Рішення № 138687874, 31.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 рокусправа № 380/11428/26м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на сім`ю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01 листопада 2025 року по 31 травня 2026 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відновити виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на сім`ю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) починаючи з 01 листопада 2025 року та виплатити заборгованість з виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за період з 01 листопада 2025 року по 31 травня 2026 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що є внутрішньо переміщеною особою (перемістилася з м. Лисичанськ Луганської області) та отримувала допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам як уповноважена особа на сім`ю, до складу якої входять її неповнолітня донька ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та син ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є здобувачем вищої освіти). З листопада 2025 року виплату допомоги на сім`ю призупинено. На звернення позивача відповідач листом від 11 грудня 2025 року повідомив, що виплату призупинено через результат верифікації про перебування за кордоном, проте запевнив, що після поданого звернення виплату поновлено, а заборгованість за листопад-грудень 2025 року буде виплачена у найближчий виплатний період. Попри це, кошти виплачені не були, а листом від 16 березня 2026 року відповідач вказав, що з 01 лютого 2026 року виплату знову припинено через верифікацію (перетин кордону). Позивач наголошує, що перетинала державний кордон України лише на один день у період з 23 липня 2025 року по 24 липня 2025 року, що підтверджується відмітками у її паспорті громадянина України для виїзду за кордон, а тому не порушувала встановлених Порядком № 332 обмежень щодо перебування за кордоном понад 30 днів підряд чи 60 днів сукупно. Оскільки виплата допомоги на проживання за період з листопада 2025 року по травень 2026 року відповідачем фактично проведена не була, позивач вважає таку бездіяльність органу Пенсійного фонду протиправною та просить захистити її порушене право у судовому порядку.

Ухвалою від 05 червня 2026 року позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків шляхом сплати судового збору. На виконання вимог ухвали суду представником позивача 15 червня 2026 року подано заяву про усунення недоліків разом із документом про сплату судового збору.

Ухвалою від 22 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

02 липня 2026 року від відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на адміністративний позов. Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що з 01 липня 2025 року функції з призначення та виплати державних соціальних допомог передано органам Пенсійного фонду України. За даними ЄІССС позивачу призначено допомогу на проживання ВПО на період з 01.11.2024 по 31.08.2025 в розмірі 8 000,00 грн та з 01.09.2025 по 31.05.2026 в розмірі 7 000,00 грн. Виплату було призупинено за результатом верифікації Мінфіну через перебування за кордоном (код 430). Водночас у відзиві відповідач стверджує, що станом на момент подання відзиву позивачці відновлено та фактично виплачено допомогу на проживання за період з 01 грудня 2025 року по 31 травня 2026 року, а виплату за листопад 2025 року буде здійснено у найближчий виплатний період. З огляду на це відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити у їх задоволенні.

Відповідно до частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, яка разом із дітьми перемістилася з тимчасово окупованої території (м. Лисичанськ Луганської області) до м. Новояворівськ Яворівського району Львівської області, що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 30.03.2022 року № 1329-7000068269 (на позивача), № 1329-7000068461 (на доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та від 27.03.2026 року № 1329-7002408064 (на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Позивач є уповноваженою особою сім`ї для отримання державного соціального захисту та отримувала допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам на себе та своїх двох дітей відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року № 332.

З 01 листопада 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призупинило нарахування та виплату допомоги на проживання ВПО сім`ї ОСОБА_1 з підстави «перебування за кордоном» за автоматизованими даними верифікації Міністерства фінансів України.

27 листопада 2025 року позивач звернулася до відповідача із заявою про поновлення виплати допомоги. Листом від 11 грудня 2025 року № 31115-33748/Р-52/3-1300/25 Головне управління ПФУ у Львівській області повідомило позивача, що виплату допомоги поновлено, а заборгованість за листопад-грудень 2025 року буде виплачено у найближчий виплатний період.

Однак, як суд встановив з наданої позивачем виписки з банківського карткового рахунка в АТ «Ощадбанк» за період з 01.10.2025 року по 27.05.2026 року, виплата допомоги на проживання ВПО за листопад 2025 року травень 2026 року на рахунок позивача у зазначений у листах період проведена не була.

16 лютого 2026 року позивач повторно звернулася до відповідача із заявою про відновлення виплат, додавши копію свого паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 . Згідно з відмітками прикордонного контролю у вказаному паспорті, позивач виїжджала за межі України до Республіки Польща 23 липня 2025 року та повернулася в Україну 24 липня 2025 року, тобто перебувала за кордоном загалом 1 день.

У відповідь на вказане звернення відповідач листом від 16 березня 2026 року № 114758 повідомив позивача про те, що їй було призначено допомогу на період з 01.12.2025 по 31.01.2026 в розмірі 5 000,00 грн, а з 01.02.2026 виплату припинено через непроходження верифікації (перетин кордону).

Суд також встановив, що у відзиві на позовну заяву від 02 липня 2026 року відповідач визнає факт того, що заборгованість за листопад 2025 року позивачу станом на липень 2026 року так і не виплачена, а щодо решти періоду зазначає про відновлення виплат лише в системі без надання належних первинних платіжних документів, що підтверджували б реальне зарахування коштів на рахунок позивача за спірний період на момент звернення до суду.

Незгода позивача із невиплатою їй та її сім`ї належної державної допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за період з 01 листопада 2025 року по 31 травня 2026 року стала підставою для звернення з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступних нормативно-правових актів, системних норм права, аксіологічних принципів правосуддя та закріплених у судовій практиці правових висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, інвалідності, старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право деталізується у спеціальному законодавстві, яке встановлює державні соціальні гарантії для незахищених категорій громадян, зокрема осіб, які постраждали внаслідок збройної агресії та вимушені були залишити свої домівки.

Основні засади створення правових умов для гарантування прав і свобод внутрішньо переміщених осіб визначені Законом України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі Закон № 1706-VII).

Згідно зі статтею 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно зі статтею 9 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщена особа має право на забезпечення належних умов її постійного або тимчасового проживання, а також на надання грошової допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат відповідно до чинного законодавства.

Механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам визначено Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332 (у редакції Постанови КМУ від 11 липня 2023 року № 709, зі змінами та доповненнями; далі Порядок № 332).

За приписами пунктів 1, 3 Порядку № 332 допомога надається для забезпечення соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб з числа незахищених верств населення. Допомога призначається на сім`ю та виплачується уповноваженій особі у розмірах: для осіб з інвалідністю та дітей 3 000,00 грн, для інших осіб 2 000,00 грн.

При цьому до складу сім`ї уповноваженої особи входять чоловік, дружина, їхні малолітні та неповнолітні діти, а також діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти до досягнення 23 років і не мають власних сімей.

Суд встановив, що позивач ОСОБА_1 є одинокою матір`ю та уповноваженою особою сім`ї, до складу якої входять її неповнолітня донька ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та син ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є здобувачем вищої освіти денної форми навчання). Таким чином, загальний місячний розмір належної сім`ї позивача допомоги на проживання становить 8 000,00 грн (2 000,00 грн на уповноважену особу + 3 000,00 грн на доньку + 3 000,00 грн на сина), а після досягнення сином повноліття та за умови його подальшого навчання відповідно до розрахованого ПФУ розміру (7 000,00 грн на місяць).

Постановами Кабінету Міністрів України від 11 червня 2025 року № 695 та від 25 червня 2025 року № 765 «Деякі питання призначення та виплати державних соціальних допомог, соціальних стипендій органами Пенсійного фонду України» функції з призначення та виплати державних соціальних допомог, у тому числі допомоги на проживання ВПО, з 01 липня 2025 року покладено на органи Пенсійного фонду України.

Умови та підстави для припинення або зупинення виплати допомоги на проживання ВПО чітко та вичерпно врегульовані пунктом 6 Порядку № 332.

Так, відповідно до абзаців першого третього пункту 6 Порядку № 332, якщо отримувач або уповноважена особа виїхав на тимчасове чи постійне місце проживання за кордон або перебуває за кордоном більш як 30 календарних днів підряд чи більш як 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги, виплата допомоги припиняється.

Нарахування та виплата допомоги отримувачу припиняється починаючи з місяця, що настає за місяцем, в якому стало відомо про його повернення до покинутого місця проживання, або з місяця виїзду за кордон на постійне місце проживання, або з місяця, що настає за місяцем, у якому строк перебування за кордоном перевищує 30 календарних днів підряд чи 60 календарних днів сукупно.

Системний та буквальний аналіз вказаних норм свідчить про те, що факт самого лише перетину державного кордону України громадянином не є правовою підставою для припинення або зупинення виплати допомоги на проживання ВПО. Законодавець пов`язує припинення вказаної соціальної виплати виключно з виїздом особи на постійне проживання за кордон або з перевищенням чітко визначеного часового ліміту тимчасового перебування за межами України (понад 30 календарних днів поспіль або понад 60 календарних днів сукупно протягом 6-місячного періоду отримання допомоги).

Суд встановив та підтверджено належними і допустимими письмовими доказами (копією закордонного паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 з відмітками органів прикордонного контролю), що позивач ОСОБА_1 виїхала з території України до Республіки Польща 23 липня 2025 року та повернулася в Україну 24 липня 2025 року. Тобто тривалість її перебування за кордоном становила лише 1 (один) день.

Таким чином, позивач не виїжджала за кордон на постійне проживання та жодним чином не перевищила гранично допустимих строків перебування за кордоном, встановлених пунктом 6 Порядку № 332.

З огляду на це, у Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області були відсутні будь-які законні та фактичні підстави для призупинення чи припинення з 01 листопада 2025 року виплати допомоги на проживання ВПО сім`ї ОСОБА_1 з підстави «перебування за кордоном / перетин кордону».

Оцінюючи заперечення відповідача у відзиві про те, що виплату в електронній системі ЕОС ЄІССС поновлено, а заборгованість за листопад 2025 року підлягає виплаті у майбутньому виплатному періоді, суд зазначає наступне.

Надана позивачем виписка по банківському картковому рахунку в АТ «Ощадбанк» за період з 01.10.2025 року по 27.05.2026 року беззаперечно свідчить про те, що протягом усього спірного періоду з 01 листопада 2025 року по 31 травня 2026 року включно кошти допомоги на проживання ВПО на рахунок уповноваженої особи ОСОБА_1 фактично не зараховувалися та виплачені не були.

Суд наголошує, що внесення суб`єктом владних повноважень записів до внутрішніх електронних баз даних або систем обліку про «поновлення виплати» без реального зарахування грошових коштів на банківський рахунок отримувача не відновлює порушеного права особи та не свідчить про належне виконання органом державної влади своїх законодавчих обов`язків.

Суб`єкт владних повноважень не може виправдовувати невиплату належних громадянам соціальних допомог технічними затримками, проведенням внутрішніх верифікаційних процедур, відсутністю фінансування чи відтермінуванням виплат на невизначені майбутні періоди. Невиплата призначеної законом та підзаконними актами соціальної допомоги у встановлені строки є триваючою протиправною бездіяльністю органу владних повноважень, яка призводить до позбавлення особи та її дітей єдиного джерела існування в умовах воєнного стану.

Загальними вимогами, які висуваються до дій та рішень суб`єкта владних повноважень, є їх обґрунтованість, розсудливість та відповідність принципу верховенства права. Приймаючи рішення або вчиняючи дії, що впливають на майновий стан та соціальне становище громадянина, орган державної влади повинен уникати надмірного формалізму, діяти добросовісно та забезпечувати реалізацію закріплених законом соціальних гарантій.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Разом з тим, відповідно до імперативних вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження правомірності припинення виплати допомоги на проживання сім`ї ОСОБА_1 у період з 01.11.2025 року по 31.05.2026 року, як і не надав первинних платіжних документів (платіжних інструкцій, банківських виписок), які б підтверджували факт реального виплачення або зарахування цих коштів на рахунок позивача за вказаний період станом на час розгляду справи.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідками системного аналізу матеріалів справи та норм чинного законодавства суд дійшов висновку, що оскаржувана бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу та членам її сім`ї допомоги на проживання ВПО за період з 01.11.2025 року по 31.05.2026 року не відповідає жодному з вищевказаних критеріїв законності та є протиправною.

З метою належного, повного та ефективного захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відновити виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на сім`ю ОСОБА_1 починаючи з 01 листопада 2025 року та виплатити заборгованість з виплати вказаної допомоги за період з 01 листопада 2025 року по 31 травня 2026 року включно.

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується положеннями статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або компенсації відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Суд встановив, що позивачем на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху сплачено судовий збір у розмірі 1 064,96 грн згідно з платіжною інструкцією від 11 червня 2026 року № 2901031582, який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 257, 262, 263, 293, 295 КАС України, суд,

у х в а л и в :

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на сім`ю ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за період з 01 листопада 2025 року по 31 травня 2026 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ: 13814885; адреса: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10) відновити виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на сім`ю ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) починаючи з 01 листопада 2025 року та виплатити заборгованість з виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за період з 01 листопада 2025 року по 31 травня 2026 року.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ: 13814885; адреса: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 31 липня 2026 року.

Суддя О.І. Коморний