Рішення № 138687855, 31.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 рокусправа № 380/10026/26м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання бездіяльності Мобільного рятувального центру швидкого реагування "Львів" Державної служби України з надзвичайних ситуацій протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Мобільного рятувального центру швидкого реагування Львів Державної служби України з надзвичайних ситуацій щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 29.01.2020 року по 18.06.2021 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань, компенсація невикористаної щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;

- зобов`язати Мобільний рятувальний центр швидкого реагування Львів Державної служби України з надзвичайних ситуацій здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 18.06.2021року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань, компенсація невикористаної щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач зазначає, що проходив службу цивільного захисту та перебував на фінансовому й інших видах забезпечення у Мобільному рятувальному центрі швидкого реагування "Львів" ДСНС України. При цьому Відповідач протиправно, починаючи з 29.01.2020 року, розраховував його щомісячне грошове забезпечення із застосуванням обмеженого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2018 року (1762,00 грн). Позивач вказує, що така занижена базова величина призвела до порушення його майнових прав та гарантій, передбачених статтею 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, та спричинила штучне зменшення всіх видів щомісячних виплат, а також додаткових одноразових допомог і компенсацій при звільненні.

Представник Позивача звертався до Центру із відповідною заявою про добровільне проведення перерахунку, проте листом від 30.03.2026 року Відповідач відмовив у здійсненні коригування фінансових виплат, посилаючись на чинність норми про застосування базової величини в розмірі 1762,00 грн. Позивач уважає таку бездіяльність повністю незаконною, у зв`язку з чим просить захистити його права в судовому порядку.

Ухвалою від 22 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами.

Ухвала суду була доставлена до електронного кабінету Відповідача 25.05.2026 року.

Відповідач подав через підсистему Електронний суд письмовий відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі або залишити його без розгляду. Заперечуючи проти позовних вимог, Мобільний рятувальний центр швидкого реагування "Львів" ДСНС України вказує, що Позивачем без поважних причин пропущено тримісячний строк звернення до суду, оскільки його було звільнено та виключено з особового складу ще у червні 2021 року, а позов подано лише у 2026 році. Відповідач наголошує, що Позивач підписав грошовий атестат при звільненні без зауважень, що свідчить про його повну згоду з розрахунками.

По суті спору Центр зазначає, що є бюджетною установою і зобов`язаний суворо дотримуватися вимог статті 51 Бюджетного кодексу України щодо здійснення видатків виключно в межах затвердженого фонду та отриманих асигнувань. Також Відповідач стверджує, що нарахування окладів здійснювалося у відповідності до чинних підзаконних нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, а правові підстави для самостійної зміни розрахункової бази у фінансової служби Центру були відсутні.

Повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами письмові докази у їх сукупності, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 проходив службу цивільного захисту в органах та підрозділах Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Наказом командира військової частини-польова пошта НОМЕР_1 (правонаступником якої є Мобільний рятувальний центр швидкого реагування "Львів" ДСНС України) від 14.03.2016 року № 66 Позивача (на той момент - лейтенанта) зараховано до списків особового складу, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду заступника командира ремонтної роти бронетанкової техніки бронетанкового батальйону НОМЕР_2 окремого ремонтно-відновлювального полку оперативного командування ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Наказом начальника 2 Спеціального центру швидкого реагування ДСНС України (правонаступником якого є Відповідач) від 18.06.2021 року № 138 підполковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 , начальника групи піротехнічних робіт, звільненого із служби цивільного захисту у запас за пунктом 176 підпунктом 1 (у зв`язку із закінченням строку контракту), визнано таким, що здав справи та посаду, знято з усіх видів забезпечення та виключено з кадрів ДСНС України та списків особового складу центру з 18 червня 2021 року.

Вказаним наказом про виключення зі списків Позивачу наказано виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні із служби цивільного захисту за 26 повних календарних років служби в сумі 238 972,50 грн. Вислуга років Позивача станом на 18.06.2021 року склала: календарна - 26 років 00 місяців 07 днів; пільгова - 02 роки 07 місяців 28 днів; загальна - 28 років 08 місяців 05 днів.

Як встановлено з листа Відповідача від 30.03.2026 року № 82-585/82-15, наданого у відповідь на запит представника Позивача, та доданих довідок про грошове забезпечення, у період з 29.01.2020 року по 18.06.2021 року Позивачу нараховувалось та виплачувалось щомісячне грошове забезпечення, обчислене із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року в розмірі 1762,00 гривні. Базовий посадовий оклад за 24 тарифним розрядом складав 5070,00 грн, а оклад за спеціальним званням підполковника - 1410,00 грн.

Представник Позивача звернувся до Мобільного рятувального центру швидкого реагування "Львів" ДСНС України із заявою про проведення повного перерахунку грошового забезпечення Позивача за період проходження служби з 29.01.2020 року по 18.06.2021 року виходячи з розрахункових величин прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2020 року та 1 січня 2021 року відповідно.

Листом від 30.03.2026 року № 82-585/82-15 Відповідач відмовив у проведенні перерахунку, мотивуючи це тим, що норми Постанови № 704 щодо розрахунку окладів із фіксованої величини 1762,00 грн є чинними та обов`язковими для виконання фінансовою службою Центру.

Спірні правовідносини у цій справі стосуються стягнення належних Позивачу як особі рядового і начальницького складу служби цивільного захисту сум щомісячного грошового забезпечення, додаткових допомог та вихідної допомоги при звільненні. Конституційний Суд України та Верховний Суд неодноразово наголошували, що поняття грошове забезпечення військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу за своєю правовою природою та соціальним призначенням є рівнозначним поняттю заробітна плата працівника у сфері трудових правовідносин.

На момент виникнення спірних правовідносин та на дату виключення Позивача зі списків особового складу Центру (червень 2021 року) діяла частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), яка встановлювала імперативне правило: у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Надалі Законом України від 01.07.2022 року № 2352-IX внесено зміни до статті 233 КЗпП України та запроваджено тримісячний строк звернення до суду у справах про стягнення заробітної плати та всіх сум при звільненні.

Вказані обмеження поширюються виключно на ті правовідносини, які виникли після набрання цим Законом чинності, і не можуть звужувати права особи щодо стягнення коштів за попередні періоди служби.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII (Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону №2011-ХІІ визначено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 704, яка набрала чинності 01 березня 2018 року, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

На момент набрання чинності Постанови № 704 (01.03.2018) п. 4 цього нормативно-правового акту було викладено в редакції п. 6 постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 №103 (далі за текстом - постанова КМ України № 103), а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

У подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.

Відтак, з 29.01.2020, тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18 пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 втратив чинність та була відновлена дія пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 у первісній редакції.

При цьому згідно пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.

Суди, в тому числі і Верховний Суд, неодноразово зазначали, що під час розв`язання правової колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ та пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 по постанови Кабінету Міністрів України № 704 перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.

Враховуючи те, що норма п. 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за приписи п.4 постанови Кабінету Міністрів України № 704, у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 постанови Кабінету Міністрів України № 704, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням іншого показнику ніж прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.

Відтак, починаючи з 29 січня 2020 року (внаслідок скасування пункту 6 Постанови КМУ № 103), відновила дію первинна редакція пункту 4 Постанови КМУ № 704. Відповідно до неї, розміри посадових окладів визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Зокрема, законами України про Державний бюджет України на 2020 та 2021 роки було змінено базовий державний соціальний стандарт - прожитковий мінімум для працездатних осіб, який є базовою розрахунковою величиною для обчислення основних окладів публічних службовців.

Відповідно до статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2020 року становив 2102,00 гривні.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2021 року в розмірі 2270,00 гривень.

З огляду на конституційні засади правопорядку в державі та ієрархію нормативно-правових актів, норми законів мають вищу юридичну силу порівняно з підзаконними актами та розпорядженнями органів виконавчої влади. Відповідно до положень частини третьої статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Оскільки щорічні закони про Державний бюджет України є актами вищої юридичної сили порівняно з положеннями чи постановами Кабінету Міністрів України, Відповідач при здійсненні розрахунку та нарахування грошового забезпечення особового складу був зобов`язаний керуватися саме актуальними показниками прожиткових мінімумів на відповідний календарний рік (2102,00 грн у 2020 році та 2270,00 грн у 2021 році), а не застарілою фіксованою величиною 1762,00 грн, яка втратила свою законну основу після скасування пункту 6 Постанови № 103 судовим рішенням, що набрало законної сили.

Посадовий оклад та оклад за військовим (спеціальним) званням є фундаментальною основою (базою) грошового забезпечення військовослужбовця чи особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту. Від їхнього розміру безпосередньо залежить обчислення всіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які розраховуються у відсотковому відношенні до окладів.

Застосування Відповідачем заниженої розрахункової бази автоматично призвело до нерівноцінного обчислення та суттєвої недоплати Позивачу надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень та щомісячної премії протягом усього спірного періоду з 29 січня 2020 року по 18 червня 2021 року.

Аналогічним чином занижена базова розрахункова величина вплинула на обчислення одноразових та додаткових виплат Позивача, право на які виникло у нього під час проходження служби та безпосередньо при виключенні зі списків особового складу Центру.

Відповідно до статті 10-1 Закону № 2011-XII та приписів Порядку № 260, грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачуються військовослужбовцям (особам рядового і начальницького складу) один раз на рік у розмірі місячного грошового забезпечення.

Оскільки щомісячні складові заробітку Позивача були штучно занижені фінансовою службою, вказані додаткові види допомоги за 2020 та 2021 роки також були нараховані та виплачені у зменшеному розмірі, що свідчить про наявність законних підстав для їх обов`язкового перерахунку.

Згідно з вимогами частини другої статті 15 Закону № 2011-XII та положень Порядку № 260, особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту при звільненні зі служби виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Матеріалами справи та текстом Наказу № 138 від 18.06.2021 року підтверджено, що Позивач має 26 повних календарних років служби. Виплачена йому одноразова грошова допомога при звільненні обчислена із заниженого розміру місячного грошового забезпечення Позивача, а тому підлягає обов`язковому перерахунку та виплаті у належному розмірі з урахуванням раніше виплачених сум.

Такому ж перерахунку та доплаті підлягає грошова компенсація за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової відпусток, право на які Позивач набув на день звільнення.

Стосовно вимоги Позивача про здійснення всіх вищезгаданих виплат із одночасною грошовою компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб (ПДФО), суд зазначає, що відповідно до пунктів 1 5 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, державні установи (підрозділи ДСНС), що утримують осіб рядового і начальницького складу, зобов`язані здійснювати щомісячну грошову компенсацію сум утриманого податку з їхнього грошового забезпечення. Така компенсація виплачується одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку, утриманого з грошового забезпечення, з метою повного та рівноцінного відшкодування майнових втрат особи.

Відтак, нарахування та виплата Позивачу перерахованих за період з 29 січня 2020 року по 18 червня 2021 року сум грошового забезпечення, додаткових допомог та виплат при звільненні має бути проведена Відповідачем із одночасним нарахуванням та виплатою вказаної грошової компенсації ПДФО згідно з вимогами Порядку № 44.

Суд відхиляє посилання Відповідача на статтю 51 Бюджетного кодексу України, жорстку бюджетну дисципліну та відсутність цільового фінансування з боку розпорядника вищого рівня - Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Європейський суд з прав людини у своїй багаторічній та сталій практиці, зокрема у рішеннях у справах Кечко проти України, Бурдов проти Росії, Юрій Миколайович Іванов проти України, неодноразово наголошував, що державні органи та установи не можуть посилатися на відсутність бюджетних асигнувань, дефіцит фінансових ресурсів або відсутність відповідних видатків як на підставу для невиконання своїх зобов`язань, чітко і прозоро закріплених у національному законодавстві.

Реалізація законного права особи на отримання гарантованого державою грошового забезпечення (заробітної плати) за час проходження служби не може бути поставлена у пряму залежність від наявності чи відсутності бюджетних асигнувань установи.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач не довів правомірності своєї бездіяльності та відмови у проведенні перерахунку, а його заперечення повністю спростовуються вищенаведеними актами вищої юридичної сили та чинною практикою Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши надані письмові докази, розрахункові листи та довідки про грошове забезпечення Позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є повністю обґрунтованими, законними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на положення статті 139 КАС України та те, що Позивач повністю звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір у справах про стягнення заробітної плати та грошового забезпечення, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 7, 8, 9, 14, 72-77, 90, 122, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Мобільного рятувального центру швидкого реагування Львів Державної служби України з надзвичайних ситуацій щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 29.01.2020 року по 18.06.2021 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань, компенсація невикористаної щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

3. Зобов`язати Мобільний рятувальний центр швидкого реагування Львів Державної служби України з надзвичайних ситуацій (72100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Спортивна, буд. 44; код ЄДРПОУ 14372923) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 18.06.2021року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсація невикористаної щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 з урахуванням виплачених сум.

4. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 31 липня 2026 року.

Суддя О.І. Коморний