Рішення № 138687309, 03.08.2026, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/1364/26

Провадження № 2/192/984/26

РІШЕННЯ

Іменем України

03 серпня 2026 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Щербини Н. О.,

за участю секретаря судового засідання Чернишкіної А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Солоне Дніпровського (Солонянського) району Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

18 лютого 2026 року до Солонянського районного суду Дніпропетровської області згідно ухвали Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2026 року про передачу справи за підсудністю, надійшла справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості кредитним договором.

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 22 листопада 2017 року між ПАТ «Ідея Банк» та відповідачем було укладено Кредитний договір № Z06.199.75378, відповідно до умов якого відповідач отримав на поточні потреби 30 000 гривень 00 копійок строком на 36 місяців зі сплатою 21,99%.

15 листопада 2023 року між позивачем та ПАТ «Ідея Банк» було укладено договір факторингу № 15/11/23, відповідно до якого позивач отримав право вимоги, в тому числі за Кредитним договором № Z06.199.75378.

У подальшому, відповідач всупереч умов Кредитного договору, ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» та ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив вищезазначені умови Кредитного договору і не повернув в повному обсязі кредит, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед Кредитодавцем.

Враховуючи вищезазначене, станом на 15 листопада 2023 року утворилась заборгованість в розмірі 67 852 гривні 96 копійок, яка складається із заборгованості за кредитом 27 230 гривень 98 копійок, заборгованості за процентами в розмірі 17 523 гривні 32 копійки та комісії за видачу кредиту в розмірі 23 098 гривень 66 копійок, від сплати яких відповідач ухиляється.

Представник позивача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, надав суду клопотання згідно якого просить суд про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення (а.с.3).

Відповідач у судове засідання не з`явився. Причини неявки суду не повідомив. Згідно заяви від 04 травня 2026 року просив відкласти розгляд справи для отримання правничої допомоги. Про дату та час розгляду справи був належним чином повідомлений за зареєстрованим місцем проживання (а.с. 63). Відзив не надав.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, у відповідності з ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснювався, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд, дослідивши докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом встановлено, що 22 листопада 2017 року між ПАТ «Ідея Банк» та відповідачем було укладено Кредитний договір № Z06.199.75378, відповідно до умов якого відповідач отримав на поточні потреби 30 000 гривень 00 копійок, строком на 36 місяців зі сплатою 21,99%, а 15 листопада 2023 року між АТ «Ідея Банк» та позивачем було укладено Договір факторингу № 15/11/23 відповідно до умов якого позивач отримав право вимоги в тому числі до відповідача (а.с.35-43).

Також судом встановлено, що ПАТ «Ідея Банк» свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою (а.с.59,60), проте позичальник свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 15 листопада 2023 року становить 67 852 гривні 96 копійок, яка складається із заборгованості за кредитом 27 230 гривень 98 копійок, заборгованості за процентами в розмірі 17 523 гривні 32 копійки та комісії за видачу кредиту в розмірі 23 098 гривень 66 копійок, від сплати яких відповідач ухиляється.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Зі змісту ст. 1078 ЦК України випливає, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України - боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Таким чином судом встановлено, що позивач набув право вимоги до відповідача та став новим кредитором за Кредитним договором № Z06.199.75378, а розмір заборгованості розраховано з моменту укладення договору та протягом 36 місяців, тобто до 22 листопада 2020 року (а.с.59-60).

Згідно з ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, відповідно до ст. ст. 627-629, 638 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами і є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Як встановлено судом, кредитор свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, однак відповідач порушив графік погашення заборгованості, кредит вчасно не сплачував, внаслідок чого виникла заборгованість, розмір якої підтверджується копією розрахунку заборгованості за договором, який надано позивачем (а.с.15).

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та сплату відсотків за користування кредитом.

Таким чином, оскільки відповідачем не погашена у повному обсязі заборгованість за кредитним договором, суд вважає позовні вимоги у частині стягнення основного боргу в розмірі 27 230 гривень 98 копійок знайшли своє підтвердження під час судового розгляду.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено, що сторонами було погоджено розмір процентів і порядок їх нарахування, а розмір заборгованості за несплаченими відсотками становить 17 523 гривні 32 копійки.

Відповідно до ст.530 ЦК України зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже судом встановлено отримання відповідачем кредиту, невиконання умов договору в частині повернення кредитних коштів, що призвело до прострочення тіла кредиту.

Тому суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та його право захистити своє порушене право шляхом зобов`язання відповідача, як боржника, виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, нарахованих відсотків за його користування, оскільки такі умови були погоджені сторонами.

Відповідач належними доказами не спростував доводи позивача, відзив на позов не надав, а тому перевіривши розрахунки позивача в частині основної суми заборгованості, нарахованих відсотків суд вважає, що позовні вимоги про стягнення цієї частини заборгованості знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, оскільки розмір отриманого та не повернутого вчасно кредиту підтверджено матеріалами справи, а розмір відсотків за користування кредитними коштами передбачений укладеним між сторонами Договором (а.с.12-13).

Статтями 551, 616 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов`язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Оскільки нарахована позивачем заборгованість за відсотками не є неустойкою, а є щоденною платою за користування наданими коштами отриманими в кредит за весь період дії договору, з якими відповідач погодився та підписав договір, тому суд вважає, що підстави для зменшення розміру таких відсотків, які не є неустойкою відсутні.

Також згідно ч. 3 ст. 21 «Про споживче кредитування» сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. За порушення виконання споживачем зобов`язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення, порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача.

Судом встановлено, що відповідно до положень Закону України «Про Державний бюджет на 2017 рік» з 1 січня 2017 року розмір мінімальної заробітної плати становив у місячному розмірі 6 700 гривень; у погодинному розмірі 40,46 гривень.

Розмір отриманого відповідачем кредиту перевищував розмір однієї мінімальної заробітної плати. Отже сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті відповідачем за порушення виконання зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, може перевищувати розмір подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором.

Разом з тим позивач не просить суд стягнути будь-яку суму в якості неустойки, а вимоги про стягнення 17 523 гривні 32 копійки не є такими вимогами, оскільки вказана сума є відсотками за користування кредитними коштами, а не штрафною санкцією.

Тому правові підстави для зменшення розміру таких відсотків до розміру отриманого кредиту відсутні.

Судом встановлено, що у п. 11.1 Кредитного договору зазначено, що позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та строки, визначені згідно графіку щомісячних платежів. Пунктом 6.1 Кредитного договору передбачено щомісячну сплату комісії, розмір якої є більшою за відсотки за користування кредитними коштами (а.с.13).

Статтею 11 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Згідно ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Перевіряючи правомірність зазначеної умови щодо сплати щомісячно комісії на предмет добросовісності, справедливості та наявності дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача, суд виходить з того, що вказані критерії були порушені, оскільки розмір комісії перевищує розмір нарахованих відсотків за користування кредитними коштами.

В п. 11.1 Кредитного договору зазначено види послуг, які можуть надаватися позичальнику за обслуговування кредиту. Проте позивач не довів суду, що відповідач протягом строку дії Кредитного договору користувався такими послугами.

Тому суд вважає, що вимоги позивача про стягнення комісії є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Таким чином, аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у загальній сумі 67 852 гривні 96 копійок є частково обґрунтованими та у відповідності до ст.ст. 611, 615 ЦК України підлягають частковому задоволенню на суму 44 754 гривні 30 копійок.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір, сплачений ним під час звернення з позовом до суду (а.с.4).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» (04053, м. Київ, Вознесенський узвіз, буд. 23А, прим. 35А, код в ЄДРЮОФОПГФ - 42024152 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» (04053, м. Київ, Вознесенський узвіз, буд. 23А, прим. 35А, код в ЄДРЮОФОПГФ - 42024152) заборгованість за Кредитним договором № Z06.199.75378 від 22 листопада 2017 року станом на 15 листопада 2023 року у розмірі 27 230 (двадцять сім тисяч двісті тридцять) гривень 98 копійок, заборгованість за відсотками в розмірі 17 523 (сімнадцять тисяч п`ятсот двадцять три) гривні 32 копійки, а всього 44 754 (сорок чотири тисячі сімсот п`ятдесят чотири) гривні 30 копійок, відмовивши в задоволенні решти позову.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» (04053, м. Київ, Вознесенський узвіз, буд. 23А, прим. 35А, код в ЄДРЮОФОПГФ - 42024152) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 03 серпня 2026 року.

Суддя Н. О. Щербина