Ухвала суду № 138687542, 03.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення позову

03 серпня 2026 року 320/42191/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, у якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві №34/26-15-24-01-19/3688308309 від 21.03.2024 про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку;

- зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку другої групи з дати анулювання реєстрації.

31.07.2026 позивач звернулася до суду із заявою про забезпечення позову.

У поданій заяві позивач просить суд:

- зупинити дію рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 21.03.2024 №34/26-15-24-01-19/ НОМЕР_1 про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку;

- зупинити дію наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 09.07.2026 №4533-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків»;

- заборонити Головному управлінню ДПС у м. Києві проводити документальну позапланову невиїзну перевірку позивача на підставі зазначеного наказу.

В обґрунтування заяви позивач зазначає, що предмет призначеної документальної позапланової невиїзної перевірки безпосередньо пов`язаний із предметом спору у цій адміністративній справі, оскільки перевіркою охоплено період, щодо якого вирішується питання про правомірність виключення її з реєстру платників єдиного податку.

На думку заявника, проведення перевірки та прийняття за її результатами відповідних рішень до вирішення спору по суті призведе до необхідності повторного звернення до суду із новими позовами, істотно ускладнить ефективний захист її прав та інтересів, а також створить ситуацію, за якої наказ про проведення перевірки буде реалізований, що позбавить її можливості ефективного судового захисту.

Крім того, позивач посилається на наявність очевидних ознак протиправності рішення про виключення її з реєстру платників єдиного податку, зазначаючи, що таке рішення прийнято на підставі акта камеральної перевірки, тоді як, на її думку, відповідно до вимог податкового законодавства та правових висновків Верховного Суду воно могло бути прийняте виключно за результатами документальної перевірки.

Перевіривши доводи заяви про забезпечення позову та матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені законом заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів особи, або якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та порушення прав, свобод чи інтересів особи таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено, зокрема, шляхом зупинення дії індивідуального акта або забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Разом із тим сам факт звернення особи до суду із позовом та наявність спору між сторонами не є безумовною підставою для застосування заходів забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд повинен перевірити наявність обставин, передбачених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінити наведені заявником доводи та докази, а також встановити, чи існує реальна небезпека заподіяння шкоди правам позивача до ухвалення судового рішення або чи є очевидними ознаки протиправності рішення суб`єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач посилається на очевидну протиправність рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, а також наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Разом із тим наведені доводи фактично стосуються правомірності прийняття оскаржуваних рішень та правильності застосування відповідачем норм податкового законодавства.

Встановлення наявності чи відсутності правових підстав для прийняття рішення про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку, а також законності призначення документальної позапланової невиїзної перевірки потребує дослідження обставин справи, оцінки доказів, наданих сторонами, та їх правової оцінки, що є предметом розгляду справи по суті.

На стадії вирішення питання про забезпечення позову суд не вправі надавати оцінку правомірності спірних рішень суб`єкта владних повноважень, оскільки це фактично означало б вирішення спору до ухвалення рішення у справі.

Таким чином, наведені заявником обставини не дають суду підстав для висновку про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень у розумінні пункту 2 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо доводів заявника про те, що проведення документальної позапланової невиїзної перевірки призведе до прийняття нових рішень контролюючим органом, необхідності звернення до суду з новими позовами та ускладнить ефективний захист його прав, суд зазначає таке.

Самі лише припущення щодо можливого прийняття у майбутньому рішень контролюючим органом не можуть свідчити про існування реальної небезпеки заподіяння шкоди правам позивача.

При цьому матеріали заяви не містять належних та допустимих доказів того, що на час її розгляду існують обставини, які свідчать про очевидну та безпосередню загрозу істотного ускладнення чи неможливості виконання рішення суду або ефективного поновлення прав позивача у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Посилання заявника на необхідність у майбутньому звернення до суду з іншими позовами саме по собі не свідчить про існування підстав, визначених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки можливість виникнення у майбутньому інших правовідносин між сторонами має ймовірний характер та не підтверджує існування реальної небезпеки порушення прав позивача саме на час вирішення питання про забезпечення позову.

Суд також враховує, що заявлені заходи забезпечення позову спрямовані на зупинення дії індивідуальних актів та фактичне унеможливлення реалізації відповідачем наданих йому законом повноважень щодо здійснення податкового контролю.

Застосування таких заходів до вирішення спору по суті фактично призведе до досягнення позивачем того правового результату, якого він прагне досягти шляхом задоволення позовних вимог, що не відповідає правовій природі інституту забезпечення позову.

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на гарантування реального виконання можливого рішення суду, а не способом попереднього вирішення спору між сторонами або фактичного задоволення позовних вимог до ухвалення рішення у справі.

За таких обставин суд доходить висновку, що заявником не доведено існування обставин, передбачених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, які є підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Отже, заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Копію ухвали суду надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам).

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Щавінський В.Р.