№15938) подав клопотання про продовження процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача 04.03.2026 (вх.№17418) подав відзив на позовну заяву.

Представник позивача 09.03.2026 (вх.№18771) подав відповідь на відзив.

Представник позивача 09.03.2026 (вх.№18779) подав клопотання про повернення відзиву відповідача без розгляду.

Представник позивача 13.03.2026 (вх.№20674) подав клопотання про долучення до матеріалів справи копії постанови Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі №442/2567/15-7 за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № КF 47127 від 15.02.2008 та за зустрічним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договорів поруки від 15 лютого 2008 року № РО 92656 та від 15 лютого 2008 року № РО 92657 припиненими.

Представник позивача 17.04.2026 (вх.№31973) подав заяву про намір подати докази понесених витрат на правову допомогу протягом 5 днів після ухвалення судом рішення в даній справі.

Представник позивача 08.05.2026 (вх.№38759) подав додаткові пояснення, в яких звернув увагу на те, що визначивши в якості оподаткованого доходу суму прощеного основного боргу (кредиту) у розмірі 2 630 471 грн 7 к., відповідач не звернув уваги на наявну «курсову різницю». В матеріалах справи відсутня інформація щодо курсової різниці щодо заборгованості позивача перед АТ «ТАСКОМБАНК».

Щодо клопотання представника позивача від 09.03.2026 (вх.№18779) про повернення відзиву відповідача без розгляду, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З метою дотримання принципів диспозитивності та змагальності адміністративного процесу, та реалізації сторонами своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд виснує про необхідність вирішення справи з врахуванням поданого відзиву відповідачем.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Між ВАТ «Електрон Банк» (правонаступник - ПАТ «ВіЕс Банк») та ОСОБА_1 15 лютого 2008 року укладено кредитний договір № КF 47127, зі змінами та доповненнями, згідно з яким ВАТ «Електрон Банк» надав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 80 000 дол. США з кінцевим строком погашення не пізніше 14 лютого 2028 року та сплатою відсотків за користування кредитом 11,5 % річних.

Відповідно до підпункту 5.2.12 кредитного договору від 15 лютого 2008 року № КF 47127, позичальник зобов`язаний повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти, а також можливі пеню та штрафні санкції, незалежно від строку зобов`язання у наступних випадках: затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць; перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; утворення в позичальника простроченої заборгованості за кредитом та/або процентами.

Згідно з підпунктом 5.3.1 кредитного договору, банк має право у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором списати з рахунків позичальника суми боргу на підставі наказу на примусову сплату боргового зобов`язання, звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, вимагати виконання зобов`язань за кредитним договором від поручителя (гаранта).

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 15 лютого 2008 року № КF 47127 між ВАТ «Електрон Банк» (правонаступник - ПАТ «ВіЕс Банк») та ОСОБА_2 було укладено договір поруки від 15 лютого 2008 року № РО 92656, згідно із умовами якого вона є поручителем за зобов`язаннями ОСОБА_1 за кредитним договором від 15 лютого 2008 року № КF 47127.

Також, на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 15 лютого 2008 року № КF 47127 було укладено договір поруки від 15 лютого 2008 року № РО 92657 між ВАТ «Електрон Банк» (правонаступник ПАТ «ВіЕс Банк») та ОСОБА_3 , згідно з умовами якого він є поручителем за зобов`язаннями ОСОБА_1

ПАТ «ВіЕс Банк» 30 березня 2015 року надіслало ОСОБА_1 повідомлення-вимогу вих. № 09-4/6229 про дострокове повернення кредиту, а саме: 63 636,35 дол. США основного боргу та 1 159,30 дол. США простроченої заборгованості за процентами та погашення заборгованості за процентами, пенею та штрафними санкціями, що будуть нараховані по день повного погашення заборгованості за кредитним договором, протягом тридцяти календарних днів з дати одержання цього повідомлення, але в будь-якому випадку не пізніше сорока п`яти календарних днів з дня направлення банком цього повідомлення.

ОСОБА_1 отримав указану вимогу 24 квітня 2015 року.

Також 30 березня 2015 року ПАТ «ВіЕс Банк» надіслало ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повідомлення-вимоги вих. № 09-4/6403 та № 09-4/6404 про дострокове повернення кредиту, а саме: 63 636,35 дол. США основного боргу та 1 159,30 дол. США простроченої заборгованості за процентами та погашення заборгованості за процентами, пенею та штрафними санкціями, що будуть нараховані по день повного погашення заборгованості по кредитному договору, протягом тридцяти календарних днів з дати одержання цього повідомлення, але в будь-якому випадку не пізніше сорока п`яти календарних днів з дня направлення банком цього повідомлення поручителю.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали вказані вимоги 22 квітня 2015 року.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором від 18 лютого 2008 року № КF 47127, станом на 22 травня 2015 року заборгованість ОСОБА_1 становила 66 744,72 дол. США, яка складається з 63 636,18 дол. США - заборгованості за основною сумою кредиту (в тому числі простроченою), 2 794,48 дол. США - заборгованості за відсотками (в тому числі простроченими), 314,06 дол. США - пені на суму простроченої заборгованості (період нарахування пені з 22 травня 2014 року до 21 травня 2015 року).

Рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 06 жовтня 2017 року позов ПАТ «ВіЕс Банк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВіЕс Банк» заборгованість за кредитним договором від 15 лютого 2008 року № КF 47127 у сумі 70 663,01 дол. США, що станом на 19 листопада 2015 року еквівалентно 1 689 805,90 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВіЕс Банк» заборгованість за кредитним договором від 15 лютого 2008 року № КF 47127 у сумі 70 663,01 дол. США, що станом на 19 листопада 2015 року еквівалентно1 689 805,90 грн. У задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 06 жовтня 2017 року в частині вирішення позову ПАТ «ВіЕс Банк», правонаступником якого є АТ «Таскомбанк», скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов ПАТ «ВіЕс Банк», правонаступником якого є АТ «Таскомбанк», задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВіЕс Банк», правонаступником якого є АТ «Таскомбанк», заборгованість за кредитним договором від 15 лютого 2008 року № КF 47127 у сумі 66 744,72 дол. США. Зустрічний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ПАТ «ВіЕс Банк», правонаступником якого є АТ «Таскомбанк», задоволено. Визнано поруку за договором поруки від 15 лютого 2008 року № РО 92656, укладену між ПАТ «ВіЕс Банк» (правонаступник - ВАТ «Електрон Банк»), і ОСОБА_2 , припиненою. Визнано поруку за договором поруки від 15 лютого 2008 року № РО 92657, укладену між ПАТ «ВіЕс Банк» (правонаступник - ВАТ «Електрон Банк») і ОСОБА_3 , припиненою.

Постановою Верховного Суду від 29 червня 2022 року постанову Львівського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року в частині вирішення позову Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» про солідарне стягнення кредитної заборгованості та позовних вимог ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про визнання поруки припиненою, а також додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 19 лютого 2021 року скасовано. Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Таскомбанк», заборгованість за кредитним договором від 15 лютого 2008 року № КF 47127 у сумі 66 744,72 дол. США.

АТ «Таскомбанк» 25.09.2024 скерувало ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , повідомлення про прощення боргу №30238/70.2.2, яким повідомило позивача, що 25.09.2024 Банком прощенно (анульовано) його борг за кредитним договором №KF47127 від 15.02.2008 в сумі 67 778, 98 доларів США (еквівалент станом на 25.09.2024 за офіційним курсом НБУ 2 804 314 грн 63 к). Суму прощеного (анульованого) боргу включено до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на його користь, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, відповідно до кредитного договору №KF47127, а саме основний борг: 63 620,18 доларів США (еквівалент станом на 25.09.2024 за офіційним курсом НБУ 2 632 246 грн 78 к) та проценти в сумі 4 158, 80 доларів США (еквівалент станом на 25.09.2024 за офіційним курсом НБУ 172 067 грн 85 к.). Також повідомлено про необхідність ОСОБА_1 відобразити суму прощеного боргу в річній податковій декларації.

ГУ ДПС у Львівській області 05.06.2025 звернулось із запитом №21047/6/13-01-24-02-09 до АТ «Таскобманк» з проханням надати інформацію та документальне підтвердження основного боргу (тіло кредиту), анульованого (прощеного) у 2024 році, зокрема і по ОСОБА_1

АТ «Таскомбанк» 17.07.2025 надало відповідь №52404/6, вказавши, що у податковій звітності за формою 4ДФ протягом 2024 року АТ «Такомбанк» відображено інформацію щодо суми прощеного боргу, зокрема ОСОБА_1 , відповідно до повідомлення про анулювання (прощення) частини боргу від 25.09.2024 №30238/70.2.2 за кредитним договором від 15.02.2008 №KF47127, в сумі 2 804 314 грн 63 к.

ГУ ДПС у Львівській області 22.07.2025 надіслало ОСОБА_1 лист №2552/6/13-01-24-11 про обов`язок подання річної декларації про майновий стан і доходи за 2024 рік за адресою: АДРЕСА_1 .

ГУ ДПС у Львівській області 10.11.2025 винесено наказ №6297-ПП про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків фізичної особи ОСОБА_1 з 15 грудня 2025 тривалістю 3 робочих дні щодо дотримання вимог податкового законодавства, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків зборів і платежів за період з 01.01.2024 по 31.12.2024.

Перевірка проводилась з 15.12.2025 по 17.12.2025.

За результатами перевірки 18.12.2025 складено акт № 57803/13-01-24-08-03/ НОМЕР_1 , відповідно до висновків якого встановлено порушення:

- абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2024 рік на загальну суму 473 484 грн 92 к.;

- пункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями в частині неподання декларації майновий стан і доходи за 2024 рік;

- підпункту 1.2, підпункту 1.3, підпункту 1.5, підпункту 1.6 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу, підпункту 168.1.1, підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Закону України від 28.12.2014 №71 VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», в результаті чого донараховано військового збору за 2024 рік на загальну суму 39 457 грн 08 к.

На підставі висновків вказаного акту перевірки, ГУ ДПС у Львівській області 08.01.2026 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №627/13-01-24-08, яким за порушення абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України від 02.10.2010 №2755-VI, на підставі пункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України та пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 473 484 грн 92 к. та застосовано 118371грн 23 коп. штрафної санкції;

- №629/13-01-24-08, яким за порушення підпункту 1.2, підпункту 1.3, підпункту 1.5, підпункту 1.6 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу, підпункту 168.1.1, підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Закону України від 28.12.2014 №71 VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України та пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України від 02.10.2010 №2755-VI збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 39 457 грн 08 к. та застосовано 9864 грн 27 коп. штрафної санкції;

- №633/13-01-24-08, яким за порушення підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України від 02.10.2010 №2755-VI на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України застосовано штрафні санкції у сумі 340,00 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовує та визначає Податковий кодекс України (далі Податковий кодекс).

Відповідно до статті 62 Податкового кодексу, одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Зокрема, відповідно до підпункту 78.1.2. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу, документальна позапланова перевірка здійснюється, у разі якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

Як визначено статтею 79 Податкового кодексу, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

Отже, документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків проводиться виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, а право на проведення такої перевірки надається лише за умови повідомлення платника податку про таку перевірку та вручення копії наказу про проведення перевірки у спосіб, визначений законом - у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до її початку. З наказом про проведення перевірки, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Ця вимога є обов`язковою, в тому числі і при проведенні позапланової документальної невиїзної перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Судом з матеріалів справи встановлено, що 10.11.2025 податковим органом прийнято наказ №6297-ПП на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу та у зв`язку із неподанням останнім декларації про майновий стан і доходи за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 та повідомлення від 11.11.2025 №1267 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 .

Даний наказ та повідомлення про проведення перевірки направлені податковим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу позивача, яка міститься в базах даних податкового органу.

Акт перевірки за змістом пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу є підставою для прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу податкового повідомлення-рішення (у випадках, визначених статтею 54 Податкового кодексу).

Згідно із підпунктами 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу, платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Згідно підпункту 14.1.47. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу, додаткові блага кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу встановлено, що базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Згідно із підпункту 164.1.3. пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу, загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу є вичерпним.

Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

У той же час відносини, що виникають між банком та клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України ( далі ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно із частиною 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

У відповідності до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 605 ЦК України, зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Зміст наведених норм дає підстави суду для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим, проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

Отже, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.

Вказане відповідає висновкам Верховного Суду, викладеними у постановах від 28.07.2021 у справі № 826/12872/17, від 05.10.2021 у справі № 420/3051/19, від 28.07.2021 у справі № 826/12872/17.

Згідно із частиною 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд при наданні оцінки оскарженим податковим повідомленням-рішенням дослідив правомірність віднесення податковим органом суми прощеної (анульованої) кредитором заборгованості до складу оподаткованого доходу позивача як додаткового блага на підставі підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу, що є ключовим питанням для правильності вирішення справи.

Дослідивши акт від 18.12.2025 №57803/13-01-24-08-03/2983014773, яким оформлено результати перевірки, суд дійшов висновку, що відповідачем правильно не включено до складу оподаткованого доходу позивача як додаткового блага суму прощених процентів за кредитним договором.

У той же час, визначивши в якості оподаткованого доходу суму прощеного основного боргу (кредиту) у розмірі 2 630 471 грн 78 к., відповідач не звернув уваги на те, що наявна «курсова різниця».

Відповідно до правової позиції висловленої Верховним Судом в постанові від 18.05.2016 № 6-237цс16, пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Тобто, «курсова різниця» жодним чином не може бути упущеною вигодою, оскільки кредитор міг і не отримати такі доходи. Коливання курсу валют, що призвело до курсової різниці, не можна розцінювати як неправомірні дії боржника, що призвели до позбавлення кредитора можливості отримати прибуток. Курсова різниця, яка є наслідком відображення однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах. Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц.

Саме такого правового висновку дійшов і Верховний Суд в постанові від 11.09.2019 у справі № 608/532/17.

При цьому для цілей оподаткування не має значення яку суму прощеного боргу кредитор обліковував у своєму бухгалтерському обліку. У постановах від 19.07.2019 (справа № 826/4240/18), від 04.06.2020 (справа № 826/7305/17), від 18.01.2021 (справа № 120/935/19-а) Верховний Суд зазначав, що «для правовідносин, які виникають у сфері справляння податків, не має правового значення те, яким чином кредитор обліковував відповідну суму прощеного боргу у своєму бухгалтерському обліку, а кваліфікація таким кредитором прощеного боргу позичальника його оподатковуваним доходом та надання до фіскальної служби відповідного податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, не впливає на податкові зобов`язання позивача».

На переконання суду, під час визначення позивачу податкових зобов`язань за спірними податковими повідомленнями рішеннями відповідачем безпідставно не застосовано до спірних правовідносин пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу.

У зв`язку з політичною та фінансовою кризою, яка сталася у 2014 році та спричинила девальвацію національної валюти в Україні, враховуючи скрутне становище, в якому опинилися позичальники - фізичні особи, які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, з 07.05.2015 на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» від 09.04.2015 №321-VIII підрозділ 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу доповнений пунктом 8 такого змісту: «Не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року».

Метою запровадження вказаних положень є фактична реалізація положень Закону України «Про реструктуризацію кредитних зобов`язань з іноземної валюти в гривню», згідно з якими платникам податків надаються певні податкові преференції.

Однією з таких преференцій, установлених у пункті 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу, є не віднесення до додаткового блага платника податку і не включення до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу суми, прощеної (анульованої) кредитором курсової різниці.

Курсова різниця обчислюється, серед іншого, як різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеною за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.01.2014, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Зазначені преференції застосовуються до всіх фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 01.01.2014, операції з прощення (анулювання) заборгованості за якими здійснювалися, починаючи з 01.01.2015.

Таким чином, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.

Положення пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу є спеціальними по відношенню до вимог абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу.

В силу колізійного принципу пріоритету норми акта, виданого пізніше, до правовідносин, які виникли у зв`язку із прощенням банками з 01.01.2015 боргу позичальникам за кредитами в іноземній валюті, які не було погашено до 01.01.2014 та валюту зобов`язання за якими було змінено з іноземної на національну, застосовуються норми пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу.

Застосування вимог абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу.

Зазначена правова позиція відповідає висновкам, викладеними у постанові Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №826/12872/17.

Для правильного встановлення правової природи анульованого (прощеного) кредитором боргу (кредиту) позивача (як курсової різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу, або додаткового блага, яке підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу фізичної особи) необхідною умовою є дослідження судом характеру угоди між кредитором та позичальником щодо відповідної реструктуризації боргу та прощення його частини.

При вирішенні питання про можливість застосування преференцій щодо сплати податку на доходи фізичних осіб слід з`ясувати, чи відбулась зміна валюти зобов`язання на гривню, а також, чи є більшою різниця, що розрахована у відповідності до пункту 8 підрозділу І розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу, яка не підлягає оподаткуванню, ніж сума боргу, що прощена кредитором позивачу. Якщо така різниця є меншою за розмір анульованого (прощеного) боргу, підстави стверджувати, що позивач внаслідок такого прощення отримав додаткове благо з настанням відповідних податкових наслідків відсутні.

У справі, що розглядається судом з`ясовано, що сума курсової різниці, яка згідно із приписами пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу дорівнює різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеній за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним кусом НБУ станом на 1 січня 2014 року, відповідачем під час проведення перевірки, не з`ясовувалась.

Суд зауважує, що, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.

Відповідно до акту перевірки позивача контролюючим органом, визначену базу оподаткування у розмірі 2 630 471 грн 78 к., яка, зокрема, включає суму прощеного (анульованого) банком боргу у вигляді курсової різниці. Таким чином, контролюючим органом невірно визначено базу оподаткування.

Крім того, оскільки відповідачем невірно визначено грошове зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, помилковими є й висновки податкового органу щодо правомірності визначення позивачу грошового зобов`язання зі сплати військового збору, обрахованого з суми, яка включає суму прощеного (анульованого) банком боргу у вигляді курсової різниці.

Суд наголошує, що сума прощеного боргу, яка визначена контролюючим органом лише на підставі довільних письмових повідомлень банку, без дослідження первинних документів, з`ясування суми основного боргу, анульованого (прощеного) банком у валюті наданого кредиту (доларах США), еквівалента анульованої (прощеної) у гривнях суми основного боргу у доларах США, дати такого прощення, суми боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на відповідну дату не є документально підтвердженою відповідачем.

При цьому, суд зауважує, що для правовідносин, що виникають у сфері справляння податків, не має правового значення те, яким чином банк-кредитор обліковував відповідну суму прощеного боргу у своєму бухгалтерському обліку, а визнання банком прощеного боргу позичальника його оподатковуваним доходом та надання до фіскальної служби відповідного податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, не впливає на податкові зобов`язання позивача.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого врядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень й у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд не вправі підміняти собою компетентний податковий орган та приймати рішення щодо визначення розміру податку, який підлягає сплаті, коригуванню штрафних санкцій, а відтак і скасуванню підлягають податкові повідомлення рішення від 08.01.2026 №627/13-01-24-08 та від 08.01.2026 №629/13-01-24-08.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 08.01.2026 №633/13-01-24-08, то суд зазначає про правомірність застосування відповідачем штрафу у розмірі 340 грн, передбаченого пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2024 рік, оскільки така декларація позивачем подана не була.

Суд зауважує, що у випадку отримання фізичною особою - платником податків доходу у формі додаткового блага в результаті прощення (анулювання) основної суми боргу по кредиту у платника податків виникають податкові зобов`язання з подання декларації про майновий стан і доходи і сплаті податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Суд звертає увагу, що позивач фактично не заперечує факт отримання ним додаткового блага, в той же час, звертає увагу, що відповідачем неправомірно встановлено суму такого зобов`язання.

Щодо тверджень позивача про те, що банком не скеровувалось повідомлення про прощення (анулювання) заборгованості та/або пропозицій щодо укладення відповідного правочину, суд вважає такі безпідставними, з огляду на те, що відповідачем до відзиву долучено копію повідомлення про прощення боргу №30238/70.2.2 від 25.09.2024, скерованого за адресою: вул. Київська, 244/19, смт. Запитів, Львівська область, 80461.

Позивач не надавав будь-яких повідомлень до банку щодо зміни адреси проживання, такі докази відсутні і в матеріалах справи.

Вказане в сукупності свідчить, що банком дотримано обов`язок щодо повідомлення позивачки про прощення (анулювання) заборгованості.

Пасивна поведінка позивача у вигляді неотримання поштової кореспонденції не може бути підставою для неподання відповідної декларації про майновий стан.

Тому суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог в цій частині.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не подано належних доказів правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 08.01.2026 №627/13-01-24-08 та №629/13-01-24-08.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши податкові повідомлення-рішення від 08.01.2026 №627/13-01-24-08 та №629/13-01-24-08, суд дійшов висновку, що такі прийнято відповідачем без урахування вимог Податкового кодексу та з порушенням передбачених статтею 2 КАС України принципів, тому ці податкові повідомлення-рішення слід визнати протиправними та скасувати, задовольнивши позовні вимоги в частині оскарження таких.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та мотиви суду щодо кожного з оскаржених податкових повідомлень-рішень, суд висновує про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Львівській понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в сумі 5 132 грн 14 к., сплаченого за платіжною інструкцією №1.522633037.1 від 08.02.2026.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, буд. 35, м. Львів, 79026, код ЄДРПОУ 43968090) про визнання протиправними та скасування рішень, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №627/13-01-24-08 від 08.01.2026.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №629/13-01-24-08 від 08.01.2026.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, буд. 35, м. Львів, 79026, код ЄДРПОУ 43968090) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 5 132 (п`ять тисяч сто тридцять дві) грн 14 коп. судових витрат у вигляді судового збору.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Хома О. П.